номер провадження справи 28/6/22
10.05.2022 Справа № 908/425/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі суду судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-СЕРВІС» (04086, м. Київ, пров. Чаплигіна, буд. 20; адреса представника адвоката Рогозіна О.В.: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 21/8, кв. 1)
до відповідача казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» (69071, місто Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-СЕРВІС» з позовом до казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» про стягнення 100.487,73 грн, з яких: 92.966,40 грн заборгованість, 5.348,73 грн пеня, 1.301,52 грн інфляційні втрати, 871,08 грн 3% річних.
Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар в рамках договору поставки №17/793юр, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач, приймаючи до уваги умови договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
Позивач у позові зазначив попередній розрахунок судових витрат, зокрема витрати на правову допомогу у розмірі 15.000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.02.2022 позовну заяву ТОВ «АЛЬКОН-СЕРВІС» залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення виявлених недоліків.
18.02.2022 (в установлений законом строк) на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з відповідними доказами.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/425/22, присвоєно справі номер провадження 28/6/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 21.03.2022.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Зокрема, представник відповідача за довіреністю копію ухвали суду від 21.02.2022 отримав 31.03.2022.
Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено.
Суд враховує, що у зв'язку із введенням в Україні 24.02.2022 воєнного стану строки, визначені законом, за наявності відповідних обставин та поважних причин, можуть бути продовжені (поновлені).
Сторони не позбавлені права звернення до суду з відповідними заявами про продовження процесуальних строків чи відсутності заперечень щодо розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) або продовження строків для надання заяв процесуального характеру від сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 22.04.2022.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.05.2022, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-СЕРВІС» (Постачальник, позивач у справі) та казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» (Покупець, відповідач у справі) 01.06.2021 уклали договір поставки №17/793юр (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.
Пунктом 1.2. Договору встановлено, що найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 021:2015, місце поставки, строк поставки, ціна Товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість Товару, постачання якого буде здійснюватися, згідно Договору, вказується в Специфікації, яка з моменту підписання сторонами складає невід'ємну частину Договору.
Загальна ціна Договору складає 185.932,80 грн, в т.ч. ПДВ 30.988,80 грн (п. 2.1. Договору).
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що оплата здійснюється в розмірах та на умовах, що визначені в Специфікації.
Відповідно до п. 3.3.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити поставлену та прийняту вхідним контролем Покупця партію Товару в строки, що погоджені в Специфікації та в порядку передбаченому в розділі 2 цього Договору.
Пунктом 8.6 договору встановлено, що договір набирає сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021, а в частині гарантійних обов'язків - до їх виконання.
В Специфікації до договору №17/793юр від 01.06.2021 сторони погодили поставку товару на загальну суму 185.932,80 грн. у строк - протягом 28 календарних днів з дати отримання попередньої оплати. В п. 9 Специфікації сторонами узгоджені умови оплати: 50% попередньої оплати протягом 14 календарних днів з дати виставлення рахунку, який виставляється після заявки Покупця та 50% відстрочка платежу протягом 15 календарних днів з дати поставки Товару і перевірки вхідним контролем.
Як свідчать матеріали справи на оплату поставленого товару позивачем виставлений рахунок по замовленню №3 від 07.06.2021 на суму 185.946,01 грн з ПДВ.
Відповідно до банківської виписки АТ «Райффайзен Банк» відповідач 18.06.2021 здійснив перерахування 50% вартості товару, що складає 92.966,40 грн.
22.09.2021 позивач на виконання умов договору №17/793юр від 01.06.2021 здійснив поставку товару (холодильник CoolMatic CRD50S (9105306582) 3 шт., перетворювач МРS35 (9600000445) 3 шт., загальною вартістю 185.932,80 грн, про що свідчить видаткова накладна №2 від 22.09.2021.
Видаткова накладна підписана представниками обох сторін, претензії по кількості або якості поставленого товару на адресу позивача не надходило.
Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується довіреністю №1161 від 22.09.2021
Приймаючи до уваги умови 9 Специфікації до договору №17/793юр від 01.06.2021 відповідач решту вартості товару повинен був перерахувати до 07.10.2021.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару на його адресу позивачем була спрямована претензія від 04.02.2022 з проханням погасити виниклу заборгованість, сплатити пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Невиконання відповідачем зобов'язань за договором №17/793юр від 01.06.2021 щодо повної оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо поставки товару відповідачу на загальну суму 185.932,80 грн в рамках договору №17/793юр від 01.06.2021.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем обумовленого в договорі товару та докази отримання цього товару уповноваженим представником КП «НВК «ІСКРА».
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 92.966,40 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
За порушення відповідачем строків оплати поставленого товару позивач, враховуючи положення п. 4.2 договору, просив стягнути 5.348,73 грн пені за період прострочення з 08.11.2021 по 01.03.2022.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 4.2 договору у випадку порушення більш ніж на тридцять календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення з 08.11.2021 по 01.03.2022 у розмірі 5.348,73 грн є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 5.348,73 грн судом задовольняється.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 871,08 грн за період з 08.11.2021 по 01.03.2022 (114 днів) та інфляційні втрати у розмірі 1.301,52 грн за період з листопада по грудень 2021 (включно).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
В листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. зазначалося, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а внесена з 16 по 31 число не індексується і розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Факт порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання доведений наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що ці розрахунки є правильними та виконаними з дотриманням вказаних норм права, тому вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 871,08 грн за період з 08.11.2021 по 01.03.2022 (114 днів) та інфляційних втрат у розмірі 1.301,52 грн за період з листопада по грудень 2021 (включно) судом задовольняються.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару в рамках договору поставки №17/793юр від 01.06.2021 суду не надав. Викладені у позові обставини не спростовував.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2481,00 грн покладаються на відповідача.
Питання про розподіл судових витрат в частині витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката станом на момент ухвалення судового рішення судом не розглядалося у зв'язку з відсутністю доказів понесення позивачем зазначених у позові витрат.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ТОВ «АЛЬКОН-СЕРВІС» до казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» про стягнення 100.487,73 грн задовольнити.
2. Стягнути з казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «ІСКРА» (69071, місто Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, ідентифікаційний код 14313866) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬКОН-СЕРВІС» (04086, м. Київ, пров. Чаплигіна, буд. 20, ідентифікаційний код 30729000) 92.966,40 грн (дев'яносто дві тисячі дев'ятсот шістдесят шість грн. 40 коп) основного боргу, 5.348,73 грн (п'ять тисяч триста сорок вісім грн 73 коп) пені, 1.301,52 грн (одну тисячу триста одну грн. 52 коп) інфляційних втрат, 871,08 грн (вісімсот сімдесят одну грн. 08 коп) 3% річних, 2.481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 10 травня 2022 року.
Суддя О.В. Федорова