10 травня 2022 року Справа № 280/12821/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому порядку адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), відповідно до якої просить суд:
- Визнати дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.09.2021 року номер 308030 щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 протиправними;
Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу номер 308030, датовану 07.09.2021 року - визнати протиправною та скасувати.
Ухвалою від 28.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відзив на позов не надав, про причини ненадання відзиву суд не повідомив. Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України та ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
07.09.2021 заступником начальника Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки винесено постанову №308030 про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до якої до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. відповідно до абз.16 частини першої статті 60 Закону України "Проавтомобільний транспорт" (а.с. 33.
Вважаючи вищезазначену постанову відповідача протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про дорожній рух", Законом України "Про автомобільні дороги", Законом України "Про автомобільний транспорт", Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.
Згідно з абз.1, 2 ч.7 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі за текстом Закон №2344) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Частиною 10 статті 6 Закону №2344 встановлено, що на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: контроль наявності, видачу дозвільних документів на виконання перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується; контроль за виконанням автомобільними перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію; контроль за дотриманням перевізниками вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення; контроль та нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті та правил перевезення небезпечних вантажів; контроль внесення перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України; перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пунктів 1, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2006 №1567 (далі за текстом Порядок №1567).
Пунктом 3 Порядку №1567 визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з абз.3 п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Пунктом 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі за текстом Порядок №1007/1207) встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
З огляду на пп. 4, 5 п.4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до абз.1, 2 п.16 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.
Згідно з абз.3 п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до п.п.21, 22, 25-27 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі за текстом Правила №30) встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до абз.1, 4 п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Частинами 1, 4 статті 48 Закону №2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до п.п.15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Слід врахувати, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Як слідує з матеріалів адміністративної справи, позивач зазначає, що в даному випадку він не виступав перевізником та власником автотранспорту, будь-якого відношення до вказаного перевезення не мав.
Досліджуючи наявні матеріали, 20.09.2021 за вих. №16/21-1 представником позивача адвокатом Ігнатьо Богданом направлено адвокатський запит до Державної служби України з безпеки на транспорті щодо надання копій документів та інформації щодо встановленого порушення (а.с. 17-18).
Листом від 11.10.2021 за вих. №5414/20/23-21 Укртрансбезпекою направлено пакет документів, що були запитувані (а.с. 19-21).
Як слідує з наданих документів, 21.07.2021 на пересувному пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на ділянці автоороги Т-04-03 «Мар'янське-Берислав» км 93+100-км 93+800 під час рейдової перевірки посадовими особами Південного міжрегіонального управління Уктрансбезпеки було здійснено зважування транспортних засобів DAF 95 XF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 , SOMMER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належаь автомобільному перевізнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за результатами чого складено Акт від 21.07.2021 (а.с. 32). За результатами перевірки встановелно порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме абзацом 16: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водій від підпису акту та пояснень відмовився.
21.07.2020 посадовими особами Укртрансбезпеки складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових праматерів, відповідно до якого встановлено, що повна маса фактична: 55,8 т.; фактичне осьове навантаження: 3,2; 18,1; 7,1; 17,35. Тобто допущено перевищення на другу та четверту вісь, при допустимих 40 т.
Також, 21.07.2021 складно Довідку №0051511 (а.с. 23) про результати здійснення габаритно-вагового контролю, відповідно до якої зафіксовано результати вагового контролю.
Згідно Розрахунку до акту (а.с. 35) плата за проїзд великовагового транспортного засобу складає 512,64 євро.
Судом досліджено товарно-транспортну накладну №219 від 20.07.2021, відповідно до якої водій ОСОБА_2 здійснював перевезення на автомобілі НОМЕР_6, причіп/напівпричіп НОМЕР_2 рапс насип, маса брутом 35т. Автомобільний перевізник ТОВ «САМЕКС ГРУП», замовник ТОВ "АВТО ІННОВАЦІЇ», вантажовідправник ТОВ "АВТО ІННОВАЦІЇ», вантажоодержувач ТОВ «САМЕКС ГРУП» (а.с. 15-16).
