Справа № 206/3309/21
Провадження № 2-п/206/9/22
05.05.2022 Самарський районний суд м. Дніпропетровська
в складі:
головуючий суддя Маштак К.С.
за участю:
секретаря судового засідання Різниченко Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2021 по цивільній справі за позовом Дочірнього підприємства «ПІВНІЧТЕПЛОМЕРЕЖА» комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вжиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних,-
Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2021, позовні вимоги Дочірнього підприємства «ПІВНІЧТЕПЛОМЕРЕЖА» комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних задоволені повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «ПІВНІЧТЕПЛОМЕРЕЖА» комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради» заборгованість за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.01.2020 по 01.04.2021 у розмірі 15870,69 грн., інфляційні витрати у розмірі 449,34 грн. та 3 % річних у розмірі 263,24 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «ПІВНІЧТЕПЛОМЕРЕЖА» комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради» судовий збір у розмірі 2270 грн.
17.11.2021 від відповідача до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2021, яка обґрунтована тим, що 04.10.2021 між АБ «Віталія Гурського» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги та видано відповідний ордер на адвоката Гурського В.С. Судове засідання у даній цивільній справі було призначено на 05.10.2021, однак ОСОБА_2 не міг прийняти участь в зазначеному судовому засіданні, у зв'язку з тим, що 05.10.2021 о 10 год. ОСОБА_2 надавав правову допомогу ОСОБА_3 у Липоводолинському районному суді Сумської області по справі № 581/461/21. ОСОБА_2 направив до Самарського районного суду м. Дніпропетровська клопотання про відкладення розгляду даної цивільної справи на іншу дату та зазначені ним обставини вважає поважними причинами неявки в судове засідання, про що свідчить стала практика Верховного Суду. Крім того, відповідач зазначила, що до закінчення каратниту суди не можуть розглядати справи, в яких «зобов'язаний» учасник не вчинив процесуальної дії, яка від нього очікується, або не реалізував надані йому процесуальні права. Відповідач вважає, що з урахуванням законодавства про карантин, строк для подання відзиву є таким, що не скінчився. Крім того, відповідач зазначила, що ОСОБА_1 не укладала будь-яких договорів з позивачем щодо постачання теплової енергії в будинок, в якому знаходиться її квартира, а отже заборгованість не є безспірною, а її розмір підлягає встановленню та доказуванню за правилами позовного провадження. Крім того, в укладенні договору відповідачу було відмовлено, як і мешканцям будинку. Тариф на постачання теплової енергії було визнано Головним управлінням Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області необґрунтовано завищеним та видано припис про усунення порушення шляхом перерахунку тарифу та повернення мешканцям коштів. Крім того, з січня 2020 року мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_2 , послуги з централізованого опалення не надавались, що встановлено Актом перевірки Держпродспоживслужби. Так, відповідач посилалась на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 по справі № 160/8161/21 відповідно до якого задоволено позовні вимоги ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області до Дочірнього підприємства «ПІВНІЧТЕПЛОМЕРЕЖА» КП «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» про стягнення штрафних санкцій та стягнуто з Дочірнього підприємства «ПІВНІЧТЕПЛОМЕРЕЖА» КП «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» до Державного бюджету України штрафні санкції у розмірі 34000 грн. Підставою стягнення штрафу слугувало невиконання припису до акту № 354/9-20 від 07.02.2020 щодо усунення порушень порядку формування та встановлення державних (регульованих) цін. Також, відповідач зазначила, що тариф для надання послуг з централізованого опалення для КП «Дніпротеплоенерго» ДОР та його дочірнім підприємствам було встановлено рішенням обласної ради № 144-7/ VII від 02.12.2016, разом з ПДВ мешканці будинку платили з жовтня 2018 року 2109,89 грн. за 1 Гкал. В той же час, тариф для населення к КП «Теплоенерго» ДМР становить 1579,51 грн. за 1 Гкал. На звернення до підприємства та його керуючого органу стосовно структури тарифу, відповідач ніякої відповіді не отримала та за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження № 12019110000000064. Таким чином, відповідач зазначила, що з огляду на неправомірність встановленого тарифу, наявності доказів припинення надання централізованого опалення з січня 2020 року мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі відповідачу, ОСОБА_1 вважає, що позивач не довів наявність заборгованості відповідача, а тому відповідач вважає, що заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2021 у справі № 206/3309/21 підлягає скасуванню.
18.11.2021 ухвалою судді заява відповідача про перегляд заочного рішення була залишена без руху.
10.12.2021 на електронну адресу суду від ОСОБА_2 надійшла заява про усунення недоліків у справі № 206/3309/21.
15.04.2022 прийнято заяву відповідача про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання на 27.04.2022.
27.04.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
27.04.2022 клопотання представника відповідача задоволено та судовий розгляд відкладено на 05.05.2022.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розгляд заяви відповідача проводити без участі представника, про що було надано відповідне клопотання.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомила.
Від представника відповідача ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідно до якого ОСОБА_2 просив розгляд заяви проводити без його участі та врахувати наступні обставини: поважність неявки у судове засідання призначене 05.10.2021 у зв'язку з його перебуванням у іншому судовому засіданні; відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання послуг, що зумовлює необхідність доведення надання послуг; визнання ГУ Держпродспоживслужбою тарифу на постачання теплової енергії необґрунтовано завищеним та зобов'язання перерахувати (акт від 07.02.2020 та припис від 07.02.2020); пояснення керівника позивача в акті від 07.02.2020, де зазначено, що послуги населенню з січня 2020 не надаються; преюдиція встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 у справі № 160/8161/21, де встановлено завищення тарифу.
Так, дослідивши заяву відповідача про перегляд заочного рішення з додатками та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Відповідно до чинного законодавства, ст. 288 ЦПК України передбачає, що скасування заочного рішення суду можливе за умов, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, для встановлення підстав для скасування заочного рішення або залишення заяви про перегляд без задоволення, суд має встановити, поважність причин неявки відповідача та неповідомлення про це суд і те, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».
У справі «Устименко проти України», заява № 32053/13 ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Так, суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо того, що у зв'язку з введенням карантину, строк для подання відзиву є таким, що не скінчився та вважає, що відповідач трактує чинне законодавство у своїх інтересах, враховуючи наступне.
У постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 465/6555/16-ц були зроблені висновки про те, що право на доступ до правосуддя має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах. Водночас запровадження заходів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), не заслуговують на увагу, оскільки сторони не позбавлені можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням положень статті 212 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що запровадження карантинних обмежень не звільняє сторони від їх процесуальних обов'язків.
Так, представником відповідача неодноразово направлялись процесуальні документи у електронному виді з накладенням цифрового підпису, що свідчить про його обізнаність у можливості долучити процесуальні документи до матеріалів даної цивільної справи без особистої присутності в приміщенні суду. Однак, на думку суду, своїм правом на подання відзиву сторона відповідача не скористалась без поважних причин.
Крім того, жодних клопотань/заяв про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву стороною відповідача подано не було.
Також, суд критично ставить до посилання відповідача, як на докази у даній цивільній справі, а саме на акт № 0354/9-20 від 07.02.2020 складений за результатами проведеного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та на припис до акту № 354/9-20 від 07.02.2020.
Так, в заочному рішенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2021 вказаним доказам вже була надана оцінка суду та вони не були прийняті до уваги, оскільки наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту населення від 28 листопада 2019 року № 1160 «Про затвердження Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на 2020 рік» в частині включення Дочірнього підприємства «Північтепломережа» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» до Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на 2020 рік скасовано, як наслідок зазначений акт та припис Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за наявності відповідних спірних правовідносин не являються належним підтвердженням порушення позивачем дотримання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Крім того, судом у вказаному рішенні було встановлено, що тарифи за надані послуги з теплопостачання встановлені не позивачем, а саме Дніпровською обласною радою. Не згода відповідача із встановленими тарифами не є підставою та не звільнює її від сплати за спожиті послуги.
Однак, відповідач споживаючи теплову енергію надану позивачем, відповідно до розрахунку за період з січня 2020 року по березень 2021 року взагалі не сплачувала жодної суми, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Встановлені судом обставини не спростовані ані відповідачем, ані її представником. Жодних нових доказів, які б могли стверджувати про зворотнє, заява про перегляд заочного рішення суду не містить.
Вирішуючи питання про перегляд заочного рішення суд виходить також із того, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідачем та її представником до заяви про перегляд заочного рішення були долучені копія рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 по справі № 160/8161/21 та копія ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2019 по справі № 759/9069/19, які не завірені судами, які їх видавали та більш того, містять повні відомості з ЄДРСР при тому, що повний доступ до реєстру судових рішень мають обмежена кількість осіб і лише після проходження певної процедури.
Зазначаючи про належність засвідчення копії рішення (постанови), суд звертає увагу, що така копія повинна бути підписана та скріплена гербовою печаткою суду з відміткою про набрання судовим рішенням законної сили та засвідчена відміткою «Згідно з оригіналом», згідно Розділу ХІ Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 (зі змінами).
Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства, до заяви про перегляд заочного рішення суду відповідачем та її представником долучено копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 по справі № 160/8161/21 та копію ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.05.2019 по справі № 759/9069/19, які не завірені належним чином - згідно чинного законодавства.
Статтями 77 - 80, 95 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а також, порядок їх подання.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Таким чином, аналізуючи заяву про перегляд заочного рішення та додані до неї докази, суд приходить до обґрунтованого висновку, що посилання відповідача не підтверджуються жодними достатніми, допустимими, належними та достовірними доказами та не мають істотного значення для правильного вирішення справи.
Жодного нового доказу, який свідчив би про необхідність нового розгляду та скасування заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2021, матеріали справи не містять.
Крім того, суд звертає увагу, що заява про усунення недоліків у справі № 260/3309/21, подана представником відповідача з порушенням вимог ст. 285 ЦПК України, оскільки заява не містить ім'я, місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв'язку представника відповідача, який подає дану заяву; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це. До заяви про перегляд заочного рішення, поданої представником відповідача, не було додано довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.
Також, суд вважає необхідним звернути увагу сторони відповідача на наступне.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так, дослідивши матеріали даної цивільної справи, судом встановлено, що у судові засіданні ані відповідач, ані її представники, повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судових засідань - не з'являлись, відзив на позовну заяву стороною відповідача подано не було, що свідчить про невиконання своїх процесуальних обов'язків та зловживання своїм процесуальним правом, що в свою чергу свідчить про безпідставність вимог відповідача щодо перегляду заочного рішення суду. Крім того, представник позивача не заперечував проти заочного порядку розгляду даної цивільної справи.
Виходячи з вищевикладеного, зі сторони відповідача в обґрунтування своїх вимог та заперечень не надано жодного належного, достатнього та допустимого доказу, та або інформацію про неможливість її надати, не заявлено жодного клопотання про витребування та/або забезпечення таких доказів. Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною відповідача не доведено той факт, що обставини на які посилається відповідач та її представник, та які не підтверджені жодним доказом, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Інститут заочного провадження спрямований також на розвиток ч. 1 ст. 44 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2021 по цивільній справі за позовом Дочірнього підприємства «ПІВНІЧТЕПЛОМЕРЕЖА» комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вжиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних, а тому дана заява залишається без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 128, 130, 258-260, 280, 284-288, 353 ЦПК України
Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.10.2021 по цивільній справі за позовом Дочірнього підприємства «ПІВНІЧТЕПЛОМЕРЕЖА» комунального підприємства «ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської обласної ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вжиту теплову енергію, інфляційних витрат та 3% річних - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повне судове рішення у формі ухвали складено 10.05.2022.
Cуддя К.С. Маштак