вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"26" квітня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/55/22
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників дану справу
за позовом Акціонерного товариства “Таскомбанк” м. Київ (далі - позивач, Таскомбанк)
до Фізичної особи-підприємця Теске Тамари Дмитрівни, м. Берегове Закарпатської області (далі - відповідач, ФОП Теске)
про стягнення заборгованості на суму 125321,87 грн, в т.ч. 94435,02 грн - заборгованість за кредитом, 0,03 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, 27906,00 грн - заборгованість по комісії, 802,33 грн - штраф, 2178,49 грн - пеня
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення зазначеної суми у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за кредитним договором, зокрема, з обов'язку повернення кредиту та сплати в повному обсязі передбачених договором комісії та процентів.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 28.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено сторонам строки для надання суду заяв по суті спору, зокрема, відповідачу - для надання відзиву на позов
Приписами ст. 252 ГПК України, якими встановлено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, хоча про дане судове провадження був повідомлений належним чином, отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.01.2022, докази чого містяться у матеріалах справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
За наведених обставин вважається, що відповідач не скористався своїм правом надати суду пояснення власної позиції по суті спору, тому суд вправі відповідно до положень ст. 165 ГПК України вирішити справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
15.07.2019 ФОП Теске - відповідач у справі - оформив та подав до Таскомбанку - позивача у справі - заяву-договір № ID6660240 про відкриття кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта, згідно з якою приєднався до "Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк" (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») (далі - кредитний договір).
Відповідно до кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику - відповідачу у справі - кредит у розмірі 200000,00 грн. терміном повернення кредитних коштів до 15.07.2022, з цільовим використанням - на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів позичальника, на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до договору, і сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 0,0001% річних, а також комісію за користування кредитом, яка складає 2,99% суми виданого кредиту (щомісячно) (п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.5, 2.6 заяви-договору)
29.04.2020 сторонами укладено додатковий договір №1 про внесення змін та доповнень до заяви-договору, яким внесено зміни до графіка погашення заборгованості, який є невід'ємною частиною як додаткового договору, так і кредитного договору в цілому.
Відповідно до п. 3.3 заяви-договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
За приписами ст.ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України (ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 634 ЦКУ договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, є договором приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 639 ЦКУ, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 1 ст. 1067 ЦКУ закріплено, що договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах погоджених сторонами.
Позивач на виконання умов договору надав відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування їх на відповідний рахунок зазначений у кредитному договорі, відповідачем у встановлені графіком строки кредитні кошти всупереч умов договору не повернуті, внаслідок чого станом на 02.12.2021 заборгованість його становила суму 125321,87 грн., включаючи заборгованість по тілу кредита (в т.ч. прострочена), по відсоткам (в т.ч. простроченим), по комісії (в т.ч. простроченій), штрафу та нарахованій пені.
Банк звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на право вимоги дострокового повернення кредиту передбаченого договором та Правилами.
Так, згідно п. 18.2.23.8 Правил банк незалежно від настання строків виконання зобов'язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору.
Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.
Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів передбачено приписами ст. 1050 ЦКУ у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням) в разі прострочення повернення чергової частини. 08.12.2021 банк направив на адресу відповідача повідомлення-вимогу, вимагаючи сплати прострочених сум, проте відповідач не сплатив боргу та не відповів на претензію, що послугувало підставою звернення до суду з даним позовом.
Вимоги позивача щодо стягнення наведених сум заборгованості, що виникла з кредитних відносин сторін, та обставини, що слугують підставою позовних вимог, доведені позивачем, не спростовані відповідачем, тому суд, перевіривши розрахунки позивача, дійшов висновку про правомірність вимог останнього в частині заборгованості по тілу кредиту, по відсотках, комісії та їх задоволення на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦКУ, оскільки зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо позовних вимог в частині пені на суму 2178,49 грн, то суд виходить з наступного.
За змістом ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність ( ч. 2 ст. 218 ГК України).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ( ч. 6 ст. 232 ГК України).
Сторони даних спірних відносин передбачили договором застосування пені, тому нарахування позивачем такої за прострочення виконання зобов'язання у період з 02.07.2021 по 01.12.2021 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить суму 2178,49 грн., є правомірним та відповідає наведеним приписам чинного законодавства, тому з відповідача належить стягнути зазначену суму на користь позивача.
Щодо нарахованого позивачем штрафу на суму 802,33 грн., суд дійшов висновку, що такі задоволенню не підлягають, оскільки договором кредиту передбачено сплату штрафу у розмірі 2% від розміру кредиту, діючого на момент застосування штрафу, за порушення зобов'язань, вказаних у п. 18.2.2.2.7 (щодо надання банку інформації), 18.2.2.2.9 (забезпечення умов для проведення банком перевірок) договору кредиту, однак позивачем не наведено та не доведено підстав застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, суд, повно, об'єктивно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, які не спростовані відповідачем, надавши оцінку всім доводам у справі, дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково - з відповідача належить стягнути на користь позивача суму 124519,54 грн., включаючи заборгованість за кредитом, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, заборгованість по комісії, пеню, в іншій частині вимог - належить відмовити.
За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати позивача за розгляд справи в частині сплаченого судового збору належить покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 13, 14, 73-79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Теске Тамари Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства „Таскомбанк” (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість на суму 124519,54 грн. (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'ятнадцять грн 54 коп), включаючи заборгованість за кредитом, за відсотками нарахованими на прострочену заборгованість, комісією та пеня, а також суму 2465,11 грн. (дві тисячі чотиристо шістдесят п'ять грн 11 коп.) - у відшкодування витрат по сплаті судового збору .
2. В іншій частині позову - відмовити, поклавши судовий збір у цій частині на позивача.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 10.05.2022
Суддя Ушак І.Г.