Рішення від 29.04.2022 по справі 308/13344/20

Справа № 308/13344/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Шумило Н.Б.

за участю секретаря - Луцака В.Я.

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просить змінити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з його малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.02.2020 року за №71 на наступний:

-кожен вівторок та четвер з 17:30 до 19:30 бачити дитину без можливості забирати дитину з дитячого садочка;

-зустрічі проводити тільки в присутності матері із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання дитини, її інтересів та потреб;

-бачити дитину дві години в день народження дитини та у дні державних і релігійних свят по місцю проживання матері та в її присутності.

Позов обґрунтовано тим, що з 25 жовтня 2014 року позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Приблизно з листопада 2019 року вони не проживають разом. 05.06.2020 року шлюб між ними розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/682/20. Від шлюбу з відповідачем мають спільну дитину - сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що ні за час спільного проживання, ні тепер, відповідач не приймав і не приймає участі в матеріальному забезпеченні дитини. 08.09.2020 року Ужгородським міськрайонним судом видано судовий наказ по справі №308/6647/20 про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. 13.10.2020 року була видана Постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним судовим наказом. Станом на 11.12.2020 року відповідач ОСОБА_1 не здійснив жодного кроку щодо перерахунку коштів своїй дитині та погашення боргу, який виник у нього по аліментам.

У позовній заяві вказується, що 12.02.2020 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради було видано рішення №71 «Про визначення способу участі у вихованні дитини», згідно якого відповідачу було встановлено порядок побачення з сином таким чином:

-кожен вівторок та четвер з 17.00 до 20.00 з можливістю забрати дитину з дитячого садочка та привести її у зазначений час до місця проживання матері дитини;

-кожен 1 та 3 тиждень місяця з п'ятниці 17.00 до неділі 16.00 з ночівлею дитини за фактичним місцем проживання батька;

-три години в день народження дитини та у дні державних і релігійних свят;

-спільний відпочинок з дитиною протягом двох тижнів у літній період та одного тижня у зимовий період з метою оздоровлення дитини;

-у день зустрічі особисто забирати дитину з дому або іншого місця її перебування, завчасно попередивши про це матір дитини засобами телефонного зв'язку або повідомленням;

-зустрічі проводити без присутності матері із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання дитини, її інтересів та потреб;

-під час перебування дитини у батька, на прохання матері дитини інформувати її про місцезнаходження, стан здоров'я та заняття дитини, у разі потреби забезпечити їй можливість спілкування з дитиною.

Позивач зазначає, що батько дитини порушує встановлені правила, що вказані в рішенні №71, психологічно травмує дитину та створює штучні ситуації нібито позивач перешкоджає йому бачити сина. Вказує, що син після зустрічей з батьком неодноразово жалівся на те, що той його не кормить і він був дуже голодний. Були випадки, що після зустрічей, відповідач приводив дитину забруднену, не перевдягав його. Звертає увагу на те, що після ночівлі з батьком, син розповів їй про те, що був змушений спати на одному ліжку з батьком та незнайомою йому жінкою, що було для нього психологічною травмою. Неодноразово батько дитини після проведеного часу разом приводив дитину з хворобою, з високою температурою і на її прохання закупити ліки відповідав відмовою і що це нібито її проблеми. Враховуючи те, що батько дитини не має ні належних умов для дитини в помешканні, яке він знімає, не робить кроків по поліпшенню свого матеріального стану з врахуванням інтересів дитини, не рахується з побажаннями дитини та її здоров'ям, інтересами та потребами, фактично не знає що необхідно дитині, позивач вказує, що змушена звернутися з позовом про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Позивач зазначає, що відповідач не забезпечує дитину матеріально, не бере участі в її вихованні, навчанні та розвитку, зовсім не піклується про її фізичний і моральний розвиток, все робиться позивачем самостійно.

ОСОБА_3 посилається на те, що вона не робить жодних кроків по перешкоджанню побачень з дитиною батьку, ті рази, коли він не побачив дитину - це вимушені кроки, та як дитина була хвора, мала величезну температуру, а декілька разів відмовлялась виходити до батька. Зазначає, що відповідач неодноразово порушував рішення №71 від 12.02.2020 року та намагався йти всупереч інтересам дитини, так в рішенні №71 від 12.02.2020 року встановлено, що відповідач зобов'язаний завчасно попереджувати матір дитини у день зустрічі, однак жодного разу цього зроблено не було, що викликало незрозумілості. Крім того, в рішенні зазначено, що на прохання матері дитини під час перебування дитини у батька він повинен інформувати її про місцезнаходження, стан здоров'я, заняття дитини, забезпечити їй можливість спілкування з дитиною. Однак, відповідач навмисно приховує місце перебування дитини під час зустрічей, ігнорує всі прохання позивача про спілкування з дитиною під час їх зустрічей. Позивач звертає увагу суду на те, що в помешканні, де відповідач проживає на даний час відсутні нормальні побутові умови для дитини, немає окремого ліжка для неї. Вказує, що батько дитини ніколи не зможе забезпечити належні умови для дитини, так як являється боржником по кредитах, та в Ужгородському міськрайонному суді знаходяться справи щодо стягнення сум заборгованості з відповідача на величезні суми - справи 308/2702/20 та справа 2-3967/10.

Позивач вважає, що відповідач своєю поведінкою та ставленням ставить під сумнів можливість такого спілкування без її присутності, зазначає, що батько дитини налаштовує дитину проти неї і дитина від нього повертається неадекватною, батько відсікає дитині спілкування з матір'ю, як тільки вона потрапляє до нього. Позивач посилається на рішення №321/657/16-ц від 13.12.2017 року, у якому суд касаційної інстанції зазначив, що дитина досягла віку лише 5-ти років, постійно проживає матір'ю, звикла до неї, а тому в інтересах дитини, враховуючи вік дитини необхідно обумовити побачення батька з малолітньою дитиною в присутності матері. Вказує, що їхній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також має 5 років, постійно проживає з позивачем, звик до неї і всі його потреби та інтереси знає саме вона, батько не знає про дитину зовсім нічого, а коли вона хворіє взагалі усувається від обов'язку батька і по теперішній час не підтримує сина матеріально та має заборгованість по аліментам.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.02.2021 року відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі, призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено учасників справи. Копію ухвали, копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано учасникам справи (а.с.20-21).

09 березня 2021 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Позовні вимоги за первісним позовом вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що відомості зазначені у первісній позовній заяві ОСОБА_3 є неправдивими та образливими для нього як батька дитини. Після того, як вони вирішили розлучитися, відповідач за зустрічним позовом усілякими способами перешкоджає його спілкуванню із сином, незважаючи на його прихильність до позивача за первісним позовом, з урахуванням чого він змушений звернутися до суду із зустрічним позовом. Зазначає, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05.06.2020 року у справі №308/682/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час позивач за зустрічним позовом проживає окремо. Син, ОСОБА_4 тимчасово проживає разом з матір'ю, що стало для нього психотравмуючим фактором через зміну звичних для нього умов життя та кола оточуючих близьких людей, брак контактів сина з батьком та обмеження взаємного використання батьком та дитини присутності один одного загрожує розвитку особистості сина. ОСОБА_1 вказує, що після того, як вони вирішили розлучитися, відповідач усілякими способами перешкоджає його спілкуванню із сином, незважаючи на його прихильність до нього. Проявляється це в тому, що за пів року до засідання органу опіки і піклування, позивач за зустрічним позовом майже кожного дня телефонував відповідачці за зустрічним позовом з метою домовитися про час, коли він може спілкуватися з сином, але ОСОБА_3 без жодних пояснень відмовляла йому у цьому. Вона намагалась дискредитувати його в очах комісії з питань захисту прав дітей виконкому Ужгородської міської ради поширюючи інформацію, що не відповідає дійсності, зокрема відсутність його бажання брати участь у вихованні сина, у спілкуванні з ним, а також виконувати батьківські обов'язки щодо матеріального забезпечення потреб дитини. Відповідач за зустрічним позовом створює йому перешкоди для зустрічі та нормального спілкування з сином, ігнорує його намагання приймати участь у вихованні дитини, розвитку її здібностей. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування із сином спричинить йому шкоду не існує. У зв'язку з тим, що між ним та відповідачем неможливо було досягти згоди щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином, він був змушений звернутися до органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради із відповідною заявою.

