Справа № 541/3526/21
Провадження №2/541/332/2022
Іменем України
03 травня 2022 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої, судді Куцин В. М.,
секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування,
23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та визнання права власності на 1/8 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування.
Просила визнати за нею право власності на ј (одну четверту) частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на 1/8 (одну восьму) частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги тим, що вона народилася у селі Савинці Миргородського району Полтавської області. На даний час вона проживає в м. Миргороді, але у АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок у якому проживали її батьки, а на даний час проживає її брат зі сім'єю. Рішенням третьої сесії Савинцівської сільської ради сьомого скликання від 29.01.2016 року вулиця Леніна у селі Савинці була перейменована на вулицю Миру.
Її батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Лише після смерті батьків вона з'ясувала, що на вищезазначений житловий будинок правовстановлюючі документи відсутні.
Згідно довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 19.10.2020, станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , не зареєстровано.
У період з 01.01.2013 року і по даний час право власності на зазначений будинок також не реєструвалося, про що свідчить інформація, одержана з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до рішення № 5 виконавчого комітету Савинцівської сільської ради від 26.03.1997 року (протокол № 3) «Про оформлення прав власності на будинки, що розташовані в селі Савинці», надано право оформити право приватної власності на будинок по АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 .
Згідно архівної довідки № 01-38/169 від 20.10.2020 року, у рішенні №5 протоколу засідання виконавчого комітету Савинцівської сільської ради щодо оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , надано право оформити право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на ОСОБА_3 - ј, ОСОБА_4 -1/4, ОСОБА_5 - ј, ОСОБА_5 - 1/4.
За даними погосподарського обліку по Савинцівській сільській раді зазначене домоволодіння було віднесене до суспільної групи «колгоспний двір».
В період 1991-1995 роки в домогосподарстві проживали і були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - голова двору; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - чоловік; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -син; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дочка.
Згідно довідки ДКП «Миргородгехінвентаризація» була проведена інвентаризація будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 та виготовлений технічний паспорт. Всі будівлі збудовані у період з 1970 року по 1991 рік, тобто дійсно є спільною власністю членів колгоспного двору.
З викладеного вище слідує, що майно колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, частки якого є рівними, належало: ОСОБА_3 - 1/4 частина; ОСОБА_4 - 1/4 частина; ОСОБА_2 - 1/4 частина; ОСОБА_5 - 1/4 частина.
Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 частина житлового будинку, яка належала померлому. Після смерті ОСОБА_4 спадкоємці не зверталися до органів нотаріату із заявами про прийняття спадщини. Спадкова справа не відкривалася. Згідно довідки № 124, яка видана 11.02.2020 року Савинцівською сільською радою, на момент смерті спадкодавця разом із ним в одному господарстві були зареєстровані і проживали: співмешканка - ОСОБА_3 ; син - ОСОБА_2 ; невістка - ОСОБА_6 ; онука - ОСОБА_7 ; онука - ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Отже, згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв син - ОСОБА_2 .
13.02.2020 року ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Смаги Л. М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку, але отримав відмову. У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії підставою для відмови зазначена відсутність правовстановлюючого документу на житловий будинок з господарськими будівлями.
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 її спадкоємці - син та дочка - ОСОБА_1 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_9 ), у встановлений законом строк, звернулися до приватного нотаріуса Смаги Л. М. із заявами про прийняття спадщини. 16.02.2017 року нотаріусом заведена спадкова справа.
13.02.2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , як спадкоємці першої черги за законом, звернулися до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину на частину житлового будинку з господарськими будівлями, яка належала померлій матері. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус заявникам відмовила у видачі свідоцтв у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок.
ОСОБА_5 оформив право власності на належні йому 5/8 частини спірного будинку шляхом визнання права власності у судовому порядку.
Земельна ділянка, на якій розташований вищезазначений житловий будинок, не приватизована. На підтвердження цього факту Савинцівською сільською радою 09.04.2019 року видана довідка № 366. Інше речове право на землю також не оформлялося.
В зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суд з даним позовом.
Відповідно до ухвали судді від 31 січня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання .
Ухвалою суду від 24 лютого 2022 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, представник направила заяву, просила розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с. 107).
Представник відповідача Великосорочинської сільської ради в судове засідання не з'явився, в раніше поданій заяві просив проводити розгляд справи без участі представника (а.с. 106).
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляду справи у його відсутність, не заперечував проти позову, позовні вимоги визнав (а.с.111).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Батьками позивача ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . (а.с. 85). ОСОБА_1 змінила прізвище із « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.07.2007 (а.с.59).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 15.10.2010 року виданого Савинцівською сільською радою (а.с.61).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 01.09.2016 року виданого Савинцівською сільською радою (а.с. 62).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та визнання права власності на 3/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування, яке набрало законної сили 17 серпня 2021 року, встановлено:
Рішенням третьої сесії Савинцівської сільської ради сьомого скликання від 29.01.2016 року вулиця Леніна у селі Савинці була перейменована на АДРЕСА_1 .
Згідно довідки ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 19.10.2020, станом на 31 грудня 2012 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Відповідно до рішення № 5 виконавчого комітету Савинцівської сільської ради від 26.03.1997 року (протокол № 3) «Про оформлення прав власності на будинки, що розташовані в селі Савинці», надано право оформити право приватної власності на будинок по АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5
Згідно архівної довідки № 01-38/169 від 20.10.2020 року, у рішенні №5 протоколу засідання виконавчого комітету Савинцівської сільської ради щодо оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , надано право оформити право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на ОСОБА_3 - ј частина, ОСОБА_4 -1/4 частина, ОСОБА_5 - ј частина, ОСОБА_5 - ј частина .
За даними погосподарського обліку по Савинцівській сільській раді зазначене домоволодіння було віднесене до суспільної групи «колгоспний двір», що підтверджується випискою з погосподарської книги № 5 села Савинці за 1991 - 1995 роки та світлокопією сторінок 19-20 із погосподарської книги № 5 за 1991 - 1995 роки села Савинці. Особовий рахунок домогосподарства АДРЕСА_3 .
В період 1991-1995 роки в домогосподарстві проживали і були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - голова двору; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - чоловік; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 -син; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дочка .
Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 житловий будинок та господарські споруди збудовані до 1992 року .
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після , припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору ( в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
З викладеного вище слідує, що майно колгоспного двору на праві спільної сумісної власності, частки якого є рівними, належало: ОСОБА_3 - 1/4 частина; ОСОБА_4 - 1/4 частина; ОСОБА_2 - 1/4 частина; ОСОБА_5 - 1/4 частина.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану, який наданий 17.12.2020 року Миргородським міськрайонним відділом ДРАЦС.
Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 її спадкоємці - син та дочка - ОСОБА_1 , звернулися до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Смаги Л. М. із заявами про прийняття спадщини (а.с. 32-35).
13.02.2020 року постановою приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Смаги Л. М., ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ј частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с.31).
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно.
Судом встановлено, що власниками житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в рівних долях належало: ОСОБА_3 - 1/4 частина; ОСОБА_4 - 1/4 частина; ОСОБА_2 - 1/4 частина; ОСОБА_5 - 1/4 частина.
Вказаний факт підтверджується доказами, дослідженими судом в рішенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 липня 2021 року, зокрема: рішенням № 5 виконавчого комітету Савинцівської сільської ради від 26.03.1997 року (протокол № 3) «Про оформлення прав власності на будинки, що розташовані в селі Савинці», відповідно до якого надано право оформити право приватної власності на будинок по АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ; архівною довідкою № 01-38/169 від 20.10.2020 року, в якій зазначено, що у рішенні №5 протоколу засідання виконавчого комітету Савинцівської сільської ради щодо оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , надано право оформити право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на ОСОБА_3 - ј частина, ОСОБА_4 -1/4 частина, ОСОБА_5 - ј частина, ОСОБА_5 - ј частина(а.с. 32-35).
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно, зокрема, за законом, і регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.
Так, згідно із ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.
Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв'язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.
Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності, в тому числі, в порядку спадкування.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220 ЦК України).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.1991 № 7, право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
5 серпня 1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
Оскільки відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 житловий будинок та господарські споруди збудовані до 1992 року, тому вони не є самочинним будівництвом.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Савинцівської сільської ради Миргородського району від 09.11.2020 відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на ј частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83).
Враховуючи перевірені у судовому засіданні докази, суд вважає, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності ј частини житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами підтверджений, а тому зазначений будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами входить до складу спадщини після її смерті.
Позивач є спадкоємцем по закону майна, яке належало померлій матері ОСОБА_3 , вчинила дії по прийняттю спадщини, інший спадкоємець ОСОБА_5 звернувся із заявою про прийняття спадщини після сперті ОСОБА_3 , тому ОСОБА_1 набула право на це майно в порядку спадкування. Це право відповідачем не оспорюється, а отже підстав для визнання спадщини відумерлою немає.
Оскільки право позивача на оформлення її спадкових прав на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами померлої та ОСОБА_3 порушено, то воно підлягає судовому захисту.
Також судом встановлено, що позивач на законних підставах ,як член колгоспного двору набула право власності на ј частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, збудованих до 1992 року, однак в державній реєстрації права власності позивачу відмовлено, тому відповідно до положень ст. 392 ЦК України за позивачем необхідно визнати право власності на ј (одну четверту) частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги позивача грунтуються на вимогах закону, тому позов підлягає до задоволення.
В зв'язку з задоволенням позову, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи з роз'яснень п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства про розгляді справ у суді першої інстанції», де вказано, що витрати на оплату судового збору в повному обсязі покладаються на кожного спадкоємця пропорційно до виділеної йому частки.
Керуючись ст.ст. 328, 392, 1217, 1268 ЦК України, ст. ст. 5,10, 12, 13, 263, 264, 265, 266, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на ј (одну четверту) частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності в порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на 1/8 (одну восьму) частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка с. Савинці, Миргородського району, Полтавської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_5 .
Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області, місцезнаходження: вул. Гоголя, 26, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24832716.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець с. Савинці, Миргородського району, Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 .
Повне судове рішення складене 06 травня 2022 року.
Суддя: В. М. Куцин