м. Вінниця
10 травня 2022 р. Справа № 120/3057/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради (далі - відповідач) про бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом війни 2 групи та має право на пільги, зокрема отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. У зв'язку з отриманням позивачем меншої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, у вересні 2021 він звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок та доплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідач відмовив у виплаті допомоги в зазначеному розмірі. Позивач вважає, що виплата спірної допомоги здійснена відповідачем у заниженому розмірі, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.
Ухвалою від 04.04.2022 судом відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У строк встановлений судом, відповідач відзиву на адресу суду не направив, хоча в матеріалах справи наявні докази отримання ухвали та позовної заяви з додатками 08.04.2022.
В силу частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 є ветераном війни - інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.10.2017, перебуває на обліку в праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради та має, зокрема, право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у квітні 2021 позивач отримав одноразову грошову допомогу до 5-го травня як інвалід війни ІІ групи в сумі 3906,00 грн. Однак, не погоджуючись із розміром цієї допомоги останній звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив здійснити йому доплату відповідної допомоги у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
За результатами розгляду такої заяви, відповідач листом від 02.02.2022 №06-640/01-23 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку та виплати позивачу допомоги у зазначеному розмірі, посилаючись на те, що її виплата проводиться в межах виділених управлінню фінансових ресурсів.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, суд враховує таке.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені ст. 13 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII.
Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 № 367-XIV статтю 13 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012 - 2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 08.04.2021 № 325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги", передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривень; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривень.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1 -247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27.02.2020 року застосовуються положення ст. 13 Закону № 3551-XII в редакції Закону № 367-ХІV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня особам з інвалідністю 2-ї групи внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Незважаючи на прийняте Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року, Урядом прийнято постанову від 08.04.2021 за № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у 2021 році в таких розмірах: I групи - 4421,00 грн.; II групи - 3906,00 грн.; III групи - 3391,00 грн.
Тому відповідач, виплачуючи позивачу оспорювану допомогу, керувався нормами постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за № 325.
У зв'язку з цим між сторонами виник спір, оскільки розмір отриманої позивачем допомоги є меншим від того розміру, який передбачений статтею 13 Закону № 3551-XII у редакції, що підлягає застосуванню після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020.
Отже, визначаючись з розміром грошової допомоги до 5 травня, що підлягає виплаті позивачу, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Так, розглядаючи вказану справу, у рішенні від 29.09.2020 Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 (день прийняття Конституційним Судому України Рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи величиною вісім мінімальних пенсій за віком.
Велика Палата Верховного Суду з цим висновком погодилася та у пунктах 48-54 постанови від 13.01.2021 зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є саме мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком необхідно визначати із урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої зразкової справи № 440/2722/20-а.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania), принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання щодо розміру щорічної грошової допомоги до 5 травня, яку відповідач повинен був виплати позивачу, як інваліду війни ІІ групи, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем положень ст. 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, яка передбачає виплату особам з інвалідністю внаслідок війни 2 групи допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Отже, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд доходить висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2021 рік у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325, відповідач допустив порушення норм ст. 13 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV, яка передбачала виплату особам з інвалідністю 2-ї групи внаслідок війни разову грошову допомогу в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
При цьому, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач допустив саме протиправну бездіяльність під час нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, що полягає у незастосуванні положень ст. 13 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, які слід застосовувати у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020.
Тому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. При цьому суд враховує, що саме такий спосіб захисту порушеного права був визначений Верховним Судом у рішенні в зразковій справі № 440/2722/20 і підстав застосовувати будь-який інший спосіб захисту наразі не має.
Відповідно до положень, закріплених статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати ОСОБА_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В задоволенні решти вимог, - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Хмільницької міської ради (2-й пров. Пушкіна, 8, м. Хмільник, вінницька область, код ЄДРПОУ 20088327)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.05.2022
Суддя Томчук Андрій Валерійович