05 травня 2022 року Справа 160/6265/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м.Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 травня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Піщанської сільської ради щодо неприйняття рішення про передачу безоплатно у власність земельну ділянку ОСОБА_2 із цільовим призначенням (01.05) - для індивідуального садівництва, площею 0,0778 га розташованої за адресою: Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1223285500:01:301:0042;
- зобов'язати Піщанську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 із цільовим призначенням (01.05) - для індивідуального садівництва, площею 0,0778 га розташованої за адресою: Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з кадастровим номером 1223285500:01:301:0042.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/6265/21 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Аналогічний правовий висновок, зроблений в ухвалі Верховного Суду від 13.03.2018 року по справі № 800/474/17.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З матеріалів позовної заяви, а саме: листа Піщанської сільської ради № 268/02-25 від 16.08.2021 року встановлено, що заява позивача вх. 810/02-22 від 09.06.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0778 га» була розглянута постійною комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони природи Піщанської сільської ради та винесена на розгляд сесії, яка відбулася 29.07.2021 року. За результатами голосування, рішення по зазначеному питанню не прийняте.
21.09.2021 року ОСОБА_3 звернулась до Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області із заявою щодо надання рішення сесії від 29.07.2021 року про відмову ОСОБА_3 щодо затвердження проекту землеустрою.
20.10.2021 року відповідач повідомив ОСОБА_4 щодо заяви вх. № 1615/02-22 від 21.09.2021 про розгляд такої заяви та те, що за результатами голосування рішення по питанню (заява позивача вх. 810/02-22 від 09.06.2021 року) не прийняте, витяг з протоколу одинадцятої сесії Піщанської сільської ради було надано позивачу.
По змісту позовної заяви вказано, що рішення не було прийняте за заявою вх. 810/02-22 від 09.06.2021 року не розуміючи з яких причин, відповідач продублював свій попередній лист без визначення причин, позивач вважає такі дії відповідача бездіяльністю.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Суд, зауважує, що відповідач повідомив позивача щодо розгляду її звернення від 21.09.2021 року, у місячний термін (відповідь № 376/02-25 від 20.10.2021) і позивачу з цього моменту « 20.10.2021» достеменно було відомо про рішення Піщанської сільської ради щодо відмови про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, загальною площею 0,0778 га», яке є по суті предметом оскарження.
Однак, позивач направила позовну заяву до суду 02 травня 2022 року (про що свідчить відбиток штемпелю Дніпропетровського окружного адміністративного суду вх. № 32203/22), тобто з пропуском шестимісячного терміну встановленого процесуальним законом.
Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Такої заяви позивачем не подано.
При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року по справі № 1.380.2019.001042 (провадження № К/9901/13509/20).
Позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку звернення до суду, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та не підтверджені належними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим ст. 123 та ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:
- заяви про поновлення позивачу строку для звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску або доказів на підтвердження дотримання такого строку.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко