м. Вінниця
03 травня 2022 р. Справа № 120/13940/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Хмельницьке шосе 23, м. Вінниця, 21036), Державної служби України з питань на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135)
про: визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з питань на транспорті в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №293384 від 05.10.2021 про застосування адміністративно - господарського штрафу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що сокаржувана постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є протиправною. У позові зазначається, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Разом із тим, вказана методика, на думку сторони позивача, не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, адже визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням положень Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
За правилами частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
21.12.2021 представником відповідачів подано відзив на позовну заяву згідно якого сторона відповідачів заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою від 09.12.2022 витребувано в Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують проходження періодичної повірки (метрологічної атестації) звужувального обладнання пункту габаритно - вагового контролю розташованого на автомобільній дорозі Київ - Одеса 210 км+450 м, яким здійснювалося зважування транспортного засобу Renault Premium 450.18Т д.н.з. НОМЕР_1 ; та інформацію (модель, рік, модифікацію, тощо) звужувального обладнання пункту габаритно - вагового контролю розташованого на автомобільній дорозі Київ - Одеса 210 км+450 м, яким здійснювалося зважування транспортного засобу Renault Premium 450.18Т д.н.з. НОМЕР_1 .
29.12.2021 представником відповідача на виконання ухвали суду подано клопотання, до якого додано сертифікат відповідності засобу вимірювальної техніки та копію декларації про відповідність.
08.02.2022 на адресу суду представник позивача подав відповідь на відзив де зазначив, що відповідачем 1 під час ухвалення оскаржуваної постанови не було враховано можливу похибку обладнання у 2%, що у свою чергу виключає перевищення габаритно - вагових норм. Також зазначив, що відповідач у відзиві жодним чином не пояснив допущені порушення під час складання Акту перевірки та Акту про перевищення транспортним засобом габаритно - вагових норм, зокрема, з актів вбачається, що суб'єктом що перевіряється та суб'єктом господарювання є власник транспортного засобу, а не перевізник.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено, що 12.08.2021 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д Київ-Одеса 210 км+450 км Черкаська обл. посадовою особою Центрального міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом INTERCARS реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 згідно до ТТН № 000118 від 12.08.2021 року.
Посадовою особами Центрального міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі-ПДР).
Відповідно до пункту 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою 40т.
Під час зважування транспортного засобу реєстраційний RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом INTERCARS реєстраційний номер НОМЕР_2 було встановлено фактичне навантаження на строєну вісь -23,280 т при нормативно допустимих 22т.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №298340 від 12.08.2021 року, Акт про перевищення транспортних засобом нормативно вагових параметрів № 0051241 від 12.08.2021 року та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0053104 від 12.08.2021 року на підставі яких проведено Розрахунок № 2028 від 12.08.2021 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд на 28,80 євро.
05.10.2021 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. Заступника Подільського міжрегіонального Управління Укртранснбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №293384 за порушення ч. 1 абз. 14 ст. 60 ЗУ « Про автомобільний транспорт» .
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі також Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. Управління Укртрансбезпеки відповідно до покладених повноважень здійснюють функції державного контролю на автомобільному транспорті загального користування та застосовують до порушників законодавства про автомобільний транспорт фінансові санкції у вигляді штрафу від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області діє відповідно до Положення про Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, затвердженого наказом Державної служби України з безпеки на транспорті.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).
Крім того за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).
Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Водночас, абзацом 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).
Відтак, як уже було встановлено судом, позивачем допущено порушення щодо навантаження на строєну вісь, а саме: навантаження 23,28 т при нормативно допустимих 22 т., що становить 5,82%.
При цьому, сторона позивача посилається на те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі не розповсюджується на транспортні засоби з рідким сипучим вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі.
Щодо цього, то суд зазначає, що в розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і звужувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.
Окрім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону України "Про дорожній рух").
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.
Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 02 серпня 2018 року у справі №820/1420/17 (провадження №К/9901/24144/18).
Тобто відсутність відповідної методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, та обов'язку по внесенню плати за це.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.
Щодо посилання представника позивача на Методику виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом та затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України, суд вказує, що зазначена методика не є нормативно-правовим актом, у зв'язку із чим співробітники Укртрансбезпеки відповідно до статті 19 Конституції України не повинні використовувати її у своїй діяльності.
Окрім того, ваги на яких здійснювалось зважування транспортного засобу є повіреними та відповідають усім стандартам, що підтверджується Сертифікатом відповідності засобу вимірювання, що наданий відповідачем на вимогу суду.
Що ж до доводів позивача про те, що предметом перевезення був сипучий вантаж, який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точка автомобіля, то суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (враховуючи сипучість вантажу).
Тобто, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 440 кг (2% від 22 т) на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на строєну вісь становить більше 2%.
Також суд зазначає, що переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 814/1460/16.
Оскільки службовими особами Укртрансбезпеки встановлено, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу становило 23,28 т при максимально допустимому навантаженні 22т (перевищення вагових норм 5,82%), допущене позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без спеціального дозволу, суд доходить висновку, що постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №293384 від 05.10.2021є правомірною та скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів представників сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в позові належить відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович