м. Вінниця
09 травня 2022 р. Справа №120/16057/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.11.1981 по 21.01.1993 у міжгосподарському відділі капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу за період роботи з 09.11.1981 по 21.01.1993 в міжгосподарському відділі капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання та виплачувати пенсію з урахуванням проведеного перерахунку з 23.07.2021.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що для обрахунку пенсії йому не враховано період роботи з 09.11.1981 по 21.01.1993 у міжгосподарському відділі капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання. У зв'язку з цим він звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про врахування даного періоду роботи. При зверненні до відповідача надав довідку міжгосподарського відділу капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання від 27.11.1996 за №25 для зарахування періоду роботи у вказаному відділі з 09.11.1981 по 21.01.1993.
Однак, відповідач відмовив у перерахунку пенсії, так як вказана довідка містить некоректні дані, а саме, не співпадає рік звільнення з наказом на звільнення. Підстави відмови у перерахунку пенсії викладені в листі відповідача за №0200-0206-8/47451 від 05.08.2021 року.
З огляду на зазначене, позивач вважає відмову ГУ ПФУ у Вінницькій щодо не зарахування періоду стажу протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси.
Ухвалою суду від 25.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
16.12.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, у відзиві зазначено, що Головним управлінням були розглянуті матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та надана довідка №25 від 27.11.1996 про період роботи. Оскільки, зазначена довідка містить не коректні дані, а саме, не співпадає рік звільнення з наказом про звільнення, то в Головного управління відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи з 1981 року - 1993 рік. За таких обставин, ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає, що діяло правомірно та в межах чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 23.07.2021 з заявою про перерахунок пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за №1058- IV від 09.07.2003.
При зверненні до відповідача надав довідку міжгосподарського відділу капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання від 27.11.1996 за №25 для зарахування періоду роботи у вказаному відділі з 09.11.1981 по 21.01.1993.
Відповідач відмовив у перерахунку пенсії, так як вказана довідка містить некоректні дані, а саме не співпадає рік звільнення з наказом на звільнення. Підстави відмови у перерахунку пенсії викладені в листі відповідача за №0200-0206-8/47451 від 05.08.2021.
Позивач не погоджується з такою відмовою ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо врахування спірного періоду її роботи, тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із частинами 2, 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу належить трудова книжка серії НОМЕР_1 від 16.04.1974, яка надавалась останнім відповідачу при розгляді питання про зарахування стажу.
Період роботи в міжгосподарському відділі капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.04.1974 відповідно за №6-7.
Так, відповідно до листа за №0200-0206-8/47451 від 05.08.2021 Головним управлінням були розглянуті матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та надана довідка №25 від 27.11.1996 про період роботи. Оскільки, зазначена довідка містить не коректні дані, а саме, не співпадає рік звільнення з наказом про звільнення, а тому, Головного управління ПФУ відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи з 1981 року - 1993 рік.
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці НОМЕР_1 від 16.04.1974 за №6, №7, які підтверджують період роботи в міжгосподарському відділі капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання, засвідчені відтиском печатки вказаного підприємства та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Щодо розбіжності у даних трудової книжки та довідки, а саме, не співпадає рік звільнення з наказом про звільнення, суд звертає увагу відповідача, що підставою для призначення пенсії та врахування страхового стажу є саме відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06.10.2014 (далі Інструкція) згідно пункту 1.1 також зазначається, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
У свою чергу, порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. Так, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла в період заповнення трудової книжки позивача.
На даний час порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що в силу наведених вище норм, необхідність підтверджувати трудовий стаж іншими, ніж трудова книжка, документами, виникає лише у разі якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п.2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Окрім того, суд зауважує, що Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Пенсійний фонд не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд з іншим, частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1(надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Натомість доказів на предмет звернення відповідачем до підприємств та установ з метою перевірки обґрунтованості їх видачі матеріали справи не містять, а відповідачем вказані обставини не спростовано.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014).
Таким чином, відповідач має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, оскільки відповідальність за недотримання трудового законодавства покладена на роботодавця.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а вказав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії; в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 09.11.1981 по 21.01.1993 включно в міжгосподарському відділі капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
Отже, беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що викладено в листі №0200-0206-8/47451 від 05.08.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 09.11.1981 по 21.01.1993 включно в міжгосподарському відділі капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу за період роботи з 09.11.1981 по 21.01.1993 включно в міжгосподарському відділі капітального будівництва Вінницького районного агропромислового об'єднання та виплачувати пенсію, з урахуванням проведеного перерахунку, з 23.07.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ-13322403), вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар