вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
10.05.2022 Справа № 917/88/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,
при секретарі судового засідання Дерій Ю.В.,
розглянувши справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», ідентифікаційний код 38962392 (вул. Велика Васильківська, 77 а, м. Київ, 03150)
до 1) ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 )
2) ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 20649,92 грн.
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 20649,92 грн заборгованості за Кредитним договором №45-059 від 09.06.2008 (далі - Кредитний договір).
Позовні вимоги мотивовано тим, що позичальником - ОСОБА_1 порушено зобов'язання щодо повного та своєчасного повернення кредиту за Кредитним договором №45-059 від 09.06.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» та фізичною особою-підприємцем Тацієм Сергієм Миколайовичем. Також позивач вказує, що оскільки на вимогу банку боржником заборгованість у визначений строк не сплачена, обов'язок повернути заборгованість виник і у поручителя - ОСОБА_2 , відповідно до Договору поруки №45-059/1 від 20.06.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» та фізичною особою ОСОБА_2 , яким забезпечувалось зобов'язання за Кредитним договором.
У позові Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» зазначає, що право вимоги за боргом виникло на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 13.05.2019, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС». Згідно договору про відступлення права вимоги позивач набув права грошової допомоги до відповідачів на загальну суму 75381,97 грн. Позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів 3% річних за період з 26.01.2018 по 25.01.2021 в сумі 6784,38 грн. та 13865,54 грн інфляційних нарахувань за період з 26.01.2018 по 25.01.2021, які нараховані позивачем з суми невиконаного зобов'язання виходячи з рішення Ленінського районного суду Полтавської області від 13.07.2010.
Ухвалою від 27.01.2022 господарський суд звертався до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичних осіб ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 у відповідності до ч. 6 ст. 176 ГПК України.
07.02.2022 суд отримав від Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації інформацію про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані відповідачів по справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.02.2022 залишено позовну заяву без руху з огляду на невиконання позивачем вимог щодо подання позовних заяв, викладених в ч. 1 ст. 172 ГПК України та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви та доказів їх направлення на адресу відповідача.
Позивач у визначений судом термін усунув недоліки позовної заяви шляхом подачі доповнень до позовної заяви. Ухвалою від 10.03.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 10.03.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі направлялась відповідачам за адресою реєстрації місця проживання фізичних осіб, наданою Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації. Ухвала, направлена на адресу ОСОБА_2 , була повернута органом зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На конверті з увалою від 10.03.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відмітка про відсутність особи за адресою реєстрації місця проживання особи поставлена відділом зв'язку 15.03.2022.
Ухвала, направлена на адресу ОСОБА_1 , була повернута органом зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На конверті з ухвалою від 10.03.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відмітка про відсутність особи за адресою реєстрації місця проживання особи поставлена відділом зв'язку 03.05.2022.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, днем вручення хвали суду від 10.03.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі ОСОБА_2 , згідно норми п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України є 15.03.2022, а ОСОБА_1 - 03.05.2022.
Крім цього, про відкриття провадження у справі №917/88/22 суд повідомив учасників справи шляхом опублікування 20.04.2022 оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі «Новини» за посиланням https://pl.arbitr.gov.ua/.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
За таких обставин, відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.
В установлений судом строк відповідачі відзиви на позов не надали.
Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Відповідач по справі - ОСОБА_1 , припинив підприємницьку діяльність, про що 01.08.2014 зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.06.2018 № 338/180/17 (п. 73), з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Даний спір пов'язаний з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, за таких обставин, справа підсудна Господарському суду Полтавської області.
Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:
09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» та фізичною особою-підприємцем Тацієм Сергієм Миколайовичем було укладено кредитний договір № 45-059 (далі - Кредитний договір).
Правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Банк «Демарк» є Публічне акціонерне товариство «Банк «Демарк». Відповідно до статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 23 січня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10641110033001921 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» як юридичної особи, копія виписки знаходиться в матеріалах справи (а.с.23).
Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 копійок. Видача кредитних коштів здійснювалася в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 відкритому в Банку.
Відповідно до п. 3.4.1., 3.5.1. Кредитного договору ФОП Тацій С.М. зобов'язаний погасити кредит в строк по 8 червня 2009 року, а також зобов'язався сплачувати щомісячно проценти за користування кредитом в розмірі 28 % річних.
