ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.05.2022Справа № 910/19311/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех"
до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
про стягнення 202 319,32 грн.
Представники сторін: не викликалися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 202 319,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договорів поставки товару №112(2)20УК/53-121-01-20-09254 від 14.04.2020 року та №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 24.11.2020 відповідачем в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 178 320,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 17 636,81 грн., три проценти річних у розмірі 6 362,51 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2021 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
13.12.2021 до канцелярії суду позивач подав уточнену позовну заяву про усунення недоліків на виконання ухвали від 30.11.2021 у справі №910/19311/21 з доданими документами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 28.12.2021 року (державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 91665447 та відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 91665455.
11.01.2022 до канцелярії суду від відповідача (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція") надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зменшити розмір витрат на професійну допомогу ТОВ «НВП «Новотех» до розміру, який відповідає вимогам ч.4 ст. 126 ГПК України та підтверджений належним чином.
14.01.2022 до канцелярії суду від відповідача (ДП "НАЕК "Енергоатом") надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та судові витрати покласти на ТОВ «НВП «Новотех».
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
14.04.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (покупець) укладено договір поставки товару №112(2)20У/53-121-01-20-09254.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити за товар (індукційний нагрівач SKF TIH 030m у кількості 2 шт.) на загальну суму 86 700,00 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 17 340,00 грн., всього з ПДВ - 104 040,00 грн.
Строк поставки товару: квітень - травень 2020р. (п.1.2 договору).
Підприємство - виробник товару: SKF (п.1.3 договору).
Відповідно до п.3.1 договору вартість договору становить - 86 700,00 грн., крім того ПДВ - 17 340,00 грн. Загальна сума по договору складає - 104 040,00 грн.
Поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС - 2010 на умовах DDP - м. Енергодар, вул. Промислова, 133, (склад). Вантажоодержувач: ЗВ ВП «Складське господарство» (п.4.1 договору).
Згідно з п.3.2 договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів, з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mqw.npp.zp.ua.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 104 040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №НТ1288 від 17.04.2020. Товар отриманий відповідачем 21.04.2020.
В матеріалах справи наявна податкова накладна №185 від 17.04.2020 на суму 104 040,00 грн., яка зареєстрована в ЄДРПН 14.04.2020, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості вих. №07/12 від 07.12.2020, в якій просив в найкоротші терміни сплатити суму основної заборгованості в розмірі 104 040,00 грн.
У відповідь на претензію вих..№28-23/1031 від 16.01.2021, відповідачем повідомлено, що платіж за договором поставки товару №112(2)20УК/53-121-01-20-09-254 від 14.04.2020 в розмірі 104 040,00 грн. своєчасно заявлений до резерву платежів в системі планування управління ресурсами Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» (ПК SAP ERP), Відокремленим підрозділом якого є «Запорізька атомна електрична станція». Розрахунки здійснюються не регулярно та не в повному обсязі, в зв'язку з обмеженням роботи енергоблоків атомних електростанцій і дефіцитом коштів за відпущену електроенергію.
Також, 24.11.2020 року між сторонами укладено договір поставки товару №411(2)20УК/53-121-01-20-09904, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити за товар (індукційний нагрівач TIH 100m у кількості 1 шт.) на загальну суму 61 900,00 грн. без ПДВ, ПДВ 20% - 12 380,00 грн., всього з ПДВ - 74 280,00 грн.
Строк поставки товару: листопад - грудень 2020р. (п.1.2 договору).
Підприємство - виробник товару: SKF Нідерланди (п.1.3 договору).
Відповідно до п.3.1 договору вартість договору без ПДВ складає: 61 900,00 грн., крім того ПДВ - 12 380,00 грн., разом - 74 280,00 грн.
Згідно з п.4.1 договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕКМС на умовах DDP - м. Енергодар, вул. Промислова, 133, (склад). Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство».
Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару визначеного в п.1.1 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2 договору).
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п.3.3 договору).
Відповідно до п.4.5 договору постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661.
