02 травня 2022 року Справа № 160/4098/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4098/22 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправними та скасування підпунктів довідки і висновку,-
І. ПРОЦЕДУРА
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Національне антикорупційне бюро України, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати підпункти 1 та 2 пункту 3.1., пункт 4, підпункти 5.1, 5.2., 5.3 пункту 5 розділу 3, пункт 4.1 розділу 4 довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання, від 04.02.2022 №87/22;
- визнати протиправним та скасувати обґрунтований висновок щодо правопорушення, пов'язаного з корупцією, складеного за результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання до Національного антикорупційного бюро України;
- судові витрати покласти на позивача.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 22.02.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 23.02.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 23.02.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання, від 04.02.2022 року №87/22;
- висновок щодо правопорушення, пов'язаного з корупцією, складеного за результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання до Національного антикорупційного бюро України;
- відомості (інформацію), що послугували підставою для прийняття оскаржуваних позивачем підпунктів довідки та висновку;
- запит про надання пояснень та документів, якщо такі здійснювались та інші наявні докази щодо суті спору.
13.04.2022 року від представника позивача надійшла заява з урахуванням уточнень обставин по справі.
Ухвалою суду від 29.04.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи: Національного антикорупційного бюро України про закриття провадження в адміністративній справі №160/4098/22 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправними та скасування підпунктів довідки і висновку.
02.05.2022 року до суду від позивача надійшов відзив на клопотання Національного антикорупційного бюро України про закриття провадження у справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.05.2022 року.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що дані, вказані ним у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік є достовірними у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та з урахуванням Роз'яснень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції».
Вважає, що висновки, викладені у довідці за результатами повної перевірки декларації зроблені без урахування належності джерел інформації та причин, наслідків і наявності умислу у діях суб'єкта декларування.
Окрім цього, довідка, як індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень, складена без врахування наданих ним пояснень, що порушує його право, як суб'єкта декларування, на участь в процесі прийняття рішення.
Заперечує, що довідка містить висновок про зазначення суб'єктом декларування недостовірних відомостей.
Наведене має наслідком для нього подання відповідної декларації з достовірними відомостями та притягнення до інших видів юридичної відповідальності, в установленому порядку.
У відзиві на клопотання третьої особи від 02.05.2022 року позивач просить постановити у справі судове рішення по суті заявлених позовних вимог.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Ухвалою суду від 23.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду від 23.02.2022 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/4098/22.
Вищезазначена ухвала суду від 23.02.2022 року та позовна заява разом із додатками була направлена на юридичну адресу відповідача, двічі, що також підтверджується повідомленнями про вручення та реєстрами відправлень, які долучені до матеріалів справи.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №493002046088 3 відповідачем 14.04.2022 року були отримані ухвала про відкриття провадження від 23.02.2022 року та позовна заява разом із додатками.
Також 14.04.2022 року відповідачем, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №4930020462134 отримано повторно направлена ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.02.2022 року та позов разом із додатками.
Вказані повідомлення про вручення поштового відправлення містяться в матеріалах справи.
Окрім цього, вказана ухвала, разом із позовною заявою та додатками до неї була відправлена на офіційну електронну адресу відповідача 03.03.2022 року.
31.03.2022 року ухвала суду, позов із додатками було повторно відправлено на офіційну електронну адресу відповідача.
01.04.2022 року втретє ухвала суду від 23.02.2022 року та позовна заява разом із додатками, відправлено на офіційну електронну адресу відповідача.
Вказане вище також підтверджується відповідними електронними листами, роздруківки, яких долучені до матеріалів справи.
13.04.2022 року від представника позивача надійшла заява, у якій були уточнені обставини по справі.
12.04.2022 року цю заяву, разом із додатками було самостійно направлено позивачем, що також підтверджується долученими до матеріалів справи доказами направлення адміністративного позову відповідачу.
Додатково, 15.04.2022 року ця позовна заява, у якій уточнені обставини справи, разом із додатками, відправлена на офіційну електронну адресу відповідача.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим 14.04.2022 року про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення №4930020460883 та №4930020462134, а також були отримані ухвала про відкриття провадження від 23.02.2022 року та позовна заява разом із додатками.
Станом на 02.05.2022 року - завершився 15-денний строк для надання відзиву - відповідачем відзив суду надано не було.
ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
Ухвалою суду від 23.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду від 23.02.2022 року третій особі запропоновано надати письмові пояснення по справі.
Вказана ухвала суду разом із позовною заявою та додатками до неї, неодноразово була направлена на юридичну та електронну адреси Національного антикорупційного бюро України, що також підтверджується матеріалами справи. Зокрема, ухвала від 23.02.2022 року, разом із позовною заявою та додатками до неї була відправлена на офіційну електронну адресу третьої особи 03.03.2022 року. Повторно ухвала від 23.02.2022 року, разом із позовною заявою та додатками до неї була відправлена на офіційну електронну адресу третьої особи 31.03.2022 року. Повторно ухвала від 23.02.2022 року, разом із позовною заявою та додатками до неї була відправлена на електронну адресу третьої особи, зазначену на сайті третьої особи, 01.04.2022 року.
13.04.2022 року від представника позивача надійшла заява, у якій були уточнені обставини по справі.
12.04.2022 року цю заяву, разом із додатками було самостійно направлено позивачем, що також підтверджується долученими до матеріалів справи доказами направлення адміністративного позову третій особі.
Крім того, 15.04.2022 року ця заява разом із додатками, відправлена на офіційну електронну адресу третьої особи. Від третьої особи була надійшла відповідь про отримання цієї заяви.
26.04.2022 до суду від представника третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі за вх. №4456/22ел.
Ухвалою суду від 29.04.2022 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника Національного антикорупційного бюро України про закриття провадження в адміністративній справі №160/4098/22 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправними та скасування підпунктів довідки і висновку.
Станом на 02.05.2022 року письмові пояснення по справі від третьої особи надані не були.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 липня 2021 Національним агентством з питань запобігання корупції було розпочато проведення повної перевірки щорічної декларації за 2020 рік особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання.
16 листопада 2021 продовжено строк повної перевірки декларації позивача.
04 лютого 2022 за результатами здійснення перевірки декларації відповідачем затверджено оскаржуване рішення - довідку №87/22 про результати проведення повної перевірки вказаної декларації.
Також за результатами перевірки відповідачем було затверджено оскаржуваний позивачем обґрунтований висновок щодо правопорушення, пов'язаного з корупцією та направлено цей висновок до Національного антикорупційного бюро України.
Згідно матеріалів справи, відповідач під час здійснення перевірки, дійшов висновку, що у декларації позивача за 2020 рік не вказані відомості про колишню дружину - ОСОБА_2 , як члена сім'ї, який спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, а також не вказано інформацію про належний їй автомобіль та інше майно.
Свою позицію в оскаржуваних позивачем актах відповідач будує фактично на одній тезі: «наявністю ознак пов'язаності спільним побутом, взаємних прав та обов'язків чоловіка і жінки».
Це твердження, на думку відповідача, ґрунтується на таких обставинах:
- факт спільного проживання;
- наявності у сторін спільного бюджету;
- придбання майна для спільного користування;
- здійснення спільних витрат в інтересах сім'ї, в тому числі оплата туристичних послуг.
Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, зазначив, що ним у декларації було вказано повну і достовірну інформацію про фактичний сімейний стан, а висновки оскаржуваних ним рішень не відповідають дійсним обставинам справи та є передчасними.
Також позивач зазначає, що не набув зазначене у декларації рухоме майно як готові колекції книг чи картин, а це майно збиралось протягом життя.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року за №1700-VII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1700-VII, Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону №1700-VIІ передбачено, що до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно із положеннями статті 1 цього Закону, суб'єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством (ч.1 ст. 45 Закону №1700-VII).
Згідно з положеннями пунктів 2, 7 частини першої статті 46 Закону №1700-VIII у декларації зазначаються відомості про:
- об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають: а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування; б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
- отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закону №1700-VIII відображення доходів і видатків суб'єктів декларування здійснюється у грошовій одиниці України.
Вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, передбачених частиною першою цієї статті, зазначається у грошовій одиниці України на момент їх набуття у власність або останньої грошової оцінки.
Вартість майна, майнових прав, активів, інших об'єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб'єкта декларування, зазначається у випадку, якщо вона відома суб'єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Згідно положень статті 46 Закону № 1700-VII
Стаття 46 Закону України «Про запобігання корупції»
У декларації зазначаються відомості про:
1) прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць і рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, суб'єкта декларування та членів його сім'ї, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб'єкта декларування та членів його сім'ї (у разі формування такого унікального номера), зареєстроване місце їх проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб'єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб'єкта декларування, у тому числі належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також належність до національних публічних діячів відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
2) об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:
а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;
б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
3) цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:
а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;
б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;
в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Примітка. Декларування цінного рухомого майна, зазначеного у цьому пункті (крім транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів), права на яке набуті до подання суб'єктом декларування першої декларації відповідно до вимог цього Закону, здійснюється з обов'язковим зазначенням інформації про набуття такого майна до початку періоду здійснення діяльності із виконання функцій держави або місцевого самоврядування або у такий період. При цьому зазначення даних щодо його вартості та дати набуття у власність, володіння або користування не є обов'язковим;
7) отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.
Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п'ять прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року;
8) наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески. Не підлягають декларуванню наявні грошові активи (у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам) та активи у дорогоцінних (банківських) металах, сукупна вартість яких не перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року;
8-1) банківські та інші фінансові установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб'єкта декларування або членів його сім'ї відкриті рахунки (незалежно від типу рахунку, а також рахунки, відкриті третіми особами на ім'я суб'єкта декларування або членів його сім'ї) або зберігаються кошти, інше майно. Такі відомості включають дані про тип та номер рахунку (крім номерів рахунків, на яких обліковуються некомпенсовані грошові заощадження громадян України в установах акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України), дані про банківську або іншу фінансову установу, осіб, які мають право розпоряджатися таким рахунком або мають доступ до індивідуального банківського сейфа, осіб, які відкрили рахунок на ім'я суб'єкта декларування або членів його сім'ї;
У разі якщо предметом правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання є нерухоме або рухоме майно, в декларації зазначаються вид майна, його місцезнаходження, вартість та інформація про власника майна відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо засобом забезпечення отриманого зобов'язання є порука, в декларації має бути вказано інформацію про поручителя, зазначену у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;
10) видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання, які зазначені у пунктах 2-9 частини першої цієї статті.
Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. На письмовий запит Національного агентства суб'єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента;
2. Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, подаються незалежно від того, знаходиться об'єкт декларування на території України чи за її межами.
Національне агентство визначає у формі декларації дані, що повинні зазначатися з метою ідентифікації фізичних або юридичних осіб, у тому числі іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, а також об'єктів декларування, інформація щодо яких подається у декларації.
Дані про об'єкт декларування, що перебував у володінні або користуванні суб'єкта декларування або членів його сім'ї, зазначаються в декларації, якщо такий об'єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду.
3. У декларації зазначаються також відомості про об'єкти декларування, передбачені пунктами 2-8 частини першої цієї статті, що є об'єктами права власності третьої особи, якщо суб'єкт декларування або член його сім'ї отримує чи має право на отримання доходу від такого об'єкта або може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо такого об'єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.
Відомості, передбачені цією частиною, не зазначаються в декларації, якщо відповідні об'єкти належать на праві власності юридичній особі, зазначеній у пункті 5-1 частини першої цієї статті, та їх головним призначенням є використання у господарській діяльності такої юридичної особи (промислове обладнання, спеціальна техніка тощо).
Положення цієї частини застосовуються під час подання декларації службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб'єктами декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51-3 цього Закону.
7. У разі відмови члена сім'ї суб'єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім'ї, визначену пунктами 1-12 частини першої цієї статті.
Примітка. У цілях розділу VII з урахуванням положень статті 1 цього Закону членами сім'ї суб'єкта декларування, які не є його подружжям або неповнолітніми дітьми станом на останній день звітного періоду, вважаються особи, що спільно проживали із суб'єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.
Здійснення операцій із купівлі, продажу або обміну іноземної валюти за рахунок власних грошових активів суб'єкта декларування або членів його сім'ї не потребує відображення в декларації відомостей, передбачених пунктом 10 частини першої цієї статті, а також не потребує повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування.
Статтею 51-1 Закону №1700-VІІ (тут наводиться в редакції, яка була чинна на дату початку проведення повної перевірки декларації) встановлено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб'єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.
Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
Статтею 51-3 Закону №1700-VІІ визначено, що повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням НАЗК від 29.01.2021 № 26/21, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за №158/35780 (далі - Порядок №26/21).
Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку №26/21 визначено, що складовими предмета повної перевірки декларації є: 1) з'ясування достовірності задекларованих відомостей; 2) з'ясування точності оцінки задекларованих активів; 3) перевірка на наявність конфлікту інтересів; 4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.
Повна перевірка проводиться щодо декларацій, відібраних Національним агентством у порядку черговості на підставі оцінки ризиків, у тому числі з таких підстав, визначених Законом:
1) декларація подана службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище, або займає посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків;
2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю;
3) подана суб'єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб'єкт декларування обрав позначку «Член сім'ї не надав інформацію» (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону);
4) отримано інформацію від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел про можливе відображення недостовірних відомостей у декларації. Розгляд отриманої інформації здійснюється відповідно до вимог законодавства;
5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб'єкта декларування.
При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов'язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.
Національне агентство зобов'язане забезпечити охорону та захист інформації, яка була ним створена, зібрана, одержана, використана під час повної перевірки декларації.
Відповідно до розділу ІІІ Порядку №26/21, за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб'єкту декларування.
Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.
Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.
Уповноважена особа не пізніше наступного робочого дня після складення та підписання довідки подає її для погодження безпосередньому керівнику.
Безпосередній керівник повинен упродовж 5 робочих днів з дня отримання довідки погодити її або повернути з мотивованим обґрунтуванням відмови в її погодженні.
У разі відмови безпосереднього керівника погодити довідку уповноважена особа упродовж 2 робочих днів повинна врахувати зауваження і подати довідку на повторне погодження або в разі незгоди чи неприйняття безпосереднім керівником рішення щодо погодження довідки у встановлений у цьому пункті строк передати довідку на погодження керівнику, вищому за рівнем.
Такий керівник повинен упродовж 5 робочих днів з дня отримання довідки погодити її або повернути з мотивованим обґрунтуванням відмови в її погодженні.
У разі відмови вищого за рівнем керівника погодити довідку уповноважена особа упродовж 2 робочих днів повинна врахувати зауваження і подати довідку на повторне погодження або в разі незгоди чи у випадку неприйняття керівником, вищим за рівнем, рішення щодо погодження довідки у встановлений в цьому пункті строк передати довідку на погодження Голові Національного агентства або заступнику Голови Національного агентства.
Голова Національного агентства або заступник Голови Національного агентства протягом 10 робочих днів ухвалює остаточне рішення та погоджує довідку або надає доручення щодо внесення до неї виправлень, які повинні бути внесені у строк не більше ніж 10 робочих днів.
У разі виявлення у погодженій довідці описки чи арифметичної помилки уповноважена особа складає акт, в якому зазначає, у чому полягає описка чи арифметична помилка, і наводить правильну інформацію. Зміна висновку, викладеного у довідці, не обумовлена опискою чи арифметичною помилкою, не допускається. Акт підписують уповноважена особа і керівник самостійного структурного підрозділу та затверджує Голова або заступник Голови Національного агентства. Про складення і затвердження акта за допомогою програмних засобів Реєстру або електронного зв'язку повідомляється суб'єкт декларування та інші зацікавлені особи (за потреби).