У зустрічному позові ОСОБА_1 вказує, що після засідання комісії з питань захисту прав дітей виконкому Ужгородської міської ради, 12.02.2020 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради було прийнято рішення №71 «Про визначення способу участі у вихованні дитини», яким встановлено гр. ОСОБА_1 , порядок побачення з його малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Однак, даний графік не виконується відповідачем, що підтверджується відповідними висновками Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області. ОСОБА_1 зазначає, що оскільки в діях ОСОБА_3 , є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 статтею 184 КУпАП - невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, він не одноразово звертався до органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради із заявами про складання відповідних протоколів, однак, працівники ССД, які уповноважені виконавчим комітетом Ужгородської міської ради складати протоколи за ст.184 КУпАП, відмовляються це робити, мотивуючи тим, що рішенням передбачено бажання дитини, а зі слів матері такого бажання у дитини немає. Вважає, що таким чином ОСОБА_3 порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права та інтереси самої дитини, яка тимчасово перебуває у неповній сім'ї.

При розгляді даного спору, ОСОБА_1 просить врахувати, що органом опіки і піклування було надано свій висновок із врахування інтересів дитини та батька, можливості спілкування з батьком у дні народження, у літній та зимовий період року, із встановленням годин спілкування з дитиною, у чітко визначений час без присутності матері дитини, з урахування стану здоров'я, інтересів та потреб дитини - що надає можливість обом батькам планувати свій час протягом тижня. Графік встановлений органом опіки та піклування, на думку позивача за зустрічним позовом, є обґрунтованим та справедливим хоча вважає, що для повноцінного батьківського виховання, кількість часу для зустрічей є недостатнім, оскільки суттєво звужує права батька на спілкування з сином, так і права сина на спілкування з батьком. При цьому, зазначення у графіку «зустрічі проводити за бажанням дитини» вважає неправомірним, та таким, що призводить до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побачення з дитиною. Також позивач за зустрічним позовом просить врахувати, що органом опіки і піклування було надано свій висновок №280/23-35 від 19.03.2020 року, згідно з яким, визначено право батька на звернення до суду із заявою про передачу дитини для проживання з ним, у разі чинення матір'ю перешкод щодо його участі у вихованні малолітнього сина. Посилається на те, що на даний час у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться справа №308/7787/20 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особи без самостійних вимог Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Вказує, що при встановленні Службою у справах дітей графіку побачень із сином, органом опіки та піклування, проведено обстеження побутових умов за місцем проживання батька, та встановлено, що у позивача за зустрічним позовом умови проживання в помешканні є добрими, квартира обладнана всіма необхідними комунальними зручностями, складається з двох кімнат облаштованих сучасними меблями та побутовою технікою, у квартирі створені належні умови для проживання та виховання сина, є розвиваючі дитячі іграшки. Згідно акту оцінки потреб №139 від 13.03.2020 року батьківський потенціал ОСОБА_1 знаходиться на належному рівні. З огляду на наведене, вважає твердження ОСОБА_3 «про жахливі умови проживання» такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є голослівними та брехливими.

Зазначає, що невиконання графіку ОСОБА_3 , перешкоджання нею батькові приймати участь у вихованні сина, протиправно обмежує як права позивача за зустрічним позовом на спілкування з дитиною, так і право сина на спілкування з батьком, призводить до порушення рівності прав та обов'язків батьків, та є таким, що не сприяє інтересам дитини. Просить врахувати, що він, як батько, усвідомлює та розуміє свій обов'язок приймати участь у вихованні свого сина, має бажання його виховувати, спілкуватися з ним, віддаючи свою турботу і батьківську любов. Вказує, що він має психолого-педагогічну освіту (закінчив Державний університет ім. Сухомлинського в м. Миколаїв, за спеціальністю - психолог, викладач психології у вищих навчальних закладах), працював психологом у школі, з 2018 року працює директором закладу дошкільної освіти №8 «Дзвіночок» загального розвитку Ужгородської міської ради Закарпатської області. Вважає, що рівень освіти, досвід та особисті якості його як батька дають змогу свідчити, що він має всі необхідні якості для виховання дитини. Просить врахувати, що він не вживає спиртних напоїв, не палить, не має інших шкідливих звичок. Натомість, відповідачка ОСОБА_3 , ніколи ніде не працювала, вперше влаштувалась на роботу 15.01.2020 року на посаду менеджера зі збуту в офісі-магазину у ФОП ОСОБА_6 , а тому, твердження ОСОБА_3 : «ні за час спільного проживання, ні тепер - коли ми проживаємо окремо, відповідач не приймав і не приймає участі в матеріальному забезпеченні своєї дитини» не відповідає дійсності, оскільки саме він матеріально та фінансово забезпечував їхню сім'ю та сина зокрема. Вказує, що відповідач за зустрічним позовом має шкідливі звички - палить, є психічно-емоційно неврівноваженою. Просить врахувати, що це вже друга невдала спроба відповідачки створити сім'ю. Так, ОСОБА_3 була одружена із гр. ОСОБА_7 , від шлюбу мають дитину - ОСОБА_8 . При цьому, неадекватна поведінка відповідачки є ідентичною, як і у першому випадку: дитина - хлопчик три роки; нестерпне спільне життя із відповідачкою - наслідок чоловік звертається із позовом про розірвання шлюбу; на що відповідачка чинить перешкоди батькові у побачені із сином; умисно пошкоджувала його майно і т.ін., що в подальшому призвело до повного припинення спілкування, розриву нормального психологічного контакту батька із сином. Вказує, що черговим підтвердженням свідомого, умисного, перешкоджання йому у спілкуванні з сином, з боку ОСОБА_3 є одноособове, без його відома прийняте нею рішення про зміну закладу дошкільної освіти для їхнього сина. Так, їхній син відвідував ЗДО №8 «Дзвіночок», де він працює директором, де у нього склалися сталі відносини, сформувалося коло друзів. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що після припинення спільного проживання з відповідачкою, остання не давала йому можливості відводити та забирати дитину із садка, а в подальшому перевела його у ЗОД №2 комбінованого типу. Його як батька, педагога, психолога обурює той факт, що їхній син, зарахований до середньої логопедичної групи з вадами мовлення, в той час коли у нього відсутні будь-які порушення, в тому числі мовлення. На його думку, вказане беззаперечно доводить, що ОСОБА_3 ставить вище інтересів їхнього сина власні інтереси, що проявляються в егоїстичному бажанні дійняти його. Просить врахувати, що він має стабільний самостійний достатній дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку сина, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. В той час, як дохід відповідача є незначним, якого не вистачає на задоволення її власних потреб, а тому відповідач не в змозі матеріально забезпечити належні умови проживання дитини та умови для нормального розвитку та навчання їхнього сина. ОСОБА_1 вказує, що на протязі всього часу з моменту народження сина, він постійно вказував на своє бажання жити разом із ним, у зв'язку з тим, що дуже прив'язаний до нього, йому подобається проводити разом час, окрім того є можливість культурного розвитку сина через наявність культурно-масових закладів, спільні інтереси, хобі та ін.

Позивач за зустрічним позов зазначив, що ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а так само, що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні. Враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний вплив матері на дитину, ОСОБА_1 вважає, що обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною. Вважає, що слід встановити графік побачень незалежно від бажання дитини, яка перебуває під психоемоційним тиском матері, з якою він проживає.

Щодо побачень із дитиною у присутності матері ОСОБА_1 зазначає, що жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало його побачення з дитиною у присутності інших осіб, ОСОБА_3 не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять. Просить врахувати правову позицію Верховного Суду висловлену у Постанові від 28.01.2019 року у справі №619/3051/17, згідно якої особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, а тому визначений спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина, шляхом встановлення графіку побачень без присутності матері - відповідає інтересам дитини. Визначаючи порядок побачень сина з батьком, ОСОБА_1 просить врахувати наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди у вихованні їхнього сина ОСОБА_4 , а також наявність перешкод, які відповідач чинить батьку у спілкуванні з сином, тому вважаю доцільним проведення побачень сина з батьком у запропонованому органом опіки та піклування порядку без присутності матері, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, спричиняти на неї негативний вплив.

На підставі наведеного ОСОБА_1 просив у задоволені первісного позову відмовити повністю. Зобов'язати ОСОБА_3 усунути ОСОБА_1 перешкоди у вихованні, спілкуванні, побаченнях та особистих зустрічах з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначити такий спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання побачень та спілкування з дитиною в наступні дні:

-кожен вівторок та четвер з 17 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. з можливістю забрати дитину з дитячого садочка та привести її у зазначений час до місця проживання матері дитини;

-кожен 1 та 3 тиждень місяця з п'ятниці з 17 год. 00 хв. до неділі 16 год. 00 хв. з ночівлею дитини за фактичним місцем проживання батька;

-шість годин в день народження дитини та у дні державних і релігійних свят;

-у день зустрічі особисто забирати дитину з дому або навчального, виховного закладу;

-зустрічі проводити без присутності матері.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 березня 2021 року прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (а.с.145-146).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2021 року клопотання представника позивача задоволено, зобов'язано Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, як орган опіки і піклування на виконання вимог ч.5 ст.19 СК України, до наступного підготовчого судового засідання, надати суду висновок щодо способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.165-166).

26 травня 2021 року на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2021 року заяву представника позивача про виклик свідків задоволено. Закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.182-184).

У судове засідання, призначене на 28.04.2022 року позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та її представник не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, 28.04.2022 року від позивача та її представника - адвоката Свиди О.Г. надійшли клопотання, згідно яких просили провести судове засідання без присутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.

У судовому засіданні 11.08.2021 року позивач ОСОБА_3 первісний позов підтримала із підстав, зазначених у ньому та просила задовольнити, а щодо зустрічного позову заперечила, вказала, що викладені у ньому обставини не відповідають дійсності. Додатково пояснила, що Рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.02.2020 року вона виконувала, віддавала дитину ОСОБА_1 . Проте була ситуація, коли дитина захворіла та вона зателефонувала відповідачу, щоб він відвів дитину до лікаря. ОСОБА_1 відвів дитину до лікаря, після чого привів додому, не купивши ліки. Крім того, запитувала відповідача хто буде сидіти із дитиною, на що він відповів, що його це не цікавить та сказав, щоб вона брала лікарняний. Був випадок, що в місті вона із дитиною гуляла, їм назустріч ішов відповідач та в присутності дитини він її побив, вчинив скандал, водив дитину вперед-назад по місту. Зазначає, що після вказаного випадку за фактом побиття вона звернулася в поліцію. Вказану заяву зареєстрували, проте стан подальшого розгляду даної заяви їй не відомий. Після вказаного дитина налякалася та почала боятися відповідача. Відповідач приходив до неї із поліцією, так як вона начебто не дає йому бачитися із дитиною. Проте дитина плакала, та казала, що не хоче поліції. Вказала, що відповідач приходив деколи із подарунками, проте дитина не захотіла їх брати. ОСОБА_3 зазначила, що була ситуація, коли вона в п'ятницю віддає йому дитину, щоб син ночував у батька, о дев'ятій годині вечори дитина дзвонить і кричить, що хоче додому, а відповідач при дитині в трубку їй кричить нецензурними словами, що вона налаштувала дитину проти нього. На це вона говорила дитині, щоб він залишився ночувати в батька. Після цього відповідач почав говорити, що в деякі дні він не може прийти за дитиною. Вказала, що дитина почала боятися батька та кожен раз, коли вона виводила дитину на зустрічі із батьком вона сама просила сина, щоб він вийшов та побачився із татом, проте дитина не хотіла. Зазначила, що відповідач коли хоче, тоді і приходить забирати дитину, останній раз він був у травні. Вона кожен вівторок і четвер у п'ятій годині виводить дитину назустріч із батьком, але він не з'являється, і це фіксує на камеру. Бували такі випадки, коли відповідач приходив о 17 год. 10 хв. та пише в поліцію, що вона не дає йому бачитись із сином. Коли дитина була хвора, вона повідомляла про це відповідача, на що він запитував чи в неї є докази та знову писав на неї заяву у поліцію. Вказала, що її мама померла в жовтні 2020 року, у зв'язку із тим, що хворіла на СОVID-19, мати відповідача померла на два місяці раніше, також у зв'язку із тим, що хворіла СОVID-19. При цьому, відповідач знаючи, що його матір хворіє СОVID-19 забирав дитину до себе, не боячись за дитину. Зазначила, що підтверджень цьому вона надати не може, проте знає, що мати відповідача лежала в лікарні, а відповідач контактував із матір'ю. В жовтні 2020 всі в сім'ї позивача захворіли на СОVID-19, після цього, відповідач не забирав до себе дитину. Зазначила, що від їхнього дому до садочку 20 хв., тому коли дитина поїла вона після 16 години забирала додому, і він ніколи у садочку до 17 години не був. Вказала, що переведення дитини із одного навчального закладу до іншого обговорювалося із батьком дитини, казала, що якщо він не може водити дитину до цього садочка, то вона переведе його до іншого, який знаходиться ближче до її дому. Зазначила, що дитина не вимовляє літери «ш». Щодо спору із першим чоловіком щодо виховання їх спільної дитини вказала, що він також звертався до органу опіки та піклування, йому встановили графік побачень із дитиною, проте він жодного разу після цього не з'являвся за дитиною. Зазначає, що відповідач порушував умови рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо інформування її про місцезнаходження, стан здоров'я та заняття дитини оскільки він виключав телефон, вона не могла додзвонитися та не знала де знаходиться дитина. Зазначила, що батько не пробував спілкуватися із дитиною по телефону протягом року, раніше дзвонив, але вже після десятої години вечора. Син раніше мав телефон, проте вважає, що дитині ще зарано давати телефон і на даний час дитина телефону не має. Вказала, що відповідач пізніше сам забрав цей телефон. Також зазначила, що дитина жодного разу не залишалася ночувати у батька, відповідач зранку приходив забирав сина, а після приводив його назад до неї. Після того, як він почав дитину силою класти спати, син не захотів залишатися із відповідачем ночувати. Одного разу відповідач пробував залишити сина ночувати в себе, проте дитина подзвонила їй і плакала, щоб вона його забрала, після чого вона забрала сина додому. На запитання відповідача вказала, що надати підтвердження того, що їхній син хворів СОVID-19 вона не може, ПЛР-тест на той момент коли він хворів вона не робила та ніхто не може підтвердити, що дитина хворіла. Вказала що із 01 січня 2020 року по лютий- березень дитина взагалі не відвідувала садочок, вона боялася, щоб дитина знову не захворіла. Зазначила, що вона іноді водила дитину в садочок, проте через поведінку відповідача їй подзвонили із садочку і сказали, що краще буде, якщо вона не буде водити туди дитину. Пояснила, що вона працює до 18 години, проте відпрошується на годину раніше із роботи, щоб вивести дитину на зустріч батьку, щоб не порушувати графік побачень відповідача із сином. Вказала, що дитина боїться відповідача, так як він завжди приходить або з поліцією, або із працівником органу опіки і піклування або із адвокатом, та не хоче йти із відповідачем на зустрічі. Зазначила, що вона не чинить перешкод батьку у спілкуванні із дитиною, проте у дитини немає бажання бачитися із батьком. Вказала, що до 2020 року вона офіційно не працювала, проте свою сім'ю забезпечувала вона, відповідач не утримував сім'ї.

