06 травня 2022 року м.Київ № 320/4073/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування податкових повідомлень - рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління Державної податкової служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.03.2020 № 0047175-5205-1006 та № 0047176-5205-1006.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що спірними рішеннями нараховано податок на будівлю зерноскладу, яка є будівлею сільськогосподарського призначення у розумінні підпункту "ж" п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) і не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 1956 року народження та реєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи позивач є власником нежитлової будівлі, зерносховища № 1, з трансформаторною підстанцією, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, зареєстрованим КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, № 30910572 від 09.08.2011, відповідно до якого власником є ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - Свідоцтво про право на спадщину (№ 1509 від 08.08.2011, видане Носівською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області). Нежитлова будівля - цегляна, має 441,6 кв. м. загальної площі, позначена в плані літерою «А», та трансформаторна підстанція металева - 1.
Крім того, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, зерносховища № 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, зареєстрованим КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, № 30910783 від 09.08.2011, відповідно до якого власником є ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - Свідоцтво про право на спадщину (№ 1511 від 08.08.2011, видане Носівською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області). Нежитлова будівля - залізобетону, має 824,3 кв. м. загальної площі, позначена в плані латерою «А», та тамбур дерев'яний - а.
30.04.2020 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення, а саме:
податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 № 0047175-5205-1006, яким позивачу на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України за 2019 рік нараховано податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300, на суму 18 427,97 грн;
податкове повідомлення-рішення від 27.03.2020 № 0047176-5205-1006, яким позивачу на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України за 2019 рік нараховано податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300, на суму 34 398,04 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 вказаної статті).
Відповідно до п. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
Так, підпунктом "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України у 2018 році було визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
У 2019 році до вказаного підпункту було внесено зміни, його викладено у такій редакції: "не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку".
Так, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси.
Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, спірними рішеннями нараховано податкове зобов'язання за 2019 рік на будівлі зерноскладів, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_2 ;
АДРЕСА_2 .
Вказаний виробничий будинок (зерносховище) у 2019 році та по день подання позову належав на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником.
За таких обставин суд не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, а саме: будівлі зерносховищ, що розташовані за адресою:
АДРЕСА_2 . Право власності підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, зареєстрованим КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, № 30910572 від 09.08.2011, відповідно до якого власником є ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - Свідоцтво про право на спадщину (№ 1509 від 08.08.2011, видане Носівською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області). Нежитлова будівля - цегляна, має 441,6 кв. м. загальної площі, позначена в плані літерою «А», та трансформаторна підстанція металева - 1;
АДРЕСА_2 . Право власності підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав, зареєстрованим КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, № 30910783 від 09.08.2011, відповідно до якого власником є ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - Свідоцтво про право на спадщину (№ 1511 від 08.08.2011, видане Носівською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області). Нежитлова будівля - залізобетону, має 824,3 кв. м. загальної площі, позначена в плані латерою «А», та тамбур дерев'яний - а.
Відтак податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.03.2020 № 0047175-5205-1006 та № 0047176-5205-1006 є правомірними і скасуванню не підлягають.
Суд враховує роз'яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи той факт, що судом у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.