Справа 206/3948/21
Провадження 2/206/63/22
15 березня 2022 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої-судді Плінської А.В.
при секретарі Різніченко Я.М.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в особі законного представника - ( ОСОБА_5 ) ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про втрату права на користування житлом,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 в особі законного представника - ОСОБА_5 про втрату права на користування житлом. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстрований, однак не проживає ОСОБА_4 - син колишньої дружини та іншого чоловіка. Позивач вказує, що ОСОБА_4 є неповнолітнім та проживає разом зі своєю матір'ю в іншому місці, а реєстрація в належній йому квартирі хлопчика порушує право власності позивача, створює перепони у розпорядженні майном, а також породжує додаткові фінансові втрати по оплаті комунальних послуг, а тому просить задовольнити позов.
Ухвалою від 24 вересня 2021 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
02 листопада 2021 року відповідачем - ОСОБА_4 подано до суду відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позову із посиланням на те, що разом з мамою був вселений у спірну квартиру в якості членів сім'ї позивача. Він разом з матір'ю були зареєстровані у спірній квартирі ще батьком позивача, який в подальшому отримав квартиру у спадщину. З 27 квітня 2019 року позивач чинить перешкоди в користуванні квартирою. Мати відповідача вже тривалий час не може потрапити в квартиру, а тому була змушена звернутись до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою. Рішенням суду позов було задоволено, однак рішення суду і досі не виконано. Відповідач та його мати не втратили інтересу до квартири, відповідач бажає проживати в спірній квартирі разом з мамою. З урахуванням викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
8 листопада 2021 року позивачем подано відповідь на відзив в якому просять задовольнити позов із посиланням на ч. 2 ст. 405 ЦК України та судову практику з даного питання. Також позивач вказує, що відповідач не є членом його сім'ї; відсутні докази перешкод у проживанні. Також позивач вказує, що квартира має дві кімнати, заселення однієї кімнати особами різної статі заборонено, тож позивач не може проживати у кімнаті з колишньою дружиною, ні з її сином.
29 листопада 2021 року ОСОБА_4 було подано заперечення в яких вкотре просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що він бажає проживати з матір'ю у спірній квартирі, де позивачем ім. чиняться перешкоди у проживанні.
Ухвалою від 20 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача та його законний представник - ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення позову, посилаючись на те, що відповідач бажає проживати разом з матір'ю за спірною адресою, адже іншого житла у них немає.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради підтримала в судовому засіданні вимоги позивача та пояснила, що у неповнолітнього відповідача є ще батько, який забезпечений житлом, тож ОСОБА_4 можливо зареєструвати у квартирі батька.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 з 3 грудня 2014 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 3 грудня 2014 року. Дана обставина також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 3 грудня 2014 року (а.с.15).
За вказаною адресою з 31 травня 2013 року зареєстровані ОСОБА_6 та її син - ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою No3132 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб від 3 серпня 2021 року.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2020 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано та рішення суду набрало законної сили, що сторонами не оспорювалось (а.с.10-11).
20 жовтня 2020 року ОСОБА_5 змінила ім'я на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с. 28).
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2020 року по справі No206/6610/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 усунуто ОСОБА_5 перешкоди у користуванні житлом та вирішено вселити ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати дублікат ключів від замка на вхідних дверях. Рішення суду набрало чинності та не виконано, що сторони в судовому засіданні підтвердили та не оспорювали.
ОСОБА_4 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 не проживають у спірні квартирі з 2019 року, однак періодично роблять спроби вселитись, рішення суду про вселення матері не виконується, що сторонами не оспорювалось, а також підтвердили в судовому засіданні свідки.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що знає позивача з 2001 року, а його колишню дружину ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) з 2017 року, знає, що в останньої є син. Знає, що відповідачка з сином не проживає у належній позивачу квартирі через неприязні стосунки з 2019 року, однак перешкод неповнолітньому у проживанні в квартирі позивач не чинив.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що наразі з сім'єю винаймає у позивача квартиру АДРЕСА_1 , на час проведення ремонту у своїй квартирі. Почали проживати в квартирі з січня 2020 року. Відповідач в квартирі не з'являється. Пам'ятає, що органи виконавчої служби намагались вселити матір відповідача однак вони іі не впустили через те, що в неї інше прізвище.
Свідок ОСОБА_9 повідомив, що з сім'єю винаймає у позивача квартиру АДРЕСА_1 , на час проведення ремонту у своїй квартирі. Почали проживати в квартирі з січня 2020 року. В даній квартирі також зареєстрований племінник позивача, однак наразі не проживає. Відповідач до квартири не приходив, однак з виконавчою службою щодо вселення приходила мати відповідача, проте він їх не впустив.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно з ст. 406 цього ж Кодексу сервітут припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;
2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;
3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;
4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Як встановлено судом, на час звернення позивачем з позовом до суду ОСОБА_4 був малолітнім, в ході розгляду справи відповідач став неповнолітнім.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.
За ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (ст.27 Конвенції про права дитини).
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», охороною дитинства є система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
Частиною 2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Як встановлено судом, що не спростовано сторонами ОСОБА_4 бажає проживати разом з матір'ю.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом та підтверджується сторонами, рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2020 року по справі No 206/6610/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 усунуто ОСОБА_5 перешкоди у користуванні житлом та вирішено вселити ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати дублікат ключів від замка на вхідних дверях. Рішення суду набрало чинності та не виконано. Обставину, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) не впускає до квартири як власник так і квартиронаймачі, підтвердили в судовому засідання як позивач так і допитані свідки. Враховуючи, що малолітній на час звернення до суду ОСОБА_4 , а з часом вже й неповнолітній бажає проживати саме з матір'ю, яку вселено у спірну квартиру та зобов'язано відповідача не чинити перешкод у користуванні квартирою, а також зобов'язано надати комплект ключів, хоча їй такі перешкоди чиняться та рішення суду не виконано, що також підтверджується відеозаписами, оглянутими в ході судового розгляду, за таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_4 іншого житла не має, в силу віку та будучи малолітнім не міг самостійно визначати своє місце проживання та змушений був перебувати разом з матір'ю,а після набуття статусу неповнолітнього бажає проживати також з матір'ю.
Що стосується висновку органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради від 30 грудня 2021 року то суд не може з ним погодитись зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Як слідує з висновку, органом опіки та піклування не було з'ясовано у неповнолітнього з ким із батьків він бажає проживати, як то вимагає чинне законодавство та орган підтримав позицію позивача навіть не мотивувавши таку позицію по відношенню до прав неповнолітнього, а також не навів мотивації, а можливо і не з'ясували, що існує рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2020 року по справі No 206/6610/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, за таких обставин суд вважає, що висновок органу опіки т піклування, є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини, а тому не погоджується з ним.
Судові витрати слід розподілити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.10.12.13, 82,141,263-265, 273 ЦПК України, суд-
В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 ) в особі законного представника - ( ОСОБА_5 ) ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради про втрату права на користування житлом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 7 271 грн. 20 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: А.В. Плінська