Справа № 462/4733/21 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.
Провадження № 22-ц/811/4172/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія: 68
21 квітня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П.
при секретарі Ждан К.О.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить виключити відомості про його батьківство в Книзі реєстрації народжень, актовий запис №5085 від 14.09.2005 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та виключити відомості про його батьківство в Книзі реєстрації народжень, актовий запис №4189 від 15.10.2013 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Позивачем подано клопотання про призначення по справі судової молекулярно-генетичної експертизи.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2021 року призначено по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 24), попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
На вирішення експертів поставлено запитання:
- Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ?
- Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?
Роз'яснено сторонам про необхідність їх явки з малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за викликом до експертної установи для відібрання необхідних зразків біологічного матеріалу.
Надано дозвіл на знищення об'єктів дослідження, зразки, яких будуть відібрані для проведення судової генетичної експертизи.
Питання щодо надання експерту додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи вирішено за клопотанням експерта.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 .
Роз'яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.
На час проведення експертизи зупинено провадження по справі.
Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 представник ОСОБА_3 .
Вважає ухвалу суду незаконною та необгрунтованою. Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, так як позивач має намір відмовитись від своїх рідних дітей, як вже раніше відмовився від своїх дітей, які народжені в першому та другому шлюбі.
Окрім цього, зазначає, що позивач звертаючись до суду з клопотанням про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи не сплатив судовий збір, як цього вимагає Закон України «Про судовий збір», відповідно до якого позивач мав сплатити 454 грн. для законного та обгрунтованого розгляду судом клопотання про забезпечення доказів.
Окрім цього, зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що за нормами закону, тест на ДНК батьківство для суду проводиться з дотриманням спеціальних процесуальних норм, а саме, в спеціальних державних лабораторіях Міністерств юстиції, охорони здоров'я та оборони, для аналізу використовують кров дитини, матері та передбачуваного батька, результат не надається на руки батькам, а направляється в суд. Попри це, з наданого позивачем тесту ДНК вбачається, що зразки відібрані без згоди матері, скориставшись необізнаністю та довірливістю малолітньої дитини.
Стверджує, що поданий позивачем позов є єдиною метою уникнути сплати аліментів та відповідальності за утримання та виховання дітей.
Просить ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
18 квітня 2022 року від позивача по справі ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2021 року залишити без змін.
Скаржник в судове засідання не з'явилася, хоча про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 не підлягає до задоволенню із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про призначення експертизи, суд виходив з тих обставин, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме для визначення кровного споріднення між позивачем та дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , потрібні спеціальні знання у галузі генетики, тому суд, за клопотанням позивача, вважав за необхідне призначити по справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Львівського науково-дослідного ЕКЦ при МВС України (79040, Україна, м. Львів, вул. Конюшинна, 24), попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Згідно з положеннями ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду, скаржник як на підстави незгоди із судовим рішенням, посилається на те, що позивач звертаючись до суду з клопотанням про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи не сплатив судовий збір, як цього вимагає Закон України «Про судовий збір», відповідно до якого позивач мав сплатити 454 грн. для законного та обгрунтованого розгляду судом клопотання про забезпечення доказів.
Процедура забезпечення доказів детально регламентована параграфом 8 глави 5 розділу I ЦПК України.
У ч.ч.1,2 ст.116 ЦПК України, зокрема, зазначене наступне. Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способом забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів.
Згідно з п.п.4-6 ч.1 ст.117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів, зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності-особу, у якої знаходяться докази.
Частинами 3, 4 вказаної статті встановлено, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі встановленим законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір в розмірі 0,2 та 0,5 мінімальної заробітної плати фізичною та юридичним особами відповідно.
Апеляційний суд також бере до уваги те, що законодавець в ч.1ст.353 ЦПК України відмежував ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення, а саме щодо: забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів (п.2); призначення експертизи (п.12).
Враховуючи наведені обставини справи, проаналізувавши вказані норми права, колегія суддів дійшла висновку, про те що:
- позивач, реалізуючи право, передбачене п.3ч.1ст.43 ЦПК України, звернувся до суду із клопотанням про призначення експертизи, а не із заявою про забезпечення доказів;
- клопотання про призначення експертизи, відповідно до ч.1ст.103 ЦПК України, мало
на меті з'ясування обставин, що мають значення для справи, для яких необхідні спеціальні знання, без яких з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме для визначення кровного споріднення між позивачем та дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є неможливим;
- цей засіб доказування об'єктивно не міг бути втрачений, що його збирання або подання не могло згодом стати неможливим чи утрудненим, що, відповідно до ст.ст.116,117 ЦПК України, є обов'язковою умовою для подачі заяви про забезпечення доказів;
- згідно з п.п.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння
судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, а не за подання клопотання про призначення експертизи.
Таким чином, за подання клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи судовий збір не повинен сплачуватися.
За наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в ухвалі від 09 листопада 2021 року вірно розібрався в правовій природі понять «клопотання про призначення експертизи» та «заява про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи» та дійшов обгрунтованого висновку про призначення по справі судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 24), попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Враховуючи, що предметом позову є виключення відомостей про особу, як батька з актового запису про народження дитини, та з врахуванням того, що визначення кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1 та малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 має значення для правильного вирішення справи і потребує спеціальних знань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та зупинив провадження у справі.
Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, апеляційна скарга ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 не містить.
Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2021 року про призначення експертизи у справі залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 09 травня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник