Справа № 308/5091/22
06 травня 2022 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021078170000380 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 листопада 2021 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Ужгород, Закарпатської області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , громадянин України,
у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.5 ст.27- ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, -
встановив:
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи з прямим умислом з корисливих мотивів надав невстановленій на даний час органом досудового розслідування особі установчі дані про себе шляхом пред'явлення паспорту громадянина України для виїзду закордон для подальшого виготовлення міжнародного свідоцтва про вакцинацію/профілактику вищевказаною невідомою особою. В подальшому точну дату, час та місце органом досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_3 отримав міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику від невстановленої на даний час органом досудового розслідування особи. Після чого громадянин ОСОБА_3 , використовував дане міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику.
Окрім того, 01 листопада 2021 року о 12 годині 20 хвилин ОСОБА_3 , під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в міжнародному пункті пропуску через державний кордон України для залізничного сполучення «Чоп (Страж)», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Чопська міська територіальна громада, місто Чоп, площа Героїв Майдану, будинок 3, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно з метою звільнення від обов'язку перебування на самоізоляції в запобіганні поширення СОVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом СОVID-19, в порушення вимог підпункту 3 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зі змінами та доповненнями, як підставу звільнення від обов'язку перебування на самоізоляції в запобіганні поширення СОVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом СОVID-19 на території України, пред'явив інспектору першої категорії Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 завідомо підроблений документ, а саме між народне свідоцтво про вакцинацію/профілактику коронавірусної хвороби СОVID-19, видане на його ім'я, яке посвідчене лікарем комунального некомерційного підприємства «Ужгородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Ужгородської районної ради ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що він не проходив установленої законом процедури отримання такого документу та, що таке є підробленим, чим здійснив використання завідомо підробленого документу.
Згідно відповіді комунального некомерційного підприємства «Ужгородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Ужгородської районної ради вих. №1097/01-09 від 02 грудня 2021 року, міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 КНП «Ужгородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Ужгородської районної ради не видавався.
Таким чином ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст.358 КК України, а саме у пособництві у підробленні документа який видається установою, яка має право видавати такі документи, з метою його використання та ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Судом встановлено, що відповідно до положень ч.2 ст.302 КПК України підозрюваному ОСОБА_3 в присутності його захисника ОСОБА_6 , прокурором роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, після чого ОСОБА_3 , у заяві підтвердив роз'яснення йому вказаних положень та надав добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
При цьому до суду разом із обвинувальним актом подано заяву щодо визнання винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, складену в присутності захисника.
На підставі ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду.
У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням його заяви щодо визнання винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт слід розглянути у порядку, визначеному ст. ст. 381, 382 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні передбачених ч.5 ст.27- ч. 1 ст. 358 КК України, а саме у підробленні документа який видається установою, яка має право видавати такі документи з метою його використання та ч.4 ст.358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та щирому розкаянні у вчиненому, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, на даний час не працює, має постійне місце проживання тобто має міцні соціальні зв'язки, на психіатричному та фтизіатричному диспансерному обліку не перебуває, під наглядом у КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради не перебуває.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає: щире каяття.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому, його поведінку після вчинення проступку, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчинених проступків, передбаченого ч. 5 ст. 27- ч.1 ст.358 КК України, підозрюваному необхідно призначити покарання у вигляді штрафу розміром триста (300) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, підозрюваному необхідно призначити покарання у вигляді штрафу розміром п'ятдесят (50) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Остаточне покарання необхідно призначити на підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім, справедливим і необхідним для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.
Питання щодо речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 371, 394, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.5 ст.27- ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України.
Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання за вчинення кримінальних правопорушень та призначити йому покарання:
- за ч.5 ст. 27 - ч.1 ст.358 КК України у вигляді штрафу в розмірі (300) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 5100 (п'ять тисяч сто) гривень;
- за ч.4 ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі (50) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та призначити остаточне покарання у вигляді штрафу в розмірі (300) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 5100 (п'ять тисяч сто) гривень.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не обирався.
Речові докази у справі - міжнародне свідоцтво про вакцинацію/профілактику видане на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1