05 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/2257/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.06.2021 №Ф-3261-55 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 37 788,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 14.04.2000 ОСОБА_1 зареєстровано фізичною особою-підприємцем, проте дохід як фізична особа-підприємець позивач не отримувала, натомість отримувала заробітну плату як найманий працівник.
Позивач працювала з 17.05.2010 на ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ» та була звільнена 16.12.2020, що підтверджується довідкою від 01.02.2022 №146.
ОСОБА_1 вважає, що оскільки вона була найманим працівником, працювала на ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ» в період з 01.01.2017 по 01.01.2021, тому замість неї сплачувався єдиний внесок роботодавцем.
З урахуванням викладеного, вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Волинській області 15.06.2021 №Ф-3261-55 є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що згідно бази даних ІС «Податковий блок» СПД ОСОБА_1 перебувала на обліку з 14.04.2000, з 22.11.2021 платник перебуває в 11 стані - припинено але не знято з обліку.
09.02.2018 було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 8 448,00 грн, за 2017 рік сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника винник борг.
19.04.2018 за І кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 457,18 грн, за 2017 рік сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника винник борг.
19.07.2018 за ІІ кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 457,18 грн, за 2017 рік сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
19.10.2018 за ІІІ кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 457,18 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
Станом на 31.12.2018 в ІКПП обліковувалась заборгованість в сумі 9 828,72 грн.
19.01.2019 за IV кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 457,18 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
19.04.2019 за І кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 754,18 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
19.07.2019 за ІІ кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 754,18 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
19.10.2019 за ІІІ кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 754,18 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
Станом на 31.12.2019 в ІКПП обліковувалась заборгованість в сумі 11 016,72 грн.
19.01.2020 за IV кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 754,18 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
19.04.2020 за І кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 078,12 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
19.07.2020 за ІІ кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 1 039,06 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
19.10.2020 за ІІІ кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 3 178,12 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
Станом на 31.12.2020 в ІКПП обліковувалась заборгованість в сумі 6 295,30 грн.
19.01.2021 за IV кв. було нараховано до сплати єдиний соціальний внесок в сумі 2 200,00 грн, сплата не відбулася в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника виник борг.
Представник відповідача зазначив, що на цій підставі позивачу були сформовані та направлені поштою з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ. Дана адреса зазначена як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і в АІС «Податковий блок», а також і у позовній заяві.
У зв'язку з несплатою та збільшенням боргу по ЄСВ після настання граничних термінів сплати, ГУ ДПС у Волинській області відповідно до статі 25 Закону України від 08.10.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3261-55 від 15.06.2021 на суму 37 788,74 грн, яку сформовано на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (Розділ VI п. 3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 №449).
З врахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати за участі представника ГУ ДПС у Волинській області.
Щодо клопотання представника відповідача про здійснення розгляду справи за участі представника ГУ ДПС у Волинській області.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачав підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.04.2000 зареєстрована як фізична особа-підприємець, а з 22.11.2021 перебуває в стані припинення, однак не знято з обліку.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 04.06.2007 та довідки ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ» від 01.02.2022 №146 (а.с.11-16), ОСОБА_1 з 17.05.2010 згідно наказу від 17.05.2010 №560/К була прийнята на посаду комплектувальника проводів виробничого відділу ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна», з 15.12.2016 ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна» було перейменоване на ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ» на підставі протоколу Загальних зборів учасників від 23.11.2016 №37, наказу №45 від 15.12.216, та 16.12.2020 позивача було звільнено відповідно до наказу №1827-к/тр від 14.12.2020 згідно статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).
15.06.2021 ГУ ДПС у Волинські області сформовано вимогу №Ф-3261-55У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 27.09.2021 на суму 37 788,74 грн, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи податкових органів (а.с.10).
Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернулася до суду із вказаним позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).
За змістом статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
А пункт четвертий частини першої цієї статті до платників єдиного внеску відносить також фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Абзацом першим частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами частини 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).
Тобто, соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.
Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).
У силу вимог Закону №2464-VI за найманого працівника єдиний внесок сплачує роботодавець; фізична особа - підприємець сплачує єдиний внесок самостійно.
Зазначені механізми передбачені з метою участі усіх без винятку працюючих осіб (у тому числі, і тих, що забезпечують себе працею самостійно) у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, позивач зазначає, що є учасником системи загальнообов'язкового державного соціального страхування як найманий працівник.
Як вбачається із трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 04.06.2007 та довідки ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ» від 01.02.2022 №146, протягом спірного періоду ОСОБА_1 працювала на ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ».
З 22.11.2021 платник податку перебуває в стані припинення, однак не знята з обліку.
Відповідач наполягає на необхідності сплати єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем. Свою позицію фіскальний орган мотивує посиланням на те, що позивач у спірний період була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, а відсутність у неї доходу від підприємницької діяльності не є визначальною ознакою для сплати єдиного внеску, оскільки Закон №2464-VI зобов'язує таку особу сплатити єдиний внесок і у разі відсутності доходу від ведення підприємницької діяльності. В обґрунтування правомірності цих доводів відповідач посилається на приписи абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI.
Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу, суд виходить з такого.
Дохід - це загальна кількість матеріальних цінностей, одержаних особою за певний проміжок часу.
Підприємницька діяльність за певних обставин може бути і збитковою, що виключає отримання особою доходу (прибутку).
Разом з цим, як дохід, так і збитки є результатом ведення такою особою підприємницької діяльності.
Але у спірних правовідносинах позивач підприємницьку діяльність у згаданий період не здійснював, а працював найманим працівником.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Враховуючи, що позивач у спірний період була найманим працівником, тому платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску, з огляду на що відповідачем безпідставно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2021 №Ф-3261-55У.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність спірної вимоги від 15.06.2021 №Ф-3261-55У, тому позов про визнання її протиправною та скасування слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 992,40 грн, що був сплачений квитанцією від 16.02.2022.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу від 15 червня 2021 року №Ф-3261-55 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 37 788 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 74 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук