іменем України
07 лютого 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/10400/21
Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/304/22
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
за участю секретаря Поклада Д.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл»,
особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 ,
на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2021 року; час, місце ухвалення і дата складання повного її тексту: 26.11.2021, м. Чернігів,
У вересні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (далі за текстом - ТОВ «ВФ Ритейл»), в якому просив стягти неустойку в розмірі 539 грн 88 коп. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач придбав у відповідача мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 8T 4/64 Blue. У зв'язку з виявленими недоліками програмного забезпечення цього телефону він передав його представникам товариства для усунення цих недоліків та просив надати йому аналогічний телефон з обмінного фонду товару на час гарантійного ремонту придбаного ним телефону. Протягом 20 днів відповідачем не надавався позивачеві телефон аналогічної марки, що є підставою для стягнення вищевказаної неустойки.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.11.2021 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за ненадання останньому в тимчасове користування товару аналогічної марки (моделі, модифікації) в період з 16 по 22 вересня 2020 р. в сумі 314 грн 93 коп.; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 908 грн 00 коп.
15.11.2021 ОСОБА_1 подав до суду заяву про стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» судових витрат, обґрунтовуючи її понесенням в ході вирішення справи витрат на правову допомогу в сумі 3000 грн 00 коп.
Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви відмовлено. Постановляючи її, суд виходив з того, що позивач не виконав приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України про необхідність подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що він ні в позовній заяві, ні у ході розгляду справи не порушував питання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката і не повідомляв суд про намір подати докази їх понесення протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити додаткове рішення, яким стягти на його користь понесені ним судові витрати. Доводи скарги зводяться до такого:
- у позовній заяві мається вимога про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та наміри надати докази про це пізніше;
- витрати на правову допомогу передбачено укладеним позивачем з адвокатом Нестеренком С.О. договором від 13.09.2021;
- розрахунок обсягу виконаних адвокатом робіт та їх оплата проведені 10.11.2021, тобто після винесення рішення у справі. Тому заявити про розмір понесених судових витрат до прийняття рішення не було можливості;
- заява про ухвалення додаткового рішення подана у строки, визначені нормами ЦПК України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача - адвокат Линник Л.С. просила (в режимі відеоконференції) її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.
У справі встановлено таке.
03.09.2021 Нестеренком С.О. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до розд. 4 якого клієнт зобов'язаний сплатити адвокату грошові кошти у розмірі 1000 грн 00 коп. за одну годину роботи (п. 4.1); покриття фактичних витрат повинно бути сплачене згідно з домовленістю сторін (п. 4.2) (копія цього договору на арк. 74).
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що у справі ним понесено витрати на професійну правничу допомогу, про що ним пізніше буде надано докази (арк. 2).
Згідно з розрахунком (актом виконаних робіт) оплати роботи (послуг) адвоката за надання правничої допомоги від 10.11.2021, адвокатом:
- 13.09.2021 надано консультацію з вивченням матеріалів, на що витрачено 1 год. 00 хв., вартість - 1000 грн 00 коп.;
- 16.09.2021 складено позовну заяву, на що витрачено 2 год. 00 хв., вартість - 2000 грн 00 коп. (копія розрахунку - арк. 74, зворот).
З копії квитанції № 10/11/21 від 10.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 сплатив адвокату Нестеренку С.О. 3000 грн 00 коп. за надання правничої допомоги згідно з договором від 13.09.2021 (арк. 75).
Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, і надані докази, суд доходить таких висновків.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частина 1 ст. 44 ЦПК України приписує, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
З наведеного випливає, що:
- подаючи позов 19.09.2021, ОСОБА_1 вказав, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу, докази про що будуть надані пізніше. При цьому у ході розгляду справи він не навів ні розрахунку понесених витрат, ні орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести в зв'язку з розглядом справи;
- після ухвалення рішення у справі позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої долучив копію договору про надання правничої допомоги від 13.09.2021. Отож на момент пред'явлення позову ОСОБА_1 був обізнаний про розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він принаймні очікує понести, і не мав перешкод для наведення хоч би їх вірогідного розрахунку в позовній заяві. Тож він міг безперешкодно виконати вимоги ч. 1 ст. 134 ЦПК України (їх виконання цілком залежало від позивача та його представника).
За описаних вище обставин справи задоволення заяви позивача про відшкодування йому судових витрат спричинило б порушення ч. 1 ст. 44 ЦПК України, а саме неабиякий дисбаланс процесуальних прав сторін на користь позовної сторони. Цей висновок випливає з того, що апеляційний суд не може констатувати, що у разі отримання стороною відповідача орієнтовного розрахунку суми судових витрат позивача на правову допомогу в цій справі у встановлені ЦПК строки вона продовжувала б обраний нею спосіб процесуальної поведінки (невизнання позову).
Отож оскаржувана ухвала є законною як така, що відповідає припису ч. 2 ст. 134 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги судом відкидаються виходячи з вищеописаного і з такого:
- подання попереднього розрахунку розміру судових витрат не обмежило б ОСОБА_1 у доведенні іншої фактичної суми цих витрат, які б підлягали розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 134 ЦПК України);
- подання заяви про ухвалення додаткового рішення у строки, визначені нормами ЦПК України, не впливає на спосіб вирішення спірного питання.
Оскільки апеляційна скарга відхиляється, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 09.05.2022
Головуючий: Судді: