м. Вінниця
06 травня 2022 р. Справа № 120/1932/22-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом головного управління ДПС у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося головне управління ДПС у Вінницькій області з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у товариства непогашеного податкового боргу перед бюджетом в розмірі 1421990,57 грн., тому на підставі положень ст. 95 Податкового кодексу України податковий орган вимушений звернутися до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу наявного у відповідача за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 18.02.2022 року, копію якої відповідач отримав 02.03.2022 року, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, у якому просить закрити провадження у справі відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. З підстав того, що 16.03.2022 року Господарським судом Вінницької області відкрито провадження у справі № 902/824/21 та відповідно до ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступне.
ТОВ "Барський комбікормовий завод" перебуває на обліку в головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.
Відповідач має заборгованість зі сплати податків та зборів в загальній сумі 1421990,57 грн, в тому числі: - військовий збір в сумі 2831,85 грн. (штрафні санкції), - 937,44 грн. - пеня; - податок на доходи фізичних осіб в сумі 32375,69 грн. (штрафні санкції), - 11542,67 грн. (пеня); - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 658850 грн. (основний платіж), - 165733 грн. (штрафні санкції), - 267569,65 грн. (пеня); - податок на додану вартість в сумі 195252,89 грн. (основний платіж), - 41867 грн. (штрафні санкції), - 42990,38 грн. (пеня); - адміністративні штрафи та інші санкції 2040 грн. (штрафні санкції); - пеня в сумі 323040,14 грн.
Податковий борг відповідача підтверджується на підставі інтегрованої картки платника податків, податковою вимогою № 177696-52 від 24.07.2020 року.
Також на підставі рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 06.01.2021 року у справі № 120/6315/20-а, № 120/5361/21, позивачем виставлялись інкасові доручення № № 1, 2, 3, 4, 5 від 27.09.2021 року; №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 від 08.10.2021 року до банківських установ, однак залишились непогашеними.
В матеріалах справи міститься рішення № 76 про опис майна у податкову заставу та акт опису майна № 13/35599215 від 11.05.2021 року, відповідно до якого майно, за рахунок якого можливе погашення податкового боргу, описано у податкову заставу, про що внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.
У зв'язку з чим позивач звернувся в суд з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявленого клопотання ТОВ "Барський комбікормовий завод" про закриття провадження, суд зазначає наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
При цьому публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Окрім цього, відповідно до пункту 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За приписами пункту 59.5 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до частини 1 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Частиною 5 статті 41 зазначеного Кодексу передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Згідно пункту 87.10 статті 87 ПК України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.
Як встановлено з матеріалів справи, що за ТОВ "Барський комбікормовий завод" рахується заборгованість зі сплати податків та зборів на загальну суму 1421990,57 грн., на підставі податкової вимоги № 177696-52 від 24.07.2020 року, яку було направлено на податкову адресу відповідача та винесених на виконання рішень судів у справах № 120/6315/20 та 120/5361/21 інкасових доручень.
Однак, за результатами вжиття заходів податковим органом, податковий борг залишився непогашеним.
При цьому, позивачем здійснено опис майна відповідача, в результаті чого складено акт № 13/35599215 від 11.05.2021 року на суму 1421557,38 грн.
Тому, враховуючи, що податковий борг відповідачем сплачено не було позивач звернувся 11.02.2022 року з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.03.2022 року у справі № 902/824/21 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод".
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Барський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 35599215) міститься запис від 30.05.2019 року про внесення рішення засновників юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.
Таким чином, суд зазначає, що в силу норм статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства заявлені податковим органом вимоги є поточними, тому можуть бути стягненні з рахунків у банках, що обслуговують ТОВ "Барський комбікормовий завод". Заяви поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, підлягають розгляду у порядку позовного провадження, а поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 0670/4698/12.
З урахуванням наведеного суд прийшов до переконання, що у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити, оскільки даний спір в розумінні статті 19 КАС України є публічно-правовим.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно із п. п. 88.1. та 88.2. ст. 88 Податкового кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Підпунктом 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
В силу п. 89.3 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. п. 95.1, 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення шляхом змагальності та наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, враховуючи наявність податкового боргу та залишеним не погашеним податковий борг, суд доходить висновку про наявність підстав для надання дозволу на погашення боргу відповідача за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, ЄДРПОУ 44069150) до товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" (вул. Залізнична, 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область, ЄДРПОУ 35599215) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі задовольнити.
Надати дозвіл на погашення податкового боргу товариства з обмеженою відповідальністю "Барський комбікормовий завод" за рахунок майна, яке перебуває у податковій заставі згідно акту опису № 13/35599215 від 11.05.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович