10 травня 2022 року Справа № 280/5430/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про визнання дій, бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,
30.06.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач або Управління), в якій позивач просить суд:
визнати дії відповідача, рішення відповідача, повідомлене в листі № 0800-0202-8/70464 від 28.12.2020, стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу та бездіяльність відповідача щодо не призначення пенсії позивачу - протиправними, скасувати їх та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.12.2020 (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
стягнути з відповідача кошти в сумі 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка виїхала до Держави Ізраїль на постійне місце проживання. Вказує, що досягши віку 60 років і маючи страховий стаж понад 24 роки, позивач має право на призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). У грудні 2020 року представник позивача, який діє на підставі довіреності, звернувся до Управління із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії, однак листом від 28.12.2020 №0800-0202-8/70464 йому роз'яснено, що вказане питання розглядатиметься після звернення позивача із заявою встановленого зразка, паспортом громадянина України та оригіналами документів, визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1). Позивач вважає, що рішення, дії та бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є протиправними та суперечать чинному законодавству. Також зазначає, що має право на компенсацію втрати частини доходів та стягнення з відповідача моральної шкоди. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 28.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №280/5430/21; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив (вх. від 11.08.2021 №45949), в якому зазначає, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії представником ОСОБА_1 не надано жодного чинного та належного документу, який посвідчує особу пенсіонера та засвідчує місце його проживання. Зауважує, що посвідчення особи, видане 06.09.2015 Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль за НОМЕР_3, не може бути належним документом для посвідчення особи в контексті спірних правовідносин. Крім того, в зазначеному посвідченні вказано статус ОСОБА_1 як громадянина, що дає підстави вважати, що позивач є громадянином Держави Ізраїль. Вважає, що підстави для проведення індексації та компенсації втрати частини доходів відсутні, оскільки позивач на території України пенсії ще не отримувала. Також відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння їй такої шкоди. Просить у задоволенні позову відмовити.
26.08.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. 48727), в якій він заперечує проти доводів відповідача та просить задовольнити позов в повному обсязі.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
18.12.2020 представник позивача Алексєєв М.С. звернувся до Управління із заявою «Про подання додаткових документів до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 », у якій просив призначити пенсію позивачу відповідно до вказаного в її заяві. В якості додатків до заяви визначено: довіреність на представників (оригінал); посвідчення особи (оригінал для ознайомлення та копія); ІПН (оригінал для ознайомлення та копія); трудова книжка (оригінал для ознайомлення та копія); повідомлення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо громадянства від 10.11.2020 №4401.3.2-16131/44.1-20 (оригінал для ознайомлення та копія); особиста заява про призначення пенсії (оригінал).
Листом від 28.12.2020 №0800-0202-8/70464 Управління повідомило, що згідно з Порядком №22-1 заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу Пенсійного фонду України. З посиланням на пункт 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503/ХІІ, повідомлено, що документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України. Відповідно до пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією, повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Отже, враховуючи вищезазначене, після звернення ОСОБА_1 із заявою встановленого зразка, паспортом громадянина України та оригіналами інших документів, визначених Порядком №22-1, можливо буде повернутися до питання призначення пенсії.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно зі статтею 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульована Порядком №22-1.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1 (тут та надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
За положеннями пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу);
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи:
6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).
За положеннями пункту 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пункту 3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає:
роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій;
у разі необхідності - бланки документів;
допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії;
у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Відповідно до положень пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.
Як встановлено судом, до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 додано посвідчення особи, видане 06.09.2015 Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль за НОМЕР_3.
В свою чергу, відповідно до приписів статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
За таких обставин, посвідчення особи, видане 06.09.2015 Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль за НОМЕР_3, не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулася за призначенням пенсії, подання якого передбачено пунктом 2.9 Порядку №22-1.
Враховуючи наведене, відповідач не мав можливості розглянути заяву по суті та прийняти законне та обґрунтоване рішення. Так, питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 не може бути розглянуто без надання нею (або уповноваженим представником) заяви про призначення пенсії у відповідності до встановленого зразка, до якої має бути додано, серед іншого, документ, що посвідчує особу.
Вищевказаний висновок суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постановах від 21.09.2018 у справі №805/465/18-а, від 30.04.2020 у справі №805/153/18-а.
Також, суд під час прийняття рішення не бере до уваги посилання позивача на те, що вона є громадянкою України, як і не бере до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 є громадянкою Держави Ізраїль, оскільки зазначені обставини не є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Предметом розгляду даної справи є правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за результатами розгляду заяви від 18.12.2020 та доданих до неї документів, а як зазначено судом вище, позивачем не додано усіх необхідних документів для призначення пенсії за віком.
Окремо слід зазначити про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий на ім'я ОСОБА_1 12.09.2002, № НОМЕР_1 , копію якого надано до матеріалів справи. Так, вказаний документ був дійсним до 12.09.2012. Водночас, на момент звернення із позовною заявою до суду, він втратив чинність та не може посвідчувати особу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача, рішення відповідача, повідомленого в листі № 0800-0202-8/70464 від 28.12.2020, стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу та бездіяльності відповідача щодо не призначення пенсії позивачу - протиправними, скасування їх та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.12.2020 (з дати першого звернення за призначенням пенсії).
Враховуючи, що решта позовних вимог є похідними, підстави для їх задоволення також відсутні.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій, бездіяльності та рішення протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 10.05.2022.
Суддя Ю.П. Бойченко