Справа № 575/74/22
Провадження № 3/575/58/22
10 травня 2022 року смт. Велика Писарівка
В.Писарівський районний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Савєльєвої А.І., за участю секретаря - Доценко Т.Г., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянув матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, мешканця АДРЕСА_1 ,
- за ч. 1 ст. 130 КпАП України -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 19 січня 2022 року о 18:50 в смт. Кириківка по вул. Привокзальна, 6 ОСОБА_1 керував автомобілем марки RENAULT 9, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, агресивна поведінка), від проходження огляду на стан сп'яніння з використанням газоаналізатора Alkotest - 6820 або огляду у медичному закладі у встановленому законом порядку ухилився шляхом відмови, від керування відсторонений, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні факт вчинення адміністративного правопорушення заперечив, при цьому пояснив, що 19.01.2022 десь о 19:10 він їхав з автошколи із м. Охтирка, на перехресті в смт. Кириківка повернув ліворуч на вул. Привокзальній, позаду їхав поліцейський автомобіль, ввімкнув проблискові маячки, він зупинився. До нього підійшов працівник поліції, не представився, повідомив причину зупинки - не працював лівий сигнал повороту. Він вийшов з машини, погодився з тим, що сигнал не працює. Працівник поліції попросив пред'явити посвідчення водія технічний паспорт на транспортний засіб та страховий поліс. Він надав необхідні документи, крім посвідчення водія, яке завідомо попросив перевірити в базі. Працівник поліції, не представляючись, перевірив по планшету та повідомив, що стосовно нього є документи, де вказано, що він позбавлений права керування, але посвідчення водія в нього було. Він зателефонував дружині ОСОБА_2 , вона принесла посвідчення водія, яке забрав у неї працівник поліції. Працівник поліції повідомив, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Він сказав, що готовий пройти огляд на місці в присутності двох свідків, однак працівники поліції відмовили йому, сказали, що свідки не потрібні. Направлення на проходження огляду не виписували та не надавали. Він просив надати можливість написати пояснення на окремому аркуші, однак працівники поліції сказали написати на дві строки.
На підтвердження факту вчинення правопорушення наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 173446 від 19.01.2022, направлення на огляд водіїв транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 19.01.2022, відеозапис на диску.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення. В силу положень статті 251 КУпАП, вони є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог статей 251, 252, 268, 280 КУпАП суд має
вжити всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження
всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції закону № 1231-ІХ від 16.02.2021, зміни набрали чинності 17.03.2021), настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17.12.2008 № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735). Вказаними нормативними документами передбачено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану сп'яніння.
Разом з цим, суд враховує, положення п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій при проведенні огляду на стан сп'яніння та оформлення його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, порушення поліцейським Інструкції та Порядку при здійсненні огляду, направлення на огляд та оформлення його результатів, в тому числі оформлення відмови від проходження огляду - тягне за собою визнання недійсними результату огляду та порушення порядку складення протоколу.
Відповідно до п. 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 1 розділу 9 Інструкції 2).
Згідно п. 3 Порядку та п. 6 Інструкції огляд проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; 2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (п. 1-6 Інструкції).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції або особи, щодо неупередженості яких є сумніви (п. 4 Порядку).
Суд зазначає, що огляд водія на стан сп'яніння на місці зупинки починається з моменту залучення двох свідків. Таким чином, вимога поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки є законною лише за наявності двох свідків, у присутності яких така вимога пред'являється. При цьому вказані свідки можуть засвідчити факт відмови водія від проходження огляду.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (п. 7 Інструкції).
Пунктом 8 Порядку передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
У свідків поліцейський відбирає пояснення, де повинні бути викладені всі вище перелічені обставини, свідком яких він став та обоє свідків повинні підписати протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол є єдиним документом, у якому зазначається суть правопорушення, тобто це є фактично те обвинувачення, яке висунуто особі від імені держави відповідним державним службовцем.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до п. 24 Постанови звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. Пунктом 27 вказаної постанови визначено, що відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Разом з тим суд, зазначає, що працівник поліції не дотримався відповідного алгоритму дій при проведенні огляду на стан сп'яніння та оформлення його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм. Свідки не залучені. Відеозапис на диску, долучений до протоколу та оглянутий у ході судового засідання, не містить фіксації пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмови від його проходження водієм ОСОБА_1 , містить лише пропозицію працівника поліції пройти огляд у медичному закладі, від проходження якого водій ОСОБА_1 не відмовлявся, але погодився їхати для огляду до медичного закладу на власному автомобілі.
Таким чином, за відсутності будь-яких інших доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа “Коробов проти України” №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23- рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ст. 247, ст.ст. 221, 283 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через В.Писарівський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя А.І.Савєльєва