вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.05.2022м. ДніпроСправа № 904/420/22
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв", м. Дніпро
про стягнення 11 494,81 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв" на свою користь 10 500,00 грн. заборгованості, 639,39 грн. пені, 115,39 грн. 3% річних, 240,03 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №0942DBQ84AP016 розподілу природного газу від 01.01.2016 в частині своєчасної та повної оплати послуг в період з травня 2021 року по грудень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/420/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 у справі №904/420/22 направлена на адресу сторін та отримана Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством "Техінсерв" 14.04.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930019979140.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022 у справі №904/420/22 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану, господарським судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.
Господарським судом також враховано отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі лише 14.04.2022. Між тим, станом на 10.05.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору №0942DBQ84AP016 розподілу природного газу від 01.01.2016, факт надання послуг з розподілу газу, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати за послуги з розподілу газу.
01.01.2016 між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної мережі "Дніпрогаз" (далі Оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв" (далі Споживач) укладений типовий договір №0942DBQ84AP016 розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання до нього, на підставі якого здійснюється розподіл природного газу на об'єкти споживача.
Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 №2498.
Відповідно до пункту 2, глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператор ГРМ (до мереж якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 (далі - договір розподілу природного газу), в порядку визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 4, глави 3, розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в укованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Згідно з пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктом 1.1 типового договору визначено, що цей договір є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункт 1.3 типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовим) який є невід'ємною частиною цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Таким чином, підписавши заву-приєднання відповідач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1 типового договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2 типового договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.4 типового договору).
Пунктом 6.6 типового договору, визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Згідно пункту 6.8 типового договору, надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог кодексу газорозподільчих систем.
Відповідно до пункту 7.2 типового договору Оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим договором.
Споживач за умовами пункту 7.4 типового договору зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Цей договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1 типового договору).
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" надало додаток 4, в якому зазначено розрахунок втрат і витрат природного газу та перелік точок комерційного обліку споживача (Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв").
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у період травень - грудень 2021 року було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв" послуги з розподілу природного газу про що складені акти наданих послуг №№ ДНГ81010609 від 31.05.2021, ДНГ81013634 від 30.06.2021, ДНГ81016229 від 31.07.2021, ДНГ81018382 від 31.08.2021, ДНГ81021045 від 30.09.2021, ДНГ81021828 від 31.10.2021, ДНГ81025080 від 30.11.2021, ДНГ81027998 від 31.12.2021.
Вказані акти підписані Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" та направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв", що підтверджується описами вкладення, поштовими та кур'єрськими накладними (а.с. 21, 25, 28, 30, 32).
Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв" не здійснено плати за отримані послуги з розподілу газу, що і стало причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 10 500,00 грн. заборгованості за послуги з розподілу газу, 240,03 грн. інфляційних втрат, 639,39 грн. пені та 115,39 грн. 3 % річних.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З урахуванням приписів пункту 6.6 типового договору, строк оплати послуг з розподілу газу за період з травня 2021 року по грудень 2021 року у сумі 10 500,03 грн. є таким, що настав.
В прохальній частині позову позивачем заявлено про стягнення з відповідача на свою користь 10 500,00 грн. заборгованості, тому господарський суд розглядає позовні вимоги у межах заявленої позивачем суми (10 500,00 грн.) відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач доказів оплати вартості послуг у розмірі 10 500,00 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10 500,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 639,39 грн. за загальний період з 11.06.2021 по 03.02.2022.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати виконаних робіт, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Так, перевіривши розрахунок пені, господарський суд зазначає, що під час здійснення розрахунку позивачем неправильно визначений період прострочення за актом ДНГ81013634 від 30.06.2021, оскільки 10.07.2021 (граничний строк оплати) є вихідним днем - субота, то строк оплати переноситься на перший за ним робочий день, відповідно прострочення з 13.07.2021; за актом ДНГ81021045 від 30.09.2021, оскільки 10.07.2021 (граничний строк оплати) є вихідним днем - неділя, то строк оплати переноситься на перший за ним робочий день, відповідно прострочення з 12.10.2021.
Після здійсненого перерахунку господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 631,00 грн. пені.
При цьому, господарський суд зазначає, що передбачений пунктом 8.2 типового договору порядок нарахування пені з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором не змінює передбачене частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України перенесення строку оплати за надані послуги (строк виконання зобов'язання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою користь 115,39 грн. 3% річних за загальний період з 11.06.2021 по 03.02.2022 та 240,03 грн. інфляційних втрат за період з червня 2021 року по грудень 2021 року.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, господарський суд встановив, що розрахунки інфляційних втрат є правильними; у розрахунку 3% річних позивачем неправильно визначений період прострочення за актом ДНГ81013634 від 30.06.2021 та актом ДНГ81021045 від 30.09.2021; після здійсненого перерахунку господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 114,27 грн. 3% річних.
На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 240,03 грн. інфляційних втрат та 114,27 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 11 485,30 грн. (10 500,00 грн. заборгованості за надані послуги з розподілу газу + 631,00 грн. пені, 240,03 грн. інфляційних втрат + 114,27 грн. 3% річних).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв" про стягнення 11 494,81 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Техінсерв" (49000, м. Дніпро, вул. Івана Езау, буд. 17-Б, код ЄДРПОУ 13422292) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5, код ЄДРПОУ 20262860) 10 500,00 грн. заборгованості, 631,00 грн. пені, 114,27 грн. 3% річних, 240,03 грн. інфляційних втрат, 2 478,95 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.05.2022
Суддя Ю.А. Бажанова