про прийняття адміністративної справи до провадження
05 травня 2022 року 320/1043/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки) у розмірі 214917,54 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском Позивачем строку звернення до суду за відсутності поважних причин.
Залишаючи позов без розгляду, суд виходив з такого.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки) у розмірі 214917,54 грн.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79684987) за змістом приписів статей 94,116,117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і статей 1,2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У Рішенні від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 Конституційний Суд України роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Проте, Верховний Суд у вищевказаній постанові від 22.01.2020 у справі №620/1982/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87079866) зазначив, що встановлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.06.2021 у справі №240/5442/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 97428948) дійшов правового висновку, що КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 11.03.2021 у справі 560/3338/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95493174) зазначив, що перебіг процесуального строку з вимогою про стягнення середнього заробітку, розпочинається з наступного дня, що настає за днем остаточного розрахунку.
Так, згідно з положеннями статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачем було виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у розмірі 26734,91 грн. 24.11.2020.
Отже, перебіг місячного строку для звернення до суду з даним позовом розпочав свій перебіг з 25.11.2020 та сплинув у відповідне число наступного місяця, тобто 25.12.2020.
Таким чином, звернувшись 25.01.2021 до суду з даним позовом позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
У той же час, позивачем під час розгляду справи не було надано жодних пояснень та доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення з позовною заявою до суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року було скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
Справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду Київського окружного адміністративного суду 29.04.2022 та згідно з протоколом від 02.05.2022 була передана на розгляд судді Дудіну С. О., у звязку з цим підлягає прийняттю до свого провадження.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звернула увагу на те, що дійсно остаточний розрахунок при звільненні з Позивачем проведено 24.11.2020, тому місячний строк звернення до суду з цим позовом розпочався з 25.11.2020 та сплинув 25.12.2020, а позовна заява подана лише 25.01.2021.
Втім, така позовна заява не була залишена без руху судом першої інстанції через пропуску строку звернення до суду, а прийнята до провадження судом та призначена до судового розгляду, після чого залишена судом без розгляду без з'ясування питання щодо наявності в Позивача поважних причин пропуску строку звернення до суду та без надання йому відповідної можливості реалізувати своє процесуальне право та довести перед судом наявність відповідних поважних причин.
З огляду на це, апеляційний суд визнав передчасними та безпідставними висновки суду першої інстанції щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду з цим позовом за відсутності поважних причин та, відповідно, щодо залишення його позовної заяви без розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства Укрїани у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Судом встановлено, що позивачем не було подано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску та наданням відповідних доказів.
За таких підстав суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску та наданням відповідних доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 171, 179, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Прийняти адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С. О.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали (отримання її тексту електронним шляхом, телефонограмою, факсом тощо) про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду:
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску та наданням відповідних доказів.
4. Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам), у тому числі шляхом направлення тексту ухвали електронним шляхом, телефонограмою, факсом тощо.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Дудін С.О.