м. Вінниця
10 травня 2022 р. Справа № 120/18810/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
В суд звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю відмови у перерахунку пенсії з урахуванням всіх складових його грошового забезпечення. Вказує на безпідставність доводів відповідача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, у зв'язку з неприйняттям нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 (05.03.2019 року). Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у зразковій справі № 160/8324/19, згідно якої суд дійшов висновку, що з 05.03.2019 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсії з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи відзив, зазначає, що п. 1, 2 Постанови КМУ № 103 визнані нечинними з 05.03.2019 року на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/3858/18. Разом з тим, інших нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії, призначених згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не приймалось. Вважає, що скасування з 05.03.2019 року в судовому порядку змін до п. 5 та Додатку 2 Порядку № 45 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення права на перерахунок пенсії позивача норми Порядку були чинними. Тому відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 01.02.2020 пенсію в разі втрати годувальника після смерті чоловіка ОСОБА_2 .
Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення № ХЛ45804 від 24.11.2021 року та направлено її до Пенсійного фонду.
В грудні 2021 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії.
Листом відповідача від 13.12.2021 року позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії, у зв'язку із тим, що після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсії, в тому числі і у зв'язку з уточненням грошового забезпечення, не приймалось.
Дана відмова одночасно є предметом оскарження у даній справі.
При вирішенні спору суд керується наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, а також пенсійного забезпечення членів сімей військовослужбовців, яким призначена пенсія в разі втрати годувальника, є, зокрема, Закон України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Як зазначено у статті 29 Закону від 09.04.1992 № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Розміри пенсії в разі втрати годувальника визначені у статті 36 Закону від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, та визначаються у відсотковому вираженні від розміру грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.
Відповідно до частини 18 статті 43 Закону № 2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина 3 статті 51 вказаного Закону).
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з вказаним Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Зокрема, постановою № 704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 постанови № 704);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам рядового і начальницького складу (підпункт 6 пункт 6 постанови № 704).
При цьому, підпунктом 2 пункту 5 постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Пунктом 1 Постанови № 103 визначено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 2 Постанови № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.
Також, пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - постанова КМУ № 45), а саме, у Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженому постановою КМУ № 45,
- пункт 5 викладено в наступній редакції: "Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням".
- додаток 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Зі змісту вказаного рішення Окружного адміністративного суду м. Києва встановлено, що Постанова № 103 в наведеній частині визнана протиправною та нечинною у зв'язку з тим, що відповідач, визначаючи новий порядок перерахунку раніше призначених пенсій, не враховував всі види грошового забезпечення військовослужбовців, вичерпний перелік яких встановлений Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", і які відображають умови, особливості військової служби кожної особи, яка має право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України. Разом з цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до частини другої статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 набрало законної сили 05.03.2019.
Таким чином, з набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону України № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Верховний Суд в рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 дійшов висновку про те, що "дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 є неправомірними, а тому відповідача належить зобов'язати скласти та подати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІ, статті 9 Закону № 2011-XII та з врахуванням положень постанови № 704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача".
Як встановлено судом, позивач починаючи з лютого 2020 року почала отримувати пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з чим Вінницьким ОТЦК СП відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 з урахуванням правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 складено довідку від 24.11.2021 року № ХЛ45804 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 за нормами чинними на 05.03.2019, за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді.
Отже, у відповідача у зв'язку з отриманням зазначеної довідки виник обов'язок проведення перерахунку пенсії, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Проте, зазначений обов'язок виконаний відповідачем не був.
З урахуванням викладено суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу на підставі наданої оновленої довідки Вінницьким ОТЦК СП про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 з 01.02.2020 року та, відповідно, зобов'язання вчинити такий перерахунок.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон від 19.10.2000 № 2050-III) та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" (далі Порядок № 159).
Так, статтями 1, 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 3 Закону від 19.10.2000 № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Суд зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що право на компенсацію виникає лише у разі нарахування пенсії та не проведення її в місяці за який вона нарахована.
Однак суд не погоджується із таким твердженням органу Пенсійного фонду, оскільки використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.
Тому у випадку бездіяльності органу Пенсійного фонду щодо перерахунку та виплати сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату належних позивачу сум.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 у справі № 822/1110/16, постанові від 20 грудня 2019 у справі № 822/1731/16 та постанові від 13 березня 2020 у справі № 803/1565/17.
Відтак, позовна вимога в частині виплати компенсації частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, надаючи оцінку вимозі позивача про встановлення судового контролю, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконати без достатніх зволікань.
У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.
З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання керівника головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати у встановлений судом звіт про виконання рішення суду належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті з 01.02.2020 року пенсії відповідно до довідки Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ХЛ45804 від 24.11.2021 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.02.2020 року пенсію в разі втрати годувальника на підставі довідки Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ХЛ45804 від 24.11.2021 року з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положень Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року, з урахуванням виплачених сум та нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України (21100, м. Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Комар Павло Анатолійович