"03" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/366/22
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" про стягнення 64453,53 грн.
Встановив:
10.02.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «ООЕК», позивач) за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Державної установи «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» (далі - ДУ «ТМО МВС по Одеській області», відповідач) 64453,53 грн заборгованості, з яких 62221,28 грн основного боргу, 1920,52 грн пені, 311,73 грн 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю електричної енергії від 30.03.2021 р. № 01-2857Z-ПВЦ в частині оплати вартості поставленої у листопаді-грудні 2021 р. електричної енергії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2022 р. позовній заяві ТОВ «ООЕК» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/366/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.02.2022 р. прийнято позовну заяву ТОВ «ООЕК» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/366/22, ухвалено розглядати справи № 916/366/22 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.03.2022 р.
Разом з тим, у зв'язку з військовою агресією проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 р. № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного Рішення, зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки працівників Господарського суду Одеської області та відвідувачів, зборами суддів Господарського суду Одеської області від 24.02.2022 р. було вирішено рекомендувати суддям, як тимчасовий захід зняти з розгляду справи, які призначені з 24 лютого 2022 року.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З огляду на вище викладене, усвідомлюючи необхідність збереження найвищої соціальної цінності, якою в Україні є безпека, охорона життя та здоров'я громадян, які, в т.ч. представляють інтереси сторін у справі, під час впровадженого в Україні воєнного стану, головуючим суддею 10.03.2022 р. знято справу № 916/366/22 з розгляду.
Статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Відповідно до статті 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Частиною 2 статті 2 ГПК України встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку” розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2022 р. призначено розгляд справи № 916/366/22 в судовому засіданні на 03.05.2022 р.
В судове засідання 03.05.2022 р. представники сторін не з'явились.
Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" та сформованих на підставі цих даних відповідальним працівником довідок про доставку електронного листа, вищевказана ухвала суду від 21.03.2022 р. надіслано 21.03.2022 р. одержувачу ТОВ «ООЕК» в його Електронний кабінет. Відповідно до залишеній на наявному в матеріалах справи рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (ухвали Господарського суду Одеської області від 21.03.2022 р.) розписці, 31.03.2022 р. ДУ «ТМО МВС по Одеській області» отримано ухвали суду, надіслану на адресу установи - 65044, м. Одеса, пров. Каркашадзе, буд. 3.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з пунктом 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21 (далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
За змістом частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ООЕК» та ДУ «ТМО МВС по Одеській області» належним чином повідомлені про призначене на 03.05.2022 р. судове засідання.
При цьому 03.05.2022 р. ДУ «ТМО МВС по Одеській області» надійшла заява про визнання позову, підписана начальником ДУ «ТМО МВС по Одеській області».
Відповідно до частин 1 та 4 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи те, що заяву ДУ «ТМО МВС по Одеській області» підписано керівником відповідача, який за наявними в матеріалах справи документами не має обмежень у виконані покладених на нього обов'язків, визнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, 03.05.2022 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами ст.14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
30.03.2021 р. між ТОВ «ООЕК» (Постачальник) та ДУ «ТМО МВС по Одеській області» (Споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії № 01-2857Z-ПВЦ (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого за Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування товару: Електрична енергія (ДК 021:2015:09310000-5) (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим Договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії.
Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з дати укладання договору до 31.12.2021 р. становить 130960 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (пункт 1.3 Договору).
Строк (термін) поставки товару: з дати укладання договору до 31.12.2021 р. (пункт 2.1 Договору).
Місце поставки (передачі) товару: 65044, м. Одеса, пров. Каркашадзе, З (пункт 2.2 Договору).
Ціна цього договору на 2021 рік становить 296635,39 грн. (двісті дев'яносто шість тисяч шістсот тридцять п'ять гривень 39 копійок), у тому числі ПДВ - 49 439.23 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 23 копійки). Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (пункт 4.1 Договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання товарної продукції чи актах прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) за цим Договором.
У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані, в рахунках (актах прийняття-передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг), можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (пункт 4.2 Договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць (пункт 4.3 Договору).
Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника… (пункт 4.4 Договору).
Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій Споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також можуть містити Інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 4.5 Договору).
У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.
Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, якщо інше, за згодою Сторін, не буде визначено в додатковій угоді до цього Договору. При розрахунку пені використовуються розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочим, за який сплачується пеня. Санкції сплачуються Споживачем на розрахунковий рахунок для оплати пені, вказаний у рахунку на оплату відповідної санкції (пункт 4.7 Договору).
Споживач здійснює плату за послуг з розподілу електричної енергії у відповідності до умов комерційної пропозиції (пункт 4.8 Договору).
Комерційна пропозиція Постачальника, яка є додатком до цього Договору, має містити наступну інформацію: 1) ціну (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи); 2) спосіб оплати; 3) термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію (акту прийняття передавання товарної продукції чи акт прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг) та строк його оплати; 4) розмір пені за порушення строку оплати; 5) зобов'язання надавати компенсації Споживачу за недодержання Постачальником комерційної якості надання послуг; 6) термін дії Договору га умови пролонгації; 7) визначення способу оплати послуг з розподілу електричної енергії; 8) інші умови (пункт 4.12 Договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (пункт 8.1 Договору).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2021 р., якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 13.1 Договору).
16.11.2021 р. позивачем виставлено, а відповідачем отримано під розписку в цей же день, рахунок № 01-2857Z-ПВЦ/1 на суму 110053.09 грн, з яких 18342,18 грн ПДВ, за спожиту електричну енергію.
22.11.2021 р. відповідачем перераховано позивачу 61858,40 грн із призначенням платежу «за електроенергію за 11.2021 р., дог № 01-2857Z-ПВЦ від 30.03.2021 р.».
29.11.2021 р. відповідачем перераховано позивачу 21676,34 грн із призначенням платежу «за електроенергію за 11.2021 р., дог № 01-2857Z-ПВЦ від 30.03.2021 р.».
30.11.2021 р. між сторонами у справі підписано акт приймання-передачі товарної продукції, відповідно до якого відповідачем у листопаді 2021 р. отримано 28200 кВт*год електроенергії на загальну суму 110053,09 грн.
10.12.2021 р. між ТОВ «ООЕК» (Постачальник) та ДУ «ТМО МВС по Одеській області» (Споживач) укладено додаткову угоду № 6 до Договору, відповідно до пункту 1 якої Керуючись п.2 ч.5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», згідно п.13.2. Розділу 13 « 13. Строк дії Договору та інші умови» умов Договору та умов Додатку № 2 «Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція» до Договору, Сторони домовились змінити ціну за електричну енергію за 1 кВт*год не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку, та без збільшення загальної вартості договору, що підтверджується Цінового довідкою № 2862-1/21 від 11.11.2021 року, виданою Харківською торгово-промисловою палатою. Ціна за 1 кВт*год становить - 3,9025858 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 0,650431 грн.
Виклали Додаток 2 «Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція» до Договору у новій редакції, додаток - додається (пункт 2.2 Додаткової угоди).
Дійсна Додаткова угода та Додатки, які викладені у новій редакції, набирають чинності з моменту її підписання та згідно ч.3 ст.631 ЦК України розповсюджується на взаємовідносини, що виникли з 11.10.2021 року (пункт 5 Додаткової угоди).
Відповідно до пункту 1 Комерційної пропозиції ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція, яка є додатком № 2 до Договору, Ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону становить 1,88756993 грн. за 1 кВт*год без ПДВ. Ціна на електричну енергію з 11.07.2021 р. становить 2,68822 грн. за 1 кВт*год без ПДВ. Ціна на електричну енергію з 11.10.2021 р. становить 3,25215 грн за 1 кВт*год без ПДВ.
По закінченню розрахункового періоду (місяця) Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає Клієнту рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді не пізніше 5 робочих днів з дата завершення розрахункового періоду. Клієнт здійснює оплату протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на рахунок TOB «ООЕК». У випадку припинення (або розірвання) договору, у т.ч. дострокового, Клієнт зобов'язаний оплатити Постачальнику додатковий рахунок за результатами минулих розрахункових періодів. Постачальником буде враховано відхилення прогнозованих від фактичних значень щодо ціни та обсягів споживання. Клієнт здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку (пункт 4 Комерційної пропозиції).
Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф: У разі несвоєчасної оплати платежів за Договором у строки, визначені даним Додатком, Постачальник проводить Споживачу нарахування нені у розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості що діяла в період, за який здійснюються нарахування за кожен день прострочення. Згідно ст.625 ЦК України на суму заборгованості нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних від суми боргу за весь час прострочення. Пеня, 3% річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок Постачальника, який вказується в рахунках, протягом 5 днів з дня їх отримання (пункт 6 Комерційної пропозицій).
17.12.2021 р. позивачем виставлено, а відповідачем отримано під розписку в цей же день, рахунок № 01-2857Z-ПВЦ/1 на суму 85700,93 грн, з яких 14283,49 грн ПДВ, за спожиту електричну енергію.
