06 травня 2022 року м. Ужгород№ 260/1277/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ващиліна Р.О.
при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.
за участю:
сторони у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про повернення виконавчого документу стягувану, а саме: виконавчого листа №260/1123/21/2021, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 30.09.2021 року без його повного виконання; 2) скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 30.12.2021 року ВП №67058090 про повернення виконавчого документа стягувану.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні в органів державної виконавчої служби перебував виконавчий лист №260/1123/21 від 30.09.2021, виданий Закарпатським окружним адміністративним судом. Однак 30 грудня 2021 року державний виконавець повернув вказаний виконавчий документ стягувачу з підстав проведення боржником перерахунку пенсії в повному обсязі. Вказані дії та рішення державного виконавця вважає протиправними, оскільки фактичної виплати пенсії не було. Отже, державним виконавцем не було здійснено усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду та передчасно повернуто виконавчий лист стягувачу.
28 квітня 2022 року відповідач подав до суду письмові пояснення №7-67058090/1990 від 28.04.2022, в яких у задоволенні позову просить відмовити, обґрунтовуючи безпідставністю такого. Так, зазначив, що на адресу органу державної виконавчої служби від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов лист, в якому повідомлено про проведення перерахунку пенсії стягувача на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1123/21 та проведення облікування різниці пенсії за минулий час з 01.04.2019 по 30.09.2021 у сумі 179620,62 грн., що буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. Зазначає, що виплата коштів на вказані цілі здійснюється з бюджетної програми КПКВК 2506020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань, головним розпорядником коштів за якою є Міністерство соціальної політики України. Отже виділення коштів не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду, тому не проведення виплати не може вважатися невиконанням рішення суду без поважних причин, а тому штраф на боржника не підлягає накладенню. При цьому звернуто увагу на те, що законодавчі норми не позбавляють стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання.
28 квітня 2022 року 3-я особа надіслала до суду свої пояснення щодо позову, в яких повідомила, що листом від 18.10.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило державного виконавця про проведення перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі до довідки №ХР17835. При цьому різниця в пенсії за минулий час з 01.04.2019 по 30.09.2021 в сумі 179620,62 грн. була включена до реєстру рішень суду згідно з діючою на той час постановою КМУ від 22.08.2018 №649 та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України.
В судове засідання сторони не прибули, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини не прибуття суду не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 у справі №260/1123/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до ГУ ПФУ в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області по відмові, оформленій листом за вих. №1172-1040/Б-02/8-0700/21 від 26.03.2021, у здійсненні обчислення і перерахунку з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ХР17835, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про грошове забезпечення станом на 05.03.2019. Зобов'язано ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснити обчислення і перерахунок з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки №ХР17835, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ст. ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-12, ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також здійснити виплату перерахованої пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум).
05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Відділ примусового виконання рішень) заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №260/1123/21/2021 від 30.09.2021, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом (арк. спр. 5).
06 жовтня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження №67058090 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа та надано боржнику строк для виконання рішення (арк. спр. 37).
Листом №0700-0404-5/39736 від 18.10.2021 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило Відділ примусового виконання рішень про виконання рішення суду в добровільному порядку та просило закінчити виконавче провадження за виконавчим листом №260/1123/21 від 30.09.2021. Зокрема, проінформовано, що з 01 квітня 2019 року на підставі довідки №ХР17835 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . З 01 жовтня 2021 року виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється з урахування вищенаведеного судового рішення, а різниця в пенсії (з урахуванням виплачених сум) за минулий час з 01.04.2019 по 30.09.2021 становить 179620,62 грн. (арк. спр. 38 - 39).
За результатами розгляду зазначеного вище листа на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» постановою ВП №67058090 від 30.12.2021 Відділу примусового виконання рішень виконавчий лист №260/1123/21 від 30.09.2021 повернуто стягувачу. Окрім того, повідомлено про можливість повторного пред'явлення такого для виконання в строк до 30 грудня 2024 року (арк. спр. 42 - 44).
Вважаючи повернення виконавчого листа передчасним та таким, що порушує його права, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон).
Так, ст. 1 даного Закону встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Ст. 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Норми статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII 02.06.2016 також регламентують обов'язковість судових рішень. Так, зокрема, ч. 2 ст. 13 зазначеного законодавчого акта визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Отже, обов'язковість рішень суду являється однією з основних засад судочинства.
Спірні правовідносини виникли з приводу неправомірного, на думку позивача, повернення виконавчого листа державним виконавцем без забезпечення належного його виконання.
Приймаючи оскаржене рішення, державний виконавець керувався положеннями п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону.
Так, вказаною законодавчою нормою передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
В обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець посилається на надану ГУ ПФУ в Закарпатській області відповідь, в якій повідомлено про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_3 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1123/21 та проведення об лікування перерахованої різниці за минулий час з 01.04.2019 по 30.09.2021 у розмірі 179620,62 грн., що буде виплачена після надходження коштів із Державного бюджету України.
Оцінюючи правомірність прийнятого державним виконавцем рішення із зазначених вище мотивів, суд виходить з наступного.
Норми Закону передбачають обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Судом встановлено, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/1123/21 від 27.04.2021 станом на день прийняття оскарженого рішення державного виконавця виконано в повному обсязі не було. Так, протоколом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 10.09.2021 пенсія ОСОБА_1 була перерахована на підставі рішення суду. Однак перерахована сума пенсії з 01.04.2019 виплачена стягувачу не була. Виплату такої органом Пенсійного фонду України було гарантовано після находження коштів з Державного бюджету України.
За правовим регулюванням статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Тобто фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Однак в матеріалах справи, як і в матеріалах виконавчого провадження ВП №67058090 відсутні будь-які докази, які б вказували на відсутність в ГУ ПФУ в Закарпатській області фінансового ресурсу для виплати ОСОБА_1 заборгованості, нарахованої за рішенням суду.
Відповідачем не надано суду також інших доказів наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону.
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене суд вважає прийняту Відділом примусового виконання рішень постанову про повернення виконавчого листа №260/1123/21 від 30.09.2021 передчасною, а тому такою, що підлягає скасуванню.
При цьому суд відхиляє посилання представника відповідача в обґрунтування правомірності повернення виконавчого документа стягувачу на відсутність підстав для застосування штрафу у зв'язку із невиконанням судового рішення.
З цього приводу суд зазначає, що предметом даного адміністративного позову є не питання накладення на боржника штрафу в межах виконавчого провадження, а дії щодо повернення виконавчого листа без забезпечення належного його виконання. Більше того, суд звертає увагу відповідача на те, що державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, окрім накладення штрафу.
Окрім того, та обставина, що державним виконавцем встановлено новий строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не може слугувати підставою для підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідача, оскільки це буде суперечити принципу обов'язковості судових рішень, закріпленого як у національному законодавстві, так і у міжнародному, згоду на яке надано у встановленому законом порядку. За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №287/1/17-а, від 22 серпня 2019 року у справі №1140/3479/18.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Дослідивши вищенаведені обставини справи крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43316386), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 2045306) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) щодо повернення виконавчого документу стягувану, а саме: виконавчого листа №260/1123/21/2021, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 30.09.2021 року без його повного виконання.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 30.12.2021 року ВП №67058090 про повернення виконавчого документа стягувану.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін