про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
06 травня 2022 року м. Київ 320/1230/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення 15-ї сесії 8-го скликання Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 838 від 12.11.2021 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га (цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва);
- зобов'язати Петрівську сільську раду Вишгородського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва) площею 0,06 га, яка знаходиться на території села Старі Петрівці Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (Урочище «Пальметний сад» КОАТУУ: 3221887801; Зона: 03; Квартал: 080), згідно з графічним матеріалом, доданим до заяви-клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду та призначено підготовче судове засідання.
06.05.2022 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 у якій позивач просить суд забезпечити позов, зокрема:
- заборонити Петрівській сільській раді Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 04359620) у строк до спливу 90 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог у справі №320/1230/22 надавати третім особам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність або користування для містобудівних потреб земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, яка знаходиться на території с. Старі Петрівці Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (Урочище «Пальметний сад» КОАТУУ: 3221887801; Зона: 03; Квартал: 080) відповідно до заяви - клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021;
- заборонити Петрівській сільській раді Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 04359620) у строк до спливу 90 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог у справі №320/1230/22 затверджувати проект землеустрою та передавати у власність або користування третіх осіб для містобудівних потреб земельну ділянку орієнтовною площею 0,06 га, яка знаходиться на території с. Старі Петрівці Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (Урочище «Пальметний сад» КОАТУУ: 3221887801; Зона: 03; Квартал: 080) відповідно до заяви-клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021 р.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що його права будуть ефективно захищені лише у випадку визнання протиправним та скасування Рішення 15-ї сесії 8-го скликання Петрівської сільської ради № 838 від 12.11.2021 р., а також зобов'язання надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки відсутні будь-які законні підстави відмови в наданні зазначеного дозволу. В той же час широко поширена практика, коли орган місцевого самоврядування (сільська рада), відмовивши одній особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для містобудівних потреб з мотивів нібито невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану, в той же час надає такий дозвіл та передає цю ж саму земельну ділянку іншій особі саме для містобудівних потреб, діючи всупереч своєму попередньому рішенню з цього ж питання. При цьому дуже часто орган місцевого самоврядування надає вищезазначений дозвіл та передає земельну ділянку у власність іншої особи для містобудівних потреб в той час, коли судом розглядається та ще не вирішено питання про правомірність відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність цієї ж земельної ділянки особі, яка першою звернулася з відповідним клопотанням. Як наслідок, у разі позитивного рішення суду на користь особи, яка першою звернулася з відповідним клопотанням, така особа вже фактично позбавлена можливості відвести земельну ділянку у власність, оскільки орган місцевого самоврядування (сільська рада), не чекаючи рішення суду, передав вказану земельну ділянку у власність іншої особи. Такі дії органу місцевого самоврядування є порушенням принципу «належного врядування» та принципу добросовісності, які є базовими в діяльності органів влади.
Додатково позивач вказав, що у різний час відповідачем вчинялися дії та приймалися рішення стосовно відведення земельних ділянок, які прямо суперечили його попереднім діям та рішенням щодо цих самих земельних ділянок, наслідком чого ставали судові спори, яких можна було б уникнути за умови дотримання відповідачем принципів добросовісності та «належного врядування». Так, у справах №911/2709/15 та №911/2071/17, які розглядалися Господарським судом Київської області, відповідач спочатку надав земельні ділянки в оренду одним особам, а згодом надав дозволи на розроблення проекту землеустрою та передав ці ж самі земельні ділянки у власність іншим особам. З іншої справи № 911/3342/20, яка розглядалася Господарським судом Київської області вбачається, що відповідач прийняв рішення про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність третім особам земельних ділянок, (незаконність прийняття яких була встановлена судом) чим позбавив можливості позивача в даній справі реалізувати на цих само земельних ділянках (які були раніше надані Відповідачем йому в оренду) інвестиційний проект з будівництва гіпермаркету. Також, у Рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 04.12.2015 р. по справі №363/4532/15-ц йдеться про те, що позивач на підставі свого рішення спочатку передав земельну ділянку у власність одній особі, а згодом прийняв рішення про передачу цієї ж земельної ділянки у власність іншої особи. Зазначені факти свідчать про те, що відповідач застосовував і може застосовувати практику прийняття рішень, які прямо суперечать його попереднім рішенням та поведінці, що в свою чергу ставало суттєвою перешкодою для осіб, які раніше реалізували свої законні права на відповідні земельні ділянки або ж взагалі позбавляло їх такого права, що змушувало останніх звертатися до суду з метою захисту та відновлення своїх прав, порушених рішеннями відповідача.
Крім того, відповідач зауважив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу надавати третім особам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж земельної ділянки у власність/ користування для містобудівних потреб а також затверджувати проект землеустрою та передавати земельну ділянку у власність/користування третіх осіб для містобудівних потреб на період дії таких заходів жодним чином не порушує та не порушить права та законні інтереси будь-яких третіх осіб.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку, про недоведеність заявником існування визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Петрівській сільській раді Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 04359620) у строк до спливу 90 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог у справі №320/1230/22 надавати третім особам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність або користування для містобудівних потреб земельної ділянки орієнтовною площею 0,06 га, яка знаходиться на території с. Старі Петрівці Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (Урочище «Пальметний сад» КОАТУУ: 3221887801; Зона: 03; Квартал: 080) відповідно до заяви - клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021 чи заборони Петрівській сільській раді Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 04359620) у строк до спливу 90 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог у справі №320/1230/22 затверджувати проект землеустрою та передавати у власність або користування третіх осіб для містобудівних потреб земельну ділянку орієнтовною площею 0,06 га, яка знаходиться на території с. Старі Петрівці Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (Урочище «Пальметний сад» КОАТУУ: 3221887801; Зона: 03; Квартал: 080) відповідно до заяви-клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2021 р.
Так, суд наголошує на тому, що позивачем не надано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про ту обставину, що відповідачем вчинялися дії щодо передачі бажаної до отримання позивачем земельної ділянки іншим особам.
При цьому вжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову за відсутності об'єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов'язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб'єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
Відтак, посилання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду не підтверджені належними доказами.
Отже, вказані доводи позивача не приймаються судом до уваги, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа за яким стягнення здійснення в безспірному порядку.
З огляду на викладене заява про забезпечення позову ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.