вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"04" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1208/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали заяви ТОВ "Агрозахист Донбас" про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"
до відповідача: Селянського (Фермерського) господарства "Нектар"
про: стягнення 200 539,79 грн.
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
22 березня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" подано до Господарського суду Рівненської області заяву щодо відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу в розмірі 29 263,07 грн.
Ухвалою суду від 23 березня 2022 року вказану заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 05 квітня 2022 року.
Ухвалою суду від 05 квітня 2022 року розгляд заяви ТОВ "Агрозахист Донбас" про ухвалення додаткового рішення відкладено на 04 травня 2022 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про ухвалення додаткового рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Селянського (Фермерського) господарства "Нектар" про стягнення 200 539,79 грн., з яких: 50 021,46 грн. 48% річних, 27 588,80 грн. пені, 112 946,63 грн. штрафи та 9 982,90 грн. інфляційних втрат.
Рішенням суду від 28 лютого 2022 року позов задоволено частково, вирішено стягнути з Фермерського господарства "Нектар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" 13 794 грн. 40 коп. пені, 56 473 грн. 32 коп. штрафу, 25 010 грн. 78 коп.. 48 % річних, 9 982 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 3 008 грн. 10 коп. судового збору. В задоволенні позовних вимог про стягнення 13 794,40 грн. пені, 56 473,31 грн. штрафу, 25 010,78 грн. 48 % річних відмовлено.
22 березня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого заявник просить суд стягнути з Фермерського господарства "Нектар" на свою користь судові витрати в розмірі 29 263,07 грн.
Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 27 000,00 грн. та 5% від суми заборгованості "гонорар успіху".
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладені вимоги ГПК України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічних правових висновків щодо застосування положень статті 129 ГПК України дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 06.10.2020 у справі №922/376/20.
Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 28 лютого 2022, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до суду 22 березня 2022 року, водночас ухвалою суду від 23 березня 2022 року задоволено клопотання ТОВ "Агрозахист Донбас" про поновлення строку для подання заяви про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат по суті.
Розглянувши подану заяву про розподіл судових витрат суд зауважує таке.
Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Крім того, слід вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги №01/12 від 01 грудня 2021, додаткової угоди від 24 грудня 2021 року, акт приймання - передачі наданих послуг від 21 березня 2022 року, опис наданих послуг.
Згідно з умовами пункту 3.1. договору про надання правової допомоги, клієнт зобов'язаний сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар) у порядку та строки визначені у додаткових угодах (замовленнях, дорученнях).
Згідно з умовами пункту 2 додаткової угоди, окрім фіксованого розміру вартості наданих послуг, вказаного в пункті 1 цієї додаткової угоди, клієнт також зобов'язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості ("гонорар успіху") в розмірі 5 % від стягнутої суми.
Згідно з положеннями додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 банківських днів з моменту зарахування заборгованості на банківський рахунок клієнта.
Розмір судових витрат складає 24 000,00 грн. + 5 263,07,00 грн. (гонорар успіху), що в загальному становить 29 263,07 грн.
Водночас дослідивши надані заявником докази суд вважає за необхідне відзначити, що акт приймання - передачі наданих робіт містить наступний перелік робіт в розмірі 24 000,00 грн., з яких: 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу які включали в себе (ознайомлення з документами, попередня консультація, підписання додаткової угоди щодо підготовки позовної заяви); 18 000,00 грн. (підготовка первинних документів, складання позовної заяви, формування позовної заяви та її направлення; 3 000,00 грн. (підготовка заяви щодо відшкодування витрат); 5 263,07 грн. (гонорар успіху).
Водночас, умовами договору не погоджено такий вид допомоги (послуги) як підготовка заяви про відшкодування судових витрат (об'єм послуг, визначення їх вартості). Зокрема, згідно з умовами пункту 3.1. договору встановлено, що клієнт зобов'язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг у порядку та строки визначені у додатковій угоді, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з умовами пункту 1 додаткової угоди від 24 грудня 2021 року сторонами встановлено вартість однієї години за надання послуг щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №КС27/17 від 09 березня 2017 року. За таких обставин умови договору та додаткової угоди не містять положень щодо визначення вартості надання послуг з підготовки та подання заяви про стягнення інших сум (в тому числі судових витрат). А тому суд не погоджується з розрахунком заявника щодо визначення вартості послуг з підготовки та подання заяви про стягнення судових витрат з огляду на імперативність положень пункту 1 додаткової угоди від 24 грудня 2021 року. Отже суд критично оцінює понесення позивачем таких витрат, оскільки витрати в цій частині не ґрунтуються на договорі.
Таким чином суд не вбачає підстав для покладення на відповідача таких послуг, що відображені в пункті 3 акту приймання-передачі наданих послуг, що в загальному розмірі становлять 3 000,00 грн. з огляду на їх необґрунтованість, а тому вказані витрати покладаються на позивача.
Щодо решти судових витрат суд відзначає наступне.
У акті приймання-передачі наданих послуг (п.2 таблиці) зазначено, що адвокатом серед іншого надано зокрема такі послуги: - підготовка первинних документів; - складання (написання) позовної заяви з додатками; - формування позовної заяви з додатками, направлення її відповідачу та господарському суду. Зазначено, що адвокатом витрачено на вказану роботу 6 годин, а вартість таких послуг становить 18 000 грн.
Разом з тим, пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Як видно з наданого позивачем акту приймання-передачі наданих адвокатом послуг, позивач отримав такі види правової допомоги як надання консультацій і роз'яснень та складення процесуальних документів правового характеру (позовна заява). Водночас в акті не відображено інших видів правової допомоги, а зазначення в описі нібито різних наданих послуг таких як підготовка первинних документів, складення, написання та формування позовної заяви, є по суті одним і тим же видом правової допомоги, що полягає у складенні позовної заяви.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
На думку суду дана справа не відноситься до категорії складних, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів. Під час розгляду справи адвокат не здійснював фактичне представництво інтересів позивача в судових засіданнях, а отже і не мав пов'язаних із цим витрат робочого часу. Також суд враховує, що розмір оголошених позивачем витрат на правову допомогу становить близько 15 % від заявлених позовних вимог та близько 35 % від суми присудженої на користь позивача, що на думку суду, при повному покладенні таких витрат на відповідача, не відповідатиме критеріям співмірності та справедливості.
З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на надання консультацій клієнту та складення позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, необхідний на надання таких послуг, суд робить висновок про те, що справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 9 000,00 грн. компенсації витрат на професійну правничу допомогу в розрахунку 3-х годин витраченого часу. Також суд вважає за необхідне покласти на відповідача 5 263,07 грн. як передбаченого договором про надання правової допомоги "гонорару успіху".
Таким чином суд покладає на відповідача 14 263,07 грн. судових витрат відповідно до встановлених судом обставин на підставі частини 5 статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу задоволити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "НЕКТАР" (35513, Рівненська область, Дубенський район, с.Пляшівка, код ЄДРПОУ 30491547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 14 263 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 07 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Решту судових витрат позивача на професійну правничу допомогу покласти на позивача.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників 4В, код ЄДРПОУ 30048570).
Боржник: Фермерського господарства "НЕКТАР" (35513, Рівненська область, Дубенський район, с.Пляшівка, код ЄДРПОУ 30491547).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя А.Качур