вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2022 р. Справа № 911/378/17 (911/2990/21)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”,
Київська область, м. Славутич
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Центр”, Київська область,
м. Славутич
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: розпорядника майна боржника Комунального підприємства “Управління житлово- комунального господарства” - арбітражного керуючого Швачки Сергія Васильовича
про стягнення 24974,59 грн.
В межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство
за участю секретаря судового засідання Васянович І.О.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.
Наразі триває процедура розпорядження майном Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”, повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Швачка Сергій Васильович.
12.10.2021 р. до суду надійшла позовна заява боржника про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Центр” заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 07.03.2016 р. № 31/16-А, в загальному розмірі 24974,59 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”, підготовче засідання призначено на 10.11.2021 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача розпорядника майна боржника - Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”.
08.11.2021 р. на поштову адресу суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.11.2021 р. відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 01.12.2021 р, розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.
25.11.2021 р. на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог.
29.11.2021 р. на поштову адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження; розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 26.01.2022 р., а також, розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.
25.01.2022 р. на офіційну електронну адресу суду від арбітражного керуючого Швачки С.В. надійшло клопотання про розгляд справи без участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду від 26.01.2022 р. закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 23.02.2022 р.
Крім того, судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.
22.02.2022 р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
23.02.2022 р. в судове засідання з'явився лише керівник відповідача, уповноважені представники позивача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд повідомив лише позивач у клопотанні про розгляд справи без участі його представника.
Судом враховано, що відповідно до частини третьої статті 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що не подання відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, суд
встановив:
01.03.2016 р. між Комунальним підприємством “Управління житлово-комунального господарства” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" (орендар) укладено договір № 31/16-А оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно, а саме: Нежитлову будівлю "База виготовлення сумішей" СЦБРіОД КП "УЖКГ", інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною (надалі об'єкт) і знаходяться на балансі орендодавця.
Відповідно до п. 1.2. договору адреса (місце розміщення) об'єкту оренди: Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 11.
Згідно із п. 1.3. договору орендована площа складає всього: 791,3 кв. м., в тому числі корисної площі 791,3 кв. м.
Пунктом 1.4. договору встановлено, що балансова вартість орендованого майна станом на 01.02.2016 р. становить 1078615,22 грн.
Відповідно до п. 1.5. договору вартість орендованого майна станом на 31.12.2015 р. згідно звіту про експертну оцінку ФОП Карпова В.Д., станом на 31.12.2015 р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради № 129 становить 398595,00 грн., без ПДВ.
Згідно із п. 2.1. договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання цього договору та акту приймання-передачі майна.
Пунктом 2.3. договору погоджено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю, вказаною в п. 1.5. цього договору.
Відповідно до п. 2.4.4. договору майно вважається переданим орендарю з моменту підписання акту прийняття-передачі.
Згідно із п. 3.1. договору орендна плата вноситься орендодавцеві орендарем за користування майна незалежно від результатів своєї господарської діяльності.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі “Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича”, за перший (базовий) місяць оренди - березень 2016 р. становить 3653,79 грн., крім того ПДВ - 730,76 грн. Всього з ПДВ - 4384,55 грн.
Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці.
На період зупинення дії норм ст. 10 Закону України “Про оренду державного комунального майна” в частині індексації орендної плати коригування розміру орендної плати на індекс інфляції не застосовується.
Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата, визначена в даному договорі, наведена без урахування вартості комунальних послуг, електроенергії, експлуатаційних витрат орендодавця.
Згідно із п. 3.4. договору (з урахуванням змін) орендна плата (з урахуванням податку) вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 5.1.1. договору погоджено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати всі платежі, передбачені даним договором.
Відповідно до п. 5.1.9. договору орендар зобов'язаний укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця з утримання орендованого майна та його експлуатація протягом 6 робочих днів з дати підписання даного договору та забезпечити належне його виконання.
Згідно із п. 5.1.13. договору орендар зобов'язаний нести витрати за комунальні послуги (тепло-, водо-, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття тощо), при цьому орендар або самостійно укладає угоди з постачальником послуг або на підставі договору про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію компенсує орендодавцю витрати на оплату послуг.
Відповідно до п. 5.1.17. договору орендар зобов'язаний своєчасно, протягом 5-ти робочих днів, повідомити орендодавця про зміну власної юридичної адреси та банківських реквізитів.
Згідно із п. 5.1.21. договору орендар зобов'язаний щомісячно підписувати та повертати орендодавцеві до останнього числа поточного місяця екземпляр Акту здачі-прийняття (надання послуг) по даному договору та на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по платежах і оформити відповідні акти звірки з наданням одного екземпляру акта звірки орендодавцеві. У випадку, якщо в установлений строк орендар не поверне акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не подасть письмового обґрунтування з цього приводу, послуга вважається наданою в повному обсязі без будь-яких претензій на адресу орендодавця.
Пунктом 6.1. договору погоджено, що при невиконанні або неналежному (у тому числі частковому) виконанні своїх зобов'язань, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору.
Відповідно до п. 7.1. договору (з урахуванням змін) цей договір вступає в силу з 07.03.2016 р. і діє до 28.02.2019 р.
Згідно із п. 7.3. договору одностороння відмова від виконання умов договору та внесення змін до нього не допускається.
07.03.2016 р. на виконання умов вказаного договору сторонами підписано додаток № 2 до договору № 31/16-А від 07.03.2016 р. - акт прийняття-передачі нерухомого комунального майна в оренду, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”.
Окрім наведеного, матеріали справи містять акт прийняття-передачі нерухомого майна з оренди, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” (додаток № 3 до договору № 31/16-А від 07.03.2016 р.), що підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток підприємств, яким підтверджується, що 01.03.2019 р. орендарем було повернено орендодавцю предмет оренди за вказаним договором.
