Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600
Справа № 440/17374/21
Провадження № 2-а/541/9/2022
06 травня 2022 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Куцин В.М.,
секретаря судових засідань Калініченко Л. О.,
представника позивача адвоката Батієнка Я. І.
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа інспектор відділу провадження автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталія Геннадіївна
13 грудня 2020 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
20 січня 2021 року відповідно до ухвали судді Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області за підсудністю, надійшла справ за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що постановою старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н. Г. від 02 грудня 2021 року серія ВМ № 00001819 на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000 грн. за порушення, передбачене ч. 2 ст. 132 КупАП, а саме, перевищення встановлених пунктом 22.5 ПДР України габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами з навантаженням на одну вісь транспортного засобу на 15.2 %. Транспортний засіб MAN TGA 18.440 д.н.з. НОМЕР_1 зазначений у Постанові, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 (технічний паспорт серії НОМЕР_2 ), та на підставі Договору оренди транспортного засобу від 25 січня 2021 року використовується ТОВ «АГРО 2012».
Під час винесення оскаржуваної Постанови за кермом даного автомобіля перебував водій ОСОБА_2 на підставі Наказу від 01.12.2021 р. № 3 про відрядження.
Відповідно даних товарно-транспортної накладної № 2 від 02 грудня 2021 року. ОСОБА_2 з використанням даного транспортного засобу, з причіпом марки «GENERAL TRAILERS», модель - TX34CW, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить TOB «АГР TEPPA ЛТД» та на підставі Договору оренди транспортного засобу від 17.09.2020 р. № 170920/1 використовується TOB «АГРО 2012», перевозив подільний вантаж - кукурудзу, вагою 39,180 т, що підтверджується вказаною товарно-транспортною накладною.
Даний транспортний засіб 02.12.2021 р. був зупинений старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті ОСОБА_3 з метою проведення габаритно-вагового контролю, який не здійснювався (зважування не проводилося), проте працівником Відповідача було складено Постанову від 02 грудня 2021 року серія ВМ № 00001819.
Відповідно до вказаного документу працівниками старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н.Г. встановлено, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 15.2 % (4, 098 тон).
Дана вага по невідомим позивачу причинам не відповідала повній масі транспортного засобу, що зазначена у товарно-транспортній накладній № 2 від 02 грудня 2021 року.
Незважаючи на те, що згідно цієї накладної перевізником зазначений водій ОСОБА_2 , працівниками відповідача згадана Постанова про порушення габаритно-вагових обмежень складена на ОСОБА_1 , який не є перевізником.
Позивач зазначає, що спеціальні правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів та руху транспортних засобів, а саме, надання дозволу та внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів у разі перевищення встановлених параметрів, допускається виключно у випадку перевезення неподільних вантажів.
Відповідачем не було враховано, що ОСОБА_2 перевозив кукурудзу - сипучий вантаж, який є подільним, а тому дозвіл на перевезення такого вантажу, або ж плата за проїзд відповідно до чинного законодавства видані бути не можуть, а отже, навіть у разі, якщо б відповідачем було правильно визначено масу транспортного засобу, позивач (власник або перевізник) не міг би отримати такий дозвіл, а тому притягнення до відповідальності за відповідною частиною ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, є протиправним, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням вагових обмежень буде вважатися адміністративним правопорушенням, оскільки такі дії прямо заборонені Правилами дорожнього руху, а відповідальність за вчинення таких дій (адміністративне стягнення), передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення (стаття 132-1 КУпАП).
Таке тлумачення узгоджується з Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, де у п. 30 вказано, що за наявності в діях фізичної особи - суб'єкта господарювання ознак адміністративного правопорушення притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Позивач зазначає, що у разі перевищення вагових або габаритних параметрів плату за проїзд мас вносити саме перевізник.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Позивач не може нести відповідальність за дії іншої особи в силу статті 61 Конституції України, яка передбачає індивідуальну відповідальність іншої особи.
На підставі вищевикладеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті від 02 грудня 2021 року серія ВМ № 00001819 до ОСОБА_1 та стягнути із Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області на свою користь судові витрати.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 січня 2022 року по справі відкрито провадження ухвалено проводити розгляд справи з врахуванням вимог ст. 286 КАС України.
Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року задоволено заяву представника позивача, адвоката Кириченко А. О. про забезпечення даного адміністративного позову та вжито заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №68349074, відкритого 25.01.2022 старшим державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Горбань Людмилою Анатоліївною на підставі виконавчого документа, постанови № 00001819 старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Н. Г. від 02.12.2021, серія ВМ № 00001819, про піддання ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000 гривень - до набрання законної сили рішення суду по адміністративній справі № 440/17374/21 (провадження № 2-а/541/9/2022).
Ухвалою суду від 29 березня 2022 року у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору - інспектора відділу провадження автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталію Геннадіївну.
Представник позивача Батієнко Я. І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав просив задовольнити позов з підстав викладених в позові. Вказував, що позивач не є перевізником, оскільки транспортний засіб MAN TGA 18.440 д.н.з. НОМЕР_1 яким здійснювалося перевезення відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди на момент перевезення перебував в користуванні TOB «АГРО 2012». Перевезення вантажу здійснював водій ОСОБА_2 , який перебуває в трудових відносинах з TOB «АГРО 2012». Правопорушення за скоєння якого позивач підданий адміністративному стягненню на підставі оскаржуваної постанови зафіксоване в автоматичному режимі, отже при прийнятті рішення в супереч вимог КУпАП не була встановлена вина ОСОБА_1 . Крім того відповідач не направив відзив на позовну заяву, що може бути розцінено судом як визнання позову. Зважаючи на вказані обставини вважав що позов підлягає задоволенню.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, повторно про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли публічно-правові відносини з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.
Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки MAN TGА 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а. с. 9).
25.01.2021 позивач передав за нотаріально посвідченим договором оренди транспортних засобів у платне користування належний йому автомобіль марки MAN TGА 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро 2012», строком на один рік (а. с. 16-19). Відповідно до акту приймання - передачі до договору оренди транспортних засобів від 25.01.2021 ОСОБА_1 передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро 2012» прийняло вищезазначений транспортний засіб в оренду (а.с. 20).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро 2012» здійснювало перевезення орендованим автомобілем вантажу.
Так, 02 грудня 2021 року водій ОСОБА_2 з використанням даного транспортного засобу, з причіпом марки «GENERAL TRAILERS», модель - TX34CW, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить TOB «АГР TEPPA ЛТД» та на підставі Договору оренди транспортного засобу від 17.09.2020 р. № 170920/1 використовується TOB «АГРО 2012», перевозив подільний вантаж - кукурудзу, вагою 39,180 т. з м. Миргород Полтавської області до смт. Градизьк Глобинського району Полтавської області, що підтверджується даними товарно-транспортної накладної № 2 від 02 грудня 2021 року та наказом № 3 від про відрядження від 01 грудня 2021 року (а. с. 7, 8).
Встановлено, що 02.12.2021 старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н. Г.
винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії ВМ № 00001819.
З постанови вбачається, що 02.12.2021 о 14 год. 34 хв. за адресою М - 22 км 74+810 Полтавська область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGА 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 15,2% (4,098 тон), за що власника транспортного засобу ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132 - 1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Порушення зафіксоване за допомогою технічного засобу зав.№1, WAGA - WIM35, який відповідає вимогам і має сертифікат відповідності UA.TR.113 - 0619/04F - 21/1 від 17.06.2021 (а.с.6).
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, вказане не можна розуміти таким чином, що позивач взагалі звільнений від обов'язку доказування своїх вимог, тому обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 536/583/17 та від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17.
За змістом приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 536/1703/17; 18.07.2019 у справі №216/5226/16-а, 14.08.2019 у справі № 199/8466/16.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» (далі Конвенція ) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки кримінальним обвинуваченням у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).
Таким чином судом визнається обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі в межах і у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно.
Згідно з положеннями ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху…
Доказами у адміністративному судочинстві є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ст.ст. 72 -77 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншим встановленим законом способом.
Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України регулюються Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР).
Статтею 53 ЗУ «Про дорожній рух» встановлено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пунктом 1.3 ПДР України регламентовано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з п. 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ч. 4 ст. 6 ЗУ «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 3 Положення).
Згідно з п. п. 1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.
За приписами п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: 2) здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 15) здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; 29) у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Згідно п. 7 Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, спеціалізовані та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення перевірок на дорозі.
Відповідно до ст. 229 КУпАП органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п'ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема
на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2).
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху
Пунктом 22.5 ПДР України встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
В контексті п. 22.5 ПДР України відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язана обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16.
У справі, що розглядається позивачем не надано доказів у підтвердження того, що транспортний засіб MAN TGА 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 мав спеціальний дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документ про внесення плати за проїзд.
Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Приписами ч. 2 ст. 132-1 КУпАП визначено наступне порушення: Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов'язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно оскаржуваної постанови від 02.12.2021 перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу складало 15,2% (14,098 тон).
14 липня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», що дозволяє накладення штрафів за порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.
За правилами ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 132-1 цього Кодексу, несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
Суд відхиляє доводи позивача та представника позивача про те, що він не повинен нести адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у зв'язку з тим, що транспортний засіб перебував у користуванні іншої особи з огляду на наступне.
Загальним суб'єктом адміністративного проступку (правопорушення) вважається осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.
Спеціальним суб'єктом є особа, яка може бути визнана суб'єктом конкретного адміністративного правопорушення, а відтак притягнута до адміністративної відповідальності за наявності у неї, крім ознак загального суб'єкта, певних додаткових ознак.
Суб'єктами адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), виступають юридичні та фізичні особи, за якими зареєстровано транспортний засіб. Такими особами можуть бути власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах.
Отже, суб'єктом правопорушення даної категорії справ можуть бути належний користувач транспортного засобу, фізична особа за якою зареєстровано транспортний засіб, керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи; особа, яка ввезла транспортний засіб на іноземній реєстрації на територію України.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб MAN TGА 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 .
Окрім цього, до матеріалів позовної заяви позивач долучив копію договору оренди транспортного засобу від 25.01.2021, із якого вбачається, що вказаний транспортний засіб переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро 2012» строком на три роки (а.с. 16-19).
Відповідно до п.п. 2, 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2019 №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; мета даних, сформованих автоматичним пунктом.
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Таким чином, під час розгляду справи посадова особа Укртрансбезпеки використовує, зокрема, відомості з Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Постановою КМУ від 14.11.2018 №1197 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до пункту 3 якого підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про належного користувача транспортного засобу MAN TGА 18.440, державний номерний знак НОМЕР_1 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.
Між тим, позивач фактично посилається на існування підстави для звільнення його від адміністративної відповідальності, а саме передача ним власного автомобіля іншій особі до моменту вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 279-1 КУпАП передбачені випадки звільнення особи від адміністративної відповідальності за вказане правопорушення - якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили: така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
У даній справі позивачем не було надано жодних доказів, які підтверджували б існування вище зазначених підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.
Не виконання відповідних дій унеможливлює звільнення позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Твердження позивача про те, що постанову про адміністративне правопорушення було складено без проведення габаритно-вагового контролю та здійснювання зважування, суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на припущеннях.
Судом встановлено, що оспорюване правопорушення зафіксоване за допомогою технічного засобу зав. №1, WAGA - WIM35, який відповідає вимогам і має сертифікат відповідності UA.TR.113 - 0619/04F - 21/1 від 17.06.2021 (а.с.6).
Отже, враховуючи проходження вказаним пристроєм процедури сертифікації в Україні, суд не вбачає підстав вважати, що встановлена ним вага вантажу у місці вчинення спірного правопорушення не відповідала дійсності.
Позивач у позовній заяві посилався на те, що відсутність перевищення нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 ПДР України, підтверджується товарно - транспортною накладною № 2 від 02 грудня 2021 року, відповідно до якої автомобіль виїхав з вантажем загальною масою 39,180 т.
Суд вважає безпідставними вказані твердження, оскільки відповідно до абзацу двадцять сьомого глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей.
Таким чином, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Так само необґрунтованими є доводи позивача про те, що при винесенні оскаржуваної постанови не було проведено габаритно-ваговий контроль, який не здійснювався (зважування не проводилося), оскільки такі доводи ґрунтується на невірному тлумаченні п.22.5 Правил дорожнього руху, який імперативно забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.
В контексті п.22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.07.2019 по справі №803/1540/16.
Суд вважає також помилковим посилання позивача на порушення Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 №879, у зв'язку з тим, що в пункті першому вказаного Порядку зазначено, що його дія не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.
Отже, ці та решта доводів позивача про відсутність події адміністративного правопорушення, на думку суду, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи.
Відповідно до п.п.16,17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Рішення посадової особи Укртрансбезпеки, прийняті під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, підтверджуються шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки із використанням засобів кваліфікованого електронного підпису, що мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Згідно ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищенаведені положення законів України та інших нормативних актів, проаналізованих вище, суд приходить до висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, відповідає вимогам щодо до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, визначеним законодавцем та закріпленим в п.17 Порядку №1174, а також у ст. 283 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем по справі не надано відзиву на позов, але беручи до уваги, що надання відзиву є правом, а не обов'язком відповідача та враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи суд не кваліфікує відсутність відзиву на позов як визнання позову відповідачем.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23 рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України у суда відсутні.
Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 157 КАС України у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки, в задоволенні позову відмовлено, враховуючи положення ч. 6, ч. 7 ст. 157 КАС України забезпечення позову у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №68349074, відкритого 25.01.2022 старшим державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Горбань Людмилою Анатоліївною на підставі виконавчого документа, постанови №00001819 старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Н. Г. від 02.12.2021, серія ВМ № 00001819, про піддання ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000 гривень - до набрання законної сили рішення суду по адміністративній справі № 440/17374/21 (провадження № 2-а/541/9/2022), підлягає скасуванню після набрання законної сили даним рішенням.
Керуючись статтями 19, 55 Конституції України, статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 2, 5, 6, 9, 10 - 12, 19, 20, 72, 73, 77, 78, 90, 94, 157, 242 - 245, 286 КАС України, на підставі статтей 7, 9, 14 - 3, 132 - 1, 229, 251, 256, 258, 279, 279 - 7, 280, 283 - 285 КУпАП, статтей 14, 29,53 ЗУ Про дорожній рух , статтей 1, 6, 48 ЗУ Про автомобільний транспорт , ст. 33 ЗУ Про автомобільні дороги , суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №00001819 старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Н. Г. від 02.12.2021, серія ВМ № 00001819 про накладення адміністративного стягнення, у виді штрафу в розмірі 17000 гривень на ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Забезпечення позову у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №68349074, відкритого 25.01.2022 старшим державним виконавцем Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Горбань Людмилою Анатоліївною на підставі виконавчого документа, постанови №00001819 старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Колєснік Н. Г. від 02.12.2021, серія ВМ № 00001819, про піддання ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17000 гривень - до набрання законної сили рішення суду по адміністративній справі № 440/17374/21 (провадження № 2-а/541/9/2022) - скасувати після набрання законної сили даним рішенням.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, місце знаходження: вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008, ЄДРПОУ 39816845.
Третя особа: інспектор відділу провадження автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Наталія Геннадіївна, місце знаходження: вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008.
Рішення ухвалено та проголошено 06.05.2022.
Суддя В. М. Куцин