Позивачем до позову додана копія договору №7 оренди транспортних засобів від 01.07.2021 згідно умов якого, ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) передає ТОВ «САМЕКС ГРУП» (орендар) в тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, серед яких сідловий тягач DAF 95 XF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп SOMMER, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 10-11).
Згідно акту №1 від 01.07.2021 приймання-передачі транспортних засобів до договору №7 від 01.07.2020 ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) передав, а ТОВ «САМЕКС ГРУП» (орендар) прийняв зокрема сідловий тягач DAF 95 XF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп SOMMER, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 12).
Позивачем додано до позову копію довідки ТОВ «САМЕКС ГРУП» №89 від 31.09.2021 у якій зазначено наступне: «TOB «САМЕКС ГРУП» надає це безвідкличне підтвердження про те, що у період з 01.07.2021 року до 31.08.2021 року транспортні засоби сідельні тягачі DAF XF 430, державні номерні знаки НОМЕР_1 та НОМЕР_3 , та напівпричепи державний номерний знак НОМЕР_2 , KRAKER КА-10-18, державний номерний знак НОМЕР_4 , дійсно використовуються у господарській діяльності TOB САМЕКС ГРУП» на підставі договору оренди з ФОП ОСОБА_1 від 01.07.2021 року №7. TOB «САМЕКС ГРУП» надає це безвідкличне підтвердження про те, що .2021 року щодо вищезгаданих транспортних засобів здійснювалася перевірка органами Укртрансбезпеки, водії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , при здійсненні перевезення вантажів TOB «САМЕКС ГРУП» (Довідки про результати габаритно- вагового контролю від 21.07.2021 року №№0051511, 0051510, Акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від .2021 року №№0050661, 0050660).
Отже, наведеними доказами підтверджується, що під час перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки 21.07.2021 було здійснено зважування транспортного засобу який хоча і належить позивачеві, але відповідні трансопртні засобі знаходили на той час у володінні та користуванні ТОВ «САМЕКС ГРУП», який і був перевізником відподного вантажу згідно товарно-трансопртної накладної. Отже позивач не є суб'єктом відповідного порушення.
Згідно з пунктом 3 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", затвердженого 25 лютого 2009 року постановою Кабінету Міністрів України №207 (надалі - "Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні"), крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення: вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.
Як зазначено у пункті 1 "Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: - фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; - товарно-транспортна накладна; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до пунктів 11.1-11.6 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених 14 жовтня 1997 року наказом Міністерства транспорту України №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (надалі - "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Досліджуючи надані позивачем документи, суд зазначає, що відповідачем під час здійснення перевірки не у повному здійснено аналіз документів. При цьому відповідачем суду не надано доказів повідомлення позивача про розгляд
Як зазначено у ч. 8 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.
Відповідачем не надано до суду доказів фіксування 21.07.2020 перевірки транспортного засобу сідловий тягач DAF 95 XF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп SOMMER, реєстраційний номер НОМЕР_2 за допомогою засобів аудіо- та відеотехніки, які б підтвердили належність даного транспортного засобу позивачу та що саме вказаний ФОП є автомобільним перевізником.
Також, в акті не вказано реквізити товаросупровідних документів на вантаж, що в свою чергу унеможливлює взагалі встановлення наявності зафіксовано порушення.
Таким чином, на думку суду, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в оскаржувані постанові.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
У рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт перебування позивача 21.07.2021 у статусі автомобільного перевізника.
За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано постановою №308030 від 07.09.2021 застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн.
З урахуванням приписів ч.2 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №201988 від 08.09.2020 відповідачем прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки).
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр.Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) про скасування рішення, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу від № 308030 від 07.09.2021.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 908 (вісімост сорок) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Артоуз