Банк свої зобов'язання по Кредитному договору виконав належним чином, що підтверджується меморіальним ордером № 45-059 (#28221149) від 09.06.2008.
Для належного виконання зобов'язань за Кредитним договором між Банком та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір поруки № 45- 059/1 від 20 червня 2008 р. Поручитель взяв на себе обов'язок відповідати перед Банком за зобов'язаннями Позичальника. Відповідальність Позичальника та Поручителя є солідарною (п. 1.1., 1.2., 3.1. договору поруки).
Свої зобов'язання позичальник не виконав, кредит у повному обсязі до 08.06.2009 не повернув.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором рішенням Ленінського районного суду Полтавської області від 13.07.2010 року стягнуто в солідарному порядку з фізичної особи-підприємця Тація Сергія Миколайовича та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором та договором поруки в загальному розмірі - 80 185,05 грн з яких: 50000,00 грн - заборгованість по сплаті основного боргу, 20219,49 - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 7673,98 грн - пеня за порушення строку сплати кредиту, 2291,58 грн - пеня за порушення строків сплати відсотків за кредитом (а.с. 14-15).
Вказані обставини встановлені рішенням Ленінського районного суду м. Полтави по справі №2-1194/10 від 13.07.2010, яке набрало законної сили 26.07.2010 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд дійшов висновку, що судовим рішенням у цивільній справі №2-1194/10 встановлено обставини як щодо укладення Кредитного договору №45-059 від 09.06.2008, так і щодо видачі кредиту в розмірі 50 000,00 грн, а також розміру заборгованості за кредитом - 50 000,00 грн станом на 03.03.2010. Відтак, вказані обставини в порядку ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи.
Станом на момент розгляду справи в суді не подано доказів погашення позичальником ОСОБА_1 або ОСОБА_2 як поручителем стягнутої за судовим рішенням по справі № 2-1194/10 заборгованості за кредитом. Відповідачі не посилаються на наявність відповідних обставин.
13.05.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Демарк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги (а.с. 16-18).
Вказаний договір укладено за результатами відкрити торгів (аукціону), які проводилися у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою продажу майна неплатоспроможного банку, результати визначеного аукціону було оформлено Протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2019-04- 02-000005-b від 11.04.2019 (а.с. 43-44).
До складу лоту, що виставлявся на вказані відкриті торги увійшли: права вимоги та інші майнові права за кредитами суб'єктів господарювання у кількості 200 поз., права вимоги за кредитами фізичних осіб у кількості 6 поз., дебіторська заборгованість у кількості 32 поз., дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованості за РКО у кількості 311 поз.
За умовами п.2.1. Договору Банк відступає, а ТОВ «ФК «Паріс» набуває права вимоги Банку до позичальників/іпотекодавців/заставодавців/поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за кредитними договорами, договорами застави та договорами іпотеки з відповідними змінами та доповненнями до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору.
До Додатку № 1 до Договору увійшли права вимоги до ФОП Тацій С.М., ОСОБА_2 , що виникли на підставі Кредитного договору та Договору поруки (а.с. 19).
Умовами Договору передбачено, що ТОВ «ФК «Паріс» набуває права кредитора за Основними договорами в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4. (п. 2 .2. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до умов цього Договору Новий кредитор (ТОВ «ФК «Паріс») сплачує Банку грошові кошти, що становлять Ціну договору, а загальна ціна лоту складає 5 000 000,00 грн.
Позивачем 17.04.2019 сплачено вказану грошову суму на користь ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 197 від 17.04.2019 (а.с. 42).
За умовами п. 6.5 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання.
Відповідно до ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Докази визнання Договору відступлення права вимоги від 13.05.2019 недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні, тому зазначений договір є правомірним.
Отже, ТОВ «ФК «Паріс» набув усіх права кредитора у правовідносинах з фізичною особою-підприємцем Тацієм Григорієм Миколайовичем та ОСОБА_2 за Кредитним договором № 45-059 від 09 червня 2008 року та договором поруки, які раніше належали ПАТ «БАНК «ДЕМАРК».
Порядок заміни кредитора у зобов'язанні регулюється статтями 512 - 519 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Паріс» на адресу відповідачів по справі були направлені вимоги за вих. № 45-059/1 та 45-059-2 від 26.01.2021 (а.с. 24-29). В підтвердження направлення вказаних вимог позивачем надано список згрупованих відправлень та опис вкладення у цінний лист від 27.01.2021 (а.с. 47-48), з яких вбачається факт відправлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 листів-повідомлень про відступлення права вимоги з доданими документами засобами поштового зв'язку «Укрпошти».
За змістом ст. 516 ЦК України, якщо боржник був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, відступлення права вимоги, належним виконанням зобов'язань боржника вважається виконання новому кредитору.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно договору відступлення права вимоги (Додаток №1 Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами) позивач набув права грошової вимоги до відповідачів на загальну суму 75 381,97 грн.
Предметом розгляду по даній справі є стягнення на користь ТОВ «ФК «Паріс», як правонаступника всіх прав та обов'язків ПАТ «БАНК «ДЕМАРК» за Кредитним договором № 45-059 від 09 червня 2008 року та договором поруки, з співвідповідачів солідарно 3 % річних та індексу інфляції, нарахованих на суму боргу 75381,97 грн, виходячи з Додатку №1 до договору про відступлення права вимоги від 13.05.2019.
Відносини, які виникли між позивачем (як правонаступником первісного кредитора) та відповідачем 1 за своєю правовою природою є фінансовими зобов'язаннями. Правовим регулюванням таких правовідносин є норми встановлені у §1 Фінанси і банківська діяльність Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Главі 71 Цивільного кодексу України.
Підставою виникнення таких правовідносин, відповідно до положень закону, є укладення письмового договору. Так, відповідно до частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з положеннями статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведених положень статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачам 3%річних та інфляційні витрати, які просить стягнути солідарно.
За розрахунком позивача заборгованість становить 20649,92 грн., яка складається з: 6784,38 грн 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 26.01.2018 по 25.01.2021, 13865,54 грн - інфляційні втрати за період з 26.01.2018 по 25.01.2021. Нарахування здійснені на суму 75 381,97 грн, що складається з 50 000,00 грн. основного боргу по кредиту за період з 09.06.2008 по 13.05.2019 року включно, та 25381,97 грн заборгованості по процентам за період з 09.06.2008 по 13.05.2019 року включно.
Судом перевірений за допомогою калькулятора програми Ліга-Закон розрахунок позивача з врахуванням наведених вище положень законодавства, вихідних даних та строку їх нарахування, сума нарахувань не перевищує розміру можливих нарахувань, відтак, вимога про їх стягнення підлягає до задоволення у заявлених розмірах.
При цьому судом враховується висновок Верховного Суду України в постанові від 26.04.2017 у справі № 3-1522гс16, згідно з яким вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Щодо вимог позивача до відповідача -2 про солідарне стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.
Між Банком та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір поруки № 45- 059/1 від 20 червня 2008 р. Поручитель взяв на себе обов'язок відповідати перед Банком за зобов'язаннями Позичальника. Відповідальність Позичальника та Поручителя є солідарною (п. 1.1., 1.2., 3.1. договору поруки).
Виконання Поручителем зобов'язання перед Банком повинно відбутися не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання Поручителем вимоги, направленої відповідно до п. 2.2. цього Договору (п. 2.3. Договору поруки).
Цей Договір набуває чинності з дня підписання повноважними представниками сторін цього Договору та діє до припинення забезпеченого порукою зобов'язання (п. 4.1. Договору поруки).
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За нормами статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частиною 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
Враховуючи наявність заборгованості та умови договору поруки, згідно з якими у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредиту, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, наявні підстави для задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, сума судового збору у розмірі 2481,00 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», ідентифікаційний код 38962392 (вул. Велика Васильківська, 77 а, м. Київ, 03150) - 6784,38 грн - 3% річних; 13865,54 грн - інфляційних втрат.
3. Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», ідентифікаційний код 38962392 (вул. Велика Васильківська, 77 а, м. Київ, 03150) - 1240,50 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС», ідентифікаційний код 38962392 (вул. Велика Васильківська, 77 а, м. Київ, 03150) - 1240,50 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 10.05.2022.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя І.І. Пушко