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Дослідивши докази по справі, встановлено, що предметом оскарження у цій справі є довідка про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2020 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання, від 04.02.2022 року за №87/22 та висновок щодо правопорушення, пов'язаного з корупцією, складеного за результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання до Національного антикорупційного бюро України.
Встановлено, що відповідач під час здійснення перевірки, дійшов висновку, що у декларації позивача за 2020 рік не вказані відомості про його колишню дружину - ОСОБА_2 , як члена сім'ї, який спільно проживає, але не перебуває у шлюбі, а також не вказано інформацію про належний їй автомобіль та інше майно.
Так, згідно положень ст. 2 Сімейного кодексу України: «Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки».
Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що членами сім'ї є:
- особа, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб'єктом;
- будь-які особи, які спільно-проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Безпосередньо дослідженню підлягає характер взаємовідносин, які виникають між ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 .
Згідно примітки до ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у цілях розділу VII з урахуванням положень статті 1 цього Закону членами сім'ї суб'єкта декларування, які не є його подружжям або неповнолітніми дітьми станом на останній день звітного періоду, вважаються особи, що спільно проживали із суб'єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.
Згідно п. 46 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021 року за №11 (чинних на момент розгляду справи) та пунктів 44, 45 Роз'яснень №1 від 03.02.2021 року (чинних на момент подання декларації), затверджених Національним агентством з питань запобігання корупції визначено наступну позицію Держави: «Членами сім'ї суб'єкта декларування, які не є його подружжям або неповнолітніми дітьми етанолі на останній день звітного періоду, є будь-які особи, які проживали спільно з суб'єктом декларування, були пов'язані спільним побутом, мали з ним взаємні права та обов'язки станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживали із суб'єктом декларування, але не перебували у шлюбі.
Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім'ї суб'єкта декларування (наприклад, особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (користуються) житло, проживають в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо)».
Пунктом 54 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021 року за № 11 та п. 49, 51 Роз'яснень №1 від 03.02.2021 року (чинних на момент подання позивачем Декларації), затверджених Національним агентством з питань запобігання корупції передбачено, що «для того щоб особа вважалася членом сім'ї суб'єкта декларування для цілей декларування, вона повинна проживати спільно із суб'єктом декларування станом на останній день звітного періоду або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації, а також одночасно бути пов'язаною спільним побутом та взаємними правами і обов'язками із суб'єктом декларування (ст.1, примітка до ст. 46 Закону). Це не стосується дружини / чоловіка суб'єкта декларування, його неповнолітніх дітей, які є членами сім'ї незалежно від наявності зазначених ознак, а також осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, але взаємні права і обов'язки яких не мають характеру сімейних (наприклад, у випадку спільної оренди квартири, кімнати в гуртожитку тощо).
Отже, при встановленні ознак пов'язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов'язків чоловіка і жінки (у т.ч. без реєстрації шлюбу) необхідно враховувати:
- факт спільного проживання;
- ведення спільного господарства / спільне виконання домашніх обов'язків;
- наявність у сторін спільного бюджету, придбання майна в інтересах сім'ї, в тому числі для спільного користування;
- здійснення спільних витрат в інтересах сім'ї в тому числі на продукти харчування, дозвілля, утримання житла, його ремонт тощо;
- інші обставини, які вказують на наявність відносин, притаманних подружжю.
Зазначене вище, також кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2019 року у справі № 1-8/99, постановою Великої Палати Верховного Суду 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-й, постановами Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі № 182/670/15-ц, від 28.04.2021 року у справі № 309/2630/15-й, від 18.02.2021 року у справі №640/21524/18.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що відповідач передчасно ототожнює відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як відносини між членами сім'ї.
Фактично відповідач прирівнює спільне святкування Нового року (останній звітній день) позивача разом із дітьми та їх матір'ю закордоном до спільного проживання. Однак, такі доводи відповідача є неналежними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Окрім цього, ОСОБА_1 відповідачу було надано докази на підтвердження того, що станом на останній звітній день позивач проживав у готельному номері спільно із трьома дітьми. ОСОБА_2 проживала окремо в окремому готельному номері із четвертою дитиною.
Також, до суду не було надано доказів на придбання майна для спільного користування, а також не надано доказів на здійснення спільних витрат в інтересах сім'ї та доказів на наявності спільного бюджету ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Таким чином, враховуючи наведене вище, відповідач дійшов передчасних висновків спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що призвели до помилкових висновків щодо неповного відображення відомостей у декларації.
Згідно матеріалів справи, шлюбно-сімейні відносини між позивачем та його колишньою дружиною було припинено у 2015 році за рішенням суду по справі №215/1145/15-ц, яке набрало законної сили.
Відповідно до рішення суду по справі №215/1145/15-ц, сторони мають спільних чотирьох дітей, а шлюбні відносини, як встановлено судом, були припинені ще у грудні 2014 року, суперечок про розподіл майна між сторонами не існувало.
Враховуючи наявність спільних 4 дітей, з якими позивач спілкується, та підтримує відносини, та його право на побачення, в тому числі тривалі, спільні поїздки на відпочинок закордон не є підтвердженням наявності сімейних відносин та факту існування шлюбу.
