справа № 936/1135/21
Провадження № 2/936/20/2022
10.05.2022 смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Павлюк С.С.,
з участю секретаря Собран Ю.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 11.03.2021 між ТОВ «Еквіфін Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір «217733-М». Даний договір укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Еквіфін Україна» №0212-1 від 02.12.2020. Згідно з п.2.6.1 Кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 7000 гривень. Відповідно до п.2.6.2 Кредитного договору строк кредиту з 11.03.2021 по 09.04.2021 включно. Згідно п. 2.6.4. Кредитного договору позичальник сплачує кредитору проценти за акційною ставкою у розмірі 0,9% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав відповідачу кредит у сумі 7000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. У встановлений термін відповідач свої зобов'язання перед кредитором не виконав і не уклав угоду про автопролонгацію строку кредитного договору, тому на підставі п. 5.7, 5.8, 6.6. кредитний договір було автопролонговано до 29.04.2021. П.п. 1.2-1.7 Угоди до Кредитного договору сторони узгодили, що у період автопролонгації з 10.04.2021 по 29.04.2021 позичальник сплачує кредитору проценти за підвищеною ставкою в розмірі 4,15 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 1000,1%. Загальна вартість кредиту становить 16590 грн.
У встановлений строк нової узгодженої дати повернення кредиту (29.04.2021) відповідач не виконав свої боргові зобов'язання за кредитним договором, у звя'зку із чим у нього виникла заборгованість перед кредитором в розмірі 7000 грн. - тіло кредиту та 9590 грн. - нараховані проценти.
Як вбачається з Витягу з реєстру прав грошових вимог від 12.05.2021 ТОВ «Еквіфін Україна» 12.05.2021 відступило на користь ТОв «Фінфорс» право в имоги за кредитним договором «217733-М» від 11.03.2021 на загальну суму 16590 грн.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16590 грн. та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав заяву в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, свого відношення до позову не направив, причини його неявки суду невідомі, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Тому суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.03.2021 між ТОВ «Еквіфін Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір «217733-М». Даний договір укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «Еквіфін Україна» №0212-1 від 02.12.2020. Згідно з п.2.6.1 Кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 7000 гривень. Відповідно до п.2.6.2 Кредитного договору строк кредиту з 11.03.2021 по 09.04.2021 включно. Згідно п. 2.6.4. Кредитного договору позичальник сплачує кредитору проценти за акційною ставкою у розмірі 0,9% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав відповідачу кредит у сумі 7000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. У встановлений термін відповідач свої зобовязання перед кредитором не виконав і не уклав угоду проо автопролдонгацію строку кредитного договору, тому на підставі п. 5.7, 5.8, 6.6. кредитний договір було автопролонговано до 29.04.2021 року. П.п. 1.2-1.7 Угоди до Кредитного договору сторони узгодили, що у період автопролонгації з 10.04.2021 по 29.04.2021 позичальник сплачує кредитору проценти за підвищеною ставкою в розмірі 4,15 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 1000,1%. Загальна вартість кредиту становить 16590 грн.
У встановлений строк нової узгодженої дати повернення кредиту (29.04.2021) відповідач не виконав свої боргові зобов'язання за кредитним договором, у звя'зку із чим у нього виникла заборгованість перед кредитором в розмірі 7000 грн. тіло кредиту та 16590 грн. - нараховані проценти, що стверджується розрахунком заборгованості.
Як вбачається з Витягу з реєстру прав грошових вимог від 12.05.2021 ТОВ «Еквіфін Україна» 12.05.2021 відступило на користь ТОВ «Фінфорс» право вимоги за кредитним договором «217733-М» від 11.03.2021 на загальну суму 16590 грн.
Позичальник ухиляється від взятих на себе зобов'язань по сплаті кредитних платежів та відсотків за користування кредитом.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позичальник умови кредитного договору не виконує, свою заборгованість по кредитному договору не погашає, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.
Таким чином, у ході розгляду справи встановлено, що відповідач порушивши зобов'язання по умовах договору, має заборгованість за договором на загальну суму 16590 гривень, яка жодними належними та допустими доказами не спростована відповідачем, а тому підлягає стягненню в користь ТОВ «Фінфорс».
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 5500,00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з приписами частини першої, другої та третьої статті 134 Цивільного процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Положеннями статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Заявляючи вимогу про відшкодування вартості витрат на юридичну допомогу, представник позивача надав разом з позовною заявою належний додаток до договору про надання правової допомоги від 01.03.2021 року, де міститься розрахунок вказаних сум (оформлення документів щодо надання правничої допомоги, збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору, складання позовної заяви, формування додатків, засвідчення копій документів, складання будь-яких заяв, клопотань, заперечень, складання опису вкладення до цінного листа, відправка позову до суду, формування матеріалів справи), що дає суду можливість прийти до переконання про їх обґрунтованість.
Таким чином, вимога щодо стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 5500,00 гривень підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі у сумі 2270,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 280, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» суму 16590,00 гривень (шістнадцять тисяч п?ятсот дев'яносто гривень 00 копійок) (в т.ч.: 7000 грн. - залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 9590 грн. - заборгованість за процентами) заборгованості за електронним кредитним договором «217733-М» від 11.03.2021, а також суму 2270,00 гривень у відшкодування судових витрат по справі та 5500 гривень витрат на правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус «В», кабінет 508-2, код ЄДРПОУ 41717584);
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .
Суддя: С.С. Павлюк