Справа № 577/1287/22
Провадження № 3/577/437/22
"09" травня 2022 р.
суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Рідзевська І.О, розглянувши матеріали, які надійшли від Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого,-
за ч.1 ст.187 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Права у відповідності до ст. 268 КУпАП роз'яснені,-
09.05.2022 року до Конотопського міськрайонного суду Сумської області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КУпАП.
Згідно із протоколом серії ВАВ №358237 встановлено, що 10.01.2022 року постановою Конотопського міськрайонного суду відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців та встановлено ряд обмежень та обов'язків, в тому числі заборонено виходити з будинку з 20 години до 04 години ранку. Однак, 28.04.2022 року о 20:32 год. ОСОБА_1 був відсутній за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , чим порушив правила адміністративного нагляду.
Згідно із протоколом серії ВАВ №358238 встановлено, що 10.01.2022 року постановою Конотопського міськрайонного суду відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців та встановлено ряд обмежень та обов'язків, в тому числі заборонено виходити з будинку з 20 години до 04 години ранку. Однак, 29.04.2022 року о 20:16 год. ОСОБА_1 був відсутня за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , чим порушив правила адміністративного нагляду.
Згідно із протоколом серії ВАВ №358236 встановлено, що 10.01.2022 року постановою Конотопського міськрайонного суду відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців та встановлено ряд обмежень та обов'язків, в тому числі заборонено виходити з будинку з 20 години до 04 години ранку. Однак, 27.04.2022 року о 23:57 год. ОСОБА_1 був відсутня за місцем мешкання по АДРЕСА_1 , чим порушив правила адміністративного нагляду.
Своїми діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КУпАП, що передбачає відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд.
ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винним, підтвердивши обставини, зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, у тому, що дійсно у період з 27.04.2022 по 29.04.2022 року порушував правила адміністративного нагляду, оскільки не чув, що до нього приходили працівники поліції.
Дослідивши протоколи у справі про адміністративне правопорушення та надані докази, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , суд вважає, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.187 КУпАП, не доведена належними та достатніми доказами, з наступних підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 цього Кодексу, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1).
Крім того, відповідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається з протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАВ № 358237 від 02.05.2022 року, серії ВАВ № 358238 від 02.05.2022 року та серії ВАВ № 3528236 від 02.05.2022 року на ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 187 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_1 року в період часу з 27.04.2022 року по 29.04.2022 року порушував правила адміністративного нагляду та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Всупереч вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, згідно яких протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше 24-х годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення складений через 27 діб після події правопорушення, про учасників якої було однозначно відомо. При цьому матеріали справи не мають будь-якої інформації про поважність причин пропуску встановленого ч. 2 ст. 254 (в ред. ЗУ № 2293-VIII від 27.02.2018) КУпАП строку складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Приймаючи рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд надає належну оцінки цьому факту, оскільки протокол згідно КУпАП є комплексним джерелом доказової інформації і має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки адміністративно-юрисдикційні процеси є певним чином формалізованими і регламентованими правовими нормами.
Зокрема, порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений адміністративним законодавством України, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він отриманий (складений) в порядку і з джерел, передбачених законодавством. При цьому протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає як юридичний документ (процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), що фактично свідчить про порушення справи про адміністративне правопорушення, тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове (основне) положення серед інших джерел (доказів).
З огляду на викладене та оцінюючи вказаний доказ відповідно вимог ст. 251, 252 КУпАП, суд приходить до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення серії серії ВАВ № 358237 від 02.05.2022 року, серії ВАВ № 358238 від 02.05.2022 року та серії ВАВ № 3528236 від 02.05.2022 року складені без дотримання вимог закону, що тягне за собою визнання цього доказу недопустимими, а решту зібраних доказів, зокрема таких як протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення недостатнім для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш тяжке правопорушення з числа вчинених.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
З огляду на викладене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду усі наявні в справі докази, суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, за обставин, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення встановлено не було.
При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 3, 8, 9, 62 Конституції України, ст. 170, ст. 245, п. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 266, 283, 284 КУпАП, суд-
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: І. О. Рідзевська