м. Вінниця
05 травня 2022 р. Справа №120/12789/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогами визнати неправомірним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов'язати відповідача призначити їй пенсію згідно із статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, адже постійно проживала (працювала) на території зони радіоекологічного контролю (у місті Ладижин) і при цьому станом на 01 січня 1993 року прожила у цьому населеному пункті не менше чотирьох років.
12 серпня 2021 року позивач звернулася до Ладижинського відділу обслуговування громадян №11 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06 вересня 2021 року її повідомлено про прийняття за результатами розгляду її заяви рішення №025350005352 від 18 серпня 2021 року, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки станом на 01 січня 1993 року проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю менше чотирьох років.
Позивач вважає відмову в призначенні пенсії протиправною, оскільки до заяви про призначення пенсії нею подано копію посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), однією із умов видачі якого було те, щоб особа станом на 01 січня 1993 року проживала або відпрацювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років.
Крім того, надано довідку про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 й інші документи, які підтверджують право позивачки на призначення їй відповідної пенсії.
Ухвалою від 11 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
04 травня 2022 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення віку на два роки за умови постійного проживання чи роботи у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання чи роботи в цей період та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання чи роботи у вказаній зоні, але не більше 5 років. Водночас, довідкою вих. №23-14-1701, що видана відділом ведення реєстру Ладижинської територіальної громади 15 червня 2021 року, підтверджено проживання позивачки на території міста Ладижин з 01 квітня по 24 квітня 1989 року, а також з 12 травня 1989 року по 31 грудня 2014 року, що в загальному становить менше чотирьох років станом на 01 січня 1993 року. За таких обставин позивачка не має права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , що видане Вінницькою обласною державною адміністрацією у грудні 1992 року, ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
12 серпня 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
До заяви долучено копії наступних документів: паспортного документа, реєстраційного номера облікової картки платника податків, диплому про навчання, посвідчення особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про шлюб. Також надано трудову книжку, а також довідку вих. №23-14-1701, що видана відділом ведення реєстру Ладижинської територіальної громади 15 червня 2021 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вих. №0200-0213-8/54656 від 06 вересня 2021 року заявницю повідомлено, що за результатами розгляду її заяви про призначення пенсії 18 серпня 2021 року прийнято рішення №025350005352, яким їй відмовлено в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки станом на 01 січня 1993 року проживала у зоні посиленого радіоекологічного контролю менше чотирьох років.
Надаючи оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту рішення - Закон).
Так, пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені статтею 55 Закону, згідно з пунктом 2 частини 1 якої потерпілі від Чорнобильської катастрофи, а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до частини 3 статті 55 Закону призначення та виплата пенсій названим категоріям (зокрема й потерпілим від Чорнобильської катастрофи) провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Частиною 1 статті 65 Закону передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами 3, 4 статті 65 Закону посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Оскільки посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , видане позивачці у грудні 1992 року, тому аналізу підлягають положення порядку видачі посвідчень, що діяв на момент видачі ОСОБА_1 відповідного посвідчення.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту рішення - Порядок №501).
Пунктом 2 Порядку №501передбачалося, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В (пункт 6 Порядку №501).
Відповідно до пункту 10 Порядку №501 видача посвідчень провадиться іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
При цьому, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7).
У додатку №7 до Порядку №501 наведено форму довідки, у якій йшлося про підтвердження факту постійного проживання або постійної роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю особи, якій така довідка видається, із зазначенням про те, що станом на 01 січня 1993 року така особа проживала або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років.
Окрім того, документи, які подаються до Пенсійного фонду України та його управлінь для призначення пенсії, в тому числі на пільгових умовах, визначені Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (далі по тексту рішення - Порядок №22-1).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додається і документ, який засвідчує особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відтак, з аналізу наведених норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право на користування пільгами, встановленими Законом, зокрема і право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
При цьому, довідка про період проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю є лише підставою для визначення в установленому порядку статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 квітня 2020 року у справі № 212/5780/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №591/4104/16-а, від 02 березня 2021 року у справі №345/1831/17, від 17 травня 2021 року у справі №398/494/17 та ряду інших.
Таким чином, зважаючи на те, що довідка, якою підтверджується факт постійного проживання особи або постійної роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю при умові, що станом на 01 січня 1993 року така особа проживала або відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років, є підставою для видачі посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (а позивачеві саме таке посвідчення і видано), тому при призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону слід враховувати, що такою особою підтверджено факт проживання (роботи) на відповідній території станом на 01 січня 1993 року не менше чотирьох років.
За таких обставин суд вважає, що долученими до заяви про призначення пенсії документами підтверджується право ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону, а тому рішення пенсійного органу №025350005352 від 18 серпня 2021 року є протиправним, адже саме таким порушено права позивачки на пенсійне забезпечення.
Водночас, у позовній заяві йдеться про необхідність визнання протиправним та скасування листа пенсійного органу вих. №0200-0213-8/54656 від 06 вересня 2021 року, яким позивачку повідомлено про результат розгляду її заяви про призначення пенсії.
Однак, така вимога не може бути задоволеною, адже лист органу пенсійного фонду не є рішенням такого органу, а надіслання такого переслідує мету повідомити заявницю про результат розгляду поданої заяви.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, з метою ефективного захисту прав позивачки суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог та визнати і скасувати рішення пенсійного органу №025350005352 від 18 серпня 2021 року.
З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення пенсійного органу, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії, тому задоволенню підлягає і похідна від основної вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону з 12 серпня 2021 року.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачкою при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 04 жовтня 2021 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, а тому на її користь слід стягнути 454 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 908 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №025350005352 від 18 серпня 2021 року, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12 серпня 2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і установ України: 13322403)
Рішення суду в повному обсязі виготовлено 05.05.2022
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович