Справа № 462/1730/22
09 травня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,
при секретарі: Каралюс Т.Р.,
за участі:
заявника: ОСОБА_1 ,
представника заявника: ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, суд
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на строк шість місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження її прав, а саме: заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Свою заяву заявник обґрунтував тим, що його донька ОСОБА_3 разом із своїм співмешканцем гр. ОСОБА_4 , які проживають спільно із заявником, постійно перебувають у стані алкогольного сп'яніння, застосовує фізичну силу до заявника, що стало підставою неодноразових звернень у правоохоронні органи із заявами про хуліганські дії ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що є особою, яка зазнала домашнього насильства та просить застосувати до його доньки обмежувальний припис.
У судовому засіданні заявник та його представник підтримали подану заяву, просили задовольнити та видати обмежувальний припис. Заявник додатково пояснив, що у квартирі АДРЕСА_2 він не зареєстрований, однак постійно там проживає. Після смерті його першої дружини, співвласниками даної квартири є він, заінтересована особа та син заявника ОСОБА_3 , який не проживає у вказаній квартирі. Також вказав, що у квартирі разом з ним проживає його син від другого шлюбу ОСОБА_5 , який є неповнолітнім.
Заінтересована особа у судовому засіданні заперечила проти видачі обмежувального припису відносно неї та вказала, що викладені у заяві обставини не відповідають дійсності. Вказала, що батько до 2016 року постійно проживав за іншою адресою. Після того, як він почав проживати у квартирі АДРЕСА_2 у них виникають конфлікти, ініціатором яких є саме заявник. Крім цього, пояснила, що син батька ОСОБА_5 не проживає постійно у даній квартирі, інколи приходить туди.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд виходить до наступного висновку.
Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно п. 3, 14 та 17 ч.1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Пунктом 7 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно ч.3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону визначено поняття оцінки ризиків як оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Таким чином, зважаючи на наведені норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 являються співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру /а.с.13/.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії відповіді ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області від 27.04.2022 року № 4501/ЖЕО/38-01-22, даним відділом поліції розглянуто звернення ОСОБА_6 стосовно протиправних дій його доньки ОСОБА_3 , що зареєстровано в ІТС «ІПНП» №4501 від 14.04.2022 р. та ході проведення перевірки по даному факту ДОП ВП №1ЛРУП №2 здійснено вихід на адресу проживання та письмово опитано гр. ОСОБА_3 та встановлено, що відомості, наведені у зверненні ОСОБА_3 не знайшли свого чіткого підтвердження. З гр. ОСОБА_7 та її співмешканцем проведено профілактичну бесіду виховного характеру /а.с.12/.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.04.2020 року у справі № 754/11171/19 при вирішенні питання щодо застосування тимчасового обмеження права власності кривдника шляхом встановлення судом обмежувального припису суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою такої особи.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відтак, обставинами, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису є факти вчинення кривдником одного з видів насильства передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до змісту ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Доказами, що підтверджують обставини, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису можуть бути матеріали, якими підтверджується наявність провадження (кримінального чи про адміністративне правопорушення) щодо особи, яка вчинила домашнє насильство, винесення термінового заборонного припису, інформації про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, показання свідків, висновки експертиз, власна фіксація подій на аудіо- або відеоносії, фіксація з нагрудних камер поліцейських, повідомлення про подію в заклади охорони здоров'я, медичні довідки, роздруківки текстових повідомлень, копії заяви до поліції тощо.
У разі неможливості надати зазначені докази, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування відповідно до ст. 84 ЦПК України.
Разом з тим, незважаючи на покликання заявника про неодноразові звернення до правоохоронних органів з приводу домашнього насильства відносно нього, вчиненого його донькою ОСОБА_3 , такі не підтверджені матеріалами справи, натомість долучено відповідь, з якої вбачається, що звернення мало місце один раз 14.04.2022 року та викладені у зверненні обставини не знайшли свого чіткого підтвердження.
Відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, а також із врахуванням пропорційності втручання у права і свободи особи обраним заходом тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків.
Звернення заявника до правоохоронних органів свідчить про наявність конфлікту між сторонами, однак не підтверджує факт вчинення насильства заінтересованою особою щодо батька, що є необхідною умовою для застосування до особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом.
Подібний висновок Верховного Суду викладений у постановах від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20) та № 361/1110/20 (провадження № 61-10458св20).
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що наведені заявником обставини не можуть бути підставами для видачі судом обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 265, 268, 273, 293, 294, 350-1 - 350-6, 350-8, 354-355 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_6 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або у строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складений 09.05.2022 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.