вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"03" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/33/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн"
про стягнення в сумі 337 564 грн. 59 коп.
В судове засідання учасники процесу не з'явилися.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
17 січня 2021 року Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" (далі - відповідач) про стягнення в сумі 337 564 грн. 59 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 червня 2019 року між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" укладено Заяву-договір № ID6558153 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерного товариства "Таскомбанк" відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп. із терміном повернення не пізніше 20 червня 2020 року, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Позивач зазначає, що кошти за договором відповідачем отримано у передбачений кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, що підтверджується випискою, проте кредитні кошти позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" у встановлений договором строк не повернуто. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04 січня 2022 року загальний розмір заборгованості становить 337 564 грн. 59 коп., який просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
В судове засідання 03 травня 2022 року позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову, або будь-які інші письмові заперечення по суті спору.
Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідно до наявних у матеріалах справи поштових повідомлень, вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн", про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення.
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/33/22 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.
Заяви та клопотання у справі.
10 лютого 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд здійснити розгляд справи призначений на 21 лютого 2022 року без його участі.
21 лютого 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд здійснити розгляд справи призначений на 14 березня 2022 року без його участі.
30 березня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд здійснити розгляд справи призначений на 18 квітня 2022 року без його участі.
02 травня 2022 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд здійснити розгляд справи призначений на 03 травня 2022 року без його участі.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/33/22 за позовною заявою Акціонерного товариства "Таскомбанк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" про стягнення в сумі 337 564 грн. 59 коп., розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року розгляд справи відкладено до припинення або скасування воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2022 року призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18 квітня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 квітня 2022 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/33/22 за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" про стягнення в сумі 337 564 грн. 59 коп. та призначено розгляд справи № 918/33/22 до судового розгляду по суті на 03 травня 2022 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне.
21 травня 2019 року між Акціонерним товариством "Таскомбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" (далі - позичальник, боржник) було укладено Заяву-договір №ID6558153 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" відповідно до умов якого, банк надав позичальнику кредит у сумі 20 000 грн. 00 коп. із терміном повернення не пізніше 20 червня 2020 року, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином користати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Цільове використання кредиту відповідно до п. 1.2. Кредитного договору - на поповнення оборотних коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку.
Відповідно до умов кредитного договору клієнт (відповідач) підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом 21 червня 2019 року.
Згідно з п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товариству "Таскомбанк" при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк "ТАС24/БІЗНЕС", або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод письмовій формі.
Позивач зазначає, що відповідач 21 червня 2019 року скористалося своїм правом та на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис" вчинив правочин, підписавши Заяву-договір №ID6558153 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.Qov.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі (роздруківка надається в додатку до даної позовної заяви). Кошти за договором відповідачем отримано у передбачений кредитним договором спосіб - шляхом перерахування на відповідний рахунок, зазначений в кредитному договорі (п. 1.2) та заяві, що підтверджується відповідною випискою, отже на думку позивача свої обов'язки за кредитним договором останній виконав в повному обсязі.
Позивач стверджує, що умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договорам строки не повернуті.
Як наслідок, станом на 04 січня 2022 року заборгованість позичальника становить, зокрема: 280 819 грн. 03 коп. заборгованості по тілу кредиту, 33 001 грн. 93 коп. заборгованість по відсоткам, 23 743 грн. 63 коп. пеня.
Згідно з п. 18.2.23.8, правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк", банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.
Розмір процентів за користування кредитом визначений у п.2.3.1., та комісії у п. 2.3.2 кредитного договору. Період сплати процентів та комісії з 01 по 10 число кожного місяця, що передбачено в п.п. 2.5, 2.6 Кредитного договору.
Розмір штрафу та пені визначені в умовах п. 18.1.21. правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" відповідальність сторін.
Відповідно до п. 4.1. заяви-договору №ID6338210 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" (продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок"), передбачено, що цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" є кредитним договором.
Згідно п. 18.1.8. правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредиту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання заяви-договору про приєднання клієнта до правил (далі - заява). Підписання заяви здійснюється електронно-цифровим підписом в системі "ТАС24БІЗНЕС" або через інший сервіс електронного документообігу. Підписана заява разом з цими правилами та ціновими параметрами продукту (далі - цінові параметри), які зазначені на офіційному Сайті Банку, становить кредитний договір (далі - "Угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цими правилами, банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених цими правилами та якщо не менш, ніж за 7 (сім) банківських днів до закінчення строку дії кредиту, жодна із сторін через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку "ТАС24БІЗНЕС", мобільний додаток "ТАС24БІЗНЕС", БМБ-повідомлення або інших) не повідомить іншу сторону про намір припинити дію кредиту, строк дії кредиту вважається пролонгованим на тих же умовах на наступні 365 календарних днів. Зазначена процедура пролонгації повторюється будь-яку кількість разів та не вимагає укладення додаткових угод/договорів.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Позивач зазначає, що наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання та/або порушення умов договору має наслідком виникнення у банку права вимагати дострокового повернення суми кредиту, що також передбачено нормами ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, у зв'язку із чим відповідачу надіслано відповідне повідомлення вимогу.
Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору № ІD6558153 від 21 червня 2019 року, позивачем заявлені вимоги (згідно поданого суду розрахунку заборгованості по кредитному договору № ІD6558153 від 21 червня 2019 року укладеному з позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" станом на 04 січня 2022 року) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у сумі 280 819 грн. 03 коп., заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) у сумі 33 001 грн. 93 коп. та пені на суму простроченої заборгованості за період з 05 липня 2021 року по 04 січня 2022 рік у сумі 23 743 грн. 63 коп.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Жодних доказів на спростування викладених обставин, а так само і на підтвердження факту погашення заборгованості, відповідачем суду не подано.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.
В силу вимог ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Заява-договір № ID6558153 від 21 червня 2019 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") є договором приєднання.
Згідно із ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач, на підставі ст. 641 та ст. 644 ЦК України, взяв на себе зобов'язання перед особами, які його приймуть (акцептують), надавати банківські послуги в порядку та на умовах, передбачених договором.
Заявою-договором № ID6558153 від 21 червня 2019 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") сторони погодили, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" є Кредитним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 ГК України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 та ч. 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено факт порушення з боку відповідача зобов'язань взятих на себе за Заявою - договором № ID6558153 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товаристві "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") в частині своєчасного повернення кредитних коштів, а також зі сплати відсотків та зі сплати комісії, а відтак, за відсутності доказів сплати відповідачем заборгованості по кредиту, нарахованих відсотках та комісії, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" заборгованості по тілу кредиту - 280 819 грн. 03 коп., заборгованості по відсоткам - 33 001 грн. 93 коп. та пені на суму простроченої заборгованості - 23 743 грн. 63 коп.
Докази відхилені судом
Суд докази надані позивачем не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах та виконання сторонами умов договору.
Відповідачем докази не подавалися.
Порушені права та інтереси позивача
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Невиконання відповідачем зобов'язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати по розподілу природного газу та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.
Судові витрати
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 5 500 грн. 00 коп.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
Однак, суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме 5 500 грн. 00 коп. замість 5 063 грн. 47 коп.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд роз'яснює позивачу, що останній має право звернутися до суду із клопотанням про повернення 436 грн. 53 коп. надмірно сплаченого судового збору.
З огляду на задоволення позову сплачений позивачем судовий збір в сумі 5 063 грн. 47 коп. покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вей Дистрибюшн" (33023, м. Рівне, вул. Транспортна, 12, код. 42888375) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код. 09806443) 280 819 (двісті вісімдесят тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 03 коп. заборгованості по тілу кредиту, 33 001 (тридцять три тисячі один) грн. 93 коп. заборгованості по відсоткам, 23 743 (двадцять три тисячі сімсот сорок три) грн. 63 коп. пені на суму простроченої заборгованості за період з 05 липня 2021 року до 04 січня 2022 року та 5 063 (п'ять тисяч шістдесят три) грн. 47 коп. судових витрат.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 10 травня 2022 року.
Суддя Войтюк В.Р.