03.05.2022 Справа № 914/84/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації
до відповідача-1 Стрийської районної державної адміністрації Львівської області
до відповідача-2 Приватної агрофірми "Дністер"
за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області
про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, зобов?язання повернути земельну ділянку
за участю представників:
від прокуратури Леонтьєва Н.Т.
від позивача Махник А.І.
від відповідача -1 не з'явився
від відповідача-2 Пастернак П.І.
від третьої особи не з'явився
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача-1 Стрийської районної державної адміністрації Львівської області до відповідача-2 Приватної агрофірми "Дністер" за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації права власності та права оренди, зобов?язання повернути земельну ділянку.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
В підготовче засідання 03.05.2022р. з'явились представники від прокуратури, позивача, відповідача-2 та надали усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Відповідач-1 явку представника в підготовче засідання 03.05.2022р. не забезпечив.
03.05.2022р. на електронну адресу суду від відповідача-1 надійшла заява (вх.№ 9026/22) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні через виконання заходів правового режиму воєнного стану.
Як вбачається з матеріалів справи, учасники справи реалізували свої права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, виклавши письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи, долучивши наявні у них докази, а відтак, на думку суду, причин для відкладення підготовчого засідання з підстав зазначених у заяві немає. Водночас інші учасники справи заперечили проти відкладення розгляду справи.
Суд звертає увагу на такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом, що передбачені частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на це, суд протокольною ухвалою суду від 03.05.2022р. відмовив в задоволенні вказаної заяви відповідача-1.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача явку представника в підготовче засідання 03.05.2022р. не забезпечила.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача-2, суд зазначає таке.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсною додаткової угоди від 07.02.2019р. до договору оренди землі № 2 від 14.02.2011р., скасування державної реєстрації права власності Стрийської (Миколаївської) районної державної адміністрації Львівської області на земельну ділянку та права оренди земельної ділянки, та зобов?язання Приватної агрофірми «Дністер» повернути земельну ділянку в розпорядження Львівської обласної державної адміністрації.
У позовній заяві зазначено, що в ході реорганізації та утворення районних державних адміністрацій Миколаївську районну державну адміністрацію приєднано до Стрийської районної державної адміністрації, відповідно остання є правонаступником всіх прав та обов'язків Миколаївської районної державної адміністрації.
Позовні вимоги прокурором обгрунтовано незаконним, без згоди власника в особі ЛОДА, укладенням Миколаївською районною державною адміністрацією додаткової угоди від 07.02.2019р. до договору оренди землі від 14.02.2011р., відповідно до умов якої поновлено Приватній агрофірмі “Дністер” термін дії договору про надання в оренду земельну ділянку площею 11,5 га. кадастровий номер 4623010100:02:000:0069, яка знаходиться в урочищі «Гори середні» Миколаївської міської ради Львівської області, за межами населеного пункту, строком на 8 років, та незаконною реєстрацією права державної власності на вказану земельну ділянку за Миколаївською районною державною адміністрацією.
Як стверджує прокурор, на час укладення договору оренди, так і на час укладення додаткової угоди розпорядником спірної земельної ділянки була Львівська обласна державна адміністрація.
Як зазначено у позовній заяві, підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації шляхом подання позову є неправомірне вибуття вказаної земельної ділянки з користування та із державної власності ЛОДА, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що ЛОДА не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, щодо повернення її у державну власність та в користування ЛОДА.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2021р. Львівська обласна прокуратура зверталась листом № 15/1-1754вих-21 до Львівської обласної державної адміністрації з приводу законності користування ПАФ «Дністер» спірною земельною ділянкою, а також законності реєстрації права власності та оренди на неї. У вказаному зверненні прокурор просив зазначити про наміри Львівської обласної державної адміністрації щодо вжиття заходів до захисту інтересів держави, а якщо такі вживатись не будуть, то зазначити причини (з юридичним обґрунтуванням). Також у зверненні зазначено, що у разі відсутності дієвих заходів з приводу припинення договору оренди та повернення земельної ділянки, обласною прокуратурою будуть вживатись заходи позовного характеру з цією метою.
Розглянувши лист Львівської обласної прокуратури № 15/1-1754вих-21 від 27.10.2021р., Львівська обласна державна адміністрація листом від 08.11.2021р. № 45890-21 надала відповідь в якій зазначено, що клопотань щодо продовження договору оренди землі не надходило та відповідно обласною державною адміністрацією не приймалось розпорядження стосовно порушеного питання.
Також у відповіді зазначено, що згідно з підпунктом 58 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021р., що набрав законної сили 27.05.2021р., розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено п.24., відповідно до якого, зокрема, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. З огляду на це, Львівська обласна державна адміністрація зазначає, що не є розпорядником спірної земельної ділянки, а відповідно заходи щодо захисту інтересів держави не вживались.
Однак, відповідно до п. 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України, земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
В матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, у даному випадку за Миколаївською міською радою Львівської області, а відтак твердження ЛОДА, викладені у листі від 08.11.2021р. № 45890-21, з приводу неможливості вживати заходи щодо захисту інтересів держави, як і доводи Стрийської районної державної адміністрації про те, що належним позивачем є Миколаївська міська рада є хибними.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Аналогічна позиція викладена в постанові від 08 лютого 2019 року, справа №915/20/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовною заявою, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Поняття “інтереси держави” є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що необхідність захисту інтересів держави полягає у небхідності відновлення законності та справедливості рівноваги між інтересами суспільства й відповідачів, повернення землі у розпорядження держави та відновлення порушеного порядку розпорядження об'єктами державної власності, дотримання принципу раціонального використання майна держави.
Прокурор зазначає, що в данному випадку не виступає в якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, оскільки позивач хоча і має повноваження захистити інтереси держави, проте не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав, знаючи про їх порушення.
Прокурор звертає увагу, що саме бездіяльність ЛОДА у зв'язку з не зверненням до суду з позовом свідчить про те, що державний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду.
Беручи до уваги вищенаведене, проаналізувавши доводи прокурора та дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що прокурором підтверджено наявність підстав щодо представництва ним інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації. Суд вважає, що у даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, а виконує субсидіарну роль, яка полягає в заміні компетентного органу, який не здійснює захисту інтересів держави.
Згідно з частиною 2 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У зв'язку з відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання чи оголошення в ньому перерви, враховуючи те, що судом з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги, заперечення щодо позову та склад учасників судового процесу, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження у справі № 914/84/22 та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 2, 177, 182, 183, 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Закрити підготовче провадження у справі №914/84/22.
2. Призначити справу до судового розгляду по суті на 26.05.2022 р. на 14:00 год. у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128, зал судових засідань № 7 (2-й поверх).
3. Визнати явку учасників справи в судове засідання не обов'язковою.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 09.05.2022р.
Суддя Петрашко М.М.