про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
04 травня 2022 року м. Київ № 320/724/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 31.10.2019 № 4566-81-VII, яким незаконно передано у власність третій особі земельну ділянку, кадастровий номер 3210300000:06:035:0091, розташовану за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярській для колективного садівництва в Товаристві садівників і городників "Першотравневець";
зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області в особі Міськрайонного управління Білоцерківському районі та м. Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:06:035:0091 шляхом виключення запису з Державного земельного кадастру.
Також у якості третьої особи у позовній заяві вказано Товариство садівників і городників "Першотравневець".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 даний позов було залишено без руху, у зв"язку з його невідповідністю нормам КАС України та 27.04.2022 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у рішенні від 20.07.2006 у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у ст. 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом”. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п. 1 - 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є вимога щодо скасування рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 31.10.2019 № 4566-81-VII, яким передано у власність Товариству садівників і городників "Першотравневець" земельну ділянку, кадастровий номер 3210300000:06:035:0091, а також зобов"язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:06:035:0091 шляхом виключення запису з Державного земельного кадастру.
Так, позивач вказує, що з квітня 1991 року є членом Товариства садівників і городників "Першотравневець" Білоцерківської спілки товариства садівників і городників і йому було виділено земельну ділянку № 12, площею 0,0309 га для ведення індивідуального садівництва в м. Біла Церква по вул. Сухоярській, на підтвердження чого йому було видано членську книжку садівника з 1991.
01.11.2021 позивачу стало відомо, що вказану земельну ділянку, якою на протязі усього цього часу він користувався, було передано у власність Товариству садівників і городників "Першотравневець".
Суд зазначає, що пред'явлений позов жодним чином не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування - Білоцерківської міської ради Київської області.
Спір за пред'явленим позовом має очевидний цивільно - правовий характер, оскільки виник з приводу правомірності набуття права власності на земельну ділянку 3210300000:06:035:0091, яка перебувала у постійному користуванні позивача та розташована за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярській, яка на підставі спірного рішення була передана у власність Товариству садівників і городників "Першотравневець".
Так, з позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач, пред'явивши адміністративний позов до Білоцерківської міської ради Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області у дійсності оспорює право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:06:035:0091.
Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується права власності на земельну ділянку фізичної особи, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, тобто цивільного права, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами цивільного права.
Отже, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку не адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Аналіз зазначених обставин справи дає підстави суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту його приватних інтересів.
За правилами абз. 1 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Враховуючи наведене, позов, предметом якого є перевірка правильності передачі земельної ділянки у власність Товариству садівників і городників "Першотравневець", а також формування волі однієї зі сторін стосовно визнання відповідних прав щодо них, не може бути розглянутий за правилами КАС України.
З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що цей спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, за правилами якого можливий одночасний розгляд вимог про визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, а також захисту прав чи інтересів позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 184/2470/13 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 826/631/15, постанові Верховного Суду від 31.10.2019 № 817/1800/16.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 ст. 170 КАС України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст. 170, 243, 248 КАС України, суд
1.Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
2.Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3.Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Головенко О.Д.