23.12.2021 р. відповідачем перераховано позивачу 49998,00 грн із призначенням платежу «за електроенергію за 12.2021 р., дог. № 01-2857Z-ПВЦ-1».
31.12.2021 р. між сторонами у справі підписано акт приймання-передачі товарної продукції, відповідно до якого відповідачем у грудні 2021 р. отримано 21960 кВт*год електроенергії на загальну суму 85700,93 грн.
Вказуючи на неналежне виконання ДУ «ТМО МВС по Одеській області» умов договору про закупівлю електричної енергії від 30.03.2021 р. № 01-2857Z-ПВЦ ТОВ «ООЕК» звернулось з позовом до Господарського суду Одеської області в рамках провадження у даній справі, в якому (позові) просить стягнути 62221,28 грн основного боргу, 1920,52 грн пені, 311,73 грн 3% річних (суми пені та 3% річних складаються з нарахувань на 48194,69 грн за період з 24.11.2021 р. по 28.11.2021 р.; на суму 26518,35 грн за період з 29.11.2021 р. по 08.02.2022 р.; на суму 35702,92 грн за період з 25.12.2021 р. по 08.02.2022 р.).
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із частинами 1,6 та 7 статті 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Пунктом 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Відповідно до пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Згідно із пунктом 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір про закупівлю електричної енергії від 30.03.2021 р. № 01-2857Z-ПВЦ.
При цьому ТОВ "ООЕК" належним чином виконано належним чином взяті на себе обов'язки та продано ДУ «ТМО МВС по Одеській області» активну електричну енергію на загальну вартість 195754,02 грн, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення рахунками за спожиту електричну енергію.
В свою чергу ДУ «ТМО МВС по Одеській області» в порушення приписів статей 525,526,610,629,714 ЦК України, статей 193,276 ГК України та умов Договору вартість отриманої електричної продукції не оплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України, статті 714 ЦК України, статті 276 ГК України, приписів пункту 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії, умов пункту 4.5 договору, пункту 4 комерційної пропозиції, строк виконання зобов'язань на суму 62221,28 грн (195754,02 грн - (61858,40 грн + 21676,34 грн + 49998,00 грн) = 62221,28 грн).
Вказуючи на порушення відповідачем строків оплати за Договором, ТОВ "ООЕК", окрім 62221,28 грн основного боргу, заявлено до стягнення 1920,52 грн пені, 311,73 грн 3% річних (суми пені та 3% річних складаються з нарахувань на 48194,69 грн за період з 24.11.2021 р. по 28.11.2021 р.; на суму 26518,35 грн за період з 29.11.2021 р. по 08.02.2022 р.; на суму 35702,92 грн за період з 25.12.2021 р. по 08.02.2022 р.).
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як визначено пунктом 4.7 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені.
Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання, якщо інше, за згодою Сторін, не буде визначено в додатковій угоді до цього Договору. При розрахунку пені використовуються розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочим, за який сплачується пеня. Санкції сплачуються Споживачем на розрахунковий рахунок для оплати пені, вказаний у рахунку на оплату відповідної санкції
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищенаведене, визнання ДУ «ТМО МВС по Одеській області» позову, вимоги ТОВ "ООЕК" підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Пунктом 2 частини 1 та пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому приписи частини 1 статті 130 ГПК України передбачають, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.
Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,130,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІІЯ" до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" про стягнення 64453,53 грн задовольнити.
Стягнути з Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" (65044, м. Одеса, пров. Каркашадзе, буд. 3, Код ЄДРПОУ 08734546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІІЯ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, Код ЄДРПОУ 42114410) 62221/шістдесят дві тисячі двісті двадцять одну/грн 28 коп. основного боргу, 1920/одну тисячу дев'ятсот двадцять/грн 52 коп. пені, 311/триста одинадцять/грн 73 коп. 3% річних та 992/дев'ятсот дев'яносто дві/грн судового збору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІІЯ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, Код ЄДРПОУ 42114410) з Державного бюджету України (ГУК в Одеській обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р UA938999980313141206083015758, МФО 899998, КБК 22030101) 992/дев'ятсот дев'яносто дві/грн 00 коп. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням від 09.02.2022 р. № 9499664139, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 916/366/22.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 10 травня 2022 р. у зв'язку із запровадженням на території м. Одеси та Одеської області комендантської години з 22:00 08.05.2022 р. до 05:00 10.05.2022 р.
Суддя С.Ф. Гут