Припинення шлюбних відносин не свідчить про фактичне припинення батьківський обов'язків відносно спільних 4 дітей.
Згідно матеріалів справи, після розірвання шлюбу в 2015 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір від 16 червня 2015 року, засвідчений нотаріально та зареєстрований за номером №905 у реєстрі.
Так, згідно п.2 Договору, за домовленістю між сторонами встановлюється порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей.
Пунктом 3 Договору зазначено, що ОСОБА_1 має право не менше, ніж 10 днів два рази на рік перебувати з дітьми з метою їх оздоровлення та відпочинку в лікувально-профілактичних та оздоровчих закладах як в Україні, так і поза її межами. Також цим пунктом визначено, що строк такого відпочинку може бути подовжений на підставі бажання дітей.
Пунктом 4 Договору встановлено і права позивача на особисте спілкування з дітьми не менше ніж 2 вихідні дні два рази на місяць. Строки такого перебування також не обмежені, можуть бути продовжені звичайні дні протягом року за бажанням дітей на невизначений термін.
Як вказує позивач, підтримання родинних відносин з чотирма дітьми, а також дружніх відносин з їх матір'ю, колишньою дружиною, є важливим для позивача.
Такі відносини врегульовані положеннями чинного законодавства України та положеннями договору від 16 червня 2015 року.
Таким чином, взаємовідносини між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають характеру спільного проживання та ведення спільного побуту.
Єдиним зв'язком у взаємовідносинах між позивачем та ОСОБА_2 , є участь у вихованні чотирьох спільних дітей, а позивач та ОСОБА_2 - не поєднані спільним побутом та виконанням взаємних прав та обов'язків між чоловіком та жінкою.
Вказані вище обставини також підтверджується долученими до матеріалів справи нотаріально посвідченими поясненнями.
Так, згідно нотаріально посвідчених пояснень наданих ОСОБА_1 від 05.04.2022 року, з моменту розлучення зі ОСОБА_3 , вони проживають окремо, мають роздільний побут та кожен з має своє особисте життя. На сьогоднішній момент сімейні (шлюбні) відносини між ними не поновлені, спільного господарства не ведуть, - кожен, після розлучення проживає повністю відокремленим від іншого життям. Однак, між ними на сьогодні збереглися шанобливі товариські стосунки, які зумовлені наявністю товариських відносин з метою виховання спільних дітей.
Для дітей, він постійно підтримує зв'язок, спілкування, відвідує, піклується про їх здоров'я, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, проводжує істотну частину вільного часу, є та завжди є батьком. ОСОБА_2 навіть після розлучення завжди підтримувала його бажання виконувати усі батьківські обов'язки, завжди надавала можливість спілкуватись із дітьми та надавала можливість проводити із ними усі свята та канікули за наявності в нього такої можливості.
Зауважив, що з 2015 року і до теперішнього моменту вони не поновлювали подружніх відносин та не планують їх поновлювати, на сьогоднішній день кожен проживає своїм особистим життям відокремлено один від одного, а тому висновки щодо того, що є ОСОБА_2 є членом його сім'ї не відповідає дійсності.
У нотаріально посвідчених поясненнях від 05.04.2022 року ОСОБА_4 зазначається, що з ОСОБА_5 він познайомився та потоваришував ще під час навчання в Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого. Також він став свідком його одруження із ОСОБА_3 , народження в них чотирьох спільних дітей, їх розлучення та подальшого спілкування. Тобто, ОСОБА_6 , як і його колишню дружину ОСОБА_7 , він знаю вже понад 20 років. Також є хрещеним батьком старшої доньки ОСОБА_1 і ОСОБА_8 .
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 одружились у 2002 році, в подальшому у них народилось четверо дітей. Однак, приблизно у 2015 році вони розлучились з особистих причин. ОСОБА_10 усіляко підтримує спілкування батька із дітьми. Також, ОСОБА_10 завжди намагається бути присутньою при такому спілкуванні, щоб діти відчували наявність у них родини попри розлучення батьків.
ОСОБА_9 , у свою чергу, усіляко намагається підтримувати гарні та дружні стосунки з ОСОБА_3 з метою повноцінного виховання дітей. На сьогоднішній день ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживають окремо один від одного, однак обидва приймають активну участь у вихованні спільних дітей.
Вказані особи є абсолютно незалежними по відношенню один до одного, не мають взаємних прав та обов'язків, кожен із них має своє особисте приватне життя, свідком чого він неодноразово був.
Після розлучення ОСОБА_10 проживає разом із дітьми в м.Києві. ОСОБА_9 проживає самостійно. Він проживає у декількох містах: Кривому Розі, Дніпрі, Києві та є людиною, яка взагалі не обтяжена будь-яким побутом.
У 2020 році ОСОБА_4 запросив ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та їх спільних дітей на святкування Нового 2021 року у великій компанії друзів і знайомих у Сполучених Штатах Америки.
Зазначив, що спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зводиться до питань виховання спільних дітей або до спільного захоплення - дайвінгу.
06.04.2022 року до суду також була надійшла заява ОСОБА_12 , у якій він зазначив, що ще під час проведення перевірки декларації ОСОБА_1 до нього надходив запит Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому ОСОБА_10 була зазначена як нібито член сім'ї ОСОБА_1 . Ще тоді у відповідь на вказаний запит він заперечив проти такого твердження.
ОСОБА_9 та ОСОБА_2 мають чотирьох спільних дітей. Як батьки, вони завжди намагаються створити комфортну родинну атмосферу для дітей та забезпечити їм достатню увагу від обох з батьків. Після розлучення ОСОБА_10 залишилась проживати разом із дітьми у місті Києві, а мій родич ОСОБА_9 почав жити окремо і цілком занурився у роботу. За родом своєї діяльності він проживає у кількох містах України: м. Кривому розі, м. Дніпрі, м. Києві.
Із ОСОБА_13 спільні сімейні відносини вони припинили ще у 2015 році та не поновлювали їх. Кожен із них має власний дохід, веде окреме господарство і окремий побут.
Згідно матеріалів справи, довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації від 04.02.2022 №87/22, відповідач вказує, що позивач та його колишня дружина п'ять разів протягом 2020 року мали спільні поїздки за кордон.
16.12.2020 року позивач та колишня дружина вилетіли до міста Стамбул та 14.01.2021 року повернулись до міста Київ. Зазначена поїздка була без дітей.
З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку, що станом на останній день звітного періоду - 31.12.2020 року, позивач спільно проживав із ОСОБА_2 , а отже, ОСОБА_2 була членом його сім'ї.
Такі доводи відповідача є передчасними, з огляду на таке.
Так, згідно матеріалів справи, пояснень позивача, 31.12.2020 року він зустрів Новий рік та провів час разом зі своїми дітьми, з якими він спільно не проживає, у великій компанії в Сполучених Штатах Америки. Загальна кількість людей була близько 30 чоловік.
Серед них, на запрошення хрещеного батька дитини позивача, була присутня і ОСОБА_2 (яка є матір'ю 4х спільних з позивачем дітей).
Крім поїздки, наприкінці грудня 2020 року до Сполучених Штатів Америки з метою святкування із спільними чотирма дітьми Нового року, позивач та ОСОБА_2 у 2020 році мали ще спільні поїздки, на які також посилається відповідач у довідці.
Адже згідно пояснень позивача, вказані поїздки пов'язані із тим, що в нього та ОСОБА_2 однакове захоплення - підводне пірнання. За загальним правилом підводного пірнання заборонено здійснювати занурення самостійно. Для самостійного занурення необхідне спеціальне навчання та сертифікат.
Позивач вказує, що ОСОБА_2 не має такого спеціального сертифікату та прохає позивача їздити з нею на підводне пірнання, оскільки не довіряє пересічним нирцям при використанні технічних засобів для дихання під водою, у зв'язку із чим, позивач іноді складає компанію ОСОБА_2 під час відповідних подорожей.
Згідно примітки статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у цілях розділ) VII (фінансова звітність) з урахуванням положень цього Закону членами сім'ї суб'єкта декларування, які не є його подружжям станом на останній день звітного періоду, вважаються особи, що спільно проживали із суб'єктом декларування станом на останній день звітного періоду.
Згідно положень абзацу вісімнадцятого статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» члени сім'ї це будь-які особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Таким чином, згідно прямої норми закону членами сім'ї суб'єкта декларування не є всі особи, які знаходяться поряд із ним (або проживають в одному із ним приміщенні) станом на останній день звітного періоду.
Членами сім'ї суб'єкта декларування станом на останній день звітного періоду є особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних).
Така правова позиція сформульована, зокрема, в пунктах 26-27 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №644/6274/16-ц: «26. Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Аналогічні висновки також були сформульовані Верховним Судом у постанові від 25.01.2018 року по справі №337-5266/15-ц.
Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що відносини, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично не відповідають критеріям понять «спільне проживання» та «члени сім'ї».
Дослідивши докази по справі, надані пояснення, судом встановлено, що спільного проживання та побуту, взаємних прав та обов'язків ОСОБА_1 із ОСОБА_2 не мав, ні станом на останній день звітного періоду, ні сукупно не менше 183 днів протягом звітного року, а відповідно ОСОБА_2 не може бути ототожнена як член сім'ї ОСОБА_1 у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Станом на останній день звітного періоду - 31.12.2020 року позивач фактично проживав із неповнолітніми дітьми у готелі The Hollywood Roosevelt, що також підтверджується роздруківкою відповідного підтвердного чеку про спільне проживання в готелі, яка долучена до матеріалів справи.
Батьківським обов'язком позивача є виховання дітей, у зв'язку із чим він намагається найчастіше бачитись та спілкуватись із дітьми.
Як вказує у письмових, нотаріально посвідчених поясненнях позивач, він не володіє інформацією щодо її майна, доходів, грошових активів, банківських рахунків та розпорядження ними.
Отже, відомості про майно, доходи, статки ОСОБА_2 та фінансові операції, не мають бути відображеними у декларації позивача, як особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_2 на момент складання декларації не є членом сім'ї позивача з 2015 року, тому у позивача не виник обов'язок щодо декларування належного ОСОБА_2 майна у своїй декларації, зокрема автомобіль, квартиру чи доходи ОСОБА_2 , про які йде мова в оскаржуваному рішенні.
Отже, з урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що відповідач не встановив фактичного і юридичного стосунку позивача до майна ОСОБА_2 .
Таким чином, оскаржуване позивачем рішення відповідача прийнято без дотримання принципів належності та достатності доказів, а висновок Національного агентства з питань корупції про те, що квартира та транспортний засіб належать на праві власності члену сім'ї (особі, яка спільно проживає, але не перебуває у шлюбі) є передчасними.
Як вказує позивач, з метою повноцінного, належного виховання чотирьох спільних дітей, забезпечення розвитку у них здорової психіки та зменшення стресу внаслідок розлучення батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зберігають дружні стосунки.
Таким чином, враховуючи положення статті 1, примітки до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 є членом сім'ї позивача є передчасними, а тому у позивача відповідно не виникало та не могло виникнути обов'язку відображати майно та статки ОСОБА_2 у своїй декларації.
Як встановлено матеріалами справи, з ОСОБА_2 ОСОБА_1 перебував в шлюбі та проживав однією сім'єю 13 років, з 2002 по 2015 роки.
Як зазначалося вище, від шлюбу ОСОБА_1 має чотирьох спільних дітей з ОСОБА_2 , старша з яких є вже повнолітньою.
Як вказує позивач, не дивлячись на розірвання шлюбу, позивач та ОСОБА_2 зберегли нормальні і дружні стосунки, адже їх об'єднують роки спільного життя, спільні діти, однакове захоплення.
Отже, ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача, ні в розумінні статті 1 та примітки до статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», ні в розумінні положень Сімейного кодексу України.
Іншого матеріали справи не містять.
Згідно пояснень позивача стосовно незазначення вартості колекцій наявних у нього картин, книг, - він набував зазначене у декларації рухоме майно як готові колекції книг чи картин не один рік. Вказане майно збиралось ним протягом життя, про що позивач також вказував у своїх поясненнях до НАЗК під час перевірки. Він не збирав протягом життя квитанції про придбання кожної окремої книги чи картини, що відповідно унеможливлює надання підтвердження про час придбання, вартість рухомого майна тощо.
Встановлено, що задеклароване рухоме майно (картини, книги та інше) було набуте позивачем до подання першої декларації та декларувалось увесь час, не змінюючи відомостей про зазначене майно.
Згідно п. 98 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021 року за № 11 (чинних на момент подання позову), затверджених Національним агентством з питань запобігання корупції визначено, що «При поданні першої декларації відповідно до вимог Закону суб'єкт декларування зазначає відомості про все цінне рухоме майно, в тому числі набуте до її подання, вартість - якого перевищує 100 ПМ, що належить йому або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної, або перебуває в його чи їх володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право, етапом на кінець звітного періоду або перебувало у їхньому володінні чи користуванні протягом не менше половини днів звітного періоду. Зазначати дані про вартість майна та дату його набуття не обов'язково, якщо права на таке майно набуті до подання суб'єктом декларування першої декларації відповідно до вимог Закону. У такому разі рекомендується обрати позначку «Право на майно набуто до подання першої декларації, поданої відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (примітка до п. 3 ч. 1 ст. 46 Закону, п.п. 2 п. б розділу IV Порядку № 449/21)».
Згідно п. 98 Роз'яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) №1 від 03.02.2021 (чинних на момент заповнення декларації) встановлено, що «відомості про цінну рухому річ повинні бути зазначені у декларації, якщо її вартість перевищує встановлений Законом поріг декларування, а саме 100 ПМ. Вартість цінної рухомої речі, що перебуває у власності суб'єкта декларування або членів його сім'ї, зазначається у грошовій одиниці України на дату набуття об'єкта у власність, володіння або користування (як зазначено в документі, на підставі якого було набуто право власності, якщо такий наявний, або за останньою грошовою оцінкою). Зазначати дані про вартість такого майна та дату його набуття не обов'язково, якщо права на таке майно набуті до подання суб'єктом декларування першої декларації відповідно до вимог Закону. У такому разі необхідно додатково зазначити, що відповідне майно набуто до початку періоду здійснення суб'єктом декларування діяльності з виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
Враховуючи встановлені обставини, слід вказати, що зазначення вартості та моменту набуття рухомого майна визначеного у Декларації (книг, картин тощо) не було обов'язковим, адже задеклароване рухоме майно було набуте позивачем до подання першої декларації та декларувалось увесь час, не змінюючи відомостей про зазначене майно.
Окрім цього, у разі наявності сумнівів щодо існування вказаного рухомого майна, необхідності додаткового встановлення його якісних характеристик посадові особи відповідача, не були позбавлені права здійснити додаткові запити до суб'єкту декларування та/або третіх осіб.
У наданих поясненнях позивача до відповідача на вих. №403-01/57923/21 від 02.08.2021 року стосовно внесення відомостей про особу, якій позичено кошти позивач обрав у полі «Установа, в якій відкриті такі рахунки або до якої зроблені відповідні внески або фізична особа» позначку «Не застосовується» зазначено, що підставою, для внесення до декларації відомостей про кошти, позичені третім особам у розмірі 50000 дол.США, відображених у Розділі 12 «Грошові активи», є відповідний договір позики. Копія заяви позичальника про визнання зобов'язання за договором, зокрема щодо повернення 50000 дол. США була додана до пояснень.
