КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
22 лютого 2022 року № 320/14902/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Щавлінського С.Р.,
представника позивача Владики В.В.
представників відповідача Баладжаєва О., Бондарчука Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «АЛЬЯНС УКРАЇНА»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «АЛЬЯНС УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 №008865/0704.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
Позов мотивовано незаконністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на помилковість висновків перевірки про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ЛІНЛЮКС» договорів та про відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, оскільки господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки документальною позаплановою виїзною перевіркою, результати якої викладені в акті складеному Головним управлінням ДПС у Київській області від 21.04.2021 №5873/10-36-07-04/1692188 було встановлено неможливість (нереальність) фінансово-господарських операцій ТОВ «КФ «АЛЬЯНС УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЛЮКС», за відсутності частини первинних документів під час проведення перевірки, а також відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності. Також, зазначено про завищення позивачем бюджетного відшкодування на суму 757296,15 грн та ненадання під час перевірки первинних документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.
Позивачем подано відповідь на відзив у якому зазначено про те, що первинні документи банківського та податкового обліку підтверджують дійсність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом та відповідно правомірність формування податкового кредиту.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 22.11.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 13.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ТОВ «КФ «АЛЬЯНС УКРАЇНА» ідентифікаційний код 41692188, місцезнаходження: 08131, Київська область, Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд.114-Е, корп.4, зареєстровано як юридична особа з 30.10.2017.
На підставі направлення на перевірку від 08.04.2021 №2160 у період з 08.04.2021 по 21.04.2021 уповноваженими особами ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «КФ «Альянс Україна» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 22.03.2021 №9057856553 від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами проведення перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області складено акт перевірки від 21.04.2021 №5873/10-36-07 04/41692188, яким встановлено: при декларуванні за лютий 2021 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету ТОВ «КФ «Альянс Україна», порушено п.200.1 п.200.4 п.200.7 п.200 8 н.200.9 ст.200 Податкового кодексу України: відмовлено суму бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) по декларації з податку на додану вартість з додатками за лютий 2021 року у розмірі 757296,00 грн; зменшено суму від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступною звітного (податкового періоду), (рядок 21) по декларації з податку па додану вартість з додатками за лютий 2021 року у розмірі 3344786 грн; підтверджено бюджетне відшкодування податку па додану вартість за лютий 2021 року у розмірі 8812517,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 №008865/0704, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за лютий 2021 року на суму 3344786,00 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 13.05.2021 №008865/0704 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
V. Норми права, які застосував суд
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту - Податковий кодекс).
Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункт 75.1.2 пункту 75.1).
Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 Податкового кодексу.
Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
VI. Оцінка суду
Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання вищевказаних документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
У разі якщо до закінчення перевірки або протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на врахування витрат при формуванні об'єкту оподаткування податком на прибуток та визначення податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
За відсутності факту придбання товарів, робіт, послуг відповідні суми не можуть включатись до витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).
Як вбачається з акту перевірки, та на чому наголошує відповідач в ході судового розгляду, фактичною підставою для висновку про завищення витрат та безпідставного формування податкового кредиту слугувало те, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, які є обов'язковими при проведенні відповідних господарських операцій та оформлення яких прямо передбачено договорами або наявність яких випливає з умов укладених договорів (договірні ціни, транспортна документація та ін.), які свідчать про факт вчинення господарських операцій з його контрагентом. Також відповідач вказував, що враховуючи специфіку господарських операцій з надання робіт (послуг) за договорами підряду контрагенти позивача у штаті повинні мати відповідних кваліфікованих працівників, управлінський персонал, або таких повинно бути залучено на умовах цивільно - правових угод, проте у контрагентів відповідні трудові ресурси відсутні, доказів залучення таких за цивільно - правовими угодами надано не було.
Щодо таких посилань суд зазначає наступне.
Так, згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
За приписами пункту 44.7 статті 44 ПК України у разі, якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку про те, що витрати, дохід для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит з податку на додану вартість, мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника. Такі документи платник податку зобов'язаний подати до перевірки, а у разі наявності обставин, які це унеможливлюють - після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки.
В ході розгляду справи суд встановив, що у період, який охоплювався перевіркою, позивачем включено до складу податкового кредиту за звітний період лютий 2021 року суми податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «НОВАЛЕЙ» (ТОВ «ЛІНЛЮКС»). Зі змісту акту перевірки вбачається, що позивачем первинні документи, а саме: товарно-транспорті накладі, документи щодо проведення банківських розрахунків з контрагентами, по взаємовідносинах з ТОВ «ЛІНЛЮКС» до перевірки не надано.
В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що згідно поданої фінансової звітності від 25.02.2021 № 9372730181, в яких вказана відсутність виробничої потужності, яка необхідні для здійснення перерахованих вище господарських операціях, також мала кількість зареєстрованих працівників, відсутність транспортних засобів для транспортування перерахованої вище продукції. Тобто, перераховані на неподання ТОВ «КФ «АЛЬЯНС Україна» первинних документів стосовно транспортування перерахованої продукції, яка в свою чергу була придбана у постачальника ТОВ "НОВАЛЕЙ" (ТОВ "ЛІНЛЮКС") за лютий 2021 на загальну гуму ПДВ 3 344 78, 00 грн ставлять під сумнів факт фінансово господарських операції по взаємовідносинах з ТОВ «КФ «АЛЬЯНС Україна» «покупець» з ТОВ "НОВАЛЕЙ" (ТОВ "ЛІНЛЮКС" «постачальник». Так, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено її завищення на 757296,15 грн внаслідок порушень викладених в пункті 3.3.1 розділу III акту перевірки, та відмовлено в бюджетному відшкодування на суму 757296,15 грн по взаємовідносинам з ТОВ «КФ «КС-СЕРВІС», ТОВ «КИЇВСІМ», ТОВ «ДЕЙРА УКРАЇНА», ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», ТОВ «Торговий Дім Азербайджану», ТОВ «КОФІТОН», ТОВ «ЛІНКС ЛАБОРАТОРІЯ», ТОВ «АЛЬЯНС ЛОГІСТІК», ТОВ «СТС-ГРУП».
Отже, в ході перевірки податковий орган встановив відсутність оплати товару / надання послуг за укладеними договорами з вище зазначеними контрагентами на загальну суму 757296,15 грн, у зв'язку із ненаданням позивачем під час перевірки первинних документів, які б підтверджували здійснення оплати на зазначену суму.
В контексті цього суд зазначає, що до предмета доказування в цій справи, в першу чергу, входить питання надання первинних та інших документів до перевірки чи після її проведення. Так, встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження платником ПДВ задекларованої суми податкового кредиту належними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Своєю чергою, обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.
Тут також варто зауважити, що наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов'язані із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань; їх зберігання є законодавчим обов'язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.
Суд зазначає, що позивачем як під час перевірки, так і до моменту прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень не надано необхідних первинних та інших документів за спірний період за взаємовідносинами з контрагентами, які б засвідчували факт виконання правочинів, укладених з позивачем.
В аспекті встановленого суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.04.2022 у справі №420/13197/20. У цій справі Верховний Суд зазначив, що «суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.» Враховуючи зазначене, а саме: ненадання під час перевірки необхідних первинних документів, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку про правомірність прийняття податковим органом винесених податкових повідомлень-рішень за наслідками проведення перевірки платника податків.
Надаючи оцінку твердженням відповідача щодо відсутності у контрагента ТОВ «КФ «АЛЬЯНС УКРАЇНА» виробничих потужностей, необхідної кількості зареєстрованих працівників та відсутності транспортних засобів для транспортування поставленої продукції згідно укладених договорів, суд зазначає, що для правильного вирішення справи необхідним є встановлення достатності трудових ресурсів, основних засобів та наявність виробничих потужностей для ведення господарської діяльності товариством. Про необхідність встановлення таких обставин неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 18.11.2021 №640/5213/19.
Втім, в ході розгляду справи позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у його контрагента ТОВ «ЛІНЛЮКС» наявності необхідних трудових ресурсів, основних засобів та виробничих потужностей.
Підсумовуючи суд зазначає, що оскільки на запит контролюючого органу ТОВ «КФ «АЛЬЯНС УКРАЇНА» не було надані документи, щодо підтвердження формування від'ємного значення за лютий 2021 на загальну суму 757296,15 грн, а також не надані ці документи разом в порядку п.86.7 ПК України та відсутність у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів, основних засобів та виробничих потужностей, відповідач правомірно дійшов висновку про відсутність таких документів.
Обставини щодо ненадання під час перевірки зазначених первинних документів, позивачем не спростовані в ході розгляду справи.
Крім цього, суд звертає увагу, що в акті перевірки міститься підпис директора ТОВ «КФ «АЛЬЯНС УКРАЇНА» - В.І. Белінського, якою він підтверджує те, що надана інформація, первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про господарські відносини за період, що перевірявся, відсутні.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи відсутність на час проведення перевірки у ТОВ «КФ «АЛЬЯНС УКРАЇНА» документів, що підтверджують формування від'ємного значення на загальну суму 757296,15 грн, відповідач правомірно дійшов висновку про зменшення позивачу від'ємного значення саме на цю суму. Відтак, підстави для скасування від 13.05.2021 №008865/0704 відсутні.
VIІ. Висновок суду
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у замовленні адміністративного позову відмовлено, судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 04 травня 2022 р.