У судовому засіданні 11.08.2021 року представник позивача за первісним позовом - адвокат Свида О.Г. позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, зазначив, що наявні підстави для зміни порядку участі у вихованні дитини. Щодо задоволення зустрічного позову заперечив, вказав, що відповідач ОСОБА_1 п'ять місяців не навідує дитину, вважає, що відповідачу не чиняться перешкоди у спілкуванні із дитиною, а дитина сама не бажає бачитись із батьком.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 у судовому засіданні 07.09.2021 проти задоволення первісного позову заперечив, вказав, що ОСОБА_3 не виконує рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.02.2020 року щодо визначення способу участі у вихованні дитини, не дає йому бачитись із дитиною. Позивач чинить тиск на дитину. Вказав, що він також має право брати участь у вихованні дитини. Пояснив, що 10.11.2019 року вони фактично розійшлися із позивачем, почали проживати окремо. Спершу спорів щодо виховання дитини не було. Кожного ранку він приїжджав до будинку своєї колишньої дружини та відвозив дитину у садочок. Деколи ввечері син приходив до нього в гості, це відбувалось за згодою матері і так відбувалось до 26 січня 2020 року. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 дитину в садочок не пустили, телефон, який він подарував дитині викинули на вулицю. Ще до цього, він звернувся у відділ захисту прав дітей, щоб комісією було визначено спосіб його участі у вихованні дитини. Комісією було визначено графік, він за цим графіком приїжджав на зустрічі із дитиною, проте йому ніхто не відчиняв ворота, телефон був заблокований. Для того, щоб зафіксувати виконання графіку він звертався до поліції. Це продовжувалось до середини березня 2020 року, п'ятнадцять разів викликав працівників поліції, допоки не почався карантин, після цього поліція не хотіла приїжджати на його виклики. До кінця березня2020 року він приходив на зустрічі із дитиною згідно графіку, а в подальшому перестав, оскільки вже не бачив у цьому сенсу, поліція його запевнила, що вони не вирішать цього питання. Приходив першого та другого червня, хотів побачити дитину на день народження, однак такої можливості не отримав. Остання зустріч із сином відбулася у вересні місяці 2020 року, коли син відвідував інший садочок. Вказав, що відповідач за своїм особистим рішенням віддала дитину в інший садок, для дітей із вадами мовлення. ОСОБА_3 вчиняла йому перешкоди у побаченнях із сином, намагалась впевнити вихователів і директора, що він не має права бачитись із сином, розповідала, що вона намагається позбавити його батьківських прав. Пізніше від дізнався, що директор садочку став на сторону матері та вони робили все, щоб він не мав можливості спілкуватися із сином, вихователі навіть не відповідали на його дзвінки. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати та він певний час не мав можливості спілкуватися із сином. Після цього ОСОБА_3 почала виконувати графік виконавчого комітету Ужгородської міської ради та він почав бачитися із дитиною. Зазначив, що син із радістю проводив час із ним, вони відвідували парк, гуляли, разом готували їжу. Вказав, що на вихідні, коли син повинен був залишитися у нього ночувати, він домовлявся із відповідачем за зустрічним позовом, що він відвезе пізно ввечері дитину додому та зранку, близько восьмої години забере його назад. Зазначив, що син кожні 15-30 хвилин мусів дзвонити матері, включати камеру, показував де він знаходиться. Був випадок, коли дитина сказала ОСОБА_3 , що він не хоче так часто говорити із нею по телефону. Після сім'я ОСОБА_3 захворіла СОVID-19 та він знову перестав бачитись із сином. Відповідач за зустрічним позовом почала звертатися до різних органів із заявами про те, що він через сина заразив їхню сім'ю та в неї через це померла мати. Вказує, що після цих звернень він здавав аналізи, згідно яких у нього немає антитіл, тобто він абсолютно здоровий. Вважає, що після цього випадку сім'я ОСОБА_3 почала переконувати його сина в тому, що у цій ситуації винен відповідач. Після певного часу він знову приїжджав за сином згідно встановленого графіку, проте ОСОБА_3 його не виконувала. Відділ із прав дітей почав наполягати на виконанні рішення від 12.02.2020 року. Вказав, що на зустріч йому виходила ОСОБА_3 разом із кимось з її родичів, міцно тримала сина за руку, знімали все це на відео, дитина була перелякана та боялася до нього підійти. 01 вересня 2021 року син пішов до школи, він підійшов до нього, запитав як він підготувався до першого вересня, проте відповідач намагалася влаштувати скандал, почала чіпати його за піджак, кричати на весь клас що б він не чіпав дитину. Зазначив, що в ті моменти, коли він мав можливість побачити дитину без присутності матері, син вів себе по іншому. Вказав, що хвилюється за психологічний стан своєї дитини та що їй потрібне спілкування із батьком. На запитання відповідача за зустрічним позовом вказав, що 26 січня 2020 року вони поїхали в гості до його матері, де була також його сестра із дітьми. На певний час він вийшов із дому, отримав дзвінок від своєї колишньої дружини про те як він міг залишити дитину у матері. Після цього ОСОБА_3 приїхала на таксі до його матері та забрала дитину. З травня 2021 року він залишався на роботі до 17 год., повідомляв відповідача, що приїде пізніше, приїжджав о17:30 годині. Вказав, що не бив ОСОБА_3 . Пояснив, що неодноразово намагався давати кошти на утримання сина, на що отримував відмову. Щодо наявності заборгованості по сплаті аліментів, вказав, що він про таку не знав, виконавче провадження до нього надійшов пізніше, про судове рішення, за яким із нього стягуються аліменти йому не було відомо. Зазначив, що коли вона проживали із відповідачем разом він утримував і матеріально забезпечував їх сім'ю.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокат Дрюченко О.С. у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечив, вказав, що позивачем вибрано неналежний спосіб захисту. Спосіб участі у вихованні дитини був встановлений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради, а його зміна не відповідає вимогам закону. Зустрічний позов підтримав та просив задовольнити. Вважає, що прав позивача жодним чином не порушено. Вказав, що в рішенні виконавчого комітету Ужгородської міської ради визначено, що зустрічі із батьком проводити із врахуванням бажання дитини. Разом із тим, мати чинить тиск на дитину, штучно створює ситуації за яких дитини не хоче зустрічатися із батьком. Зазначив, що між сторонами у справі існує конфліктна ситуація. Просив врахувати, що ОСОБА_1 є керівником дошкільного закладу, жодних перешкод для побачень із сином не має, просив не розривати зв'язок батька із дитиною. Послався на те, що дитина у садочку у понеділок, середу та п'ятницю була повний день, а у вівторок і четвер, тобто в дні зустрічі батька із сином, позивач забирала сина з обіду, щоб його із садочку не міг забрати батько, на підтвердження чого вони долучали до зустрічного позову розписки. Вказав, що є вирок Ужгородського міськрайонного суду, згідно якого 09 лютого 2021 року батько позивача ОСОБА_9 побив відповідача ОСОБА_1 . Крім цього, у суді розглядається спір щодо визначення місця проживання дитини. Пояснив, що заборгованість по сплаті аліментів виникла у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 протягом шести місяців не зверталася до органів виконавчої служби щодо примусового виконання судового наказу. ОСОБА_1 добровільно приймав участь у матеріальному забезпеченні сина, це полягало у тому, що він сплачував всі витрати по відвідуванню садочку його дитиною, забезпечував дитину одягом, зазначив, що оскільки між сторонами виникли неприязні відносини, то добровільно виконати грошові зобов'язання позивач за зустрічним позовом не міг. Вказав, що до зустрічного позову було долучено довідку про часткове погашення заборгованості по сплаті аліментів та на даний момент заборгованість майже повністю погашена. Пояснив, що ОСОБА_1 змушений був звернутися із зустрічним позовом до суду, яким майже аналогічний рішенню виконавчого комітету Ужгородської міської ради у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 за невиконання рішення органу опіки та піклування жодного разу не притягнули до адміністративної відповідальності, мотивуючи тим, що в рішенні є фраза «виключно за бажанням дитини». Тому просять виключити із графіку вказану фразу. Вважає, що матеріалами справи доведено систематичне бажання ОСОБА_1 бачити сина та брати участь у його вихованні, просив врахувати, що ОСОБА_1 не притягався ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності. Між сторонами виникли неприязні відносини та неможливо забезпечити виховання дитини у присутності обох батьків одночасно. На запитання представника третьої особи щодо того, чи виконувався графік побачень ОСОБА_1 пояснив, що із садочку, як було зазначено в графіку, він не міг забрати дитину, оскільки мати забирала її раніше, одразу після обіду. Після певних подій графік перестав виконувати, але ОСОБА_1 намагався його виконувати, протягом пів року ходив до дитини, проте так як йому неодноразово не давали дитину він перестав. Просив затвердити графік, який зазначений у зустрічній позовній заяві, із врахуванням висновку органу опіки та піклування, та у первісному позові відмовити повністю а зустрічний позов задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні зазначив, що відповідно до ухвали суду органом опіки та піклування було розглянуто питання щодо способу участі ОСОБА_1 вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_4 , було викликано сторін по справі, було їх заслухано, за результатами чого було надано висновок, про можливість побачень батька із сином без присутності матері та із можливість самостійно забирати дитину батьком. При вирішенні спору просив врахувати даний висновок орган опіки та піклування.

Допитана у судовому засіданні 07.09.2021 року свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є сестрою позивача ОСОБА_3 . Відколи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 одружилися вони не працювали та їх утримував батько позивача за первісним позовом. Коли народилась дитина спочатку було все добре, проте відповідач не працював та не утримував дитину. Зазначила, що після того, як дитині виповнився рік вона забирала його на вихідні до себе та із дитиною також гуляла вона, купувала йому подарунки, зокрема коляску, велосипед. Вказала, що перешкод відповідачу за первісним позовом позивач не вчиняла, усі зустрічі свідок знімала на камеру, проте із якої точно дати почала знімати не пам'ятає. Вказала, що робила це тому, що раніше бачила як відповідач знімав на камері пусті ворота та почав писати заяви до органу опіки і піклування, що ОСОБА_3 не дає йому дитину. Зазначила, що почалося все із того, що відповідач привіз дитину додому, він плакав, не хотів спати, на запитання що сталося, відповів, що тато його залишив із бабусею, яка його вкладала спати і він плакав. В десятій годині вечора відповідач міг дзвонити до дитини та питати, що він робить. Були моменти, коли відповідач не приходив по дитину у визначений час. Факти того, що ОСОБА_3 налаштовувала дитину проти батька їй не відомі, вказала, що позивач ніколи не спілкується із дитиною про батька, щоб не травмувати його психіку. На запитання про причину розлучення сторін по справі повідомила, що на її думку це відбулося у зв'язку із тим, що відповідач не поважав дитину позивача від попереднього шлюбу, не утримував дружину, не платив комунальних послуг. У період коли сторони у справі проживали однією сім'єю у них все було добре, ОСОБА_3 не боялась залишати дитину із відповідачем.

Допитана у судовому засіданні 07.09.2021 року свідок ОСОБА_11 повідомила, що вона є сусідкою та подругою позивача ОСОБА_3 , знайома зі сторонами по справі з часу одруження. Вказує, що часто приходила до них в гості, бачила, як відповідач сидів за іграми, по домашнім справам нічого не допомагав. Позивач ОСОБА_3 сама заробляла гроші на сім'ю, знає про це, оскільки вона їздила разом із її чоловіком за кордон. В цей період дітей залишала з відповідачем. Вказує, що відповідач не займався дитиною, оскільки не мав бажання. Вважає, що відповідач лякав дитину, тиснув на сина щоб він йшов із ним, дитина скаржилася, що коли він його забирав, то залишав самого. Зазначила, що ОСОБА_3 жодним чином не перешкоджала побаченням дитини із батьком, навпаки казала дитині, що потрібно піди погуляти із батьком. Бували моменти, коли у її присутності ОСОБА_1 вів себе агресивно відносно своєї дитини, що виявлялося в тому, що він коли дитина хотіла бавитись в грубій формі говорив: "відійди, не заваджай". На запитання представника третьої особи, повідомила, що коли вона приходить в гості до позивача, дитина про батька нічого не говорить, не хвалиться.

В судове засідання 28.04.2022 позивач та її представник не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового засідання, при цьому 28.04.2022 подали до суду клопотання, в яких просять провести судове засідання без присутності позивача та його представника. Крім того, зазначають, що позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

В судове засідання призначене на 28.04.2022 року представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, 03 березня 2022 року на електронну адресу суду від представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради - головного спеціаліста служби у справах дітей Ужгородської міської ради Шатрова В.В. надійшло клопотання, згідно якого просив розглянути справу без їхньої участі, а при прийнятті рішення врахувати висновок Органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 24.05.2021 року №387/23/02-12.