Також при заповненні полів «Інформація про фізичну або юридичну особу, яка має право розпоряджатися таким рахунком або має доступ до індивідуального банківського сейфу (комірки)» та «Інформація про фізичну та юридичну особу, яка відкрила рахунок на ім'я суб'єкта декларування або членів його сім'ї», було вказано себе (позивача), тоді як у цих полях необхідно було обрати позначки «Не застосовується». Як зазначає позивач у своїх поясненнях до відповідача вих. №403-01/57923/21 від 02.08.2021 року, документами, на підставі яких до декларації внесені відомості про банківські рахунки, залишок коштів на рахунках станом на 31.12.2020 року, розмір доходів у вигляді процентів на додаткове благо, відображені у Розділі 12.1 «Банківські та інші фінансові установи, у яких відкриті рахунки суб'єкта декларування або членів його сім'ї» є відповідні довідки з банків, а також інформація про рух коштів по всім банківським рахункам. Такі нововведення до декларування щодо інформації про банківські рахунки з пропонованими формами можуть ввести особу, яка заповнює декларацію в оману, адже запропоновані варіанти вказують і суб'єкта декларування.
Згідно статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» повна перевірка декларації на предмет достовірності задекларованих відомостей проводиться шляхом аналізу відомостей про об'єкти декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем, а при прийнятті рішення мають враховуватись відомості, надані суб'єктом декларування, щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей.
Пунктом 3 розділу І Порядку № 56 регламентовано, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами:
верховенства права;
рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб'єктів декларування;
об'єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб;
достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації;
неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб'єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом;
гарантування права на судовий захист суб'єктів декларування.
Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.
Пунктом 6 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.02.2017 року № 56 встановлено, що під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:
відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;
відомості, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;
відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;
відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.
При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов'язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.
Отже, рішення НАЗК про результати повної перевірки декларації повинно бути об'єктивним, ґрунтуватись на достовірній і повній інформації та прийматись на підставі всебічного аналізу.
Однак, відповідач в оскаржуваному рішенні вказує лише на «наявність ознак», отже за наслідками перевірки не виявлено достовірних, однозначних та переконливих доказів існування члена сім'ї, який спільно проживає, але не перебуває у шлюбі.
Таким чином, враховуючи наведене вище, під час складання підпунктів оскаржуваної довідки відповідач керувався припущеннями щодо «наявності ознак», що не ґрунтується на положенням чинного законодавства.
Враховуючи викладене вище, є протиправними та підлягають скасуванню підпункти 1 та 2 пункту 3.1., пункт 4, підпункти 5.1, 5.2., 5.3 пункту 5 розділу 3, пункт 4.1 розділу 4 довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання, від 04.02.2022 №87/22.
Щодо оскарження обґрунтованого висновку, слід зазначити про таке.
Висновок відповідача щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого ст. 366-2 Кримінального кодексу України в силу пункту 5 розділу III Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Наказом НАЗК від 29 січня 2021 року № 26/21 є похідним рішенням і приймається на основі та на виконання довідки.
Тому, з урахуванням висновків, здійснених у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року по справі № 640/1221/19, обґрунтований висновок також підлягає судовому оскарженню.
Відповідно до абзаців 3, 5 частини 7 статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції.
Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п'яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 26/21 передбачено, що у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.
Обґрунтований висновок повинен містити таку інформацію: підстави для проведення перевірки; дату початку та завершення строку перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); виявлені порушення, обґрунтування відповідних висновків, у тому числі посилання на матеріали, які стали підставою для висновку, та врахування пояснень Суб'єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами перевірки.
Обґрунтований висновок одразу після підписання уповноваженою особою передається на погодження керівнику, який погодив довідку.
Обґрунтований висновок погоджується в строк не пізніше 5 робочих днів з наступного робочого дня за днем його підписання уповноваженою особою.
Після погодження обґрунтованого висновку його затверджує Голова Національного агентства або заступник Голови Національного агентства. Затверджений обґрунтований висновок разом із відповідними матеріалами надсилається до органу досудового розслідування з урахуванням положень статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
Однак, станом на 02.05.2022 року, до суду не було надано тексту обґрунтованого висновку чи інформації щодо прийняття обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов'язаного з корупцією, складеного за результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання до Національного антикорупційного бюро України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення позивача із позовною вимогою щодо оскарження обґрунтованого висновку є передчасним, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування обґрунтованого висновку щодо правопорушення, пов'язаного з корупцією, складеного за результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання до Національного антикорупційного бюро України, не підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).
Згідно з частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірні прийнятих рішень.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Національне антикорупційне бюро України в частині визнання протиправним та скасування підпунктів довідки.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Національне антикорупційне бюро України про визнання протиправними та скасування підпунктів довідки і висновку - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати підпункти 1 та 2 пункту 3.1., пункт 4, підпункти 5.1, 5.2., 5.3 пункту 5 розділу 3, пункт 4.1 розділу 4 довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України IX скликання, від 04.02.2022 №87/22.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Позивач: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Національне агентства з питань запобігання корупції (01103, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452).
Третя особа: Національне антикорупційне бюро України (03035, м.Київ, вул.Василя Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 39751280).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 02.05.2022 року.
Суддя В.В. Ільков