Справа № 333/1540/22
Провадження № 1-кп/333/466/22
29 квітня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, -
27.04.2022 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим по вказаному кримінальному провадженню обрано суддю ОСОБА_1 .
Разом із обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 прокурором було подано клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
28.04.2022 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання на 29.04.2022 року.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 надав до суду заяву, в якій просив суд відкласти підготовче судове засідання у зв'язку з тим, що він не зможе на ньому бути присутнім через прийняття участі в іншому судовому процесі.
Враховуючи, що строк тримання під вартою у ОСОБА_4 закінчується 02.05.2022 року, наявність відповідного клопотання прокурора, суд вирішив провести підготовче судове засідання, на яке призначити обвинуваченому захисника з числа адвокатів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги і на якому вирішити питання лише щодо доцільності подальшого утримання ОСОБА_4 під вартою, а усі інші питання, заяви, клопотання та скарги розглянути вже у судовому засіданні за участі захисника ОСОБА_6 . Так як 30.04.2022 року та 01.05.2022 року є вихідними днями, тому підготовче судове засідання було призначено на 29.04.2022 року.
Під час судового розгляду, на питання головуючого судді щодо складу суду, який має розглядати дане кримінальне провадження, обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що бажає, щоб судовий розгляд проводився суддею одноособово.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала своє клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обґрунтовуючи таким.
У ході досудового розслідування встановлено, що 02.11.2021 року в період часу з 07:00 год. по 11:00 год., ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням пальців рук, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, усвідомлюючи, що перед ним малолітня ОСОБА_7 , 2015 р.н., якій на той час виповнилось 6 років, та незважаючи на її безпорадний стан внаслідок малолітства, силоміць зняв колготи та труси потерпілої, з використанням пальців рук, здійснив вагінальне та анальне проникнення у тіло малолітньої потерпілої, спричинивши останній розрив дівочою пліви, садно в ділянці анальної складки.
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.152 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди..
03.11.2021 року ОСОБА_4 був затриманий у порядку ст.208 КПК України та йому повідомлено про підозру у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри у кримінальному провадженні підтверджуються встановленими органом досудового розслідування доказами, а саме: фактично показаннями малолітньої потерпілої за участі психолога, її законного представника (матері) ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_9 (бабусі малолітньої потерпілої, яка проживає разом з остатньою), показаннями інших свідків, висновками судової медичної експертизи, даними оглядів місця події тощо.
На думку прокурора, для забезпечення належної явки ОСОБА_4 до суду, можливості виконання відносно нього процесуальних рішень, необхідно обвинуваченому обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може:
- усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та невідворотності покарання за його вчинення, може покинути межі м. Запоріжжя та переховуватись від суду;
- незаконно впливати на законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , оскільки неодноразово висловлював погрози на адрес потерпілої до моменту вчинення злочину по відношенню до її доньки ;
- незаконно впливати на малолітню потерпілу ОСОБА_7 , оскільки йому відомо місця мешкання останньої та час коли ОСОБА_7 може залишатися вдома сама;
- незаконно впливати на інших свідків, оскільки ОСОБА_4 стали відомі повні анкетні дані, а також місця мешкання останніх, місця роботи та особисті номера телефонів свідків з метою зміни показань;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв'язків, офіційно не працевлаштований.
ОСОБА_3 вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи обставини вчинення інкримінованого злочину, відомості про особу ОСОБА_4 , виконання умов зазначених запобіжних заходів обвинуваченим нічим не гарантовано. Особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні та до моменту подання даного клопотання до суду, прокурору не були представлені. Відсутність таких осіб, унеможливлює застосування відносно нього запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та застави.
Враховуючи характер встановлених ризиків, а також обставини, які їх підтверджують, оскільки вони стосуються відомостей щодо особи обвинуваченого, якi не могли та не змінилися за час перебування останнього пiд вартою, тому, на думку прокурора, вищезазначені ризики залишаються актуальними.
Представник малолітньої потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 та законний представник малолітньої потерпілої - ОСОБА_8 до суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та зазначив, що вважає за можливе застосувати до нього інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі. Повідомив, що підозра фактично необґрунтована, так як орган досудового розслідування та прокурор як на основний доказ посилаються лише на показання малолітньої потерпілої. Натомість у день та в час скоєння злочину він перебував в іншому місці, а саме: у м. Нікополі і це підтверджується відеозаписом, долученим слідчим до матеріалів досудового розслідування. Крім того, прокурор посилається на показання свідка ОСОБА_11 , але остання надавала свої перші показання під впливом працівників поліції, які у подальшому сама ж і спростувала. Показання інших свідків, які нібито його бачили у день скоєння злочину у м. Запоріжжі є неправдивими і спростовуються матеріалами кримінального провадження, у т.ч. висновками генетичної експертизи та інших експертиз. Перелічені у клопотанні прокурором ризики є лише припущенням та не доведеними під час судового розгляду. З матір'ю потерпілої у нього на момент вчинення злочину склалися неприязні відносини, так як остання у нього вимагала гроші, тому це ще одна підстава, що докази обвинувачення фактично формувалися під нього як обвинуваченого. Додатково повідомив, що він проживає у м. Марганці, а фактично зареєстрований у с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області.
Захисник ОСОБА_5 повністю підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_4 та просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та змінити запобіжний захід на більш м'який. ОСОБА_4 досить тривалий час перебуває під вартою, доказів щодо ризиків у судовому засіданні прокурор не навела, як і не довела суду, що такий запобіжний захід є єдиним можливим у даній ситуації. Погоджується також із доводами захисника ОСОБА_6 , викладеними у клопотанні останнього і долученими до матеріалів кримінального провадження.
Суд, при розгляді питання щодо доцільності утриманні обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою також врахував позицію захисника ОСОБА_6 , викладену у своєму клопотанні про зміну запобіжного заходу, а саме: що непричетність обвинуваченого до скоєного відносно ОСОБА_7 злочину підтверджується проведеними біологічними експертизами (висновки №№ 3479, 3477, 3592, 3622), а також генетичними експертизами, які не встановили наявність зразків ДНК обвинуваченого на доказах, вилучених у сімці скоєння кримінального правопорушення. Також, в матеріалах кримінального провадження мається відомості (відеозаписи), що ОСОБА_4 у день скоєння злочину перебував у м. Нікополі (приблизно о 09 год. 32 хв.), м. Кривий Ріг (приблизно о 12-00 год.), м. Кропивницькому (з 15-00 год.). Вказані докази, а також відомості, надані свідком ОСОБА_11 (при повторному її допиті) підтверджують алібі ОСОБА_4 в частині знаходження його в день та час вчинення даного кримінального правопорушення у інших місцях. Крім того, особа, яка скоїла злочин, відкрила приміщення квартири своїми ключами. Водночас, ОСОБА_4 ніхто дублікати ключів від квартири потерпілої не передавав. Один із комплектів ключів перебував на холодильнику у свідка ОСОБА_12 , тобто будь-яка особа фактично мала доступ до цих ключів у день скоєння злочину. Також, необхідно враховувати, що матір потерпілої мала неприязні стосунки з обвинуваченим на час скоєння злочину. Вказані обставини, на думку захисника, дають підстави дійти до висновку, що підозра відносно ОСОБА_4 є необґрунтованою і необхідно змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з утриманням під вартою.
Розглянувши клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши доводи прокурора, думки обвинуваченого та його захисника ОСОБА_5 , дослідивши доводи захисника ОСОБА_6 , викладені у його клопотанні про зміну запобіжного заходу, вивчивши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.
Частиною 3 ст.315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23.11.2017 року у справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 КПК України зазначає, що висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.
У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Встановлено, що 05.11.2021 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_13 до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід - тримання під вартою по 02.01.2022 року. У подальшому, ухвалами слідчих суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_14 та ОСОБА_13 від 29.12.2021 року, 27.01.2022 року, 15.03.2022 року вказаний запобіжний захід було продовжено по 28.01.2022 року та 28.03.2022 року і 02.05.2022 року, відповідно.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, вказане в обвинувальному акті. Доводи обвинуваченого та його захисників про недоведеність винуватості ОСОБА_4 , обов'язково будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою ОСОБА_4 , суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше не судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (не одружений; має малолітню дитину - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній мешкає з колишньою дружиною, місце проживання його дитини обвинуваченому невідомо, дитина перебуває фактично на утриманні колишньої дружини; має постійне місце реєстрації та проживання у с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області та м. Марганець, Дніпропетровської області, відповідно).
Також, при вирішенні питання, яке поставлено у клопотанні прокурора, судом враховується також і тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_4 до дати скоєння кримінального правопорушення був знайомий з малолітньої потерпілою; її матір'ю - ОСОБА_8 , яка є законним представником малолітньої потерпілої; з окремими свідками, які можуть підтвердити або спростувати алібі обвинуваченого. Під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на час скоєння кримінального правопорушення знаходилися у неприязних відносинах, а також, що свідок ОСОБА_11 надавала різні по змісту показання на стадії досудового розслідування, які можуть вплинути на аналіз факту про ймовірну фізичну можливість скоїти обвинуваченим інкримінований йому злочин. На думку суду, ці факти свідчать про наявність існування ризику можливого впливу обвинуваченого на вказаних осіб з метою схилити їх до відмови від надання показань або зміни показань у суді з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Обвинувачений має постійне місце реєстрації та проживання у с. Біленьке Запорізького району Запорізької області, але постійно проживає у м. Марганець Дніпропетровської області. 03.11.2021 року ОСОБА_4 був затриманий у м. Кропивницькому.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, факти, встановлені у судовому засіданні, особистість обвинуваченого, вважаю, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд, з урахуванням викладеного, приймає рішення про задоволення клопотання прокурора та застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але частково, лише на 30 днів.
Водночас, під час розгляду питання про доцільність утримання під вартою обвинуваченого, суд розглянув можливість застосування до ОСОБА_4 іншого, більш м'якого альтернативного запобіжного заходу, у т.ч. домашнього арешту та застави.
Під час визначення обвинуваченому ОСОБА_4 такого альтернативного запобіжного заходу як застава, суд дійшов до такого.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінуються злочин із застосуванням насильства, суд, в силу положень ч.4 ст.183 КПК України, розмір застави не визначає.
Також, в даному випадку, суд вважає, що встановлені під час судового засідання ризики є настільки вагомими, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, у т.ч. домашній арешт, не може забезпечити належну поведінку обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є доцільним та відповідає принципу винятковості даного запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 314-317, 372, 384, 395 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 28.05.2022 року (включно).
Копію ухвали вручити прокурору, законному представнику потерпілої, обвинуваченому і його захиснику.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Повний текст ухвали складено 02.05.2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1