06 травня 2022 року Справа № 160/4681/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати грошової компенсації за невикористані вихідні та святкові дні під час виконання бойових завдань в районі проведення Операції Об'єднаних Сил за період з 17 грудня 2016 року по 10 листопада 2020 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби протиправною.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані вихідні та святкові дні під час виконання бойових завдань в районі проведення Операції Об'єднаних Сил за період з 17 грудня 2016 року по 10 листопада 2020 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по виплаті грошової компенсації за невикористані вихідні та святкові дні під час виконання бойових завдань в районі проведення Операції Об'єднаних Сил за період з 17.12.2016 року 10.11.2020 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. 12.11.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому відповідних виплат, проте відповіді він не отримав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
02.05.2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що Інструкцією про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 № 27 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, у які той чи іншій військовослужбовець виконував обов'язки військової служби.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 17 грудня 2016 року по 10 листопада 2020 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до даних Військової частини НОМЕР_1 , позивач дійсно в період з 17.12.2016 по 11.07.2017, з 25.01.2018 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області; з 30.04.2018 по 29.07.2018, з 13.12.2018 по 12.07.2019, з 11.12.2019 по 14.08.2020 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
26.01.1999 року позивач отримав статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ).
10.11.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби в запас.
Як зазначив позивач, в день звільнення з військової служби відповідачем не було здійснено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані вихідні та святкові дні під час виконання бойових завдань в районі проведення Операції Об'єднаних сил в період з 2016 року по 2020 рік.
Тому, 12 листопада 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату вищевказаних виплат.
Відповіді позивач від Військової частини НОМЕР_1 не отримав.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджений Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут).
Так, згідно абз.2-3 ст.199 Статуту ЗСУ, для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.
Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.
Відповідно до абз.1-2 ст.203 Статуту ЗСУ, вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігр. Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.
Відповідно до п.3 розділу II Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 року №27, в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
Згідно з п.7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (чинним на час розгляду справи), за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Розділом XXXI Порядку №260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації за невикористані дні відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.
Отже, вищенаведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та неробочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов'язки військової служби.
При цьому, військовослужбовцям, які виконують службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати грошової компенсації за невикористані вихідні та святкові дні під час виконання бойових завдань в районі проведення Операції Об'єднаних Сил за період з 17 грудня 2016 року по 10 листопада 2020 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані вихідні та святкові дні під час виконання бойових завдань в районі проведення Операції Об'єднаних Сил за період з 17 грудня 2016 року по 10 листопада 2020 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, задоволенню не підлягають.
Згідно з частиною 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністаривного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник