79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.05.2022 Справа № 914/2619/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА» (Польща),
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика», с.Оглядів Радехівського району Львівської області,
про стягнення 3'905,35 Євро,
Суддя Яворський Б.І.,
при секретарі Муравець О.М.
Представники cторін:
від позивача: Щербина Я.М.,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua. Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УТА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика» про стягнення заборгованості за договором №4800163 від 25.02.2019 у розмірі 3'905,35 євро, що еквівалентно 122'408,51 грн, з яких: 2'306,31 євро заборгованість по оплаті наданих послуг за період з 01.02- 31.05.2021, 1'573,04 євро 0,5% та 26,00 євро 3% річних за період 21.03-25.08.2021. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 16'000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним договором в частині повернення оплати за користування послугами та купівлі товарів за сервісними картками позивача за актами про виконання робіт (надання послуг) від 28.02.2021, 15.03.2021, 31.03.2021, 15.04.2021, 30.04.2021 та 31.05.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31 серпня 2021 року справу № 914/2619/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою суду від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав.
27.09.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№ 22445/21) з обгрунтуванням своєї правової позиції, у якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивач станом на 15.04.2021 припинив дію усіх спеціальних автодорожних пристроїв та карток КК-UTA, у зв'язку з чим достроково та в односторонньому порядку розірвав договір, тому відповідач 01.04.2021 оплатив отримані ним послуги на суму 2'351,25 євро (за актами виконаних робіт (наданих послуг) від 15.02.2021, 28.02.2021 та від 15.03.2021); щодо інших актів виконаних робіт (від 31.03.2021 та 15.04.2021) зазначив, що такі забезпечені передоплатою у розмірі 1'500,00 євро згідно п.4.2 та п.5.3 договору, а акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2021 та від 31.05.2021 є незаконними, оскільки послуги у період з 15.04.2021 по 31.05.2021 за договором не надавалися. Таким чином, відповідно до даних бухгалтерського обліку відповідача обліковується борг позивача перед відповідачем у розмірі 581,84 євро.
30.09.2021 позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження (вх.№22980/21), а також про витребування доказів (вх.№22981/21).
04.10.2021 позивач подав відповідь на відзив, у якій наголошує, що згідно п.2.3 договору неповернутий акт про виконання робіт від 31.01.2021 за період 01-31.01.2021 на суму 5'252,12 євро (отриманий відповідачем 16.02.2021) вважається акцептованим і був частково оплачений на суму 2'438,79 євро, заборгованість за вказаним актом складає 2'813,33 євро. У порядку п.21 Загальних правил користування (додаток до договору) сплачену відповідачем суму 01.04.2021 у розмірі 2'351,25 євро зарахував як часткову сплату за вказаним актом від 31.01.2021, тому залишок заборгованості складає 462,08 євро. Відтак, заборгованість за актами про виконання робіт (надання послуг) згідно відповідних рахунків №44847607 від 15.02.2021 на суму 972,62 євро, №44906218 від 28.02.2021 на суму 707,69 євро, №44971852 від 15.03.2021 у розмірі 670,94 євро, №45035487 від 31.03.2021 на суму 822,24 євро, №54100753 від 15.04.2021 на суму 95,92 євро, №45163466 від 23,82 євро, №45349858 від 31.05.2021 на суму 51,00 євро не сплачені, хоча у погашення заборгованості за такими позивачем було здійснено зарахування гарантійного платежу на підставі п.5.3 договору. Зазначив, що не відповідають дійсності твердження відповідача про факт блокування позивачем пристроїв та карток, адже факт надання послуг підтверджується акцептованими відповідачем актами за період 15.04.2021-31.05.2021 та інформаційними рахунками. Поданий відповідачем акт звірки за період 02.2019-08.2021 не містить підпису позивача, а тому не може бути належним доказом у справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.10.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, запропонував відповідачу представити суду оригінали платіжних доручень та виписки з рахунків на підтвердження операцій та призначив судове засідання на 21.10.2021.
21.10.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де відзначив помилковість твердження позивача та додатково зазначив, що 27.01.2021 позивач електронним листом повідомив відповідача про шахрайські дії на території Республіки Франція по рахунку позивача (заправку автомобіля д.н.з НОМЕР_1 23.01.2021 та 26.01.2021) на суму 2'813,33 євро, поставив під сумнів законність вказаних трансакцій та повідомив про блокування паливної картки у системі. У відповідь на такий лист відповідач повідомив, що його автомобіль, за яким прикріплена картка по якій відбулись шахрайські трансакції, не перебував у вказані дні у Франції, про що надав доказ із GPS пристрою вказаного автомобіля, а згодом по даному факту звернувся у поліцію. Зазначив, що вина відповідача не доведена (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), а, отже, відповідальність не настала. З цих підстав відповідач не визнавав заборгованість у розмірі 2'813,33 євро за актом від 31.01.2021 і тому 05.03.2021 оплатив лише частину послуг за відповідним інформаційним рахунком на суму 2'438,79 грн. 01.04.2021 позивач електронним листом на підставі п.7.2 договору повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 01.04.2021.
У судовому засіданні 21.10.2021 оголошено перерву до 17.11.2021.
23.10.2021 відповідач на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2021 подав запитувані докази (вх.№24918/21).
12.11.2021 позивач подав письмові пояснення (вх.№26773/21), у яких повідомив суд, зокрема, що лист від 27.01.2021 містив лише повідомлення про підозрілі трансакції та просив відповідача уточнити про операції з паливними картками відповідачем у вказані дні. Позивач не повідомляв відповідача про необхідність звернення у поліцію. Надані позивачем листи поліції складені на іноземній мові без їх перекладу на мову господарського судочинства, що не є доказом у справі. Вважає, що відповідач неправильно трактує п.15 та п.16 ЗПК, тому у позивача відсутні підстави для додаткового доведення вини відповідача, а у відповідача існує обов'язок оплати заборгованості у розмірі 2'813,33 євро в силу п.2.3 договору та п.18 ЗПК.
У судовому засіданні 17.11.2021 продовжено перерву до 15.12.2021.
14.12.2021 позивач подав суду розрахунок наданих послуг та їх оплат (вх.№30121/21).
15.12.2021 відповідач подав клопотання про долучення перекладених копій раніше поданих документів (вх.№30246/21) та письмове пояснення (вх.№30274/21) і вказав, що у сторін відсутні претензії щодо оплати послуг у період 2019-2000 р.р., проте зарахування грошової суми у розмірі 2'351,25 євро в рахунок оплати вартості палива на суму 2'813,33 євро та гарантійного платежу відповідно до акта від 31.01.2021 суперечить договірним відносинам сторін. Вважає, що позивач, відмовившись від договору, втратив право на захист у судовому порядку.
15.12.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з відключенням приміщення Господарського суду Львівської області від електропостачання, про що складено акт від 15.12.2021. Ухвалою суду від 15.12.2021 судове засідання призначено на 13.01.2022.
13.01.2022 відповідач подав клопотання (вх.№790/22) про долучення доказів, а саме: копію реєстру приймання-передачі паливної картки UTA№00081 ( НОМЕР_1 ), докази повернення 29.01.2021 спірної картки позивачу, а 05.05.2021 і відповідних пристроїв UTA One. Наголосив також на безпідставності грошових вимог про оплату послуг після 05.05.2021.
У судових засіданнях 13.01.2022 та 21.01.2022 оголошувалися перерви.
07.02.2022 позивач подав додаткову інформацію у справі (вх.№3084/22).
10.02.2022 відповідач подав клопотання про долучення доказів, 28.02.2022 - заяву з доказами звернення до ДМС України з приводу отримання інформації щодо перетину кордону автомобілем відповідача, а 28.02.2022 - клопотання про долучення письмових доказів (вх.№5093/22). До даного клопотання долучено відповідь ДМС України за №19-19/19-02-02/8.19/450 від 15.02.2022, у якій вказано, що транспортний засіб днз НОМЕР_1 за межі митного кордону України у період з 20.01.2021 по 03.02.2021 не виїжджав.
У судовому засіданні 11.02.2022 продовжувалась перерва до 24.02.2022.
Судове засідання 24.02.2022 у даній справі не відбулося у зв'язку з введенням воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України. Ухвалою від 09.03.2022 судове засідання призначено на 21.04.2022.
Протокольною ухвалою від 21.04.2022 суд задоволив клопотання позивача (вх..№8016/22 від 18.04.2022) та відклав розгляд справи на 03.05.2022, про що у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив позивача.
Представник позивача у судове засідання 03.05.2022 з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Представник відповідача у судове засідання 03.05.2022 не з'явився, хоча у засіданні 21.04.2022 під розписку був повідомлений про дату і час наступного засідання.
У судовому засіданні 05.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
25 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрологістика» (клієнт) укладено договір №4800163 за умовами якого ТОВ УТА надає клієнту для користування сервісні картки UTA (далі КК- UTA), які дають клієнту право користування послугами і право купівлі товарів від імені і за рахунок UTA (з обов'язковим відшкодуванням витрат клієнтом), винятково за межами України, а саме: безготівкову закупку паливно-мастильних матеріалів на автозаправних станціях, що належать нафтовим компаніям, що приймають КК- UTA і зареєстровані UTA в його мережі авторизованих автозаправних станцій; безготівкову оплату за товари та послуги в фірмах: сервісних, ремонтних, допомоги на дорогах, прикордонних, на поромних переправах та інших, що приймають КК- UTA і зареєстровані UTA в його мережі автозаправних сервісних станцій; оплат за користування дорогами, автострадами, мостами, тунелями (тзв. платне користування дорогами). ТОВ УТА також надає клієнтові для користування спеціальні автомобільні пристрої та картки (КК- UTA), які надаються на вимогу клієнта та вважаються додатковими послугами. На вказані пристрої та картки розповсюджуються «Загальні Правила Користування» (ЗПК) КК- UTA (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору оплата послуг і товарів, про які йде мова в ЗПК, придбаних клієнтом при використанні КК-UТА проводиться на підставі стандартних актів виконаних робіт, які надаються клієнтові ТОВ УТА два рази на місяць. ТОВ УТА може додатково виставляти акти виконаних робіт за пересування автотранспорту клієнта німецькими автострадами, в разі отримання розрахунків від оператора - фірми Тоll Соllесt. Термін розрахунку за цим актом вказується безпосередньо в тексті акту. Оплата проводиться по факту надання послуг або купівлі товару. Факт надання послуг ТОВ УТА фіксується в акті виконаних робіт, що підписується ТОВ УТА і клієнтом. При отриманні акту виконаних робіт від ТОВ УТА, клієнт зобов'язаний його підписати і негайно відправити ТОВ УТА протягом 5 робочих днів від дати його відправлення заказним листом від ТОВ УТА. Неотримання ТОВ УТА підписаного клієнтом акту виконаних робіт або не отримання вмотивованої відмови від підписання акту протягом 7 календарних днів з дня його відправлення від ТОВ УТА клієнту, прирівнюється до підписання цього акту та акцептування клієнтом оплати за надані послуги. В окремих випадках ТОВ УТА має право виставляти рахунок на передоплату. Клієнт зобов'язується проводити оплату на користь ТОВ УТА в безготівковій формі протягом 20 календарних днів від дати виставлення стандартного акту виконаних робіт до дати зарахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ УТА №РL 44 1750 0009 0000 0000 0682 1022 в BGZ BNP Paribas S.А. вул. Каспшака 10/16, 01-211 Варшава, або інший, який буде вказано ТОВ УТА. (п.2.3 та 2.5 договору).
Згідно п.4.2 договору виконання зобов'язань за цим договором забезпечується шляхом перерахування клієнтом протягом 14 календарних днів з моменту підписання даного договору передоплати в розмірі 1'500,00 EUR, витрати на переказ грошей оплачує клієнт. Розмір оплати може змінюватись пропорційно зміні об'єму послуг і товарів, які отримує клієнт. Збільшення розміру оплати здійснюється шляхом перерахування додаткових коштів на рахунок ТОВ УТА - згідно з вимогами ТОВ УТА. Розрахунок за товари та послуги надані клієнту здійснюється шляхом утримання з суми перерахованих коштів, згідно до п.2.1 даного договору. Подання клієнтом підтвердження дійсного забезпечення виконання своїх зобов'язань є підставою для передачі клієнтові КК-UТА. Клієнт, кожного разу після отримання від ТОВ УТА акту виконаних робіт, зобов'язаний вчасно поповнити суму попередньої оплати, що вказана у п.4.2, на вартість отриманих послуг та придбаних товарів згідно з отриманим актом виконаних робіт (п.4.4 договору).
За умовами п.4.7 договору у разі закінчення строку дії даного договору або його дострокового розірвання, сторони проводять розрахунки за фактично надані послуги і придбані товари. В рахунок наданих послуг і придбаних товарів ТОВ УТА зараховує кошти, перераховані в якості фінансового забезпечення. Решта коштів повертається на рахунок клієнта. Витрати на переказ грошей оплачує клієнт. У разі виявлення недостатності коштів для покриття заборгованості клієнта, клієнт не звільняється від остаточного виконання своїх зобов'язань перед ТОВ УТА щодо оплати заборгованості, що виникла в наслідок користування КК-UТА та інших послуг, передбачених даним договором.
Сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті рахунків ТОВ УТА нараховує клієнту відсотки в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення). Відсотки нараховуються від першого дня прострочення платежу до дня оплати щодо кожної суми, належної до оплати. Днем оплати заборгованості вважається день, коли зазначені кошти зараховані на розрахунковий рахунок ТОВ УТА. У випадку порушення клієнтом істотних умов даного договору, а особливо тих, що стосуються розрахунків, ТОВ УТА має право використати гарантію, про яку йде мова в п.4.2 даного договору для проведення розрахунку. У випадку виникнення такої ситуації, дія даного договору важаться припиненим. При цьому клієнт не звільняється від остаточного виконання своїх зобов'язань перед ТОВ УТА щодо оплати заборгованості, що виникла внаслідок користування КК-UТА та інших послуг, передбачених даним договором. У випадку порушення клієнтом істотних умов даного договору, а особливо тих, що стосується розрахунків, ТОВ УТА має право використати гарантію, про яку йде мова в п.4.2 даного договору для проведення розрахунку. У випадку виникнення такої ситуації, дія даного договору вважається припиненою. При цьому клієнт не звільняється від остаточного виконання своїх зобов'язань перед ТОВ УТА щодо оплати заборгованості, що виникла внаслідок користування КК-UТА та інших послуг, передбачених даним договором. Відповідальність за матеріальні збитки, які заподіяні заблокуванням КК-UТА та наслідками, які можуть виникнути у зв'язку з цим несе клієнт (п.5.2 та п.5.3 договору).
Умовами розділу 7 договору визначено термін дії договору та умови його припинення. Так, п.7.2 передбачено, що даний договір може бути припинений ТОВ УТА у разі невиконання клієнтом або неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань. Зокрема, договір може бути розірваний з підстав, передбачених в ЗПК.
Загальними Правилами Користування станом на 29.11.2018 (додаток до договору, а.с. 68) визначено, що ЗПК стають обов'язковими з моменту передачі клієнтові КК-UТА. КК-UТА може використовуватись лише клієнтом і для транспортного засобу, який зазначений в ній, винятково за межами України (п.2 та 3 Правил).
Пунктом 9 Правил передбачено, що клієнт отримує КК-UТА, який має магнітну смужку. Разом з цим клієнтові повідомляють секретний PIN-код КК-UТА. Клієнт зобов'язаний зберігати секретний PIN-код у таємниці, передавати його лише особам, уповноваженим ним для користування КК-UТА і покладання на таких осіб обов'язку щодо збереження таємниці. Не дозволяється записувати секретний PIN-код на сервісній картці.
Клієнт приймає до відома, що обслуговуючий персонал ААС і АСС має право контролювати повноваження власника картки на користування нею, а також право на відмову від здійснення продажу товару чи послуги, затримання КК-UТА у випадку встановлення застереження чи невідповідності даних, що містяться в КК-UТА, даним транспортного засобу. У зв'язку з цим клієнт погоджується на пред'явлення і перевірку документів транспортного засобу працівниками ААС і АСС (п.13 Правил).
Згідно п.15, 16 Правил крадіжка втрата чи зникнення КК-UТА іншим способом повинна бути негайно, незалежно від повідомлення по телефону, заявлена в письмовій формі. Заява має містити наступні дані: реєстраційний номер транспортного засобу, номер сервісної картки, країна, населений пункт, дату і спосіб втрати КК-UТА, а також підтвердження подачі заяви про факт втрати чи крадіжки до місцевого відділення поліції. Це стосується також наявності підозри щодо того, що не уповноважені особи дізнались секретний PIN-код і виникнення у зв'язку з цим необхідності заміни КК-UТА на нову. Через 2 робочих дні після отримання ТОВ УТА письмового повідомлення про втрату КК-UТА закінчується відповідальність клієнта за покупки, здійснені за її допомогою. Відповідальність клієнта не припиняється, якщо ОВ УТА доведе, що за втрату чи крадіжку КК-UТА відповідальний клієнт (з особливим врахуванням порушення п.9 ЗПК), або якщо клієнт не зберігав КК-UТА належним чином. У такому випадку клієнт буде зобов'язаний надати докази про те, що обставини втрати чи крадіжки картки не були результатом його недбалості.
За змістом п.18 ЗПК платіжні зобов'язання клієнта перед ТОВ УТА виникають з моменту безготівкової купівлі товарів і послуг в ААС і АСС. Клієнт зобов'язаний оплатити усі товари і послуги, куплені за допомогою КК-UТА, починаючи від дати її видачі до дати її повернення до ТОВ УТА, або у термін, визначений в п.16 ЗПК - незалежно від терміну чинності КК-UТА, зазначеного в ній.
Правилами користування передбачено, що ТОВ УТА має право зараховувати платежі, що здійснюються клієнтом в рахунок несплаченої заборгованості, незалежно від бухгалтерської обробки документів, наведеної клієнтом на документі оплати (п.21 Правил).
Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного договору ТзОВ «Агрологістика» було передано у користування сервісну карту КК-UТА за №706000 948163 00081, для транспортного засобу НОМЕР_1 , номер клієнта 48 00 163 (а.с. 150 том 1).
01.03.2019 ТзОВ «Агрологістика» внесено гарантійний платіж у розмірі 1'500,00 євро.
У підтвердження наданих послуг за договором сторонами підписано акти про виконання робіт (наданих послуг) від 28.02.2021 на суму 707,69 євро (за період 01-28.02.2021, строк оплати до 20.03.2021), від 15.03.2021 на суму 670,94 євро (за період 01-15.03.2021, строк оплати до 04.04.2021), від 31.03.2021 на суму 822,24 євро (за період 16-31.03.2021, строк оплати до 20.04.2021), 15.04.2021 на суму 95,92 євро (за період 01-15.04.2021, строк оплати до 05.05.2021). Акти про виконання робіт (наданих послуг) від 31.01.2021 на суму 5252,12 євро; від 30.04.2021 на суму 23,82 євро та від 31.05.2021 на суму 51,00 євро відповідачем не підписані та не повернуті позивачу. На підставі складених актів позивачем виставлено відповідачу відповідні інформаційні рахунки на оплату.
27.01.2021 позивач засобами електронного зв'язку повідомив відповідача про підозрілі трансакції за сервісною карткою №706000 948163 00081 у наступні дні: 23.01.2021 та 26.01.2021 з проханням у разі нездійснення таких операцій відповідачем подальшого блокування карт у сервісі та пропозицією звернення у поліцію.
28.01.2021 ТзОВ «Агрологістика» повернуто сервісну карту КК-UТА, про що свідчить експрес-накладна кур'єрської доставки «Нова Пошта» за №59000639139772 (а.с.3, том 2).
23.02.2021 відповідач скерував повідомлення у поліцію про вчинення кримінального правопорушення на території Республіки Франція.
05.03.2021 відповідачем проведено часткову оплату за актом від 31.01.2021 на суму 2'438,79 євро, про що свідчить виписка з банківського рахунку відповідача.
23.03.2021 позивачем надіслано вимогу про оплату рахунку №44783150 від 31.12.2021 у розмірі 2'813,33 євро (а.с.106).
01.04.2021 відповідач провів оплату наданих йому послуг у розмірі 2'351,25 євро (призначення платежу: акти від 15.02.2021, 28.02.2021 та 15.03.2021).
01.04.2021 позивач електронним листом повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 01.04.2021.
18.05.2021 позивачем на адресу відповідача скеровано лист-вимогу про оплату заборгованості у розмірі 2'555,31 євро, яка залишена ним без задоволення.
Листом №19-19/19-02-02/8.19/450 від 15.02.2022 Державна митна служба України надала відомості перетину митного кордону України транспортним засобом марки Volvo FH, з д.н.з НОМЕР_1 за період 01.01.2021-31.12.2021, з яких вбачається, що вказаний транспортний засіб в'їхав на територію України 20.01.2021 з наступним виїздом за межі України лише 03.02.2021 (а.с.77, том 2).
Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплати за трансакціями 28.02.2021, 15.03.2021, 31.03.2021, 15.04.2021, 30.04.2021 та 31.05.2021 на суму 2'306,31 євро.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків, позивач просить стягнути з відповідача 1'573,04 євро 0,5% за умовами п.5.2 договору та 26,00 євро 3% річних, нарахованих за період 21.03-25.08.2021.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Пунктом 8.1 договору №4800163 від 25.02.2019 сторони погодили, що при неможливості вирішення шляхом переговорів, вирішення спірного питання передається на розгляд Господарського суду України. Відносини, не врегульовані даним договором, регулюються із застосування матеріального і процесуального права України (п.8.2 договору).
Відтак, позивачем правомірно заявлено позов до Господарського суду Львівської області.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору №4800163 від 25.02.2019, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.903 ЦК України).
Статтями 179, 180 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт надання позивачем послуг на суму 5?783,02 євро підтверджуються підписаними сторонами актами про виконання робіт (надання послуг) від 31.01.2021 на суму 5'252,12 євро (визнаних і оплачених позивачем у розмірі 2?438,79 євро, щодо решти суми відповідач висловив свої зауваження на акті), від 15.02.2021 на суму 972,62 євро, від 28.02.2021 на суму 707,69 євро, від 15.03.2021 на суму 670,94 євро, від 31.03.2021 на суму 822,24 євро, від 15.04.2021 на суму 95,92 євро.
Матеріалами справи підтверджується оплата ТзОВ «Агрологістика» отриманих ним послуг на загальну суму 4'790,04 грн, а також зараховане позивачем фінансове забезпечення (передоплата) у розмірі 1'500,00 євро. Трансакції від 23.01.2021 та 26.01.2021, вартість яких була включена у акт про виконання робіт (надання послуг) від 31.01.2021 на суму 2'813,33 євро спростовуються доводами відповідача, що такі не мають жодного відношення до відповідача, адже транспортний засіб, до якого прив'язана сервісна карта КК-UТА за №706000 948163 00081, у вказані дати на території Республіки Франція не перебував, він перебував на території України, що підтверджується відповіддю ДМС України. Тому суд погоджується із позицією відповідача, що оплачувати дані суми у нього обов'язок не виник. Покликання позивача на п. п.15, 16 Правил (невчасне повідомлення та французької поліції, не подання відповідної заяви, тощо) не є доречним, адже факту крадіжки чи втрати сервісної карти не було, оскільки така із відповідним пристроєм була повернута позивачу, про що зазначалося вище і відповідні докази є у матеріалах справи. Через це зарахування позивачем суми 2'813,33 євро у якості оплати за актом від 31.01.2021, оплачених відповідачем послуг за наступні місяці є неправомірним.
Враховуючи наявність фінансового забезпечення (передоплати) у розмірі 1'500,00 євро та недоведеності позивачем факту надання відповідачу послуг на суму 2'813,33 євро, в останнього відсутня заборгованість перед позивачем.
Також судом встановлено, що договір №4800163 від 25.02.2019 припинив свою дію 01.04.2021, адже про це вказав сам позивач у своєму листі, а згодом підтвердив у листуванні, і відповідач не заперечував цю обставину, а, навпаки, підтверджував. Тому твердження позивача про те, що відповідач акцептував акти від 30.04.2021 та 31.05.2021 не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки умови договору, зокрема п.2.3 такого, після 01.04.2021 не можуть застосовуватися. При цьому не можуть застосовуватись до таких правовідносин і положення п.5.2 договору.
Зобовґязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Суд також відзначає той факт, що акти про виконання робіт (надання послуг), надсилались позивачем на адресу відповідача з порушенням строків, обумовлених договором, що у свою чергу було підставою порушення термінів їх оплати з боку відповідача.
Таким чином, судом встановлено факт виконання відповідачем свого зобов'язання за договором, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2'306,31 євро позивачем не доведена та задоволенню не підлягає. Відповідно і підстав для нарахування відсотків річних також немає.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією № 0.0.2245145437.1 від 26.08.2021 на суму 2'270,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 09.05.2022.
Суддя Яворський Б.І.