Справа № 466/9362/21
Провадження № 2/466/582/22
(заочне)
04 травня 2022 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Ль вова
в складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Репета К. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом адвоката Заставного Романа Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
08 жовтня 2021 року адвокат Заставний Роман Андрійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Стислий виклад позицій сторін.
Обґрунтування позивача.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича від 08.09.2021 відкрито виконавче провадження № 66760764.
Вказане виконавче провадження відкрито з примусового виконання виконавчого напису № 96622, виданого 15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 14700,00 гривень.
Позивач вважає, що виконавчий напис № 96622 від 15.07.2021 приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).
Із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).
10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями (п. 2 Переліку).
Водночас постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 (далі - Постанова) визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 цих змін «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 залишено без змін.
Відповідно до обов'язків нотаріуса, визначених статтею 5 Закону, та переліку підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії, передбаченого статтею 49 Закону, у разі якщо вчинення нотаріальної дії суперечить законодавству України або міжнародним договорам нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні такої дії.
Таким чином, зважаючи на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, спірний виконавчий напис нотаріуса було вчинено на не передбаченому чинним Переліком документі, який нотаріально не посвідчений.
Відтак позивач вважає, що виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом не відповідає вимогам законодавства України, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. за №1172 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
У відповідності до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Позивач заперечує факт укладення кредитного договору №1119832-А від 22.11.2020 та Угоди до нього із ТОВ «СС ЛОУН», та відповідно отримання кредитних коштів за вказаним договором.
Кредитний договір від 22.11.2020, оригінал якого знаходиться у приватного виконавця Білого А. М. містить відомості, що місцем реєстрації позивача є адреса: АДРЕСА_1 . Однак, позивач не проживає за цією адресою з липня 2020 року і є знятим з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.
Зазначене свідчить про неналежну ідентифікацію кредитором своїх клієнтів.
Таким чином, оскільки позивач не отримував кредитні кошти, у останнього не виникло і не могло виникнути обов'язку щодо їх повернення.
Відтак, зважаючи на те, що позивач повністю заперечує факт укладення кредитного договору, така заборгованість не може вважатися безспірною.
Жодних письмових вимог про усунення порушення виконання зобов'язання за кредитним договором №1119832-А від 22.11.2020, на які позивач міг би висловити свої заперечення останнім не отримувалося.
Для поновлення порушених прав позивача, останній змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Обґрунтування заперечень відповідача.
Відзив на позовну заяву представником відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» у встановлений судом строк до суду подано не було. Заяв чи клопотань на адресу суду подано не було.
Третьою особою приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. пояснень щодо позову подано не було.
Третьою особою приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білим А. М. пояснень щодо позову подано не було.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 04 травня 2022 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів, норми права, що застосовані судом при розгляді спірних правовідносин та висновки суду.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Заставний Р. А. не з'явились, у позовній заяві просили розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача та не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» у судове засідання не з'явився повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано 21.01.2022. Причини неявки суду невідомі.
Третя особа приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білий А. М. у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано 20.01.2022. Причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить наступного висновку.
Даний позов виник із приводу вчинення виконавчого напису нотаріусом по договірних зобов'язаннях, визначених кредитним договором.
Судом встановлено, що 15.07.2021 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 96622.
За даним виконавчим написом стягнуто з позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є боржником за Кредитним договором 1119832-А від 22.11.2020, укладеним з ТзОВ «СС Лоун», ЄДРПОУ 40071779, правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами № 40071779-85 від 13.01.2021 є ТзОВ «Фінфорс», ЄДРПОУ 41717584, заборгованість за Кредитним договором 1119832-А від 22.11.2020.
Строк платежу за Кредитним договором 1119832-А від 22.11.2020 настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 13.01.2021 по 02.07.2021. Сума заборгованості 14700,00 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 7000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 7700,00 грн., за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача за домовленістю сторін. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінфорс складає 14700,00 грн. (а. с. 21).
Згідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Виконавчий напис відповідає вимогам, що пред'являються законом до нього, зокрема ст. 89 Закону України «Про нотаріат».
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Позивач вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням процедури його вчинення. Зокрема, як на підставу вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріус посилався на п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. (далі - Постанова № 1172 ).
Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Однак, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в тому числі за кредитними договорами. З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Відтак вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував того, що законодавство України не допускає такого способу позасудового врегулювання спорів.
Відповідно до п. 2 Переліку документів для одержання виконавчого напису, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік), за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до п. 3.5 Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як встановлено судом, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився у безспірності заборгованості позивача перед відповідачем.
Відповідно до оспорюваного виконавчого напису, такий вчинено на підставі Кредитного договору 1119832-А від 22.11.2020, укладеного з ТзОВ «СС Лоун» та позивачем.
Оспорюваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 15.07.2021 - в період часу, коли законодавством не передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
У Постанові КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним. Так, суд погоджується з доводами позивача, що сума заборгованості, встановлена виконавчим написом, не є безспірною.
Відповідач за період з 13.01.2021 по 02.07.2021 нарахував заборгованість у сумі 14700,00 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 7000,00 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 7700,00 грн., за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача за домовленістю сторін. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінфорс складає 14700,00 грн. (а. с. 21).
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі N 137/1666/16-ц, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, судом встановлено, що відповідач не повідомляв позивача про те, що останній має намір звернутись із заявою про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію коли боржник не міг ніяким чином заперечувати проти незаконно нарахованих сум і відповідно нотаріус не мав вчиняти виконавчий напис, оскільки ним не була перевірена безспірність вимог кредитора. Наслідки такого неповідомлення зазначені в узагальненні ВССУ від 07.02.2014 про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні. А саме в п. 10 вказаного узагальнення зазначено, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, позивача не було письмово повідомлено про перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» прав кредитора за кредитним договором.
Так, законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно частини 2 статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом ст. ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Згідно зі статтею 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.
Судом встановлено, що правнича допомога надавалась позивачу ОСОБА_1 адвокатом Заставним Р. А. на підставі договору № 20/09/21 від 20.091.2021 про надання правової допомоги (а. с. 9).
Згідно детального опису робіт та послуг та Додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 20/09/21 від 20.09.2021, вартість правничої допомоги становить 4000,00 грн. (а. с. 22-23, 24, 25).
Враховуючи викладене суд приходить висновку, що вимогу про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 4000,00 грн. слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов адвоката Заставного Романа Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білого Андрія Миколайовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 96622 від 15 липня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 14700,00 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», ЄДРПОУ 41717584, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 908,00 грн.(дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», ЄДРПОУ 41717584, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4-6, корп. В. каб. 508-2.
Третя особа: приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Європейська, 11/2.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білий Андрій Миколайович, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 98, оф. 104.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10 травня 2022 року.
Суддя П. Т. Едер