06 травня 2022 року м.Київ № 320/2367/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління ДФС у Київській області та просить суд:
визнати протиправним запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 17127375 про податкову заставу та обтяження рухомого майна;
зобов"язати Головне управління ДФС у Київській області вилучити запис із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на підставі акту опису майна було зареєстровано публічне обтяження на рухоме майно, однак вважає, що їх внесено протиправно, оскільки податкові зобов'язання, які були підставою для опису майна скасовано в судовому порядку, тому на думку позивача вони мають бути виключенні із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, будь - яких заяв, клопотань до суду не направляв.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі рішення контролюючого органу від 19.10.2018 про опис майна у податкову застав № 224 відповідачем було проведено опис майна, що перебуває у власності позивача.
Крім того, відповідно до названого рішення від 19.10.18 № 224 відповідач листом від 22.10.2018 № 6501/10/10-36-52-07 про надання переліку активів для опису повідомив позивача, що згідно даних карток особових рахунків за позивачем обліковується заборгованість по транспортному податку в сумі 68 750,00 грн і позивачу було запропоновано до 18.11.2018 надати перелік своїх активів, на які буде розповсюджено право податкової застави.
19.10.2018 відповідачем на підставі рішення від 19.10.18 № 224 про опис майна у податкову заставу складено та затверджено акт опису майна від 19.10.2018 № 120, яким в податкову заставу описано належний позивачу транспортний засіб вартістю 1 143 406,48 грн.
На підставі акту опису майна від 19.10.2018 № 120 відповідачем в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 23.10.2018 за номером 17127375 зареєстровано публічне обтяження на рухоме майно позивача, тип обтяження: податкова застава; документ - підстава: акт опису майна у податкову заставу № 120 від 19.10.2018; об'єкт обтяження: інше рухоме майно, майно, на яке платник набуде право власності в майбутньому.
Дане обтяження відповідачем було змінено, в доповнення до попередніх відомостей додатково вказано що об'єктом обтяження є інше рухоме майно позивача, майно, на яке позивач набуде право власності у майбутньому (окрім автомобіля ВМV Х5, 2017 року випуску, номер реєстрації НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 від 23.03.2017), внесено запис про наявну у позивача суму основного зобов'язання в розмірі 1 143 406,48 грн.
Не погоджуючись з діями податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.
Частиною 89.3 ПК України визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Згідно п. 7 Розділу II Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок № 586), у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість є меншою, ніж сума податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, що настає за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення про включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.
У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення такого майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 глави 1 розділу II Кодексу.
Пунктом 1 розділу ІV Порядку № 586 податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.
Така реєстрація здійснюється щодо рухомого майна - відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830, наказу Міністерства юстиції України від 07.07.2006 № 57/5 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 за № 802/12676 (зі змінами), та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 № 73/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за № 942/9541 (із змінами).
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 586 визначено, що у випадках, визначених п. 93.1 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення.
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому п. 93.2 ст. 93 глави 9 розділу II Кодексу.
Водночас п. 93.1 ст. 93 ПК України визначено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;
визнання податкового боргу безнадійним;
набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених ст. 55 ПК України, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання;
отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 92 ПК України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 830 «Про затвердження порядку Державного реєстру обтяжень рухомого майна» у разі проведення державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна державним або приватним виконавцем та податковим керуючим відомості про обтяження рухомого майна вносять до Реєстру.
У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться дата і номер заяви про припинення обтяження, дата внесення запису про припинення обтяження, підстава припинення обтяження, відомості про реєстратора.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі акту опису майна від 19.10.2018 № 120 податковим органом в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 23.10.2018 за номером 17127375 зареєстровано публічне обтяження на рухоме майно позивача.
Для прийняття такого рішення підставою слугувала заборгованість у позивача зі сплати податкових зобов'язань, а саме наявність податкового повідомлення - рішення від 30.08.2017 за № 10883254, від 30.08.2017 за № 10883220 та від 11.04.2018 за № 0125173-5202-1006, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 20 833,33 грн, в розмірі 22 916,67 грн, та в розмірі 25 000,00 грн на загальну суму 68 750,00 грн, що дорівнює сумі, вказаній відповідачем в листі від 22.10.2018 № 6501/10/10-36-52-07.
Однак вказані податкові повідомлення були скасовані в судовому порядку.
Так, податкове повідомлення - рішення від 11.04.2018 № 0125173-5202-1006 скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 (справа № 810/3806/18), що набрало законної сили 20.06.2019.
Також податкові повідомлення рішення від 30.08.2017 № 10883254 та № 10883220 були оскарженні до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа № 826/5923/18) та рішенням від 07.08.2020 у задоволенні позову позивачу було відмовлено, однак за результатами апеляційного оскарження рішення першої інстанції, Шостим апеляційним адміністративним судом 07.12.2020 було скасовано рішення від 07.08.2020 та прийнято нове, яким вищевказані податкові повідомлення - рішення скасовано.
Також судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 640/19275/18, що залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 дії відповідача щодо опису майна позивача у податкову заставу, у прийнятті відповідачем рішення від 19.10.2018 № 224 про опис майна позивача у податкову заставу, визнано протиправними, зобов'язано відповідача виключити описане майно з акту опису майна від 19.10.2018 № 120.
Таким чином з урахуванням того, що податкові повідомлення - рішення на основну суму боргу (20 833,33 грн + 22 916,67 грн + 25 000,00 грн = 68 750,00 грн) скасовано у судовому порядку, таке майно вважається таким, що звільнено з податкової застави.
Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру (абзац 3 ст. 44 Закону України від 18.11.2003 № 1255 «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).
Таким чином, у разі звільнення майна платника податків з-під податкової застави податковий орган має виключити запис щодо обтяження рухомого майна позивача з відповідних реєстрів.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії по внесенню 23.10.2018 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під № 17127375 задовольнити.
При цьому, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
При цьому, дискреційними є повноваження відповідача - суб'єкта владних повноважень, обирати у конкретній ситуації між альтернативними, кожна з яких є правомірною.
За приписами ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
За приписами ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Враховуючи, що суд дійшов висновку щодо протиправності дій контролюючого органу, у даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача виключити внесенні відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України", відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 02.03.2020 № 3_12.
Відтак, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо внесення 23.10.2018 відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна під № 17127375.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) виключити відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що внесенні 23.10.2018 під № 17127375.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.