про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
09 травня 2022 р. Справа №120/3726/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., Блошенкіної М.П., прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я.І., Іванішина Д.В., старшого слідчого слідчого відділу Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчак А.О., Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., Блошенкіної М.П., прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я.І., Іванішина Д.В., старшого слідчого слідчого відділу Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчак А.О., Державної казначейської служби України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 27 грудня 2018 року слідчим слідчого відділу Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчак А.О. відкрито кримінальне провадження №12018020020004773 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 190 Кримінального кодексу України.
14 вересня 2020 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 19 листопада 2020 року зазначений вирок Вінницького міського суду скасовано, а справу повернуто до Вінницького міського суду Вінницької області.
В подальшому, 25 жовтня 2021 року постановою дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області кримінальне провадження №112018020020004773 закрито.
Відтак, позивач вважає, що в період з 27 грудня 2018 року (день відкриття кримінального провадження) по 25 жовтня 2021 року (день закриття кримінального провадження) він піддавався незаконному кримінальному переслідуванню, а тому звернувся до суду із цим позовом та просить в порядку, визначеному Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 800000 гривень.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ознайомившись із позовною заявою, доходжу висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, визначення публічно-правового спору наведено у пункті 2 частини 1 статті 4 КАС України, відповідно до якої під таким розуміється спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; такою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Під суб'єктом владних повноважень у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим. Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер), що є визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції.
Для з'ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за своїм змістом є приватноправовий спір, однією з ознак якого є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника такого спору. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Окремо слід звернути увагу на приписи частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, якою передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року та ряду інших вказав, що словосполучення "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Беручи до уваги наведене, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зі змісту позовної заяви слідує, що в період з 27 грудня 2018 року по 25 жовтня 2021 року, на думку позивача, він піддавався незаконному кримінальному переслідуванню, а тому просить суд стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 800000 гривень.
Особливості врегулювання шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, визначено однойменним Законом.
Частиною 1 статті 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.
Відповідно до положень статті 3 Закону у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Відтак, вказаним Законом передбачено особливості відшкодування шкоди, зокрема й моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини 5 та 6 статті 4 Закону).
Статтею 13 Закону передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства, в ухвалі, що приймається згідно із частиною 1 статті 12 зазначеного Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Наведені вище положення застосовуються при визначенні підстав та розміру моральної шкоди, спричиненої потерпілій особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, та свідчать про обов'язкове встановлення під час відшкодування такої шкоди не тільки підстав для відшкодування, а й того, у чому саме полягала моральна шкода та виходячи з принципів розумності та справедливості при визначенні її розміру.
Таким чином, заява про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, розглядається лише судом з урахуванням в тому числі й положень цивільного законодавства.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №201/10234/20.
Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відтак, подану позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Зважаючи на характер (зміст) спірних правовідносин, розгляд даного спору належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248 КАС України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до судді Вінницького міського суду Вінницької області Гайду Г.В., Блошенкіної М.П., прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я.І., Іванішина Д.В., старшого слідчого слідчого відділу Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчак А.О., Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович