ЄУН 193/1465/21
Провадження №2-а/193/6/22
25 квітня 2022 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Шумської О.В.
за участю секретаря Мельникової Т.О.
розглянувши у судовому засіданні в смт.Софіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДПП УПП в м.Кривий Ріг про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПП УПП в м.Кривий Ріг про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, посилаючись на те, що він, рухаючись по трасі Дніпро - Кривий Ріг в с. Новоюлівка Криворізького району керував автомобілем марки TOYOTA реєстраційний № НОМЕР_1 і того ж дня інспектором ППП в м. Кривий Ріг УПП Дніпропетровської області було винесено Постанову ЕАО № 4696445 від 28.08.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення за перевищення швидкості, згідно ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700,00 грн. Як зазначено в Постанові по справі про адміністративне правопорушення 28.08.2021 року водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки TOYOTA реєстраційний № НОМЕР_1 рухавсяпо трасі Дніпро - Кривий Ріг в с. Новоюлівка Криворізького району зі швидкістю 115 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України і це порушення зафіксоване .
Позивач пояснив інспектору, що його дії є протизаконними і позивач його Постанову про перевищення швидкості буде оскаржувати в суді, але інспектор ППП не зміг надрукувати та вручити копію Постанови у зв'язку з відсутністю в даній місцевості Інтернета, і це зафіксовано на камеру поліцейського. Інспектор повідомив позивачу, що в зв'язку з такими обставинами (відсутністю зв'язку), копію Постанови буде йому надіслано поштою.
26.11.2021 року позивач звернув увагу на папери які валялися біля паркану його домоволодіння. Ознайомившись із цими паперами позивач виявив копію Постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з нього штрафу за порушення ПДР України, в сумі 3400 грн.
Позивач вказує, що постанова ЕАО №4696445 видана 28.08.2021 року інспектором ДПП УПП в м. Кривий Ріг не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав: працівники поліції звинувачують позивача у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме в тому, що він порушив п.12.4 ПДР України, рухаючись зі швидкістю 115 км/год в населеному пункті, але це не відповідає дійсності тому, що для вимірювання швидкості використовувався лазерний вимірювач швидкості TruCAM в «ручному режимі».
Враховуючи положення ст. 40 Закону України № 580-VIII «Про національну поліцію» при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону «Про національну Поліцію».
Автоматичний режим передбачає роботу виключно з триноги або штативу, обирається за допомогою системних опцій і не допускає втручання людини в процес фіксації правопорушень, інакше результат виміру швидкості можна поставити під сумнів.
При цьому контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, з боку позивача, ніяких порушень ПДР України немає і це є причиною по якій позивач незгоден із пред'явленим порушенням, але його доводи та заперечення відповідачем було проігноровано.
Таким чином Постанова по справі про адміністративне порушення прийнята на підставі неповно та невірно встановлених обставин.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того у зв"язку з порушеннями при винесенні вищевказаної Постанови,позивач вважає, що докази на які спирається відповідач у Постанові по справі про адміністративне правопорушення не відповідають обставинам справи та чинному законодавству.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на законність винесеної відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.Долучив відеодиск.
Розгляд справи проведено в судовому засіданні без фіксації технічними засобами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.08.2021 року інспектором ППП в м. Кривий Ріг УПП Дніпропетровської області було винесено Постанову ЕАО № 4696445 від 28.08.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, у відношенні ОСОБА_1 , якою на нього накладено адміністративне стягнення за перевищення швидкості, згідно ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративне правопорушення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700,00 грн.
Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний позов, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5, 6, 8, 10, 11 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-4, 6, 7 ст.122, ч.1 ст. 123, ст.ст.124-1, 125, ч.1, 2, 4 ст. 126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 5 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1 ч.1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" вказано, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Згідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що в таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008361).
Дослідивши долучені відповідачем фотознімки та відеофіксацію приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008361), судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація не містять інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.
В оскаржуваній постанові також відсутні покликання на докази місцезнаходження дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваній постанові на докази, щодо фактичної зони дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год.
За відсутності покликання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, суд приходить до висновку, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км/год.
Відтак, відповідач в особі працівника патрульної поліції який розглянув справу не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем.
Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення саме ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналізуючи вищевказане, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - поліцейським патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) та у справі № 686/11314/17 (К/9901/15541/18) від 15 березня 2019 року.
В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття.
Грубе порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності на думку суду є підставою для скасування спірної постанови.
Підсумовуючи викладене, суд ще раз відзначає, що здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції.
Проте факт вчинення правопорушення саме позивачем не було підтверджено належними та допустимими доказами, до моменту винесення спірної постанови.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність доказів вини позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю з вищенаведених підстав, що відповідає повноваженням суду передбаченим п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України та положенням п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, суд керуючись ст.ст. 242-246, 250, 286 КАС України, -
Позов ОСОБА_1 до ДПП УПП в м.Кривий Ріг про скасування рішення суб'єкта владних повноважень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 термін звернення до суду із адміністративним позовом «Про скасування рішення суб'єкта владних повноважень» .
Постанову серії ЕАО № 4696445 від 28.08.2021року про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення передбаченого ч.1 ст.122 КупАП в розмірі 1700 грн. визнати незаконною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В.Шумська