Вказаний договір та додатки до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток підприємств.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями підписаних сторонами та скріплених відтисками печаток підприємств: акту прийняття-передачі нерухомого комунального майна в оренду, яке знаходиться на балансі Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” від 07.03.2016 р. та актів про надання послуг від 31.10.2018 р., 30.11.2018 р., 31.12.2018 р., 31.01.2019 р., 28.02.2019 р.
Разом із тим, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, орендну плату за користування нерухомим майном в повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим, позивачем, з метою досудового врегулювання спору, було направлено відповідачу претензію від 12.04.2021 р. № 01.07.-13/651 про сплату відповідачем боргу, однак на таку претензію відповідач також належним чином відреагував.
Виходячи з вищенаведених обставин, оскільки з боку відповідача не було оплачено залишок заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договорами № 31/16-А від 01.03.2016 р. в розмірі 24974,59 грн. та, з урахуванням, в подальшому, збільшення позовних вимог, 4432,45 грн. інфляційних втрат, 2209,38 грн. 3% річних, 27663,49 грн. пені.
Слід зазначити, що присутній в судовому засіданні представник відповідача щодо наявності зазначеного боргу не заперечував, водночас заявив: "згідно ст. 198 ПКУ підприємство (відповідач) має право на податковий кредит з податку на додану вартість. Суми ПДВ відповідач має право включати до свого податкового кредиту на підставі податкових накладних, зареєстрованих постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Проте постачальник КП "УЖКГ" не виконав свої зобов'язання згідно ПКУ щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим, відповідач втратив право на включення сум ПДВ до свого податкового кредиту, що призвело до фінансових втрат у вигляді сплати ПДВ".
Проаналізувавши вищенаведені, надані керівником відповідача в судовому засіданні пояснення, судом встановлено, що вказані обставини не мають значення для правильного вирішення даного спору, більше того, такі пояснення не стосуються предмету спору в даній справі. Водночас, відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частиною першою ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Положеннями ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частинами першою та другою ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Однією із істотних умов договору оренди державного та комунального майна є орендна плата з урахуванням її індексації (ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частиною третьою ст. 285 ГК України та частиною третьою ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
За змістом положень частин першої, другої, сьомої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вже зазначалось, згідно із п. 3.4. договору (з урахуванням змін) орендна плата (з урахуванням податку) вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу орендодавця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Крім того, пунктом 5.1.1. договору погоджено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати всі платежі, передбачені даним договором.
Відповідно до частини другої ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин третьої та четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належного та своєчасного, в даному випадку, здійснення орендної плати закон покладає на відповідача.
Виходячи із вищенаведених обставин справи, у відповідача, у зв'язку із неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором від 01.03.2016 р. № 31/16-А оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності у період з 31.10.2018 р. по 28.02.2019 р. виникла заборгованість на суму 24974,59 грн., наявність якої не спростована відповідачем.
За таких обставин, врахувавши, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується поданими позивачем доказами та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 24974,59 грн. основного боргу за договором № 31/16-А оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 01.03.2016 р., є обґрунтованою і доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Відносно позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 27663,49 грн., суд зазначає таке:
Відповідно до п. 3.7. договору орендна плата, яка була перерахована не своєчасно або в неповному обсязі стягується орендодавцем з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України за період прострочення платежу. Нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно із ст. 232 ГК України.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої ст. 231 цього ж Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Здійснивши перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, з урахуванням визначених сторонами на власний розсуд умов договору, якими врегульовано порядок та строки нарахування пені, зокрема, що орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України за період прострочення платежу, а також того, що строк нарахування пені не обмежено, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично не вірно. Згідно розрахунку суду сума пені, що з урахуванням умов договору та положень законодавства підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 5317,66 грн. В іншій частині позивачем необґрунтовано заявлено вимоги щодо стягнення пені.
Окрім наведеного, позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення із відповідача 2209,38 грн. 3% річних та 4432,45 грн. інфляційних втрат, розглянувши позов в даній частині, суд зазначає таке:
Пунктом 6.1. договору погоджено, що при невиконанні або неналежному (у тому числі частковому) виконанні своїх зобов'язань, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині інфляційних втрат, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно. Разом з тим, згідно із розрахунком суду, інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання (в межах періоду, за який здійснено розрахунок позивачем) становлять більшу суму, а ніж заявлено позивачем, у зв'язку із чим, суд, з урахуванням положень статті 14 ГПК України, дійшов висновку про можливість задоволення позову в цій частині в межах заявлених позивачем вимог в сумі 4432,45 грн.
Разом із тим, перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що такий розрахунок здійснено арифметично вірно, а відтак, виходячи із наведених положень чинного законодавства, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2209,38 грн. 3% річних.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 24974,59 грн. основного боргу, 5317,66 грн. пені, 2209,38 грн. 3% річних та 4432,45 грн. інфляційних втрат. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, в даному випадку, має бути покладено судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Центр" (07101, Київська область, м. Славутич, Київський квартал, 10; код ЄДРПОУ 20621365) на користь Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” (07101, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 8; код ЄДРПОУ 31476318) 24974 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 59 копійок основного боргу, 5317 (п'ять тисяч триста сімнадцять) гривень 66 копійок пені, 2209 (дві тисячі двісті дев'ять) гривень 38 копійок 3% річних, 4432 (чотири тисячі чотириста тридцять дві) гривні 45 копійок інфляційних втрат та 1414 (одну тисячу чотириста чотирнадцять) гривень 31 копійку судового збору.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Видати наказ.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 10.05.2022 р.
Суддя А.В. Лопатін