Враховуючи наведені клопотання, заслухавши думку учасників справи, які з'явилися в судове засідання, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторони позивача та представника третьої особи, що відповідає вимогам ч.3 ст.211 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8, Т.1).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 червня 2020 року, справа №308/682/20, шлюб, укладений 25 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , зареєстрований Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що зроблений актовий запис №546 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 (повторно) - розірвано (а.с.5, Т.1).

Постановою старшого державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Боднар Мариною Юріївною від 13.10.2020 року відкрито виконавче провадження №63274632, за виконавчим листом №308/6647/20, виданого Ужгородським міськрайонним судом 08.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.6, Т.1).

Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про визначення способу участі у вихованні дитини» від 12.02.2020 року №71 визначено способи участі у вихованні дитини та встановлено ОСОБА_1 порядок побачення з його малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином:

-три години в день народження дитини та у дні державних і релігійних свят;

19.03.2020 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, як органом опіки та піклування, за заявою ОСОБА_5 , щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею, а також заявою гр. ОСОБА_1 , щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було надано висновок за №280/23-35. У висновку вказується, що мати дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована та проживає у будинку, який належить її батьку ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 , за цією ж адресою проживають та зареєстровані її сини - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також бабуся дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .. Акт обстеження пройдений за даною адресою 12.03.2020 року вказує на те, що умови проживання в чотирикімнатному будинку знаходяться у доброму стані, кімнати вмебльовано необхідними меблями, наявна сучасна побутова техніка. Загалом житлове приміщення перебуває в комфортному стані, санітарно-гігієнічні та житлово-побутові умови відповідають необхідним вимогам. Умови проживання малолітньої дитини знаходяться на належному рівні. У малолітнього ОСОБА_4 окреме спальне місце, телевізор, ноутбук, розвиваючі ігри, велосипед, самокат, розвиваюча дитяча література, достатня кількість одягу та взуття по сезону, продукти харчування. Діти з любов'ю ставляться до своєї матері. В ході обстеження умов проживання мати дитини повідомила, що у неї з батьком дитини конфліктні відносини. Громадянка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,є матеріально забезпеченою. Працює на посаді менеджера зі збуту в ФОП ОСОБА_6 та має самостійний дохід. По місцю роботи ОСОБА_5 характеризується позитивно, що підтверджується відповідною характеристикою. Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 02.03.2020 року зарахований та відвідує Заклад дошкільної освіти №2 комбінованого типу Ужгородської міської ради, сина у садок приводить і забирає мама.

У Висновку за №280/23-35 від 19.03.2020 року вказано, що батько дитини ОСОБА_1 проживає у квартирі, винаймає за адресою: АДРЕСА_2 . Акт обстеження проведений за даною адресою 13.03.2020 року вказує на те, що умови проживання в двокімнатній квартирі знаходяться у хорошому стані, кімнати вмебльовано необхідними меблями, наявна сучасна побутова техніка. Загалом житлове приміщення перебуває в комфортному стані, санітарно-гігієнічні та житлово-побутові умови відповідає необхідним вимогам. В квартирі для дитини є спальне місце, іграшки, забезпечення одягом та взуттям. Згідно акту оцінки потреб №139 від 13.03.2020 року батьківський потенціал гр. ОСОБА_1 знаходиться на належному рівні. В ході обстеження умов проживання батька дитини він заявив, що бажає визначити місце проживання свого сина разом з собою. Мотивував це тим, що дитина любляче ставиться до нього, а мати перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною та ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому щодо встановлення порядку його участі у вихованні сина. Батько дитини працює на посаді директора ЗДО №8 «Дзвіничок». По місцю роботи гр. ОСОБА_1 характеризується позитивно. Одноголосним рішенням членів комісії встановлено доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , разом з його матір'ю гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою її місця проживання (а.с.9-10, Т.1).

Згідно характеристики, виданої ФОП ОСОБА_6 від 17.02.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 2020 року працює на посаді офіс-менеджера зі збуту, має двох дітей, за короткий час, що працює на підприємстві встигла зарекомендувати себе справжнім професіоналом, відмінним організатором і професійним фахівцем, поставлені керівництвом задачі виконує швидко та чітко, за характером спокійна та врівноважена, дуже комунікабельна та відкрита людина (а.с.11, Т.1).

Відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) до матеріалів справи було долучено Талон-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію за №3601 від 19.02.2020 року, за №3815 від 21.02.2020 року, №4117 від 25.02.2020 року, за №4269 від 27.02.2022 року, за №4688 від 03.03.2020 року, за №4960 від 06.03.2020 року, за №5470 від 12.03.2020 року, за №6198 від 20.03.2020 року, згідно яких ОСОБА_1 звертався до Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області із повідомленнями про те, що ОСОБА_5 не дає бачитися із сином, не виконує рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради №71 від 12.02.2020 року ( а.с.57, 59, 62, 66, 68, 69, 71, 75, Т.1)

Долучено довідки про результати розгляду звернень гр. ОСОБА_1 від 05.03.2020 року за №3601/106/25/1-2020, від 11.03.2020 вих.№3815/106/25/1-2020, від 27.02.2020 вих.№4117/106/25/1-2020, від 06.03.2020 року вих.№4688/106/25/1-2020, від 02.03.2020 року №4269/106/25/1-2020, від 11.03.2020 року за №4960/106/25/1-2020, від 13.03.2020 року за вих.№5470/106/25/1-2020, від 20.03.2020 за №6101/106/25/1-2020, від 24.03.2020 року за №6198/106/25/1-2020 (а.с.58, 60, 61, 63, 64, 65, 67, 70, 72, 74, 135 Т.1), із яких вбачається, що в результаті розгляду заяв було вжито заходи, зокрема опитано ОСОБА_1 , який пояснив, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.12.2020 №71, кожного вівторка і четверга з 17 год. до 20 год. та перший і третій тиждень з п'ятниці по неділю він має право на побачення із своїм сином, 18.02.2020 року о 17 год. коли прийшов на побачення до свого сина, то йому ніхто не відчинив двері, а на телефонні дзвінки дружина не відповідала. 21.02.2020 року близько 17:00 год. він прийшов до своєї колишньої дружини гр. ОСОБА_5 побачитися із своїм малолітнім сином ОСОБА_4 ,однак отримав від неї відмову. 25.02.2020 року близько 17:00 год. він прийшов до своєї колишньої дружини гр. ОСОБА_5 побачитися із своїм малолітнім сином ОСОБА_4 ,однак отримав від неї відмову, остання про зустріч була повідомлена завчасно. 19.03.2020 року о 17 год. він знову прийшов до дружини, щоб побачитися із сином, однак двері ніхто не відчинив і на повідомлення ніхто не відповідав. Колишня дружина не дає йому бачитись із сином, хоча рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.12.2020 №71 кожного вівторка і четверга з 17 год. до 20 год. та перший і третій тиждень із п'ятниці по неділю він має право на побачення із сином.

У довідці про результати розгляду звернень гр. ОСОБА_1 (ІТС ІПНП №4269 від 27.02.2020 року) від 02.03.2020 року №4269/106/25/1-2020 зазначено, що на місце події виїхав наряд УПП (Олімп-0152 Дорош), які зафіксували на боді-камеру відсутність ОСОБА_5 та її сина ОСОБА_4 по місцю проживання о 17 год. 05 хв. 27.02.2020 за адресою: АДРЕСА_1 . Факт домашнього насильства не підтвердився.

