Справа № 342/1391/19
Провадження № 22-ц/4808/454/22
Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.
Суддя-доповідач Василишин
03 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Василишин Л.В.
суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.
секретаря Мельник О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Городенківського районного суду від 02 грудня 2021 року, постановлену у складі судді Андріюк І.Г. в м. Городенка, у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжака Івана Івановича про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа,
01 грудня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжак І.І. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні знаходиться виконавче провадження № 63086495 з виконання виконавчого листа № 342/1391/19, виданого 26 серпня 2020 року Городенківським районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 132 000 грн, в т.ч. 120 000 грн збитків, завданих невиконанням зобов'язання, 12 000 грн штрафу, а також 1 320,12 грн судового збору. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_3 . Останньому направлялися на адресу, вказану у виконавчому листі, постанови від 18 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат, про стягнення з боржника основної винагороди, виклик приватного виконавця та бланк декларації про доходи та майно боржника - фізичної особи. Вказані документи вручені особисто ОСОБА_3 01 жовтня 2020 року. В постанові про відкриття виконавчого провадження боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення завідомо неправдивих відомостей. Проте, боржник декларацію не подав, рішення суду не виконав, на виклики не з'являється, майно, на яке можна було б звернути стягнення, у нього відсутнє. На рахунки боржника накладено арешт та кошти, які поступали на рахунки, примусово стягнуто і перераховано стягувачу в рахунок погашення боргу в сумі 43 547,24 грн. У телефонній розмові боржник повідомив, що перебуває на роботі за межами України, а саме у м. Париж Французької Республіки, та запевнив, що заборгованість погасить. Однак, протягом 2021 року борг не погашав, окрім коштів, які були примусово списані з рахунку боржника та перераховані стягувачу у розмірі 6 603,19 грн. Дані дії свідчать про умисне та свідоме ухилення боржника від виконання покладених на нього боргових зобов'язань.
Посилаючись на наведене, приватний виконавець просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, на підставі якого Городенківським районним судом видано виконавчий лист № 342/1391/19 від 26 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 132 000 грн, в т.ч. 120 000 грн збитків, завданих невиконанням зобов'язання, 12 000 грн штрафу, а також 1 320,12 грн судового збору.
Ухвалою Городенківського районного суду від 02 грудня 2021 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжака І.І. про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа відмовлено.
На вказану ухвалу представник ОСОБА_1 - адвокат Савчук Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зокрема зазначає, що приватним виконавцем Сапіжаком І.І. вживалися належні заходи щодо виконання рішення суду, повідомлення боржника про наявність відкритого виконавчого провадження та виклику його для надання пояснень. Вказані документи були отримані боржником 01 жовтня 2020 року, однак боржник вимоги приватного виконавця не виконав та на виклик не з'явився. В подальшому 05 лютого 2021 року, 28 травня 2021 року та 14 липня 2021 року приватний виконавець повторно направляв боржнику виклики з вимогою з'явитися, однак ОСОБА_3 такі виклики ігнорував.
Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що підтвердження отримання повідомлення про відкриття виконавчого провадження 01 жовтня 2020 року лише за одним трек-номером поштового відправлення не може вважатися належним повідомленням, адже неможливо встановити вміст конверту та документів, що були направлені боржнику, а також про відсутність доказів вручення боржнику викликів на 05 лютого 2021 року, 28 травня 2021 року та 14 липня 2021 року є необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачено надсилання виконавцем документів на адресу боржника цінним листом з описом вкладення чи з повідомленням про вручення. При цьому, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Також безпідставним є висновок суду про неможливість виконання боржником зобов'язань через фінансові труднощі. Підтвердженням цього, на переконання суду, є факт перебування боржника на роботі за межами України, про що зазначено в акті, складеному приватним виконавцем за наслідками телефонної розмови з боржником, який повідомив про погашення заборгованості за наявності у нього фінансової можливості. Проте, факт перебування боржника на роботі у Французькій Республіці з кінця 2020 року навпаки свідчить про наявність у нього можливості виконати рішення суду. З платіжних доручень від 11 жовтня 2020 року, 16 жовтня 2020 року, 19 жовтня 2020 року та 24 листопада 2020 року вбачається, що приватним виконавцем в примусовому порядку стягнуто з банківських рахунків ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 43 547,24 грн. Наведене свідчить, що боржник володіє грошовими коштами, необхідними для погашення заборгованості перед ОСОБА_1 , однак ухиляється від добровільного виконання свого обов'язку. Таким чином, єдиним способом, який може спонукати ОСОБА_3 до виконання покладених на нього обов'язків є обмеження його у праві виїзду за межі України.
У зв'язку з наведеним, представник апелянта просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання приватного виконавця Сапіжака І.І. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за кордон задоволити.
Відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до апеляційного суду не надходив.
У засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник апелянта надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі апелянта, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задоволити.
Інші учасники справи причину неявки суду не повідомили.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності сторін, які не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Сапіжака І.І. знаходиться виконавче провадження № 63086495 з виконання виконавчого листа № 342/1391/19, виданого 26 серпня 2020 року Городенківським районним судом, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 132 000 грн, в т.ч. 120 000 грн збитків, завданих невиконанням зобов'язання, 12 000 грн штрафу, а також 1 320,12 грн судового збору. Боржником за вказаним виконавчим документом є ОСОБА_3
18 вересня 2020 року приватним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с. 123-125).
Копії вказаних постанов разом із викликом приватного виконавця та бланком декларації про доходи та майно боржника - фізичної особи були направлені ОСОБА_3 та отримані ним особисто 01 жовтня 2020 року, що підтверджується відстеженням за номером рекомендованого поштового відправлення на сайті АТ «Укрпошта» (а.с. 126, 140).
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження боржника було зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Однак, боржник вимоги постанови не виконав та на виклик приватного виконавця від 18 вересня 2020 року не з'явився, про що приватним виконавцем складено акт від 02 жовтня 2020 року (а.с. 139).
05 лютого 2021 року, 28 травня 2021 року, 14 липня 2021 року приватний виконавець повторно направляв боржнику виклики з'явитися щодо сплати боргу або для надання підтверджуючих документів про сплату, на які боржник не з'являвся (а.с. 152, 159, 161).
У межах виконавчого провадження приватним виконавцем направлялися запити до державних органів та установ з метою з'ясування наявності коштів, рухомого або нерухомого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.
Відповідно до отриманої інформації, майно, на яке можна було б звернути стягнення, у ОСОБА_3 відсутнє (а.с. 127, 134, 137, 138, 143, 146,155, 156, 165).
Згідно відповідей Державної фіскальної служби України від 18 вересня 2020 року та 14 листопада 2021 року на запити щодо наявних рахунків у боржника, фізичну особу-підприємця знято з обліку у контролюючих органах (а.с. 128, 167).
Згідно з повідомленнями Пенсійного фонду України від 21 вересня 2020 року на запити про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформацію про боржника не знайдено (а.с. 132, 133).
21 вересня 2020 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми 146 853,05 грн (а.с. 131), а 28 вересня 2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника у межах суми 146 853,05 грн (а.с. 136).
Відповідно до повідомлень АТ «Універсал Банк» від 07 жовтня 2020 року № 11117 А-БТ, АТ «УкрСиббанк» від 30 квітня 2021 року № 31-4/28540-БТ та АТ КБ «Приватбанк» від 04 червня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-210602/14733, приватного виконавця повідомлено про накладення арешту на рахунки боржника ОСОБА_3 (а.с. 142, 158, 160).
Згідно з копіями платіжних доручень від 16 жовтня 2020 року, 19 жовтня 2020 року, 24 листопада 2020 року та 11 жовтня 2021 року, внаслідок примусового стягнення з рахунків боржника, відбулося погашення боргу згідно виконавчого листа №342/1391/19 від 26 серпня 2020 року на загальну суму 43 547,24 грн (а.с. 143, 144, 148, 164).
Відповідно до повідомлення Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 25 вересня 2020 року ОСОБА_3 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданим 27 червня 2018 року органом видачі 2610 (а.с. 141).
Згідно відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08 липня 2021 року № 91-24785/0/15-21 ОСОБА_3 неодноразово перетинав державний кордон України.
З акту приватного виконавця від 12 серпня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 зателефонував на мобільний телефон приватного виконавця із телефонного номера іноземної держави та повідомив, що перебуває на заробітках за межами України, а саме в м. Париж Французької Республіки, виїхав в кінці 2020 року та з того часу на територію України не повертався. Стосовно погашення боргу повідомив, що борг погасить, коли заробить кошти (а.с. 163).
Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не доведено факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання за судовим рішенням, а сама по собі наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, не є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Верховний Суд України в листі від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» роз'яснив, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Під поняттям «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
З урахуванням вимог ст.441 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» саме заявник - виконавець зобов'язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником рішення суду.
Приватним виконавцем Сапіжаком І.І. не надано доказів навмисного або іншого свідомого невиконання боржником рішення суду.
Натомість матеріалами справи підтверджується, що заборгованість згідно виконавчого листа № 342/1391/19 від 26 серпня 2020 року частково погашена на суму 43 547,24 грн. Як зазначив у поданні приватний виконавець, боржник неодноразово телефонував на його мобільний телефон, говорив про те, що перебуває за кордоном на заробітках та погасить заборгованість, що свідчить про відсутність факту ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.
За таких обставин висновок суду про недоведеність факту умисного ухилення боржника від виконання зобов'язання за судовим рішенням є обґрунтованим.
Твердження представника апелянта, що факт перебування боржника на роботі у Французькій Республіці з кінця 2020 року навпаки свідчить про наявність у нього можливості виконати рішення суду, та що боржник володіє грошовими коштами, необхідними для погашення заборгованості перед ОСОБА_1 , не приймаються до уваги, оскільки не підтверджені належними доказами. Реагування боржника на вимоги виконавця навіть у спосіб, вказаний виконавцем, свідчать про відсутність умислу щодо уникнення виконання зобов'язання. Крім того, відсутні і об'єктивні дані щодо систематичного перетину боржником кордону у спірний період, що у випадку обмеження у виїзді, не буде ефективним способом забезпечення виконання рішення суду.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки правове значення в даному випадку має факт умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду, а такий ні приватним виконавцем, ні апелянтом не доведений.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Городенківського районного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текс постанови складено 06 травня 2022 року.
Суддя-доповідач: Василишин Л.В.
Судді: Фединяк В.Д.
Максюта І.О.