Постачальник зобов'язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що поставляється за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України від 09.01.1997 р №8.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 74 280,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №НТ5852 від 27.11.2020. Товар отриманий відповідачем 30.11.2020.
В матеріалах справи наявна податкова накладна №596 від 27.11.2020 на суму 74 280,00 грн., яка зареєстрована в ЄДРПН 14.12.2020, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості вих. №29/07 від 29.7.2021, в якій просив в найкоротші терміни сплатити суму заборгованості за договорами №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 14.04.2020 та №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 24.11.2020 в розмірі 178 320,00 грн.
У відповідь на претензію вих. №28-23/19651 від 10.08.2021, відповідачем повідомлено, що у ВП ЗАЕС відсутня можливість вчасно та в повній мірі здійснити розрахунок за зобов'язаннями перед ТОВ «НВП «Новотех», зобов'язання буде виконане за фактом розподілу з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів для розрахунків.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Приписом ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що відповідач товар прийняв, його не повернув та не оплатив, а тому зобов'язаний здійснити оплату його вартості в строк, встановлений договором.
Згідно з п.3.2 договору №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 14.04.2020 розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів, з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої, та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Згідно з п.3.2, 3.3 договору №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 24.11.2020 оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару визначеного в п.1.1 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Податкові накладні належним чином оформлені та зареєстровані в ЄРПН.
Крім того, позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України (складення та реєстрації податкових накладних) зареєстрував податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями про їх реєстрацію.
Відповідно до п. 14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання позивачем умов договору щодо складення податкових накладних при постачанні товару відповідачу та її реєстрація у визначений ПК України строки, про що свідчить відповідні квитанції.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що включене до змісту договорів положення про обов'язок постачальника направити покупцю копію податкової накладної само по собі не свідчить, навіть у випадку не направлення постачальником податкової накладної, про порушення прав покупця (відповідача у справі), який у відповідності до законодавства як платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних.
До того ж, згідно з п. 3.2 та 3.3. договорів оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Розрахунок за продукцію, поставлену відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45, 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу продукції ( п. 3.2 договорів).
Факт поставки товару в повному обсязі підтверджується матеріалами справи.
Позивачем виконано всі умови договору і поставка товару і реєстрація податкових накладних.
При цьому, з приводу суперечностей сторін щодо строків сплати суми ПДВ суд зауважує, що за умовами пункту 3.2 та 3.3 договорів факт надання постачальником податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, обумовлює виникнення у покупця обов'язку з розрахунку за товар у сумі ПДВ.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, якщо перебіг строку пов'язується із відповідною подією, то перебіг строку починається з наступного дня після настання відповідної події.
Отже, в даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначених договорами строків - 45-ти та 60-ти календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договорами поставки у відповідача перед позивачем в сумі 178 320,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договорами, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 549,26 грн. нараховані за період 06.06.2020 по 19.11.2021 та інфляційні збитки в розмірі 12 363,96 грн. нараховані з червня 2020 по жовтень 2021 включно по договору №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 14.04.2020 та 3% річних в розмірі 1 813,25 грн. нараховані за період 27.01.2021 по 19.11.2021 та інфляційні збитки в розмірі 5 272,85 грн. нараховані з лютого 2021 по жовтень 2021 включно по договору №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 24.11.2020.
Як встановлено судом, поставлений позивачем товар по договору №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 14.04.2020 відповідач отримав 21.04.2020, а тому останнім днем оплати є 05.06.2020 (п'ятниця, а не як зазначено відповідачем - неділя), а першим днем прострочення - 06.06.2020.
Поставлений позивачем товар по договору №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 24.11.2020 відповідач отримав 30.11.2020, а тому останнім днем оплати є 29.01.2021, а першим днем прострочення - 30.01.2021.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо заперечень відповідача про безпідставність нарахування втрат від інфляції та 3% річних на суми податку на додану вартість, суд відзначає, що предметом розгляду у даній справі є господарські правовідносини, врегульовані цивільним та господарським законодавством , та умовами укладеного між сторонами договору. З огляду на зазначене, відповідач мав перед позивачем грошові зобов'язання у визначеному договором розмірі, які підлягають виконанню та на які згідно приписів ст. 625 ЦК України можуть нараховуватись втрати від інфляції та 3% річних, а тому посилання відповідача на норми податкового законодавства у господарських правовідносинах є безпідставними.
Розрахунок 3% річних по договору №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 14.04.2020:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
104 040,0006.06.2020-31.12.20202093 %1 782,32 грн.
104 040,0001.01.2021 - 19.11.20213233 %2 762,05 грн.
За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 4 544,37 грн. та підлягає стягненню.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 4,89 грн. відмовити.
Розрахунок 3% річних по договору №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 24.11.2020:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
74 280,0030.01.2021-19.11.20212943 %1 794,93 грн.
За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 1 794,93 грн. та підлягає стягненню.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 18,32 грн. відмовити.
Таким чином, загальний розмір трьох процентів річних, що підлягає задоволенню становить 6 339,30 грн.
Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 17 636,81 грн. (12 363,96 грн. + 5 272,85 грн.) наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивачем заявлено до стягнення витрати на правову допомогу.
Так, в позові позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи: 15 000,00 грн. - понесені судові витрати на професійну правничу допомогу та 2 200,00 грн. - очікується понести судових витрат на професійну правничу допомогу - участі представника у судовому засіданні (за кожне судове засідання).
Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані (у копіях) наступні належні та допустимі докази:
- договір №240419/01 про надання правової допомоги від 24.04.2019, укладений між адвокатським об'єднанням «Об'єднана юридична група» та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех" (клієнт) відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання уповноважує адвоката Пихтіна Клима Володимировича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5966/10 від 24 березня 2017, видане Радою адвокатів Київської області) надавати клієнту правову допомогу.
Ціна робіт (послуг), порядок її обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), порядок її оплати (попередня оплата, післяплата, оплата частинами тощо), підстави для зміни розміру ціни, умови повернення тощо, а також конкретні види правової допомоги, які надаються адвокатським об'єднанням за цим договором визначаються у заявці на виконання робіт (послуг) (п.3.1 договору).
- заявка на виконання робіт (послуг) №9 від 15.11.2021 по договору №240419/01 про надання правової допомоги від 24 квітня 2019, на підставі якої клієнт замовляє, а адвокатське об'єднання зобов'язується надати такі види правової допомоги, зокрема: 1. підготовка та подання до суду першої інстанції позовної заяви про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) заборгованості за договором поставки №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 14.04.2020 та договором поставки №411(2)20УК/53-121-01-20-09904 від 24.11.2020. 2. Підготовка у разі необхідності та подання до суду першої інстанції заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, інших документів, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.
Вартість робіт (послуг), передбачених пунктами 1 та 2 цієї заявки становить 15 000,00 грн. та сплачується протягом 5 (п'яти) днів з дня виставлення адвокатським об'єднанням рахунку.
- рахунок на оплату №2 від 16.11.2021 на суму 15 000,00 грн.,
- платіжне доручення №5147 від 16.11.2021 на суму 15 000,00 грн.
Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додатковій постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з відзиву, відповідач просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що позивачем не надано звіт адвокатського об'єднання про надання правової допомоги, інформацію про витрати часу на надану правничу допомогу.
Проте, відповідачем не надано розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи.
Крім того, суд зазначає, що в заявці на виконання робіт (послуг) № 9 сторонами ціна робіт визначена у фіксованому розмірі.
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
Пунктом 3 ч. 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 14 985,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька обл.., м Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новотех" (04114, м. Київ, вул. Пріорська, буд.21, код ЄДРПОУ 39682817) основний борг в розмірі 178 320 (сто сімдесят вісім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 6 339 (шість тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 30 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 636 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 81 коп., витрат на послуги адвоката в розмірі 14 985 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та 3 040 (три тисячі сорок) грн. 75 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Мудрий