Із вказаних довідок слідує, що гр. ОСОБА_5 здебільшого відмовилась від надання будь-яких пояснень з даного приводу. У довідках від 11.03.2020 року за №4960/106/25/1-2020 та від 20.03.2020 року за №6101/106/25/1-зазначено, що ОСОБА_5 пояснила, що вона перебуває у процесі розлучення з своїм чоловіком гр. ОСОБА_1 , який поводить себе неадекватно та агресивно по відношенню до неї, у зв'язку із чим вона боїться віддавати йому їхнього сина для побачень.

Зазначено, що з гр. ОСОБА_5 проведено профілактичну бесіду щодо недопущення вчинення порушень громадського порядку та наголошено на чіткому дотриманні вимог чинного законодавства. Вказано, що не вбачається ознак кримінально-карного діяння, можуть вбачатися ознаки цивільно-правового характеру.

У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 №25 від 10.07.2020 року, директор МЦ «НЕЙРОМЕД» та лікар - психіатр Романів Олександр Петрович, надано відповіді на поставлені запитання, які відображені у листі вих.№02-07/20 від 13.07.2020 року (а.с.78, Т.1). У вказаному листі серед іншого зазначено, що зі слів батька із сином у нього склались теплі стосунки, син до нього дуже прив'язаний, адже проводив з ним багато часу, та багато що дозволяв, в той час як мати обрала більш авторитарний стиль виховання.

На запитання «Який спосіб та режим участі батьків у вихованні найбільш сприятливий для дитини?» лікар-психіатр відповів, що діти, що пережили розлучення або розлучення і повторний шлюб батьків, піддаються більшому ризику зіткнутися з психологічними проблемами, ніж діти з міцних сімей. Характер розлучення батьків може по-різному впливати на дитину: найбільш травматичною є ситуація, коли батьки втягують дитину в конфлікт, намагаючись змусити її прийняти чиюсь сторону та накладають обмеження щодо спілкування з одним з батьків. Стать одного з батьків, з яким залишається жити дитина, впливає на ефективність подолання ситуації розлучення. Значно більша кількість поведінкових проблем констатувалася у випадку, коли діти залишалися в родині представником протилежної статі. Тому найкращим є рівноцінний режим участі батьків у вихованні дитини.

На запитання «Чи мають батьки певні індивідуально-психологічні особливості, які справляли б негативний вплив на дитину або перешкоджали спілкуванню матері/батька з дитиною?» зазначено, що зі слів батька, син неодноразово був свідком агресивної поведінки з боку матері (направленої на чоловіка), яка проявлялась у словесних образах та фізичній конфронтації. Також наразі мати обмежує спілкування дитини з батьком, а саме: перевела дитину в інший садок, щоб син не бачив батька; забрала у дитини телефон, щоб обмежити контакт з батьком; забороняє особисті зустрічі з батьком або обмежує їх в часі.

На запитання «Чи залежить оцінка дитиною сімейної ситуації від впливу батьків та інших дорослих?» надано відповідь, що вплив на дитину має матір та її бік родини - бабуся, дідусь, син від першого шлюбу, які негативно налаштовані проти батька, та намагаються нав'язати цей погляд дитині. Через що у дитини деформоване бачення сімейних цінностей.

Також лікар-психіатр зазначив, що за час проведення інтерв'ю батько проявив себе з позитивної сторони, як людина високоосвічена, врівноважена, культурна, вихована, врівноважена, з правильними морально-етичними цінностями та поглядами на виховання дитини. Батько висловлювався про сина з теплом та турботою, з задоволенням показував фотографії сина, розповідав цікаві історії про нього. Вербальної агресії в бік дружини в словах батька зафіксовано не було. Рівень освіти, досвід та особистісні якості дають змогу свідчити, що він має всі необхідні якості для виховання дитини.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 , адвокат Свида О.Г. просив не брати до уваги вказаний висновок директор МЦ «НЕЙРОМЕД», оскільки у такому відсутнє підтвердження про його обізнаність про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч.5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У листі директора МЦ «НЕЙРОМЕД» та лікара - психіатра Романів Олександр Петрович за вих.№02-07/20 від 13.07.2020 року, не оцінюється судом як висновок експерта, у такому відсутні передбачені ч.6 ст.102 ЦПК України вимоги до висновку експерта. Відсутні відомості про те, що такий підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, Крім цього, із такого вбачається, що він складений без особистого спілкування із ОСОБА_3 та дитиною ОСОБА_4 та на підставі суб'єктивних відомостей, наданих ОСОБА_1 ..

У відповідь на адвокатський запит адвоката Дрюченка О.С. за вих.№16 від 13.03.2020 року директором Закладу дошкільної освіти №2 комбінованого типу М.Тимко за вих.№39 від 20.03.2020 року, були надані наступні документи: лист директора ЗДО №2 комбінованого типу М.Тимко за вих.№40 від 20.03.2020 року, згідно якого середня група ЗДО №2 відноситься до середньої дошкільної групи з вадами мови (а.с.84, Т.1); Наказ №29 від 02.03.2020 р. по ЗДО №2, яким зараховано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 у середню логопедичну групу ЗДО з метою проведення логопедичного та психологічного обстеження з 02.03.2020 р. по 13.03.2020 р., за результатами логопедичного та психологічного обстеження дитини прийняти рішення про необхідність зарахування в групу з вадами мови (а.с.85, Т.1); довідку лікаря КНП «УМЦ ПМСД» від 02.03.2020 року згідно якої Король-Пагулич Олег соматично здоровий (а.с.86, Т.1); копію медичної довідки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , форми 063-о (а.С.87-89, Т.1); інформацію про заявку №1581936360, згідно якої статус ОСОБА_4 на 2019-2020 навчальні роки до ЗДО №2 комбінованого типу, групи середньої для дітей з вадами мови (від 4 до 5 років) «є можливість зарахування» (а.с.90, Т.1); заяву ОСОБА_5 від 02.03.2020 року, адресовану Директору ЗДО №2, згідно якої просить прийняти дитину ОСОБА_4 в ЗДО №2 (а.с.91, Т.1); Наказ №46 від 16.03.2020 р. по ЗДО №2, яким зараховано ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у середню логопедичну групу (з вадами мови) ЗДО з 16.03.2020 року (а.с.92, Т.1).

Згідно характеристики, виданої головою та членами первинної профспілкової організації ЗДО «Дзвіночок» від 27.01.2020 року ОСОБА_1 працює на посаді директора ЗДО №8 «Дзвіночок» з травня 2018р. Характеризується позитивно, вказано, що за недовгий період роботи ОСОБА_15 проявив себе як дбайливий господар, який щиро вболіває за заклад, за який взяв відповідальність. Зазначено, що власний син ОСОБА_16 відвідує цей заклад (середню групу «Калинка»). Його стосунки з сином дуже теплі та зворушливі, він дуже щиро піклується про власну дитину. На протязі дня часто заглядає у групу «Калинка», завжди питає у вихователів про поведінку сина, радіє його успіхам та заспокоює, коли у того щось не виходить. У свою чергу помітно, що маленький ОСОБА_17 дуже любить батька і завжди радіє його появі (а.с.93-94, Т.1).

Відповідно до характеристики батьків ДНЗ №8 «Дзвіночок» ОСОБА_1 призначений на посаду директора ДНЗ № 8 «Дзвіночок» 03.05.2018 року. За короткий період часу він показав себе як хороший керівник та чудова людина. До роботи ставиться відповідально, сумлінно виконує посадові обов'язки. Має високий рівень фахових знань. Батьки дуже задоволені покращеннями, які він впроваджує. ОСОБА_15 завжди коректний та доброзичливий, користується заслуженим авторитетом. Вміє вирішувати проблеми, що виникають у навчальному процесі, налагоджувати контакт з батьками та педагогічним колективом. Додержується етики та моралі. До діток ставиться з повагою, любов'ю (а.с.134, Т.1).

До зустрічної позовної заяви було долучено позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_18 про розірвання шлюбу (а.с.96, Т.1) та заява ОСОБА_7 від 10.12.2012 року, адресовану Ужгородській міській прокуратурі, Закарпатській обласній прокуратурі, Службі у справах неповнолітніх, у якій, зокрема, просить вжити заходів прокурорського реагування для відновлення його законних прав та прав неповнолітнього ОСОБА_8 на участь у його вихованні (а.с.97-101, Т.1). Вказані докази суд вважає недопустимими, такі не стосуються предмету доказування у даній справі, а саме обставин щодо участі ОСОБА_1 у вихованні сина його сина ОСОБА_4 ..

Згідно Консультативного висновку спеціаліста медичного центру «Нейромед» від 13.07.2020 року ОСОБА_1 скаржиться на безсоння, кошмарші сновидіння, тривогу, пов'язані із конфліктною сімейною ситуацією. Заглиблений у своїх власних переживаннях пов'язаних із дитиною та ситуацією із бувшою дружиною. Висновок спеціаліста: посттравматичний стресовий розлад (а.с.102, Т.1).

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у даному випадку він звертався за допомогою до лікаря, у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 перешкоджала йому бачитись із сином.

ОСОБА_1 було долучено наступні характеризуючи дані: диплом магістра серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_1 у 2008 році закінчив Миколаївський державний університет імені В. О. Сухомлинського (а.с.103, Т.1), довідку про доходи видану ФОП ОСОБА_6 , згідно якої ОСОБА_5 працює у ФОП ОСОБА_6 займає посаду менеджер зі збуту в офісі м.Ужгород та загальна сума її доходу за період з 15 січня 2020 р. по 31 січня 2020 року за винятком аліментів становить 2 500,00 грн. (а.с.105, Т.1); довідки №34 та №35 видані КНП «Ужгородська міська поліклініка» Ужгородської міської ради, згідно якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_10 , на обліку в психоневрологічному відділенні та на обліку у нарколога не перебуває (а.с.117, Т.1); медичну довідку ОСОБА_1 про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії 12ЯЯУ №776544 від 04.09.2020 року, результати огляду: п.12 згідно ПКМ №924 не виявлено (а.с.118, Т.1).

Згідно характеристики Закладу дошкільної освіти №8 «Дзвіночок» Король- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує ЗДО №8 «Дзвіночок» з 2018 року. За цей час проявив себе як добрий, життєрадісний хлопчик. Дитина має відповідно віку фізичний розвиток. Соціально-побутові навички відповідають віку. Вміє самостійно користуватися туалетним приладдям, вмиватись, мити руки, самостійно одягається, роздягається, вміє користуватися ложкою, прибирати свої речі. Проявляє інтерес до навчальних занять, вміє концентрувати увагу на поставленому завданню, розуміє інструкції вихователя. Добре засвоює програму. Дитина відрізняється хорошим розвитком мови. Правильно будує пропозиції. Володіє досить великим словниковим запасом, вміє висловлювати свої думки. Дрібна та загальна моторика розвинена на достатньому рівні. Хлопчик емоційний, активний в різних видах діяльності, постійно спрямований на спілкування, легко входить в контакт, цікавий, відкритий, сповнений уваги, спокійний. Не ображає інших, намагається прийти на допомогу. В ігровій діяльності проявляє себе ініціатором: часто пропонує сюжет гри і розподіляє ролі серед дітей. З особливим бажанням грає в рухливі ігри і машинки з іншими дітьми, розуміє правила гри, виконує їх. Хлопчик відрізняється високим рівнем розвитку уваги, слухової і зорової пам'яті, уяви. Досить добре розвинене наочно-образне мислення і елементи логічного мислення. У дитини сформоване доброзичливе ставлення до дітей. Серед хлопців є постійне коло друзів зі спільними інтересами. На контакт з дорослими йде охоче. Рівень морального розвитку в нормі. Адекватно реагує на похвалу і критику. Знає, що добре і що погано. Любить бувати в дитячому садку (а.с.132, Т.1).

До зустрічного позову долучено заяву ОСОБА_1 від 05.02.2020 року, адресовану Начальнику служби у справах дітей Ужгородської міської ради, згідно якої просив з'ясувати місце знаходження та стан його сина ОСОБА_4 так як йому із 26 січня не відомо його місцезнаходження. Припускає, що він знаходиться вдома. Вказує, що відсутня можливість контактування із сином (а.с.106, Т.1).

Згідно доповідної записки вихователя угорської групи №2 ОСОБА_19 від 21 лютого 2020 року, адресованої директору ЗДО №8 «Дзвіночок» Пагуличу О.Й., дитина ОСОБА_4 не відвідує садочок з 27 січня 2020 року по невідомій причині. На телефонні дзвінки мама хлопчика Король-Пагулич Еріка не відповідає (а.с.107, Т.1).

ОСОБА_1 звертався до міського голови із заявою від 12 серпня 2020 року, згідно якої просив скласти відносно ОСОБА_5 протокол про вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП. У заяві покликається на те, що рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.02.2020 року за №71 не виконується ОСОБА_5 .. Зокрема, у вівторок 11.08.2020 року, згідно встановленого графіку рішенням виконавчого комітету №71 він о 16:50 прийшов до закладу дошкільної освіти №2 комбінованого типу із наміром побачити сина. Однак, вихователь групи повідомила його, що його сина ОСОБА_20 близько 16.30 забрали додому. При цьому, повідомила, що ОСОБА_17 відвідує ЗДО №2 із понеділка 10.08.20 року, що підтверджується записом в Журналі відвідування. Вказав, що ОСОБА_5 достеменно знаючи про наявність рішення виконавчого комітету, яке є обов'язковим до виконання, згідно якого 10.08.2012 року (з 17-00 к.ч. до 20-00 к.ч. він повинен був мати побачення із сином), умисно забрала сина із ЗДО№2 з метою створення перешкод батьку у побаченні і спілкуванні з сином та невиконання рішення органу опіки та піклування (а.с.108-109, Т.1). Долучив копію журналу відвідування ЗДО №2 за серпень місяць 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_21 відвідував ЗДО 10 та 11 серпня (а.с.110, Т.1).

Листом міського голови Ужгородської міської ради Богдана Андріїва від 11.09.2020 року №П-1871 у відповідь на заяви ОСОБА_14 від 12.08.2020 року №П-1871, 14.08.2020 року № П-1893 та 18.08.2020 року №П-1925 щодо забезпечення виконання рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про визначення способу участі у вихованні дитини» 12.02.2020 року № 71 та стосовно складення протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП відносно ОСОБА_5 , повідомлено що в ході перевірки інформації, яку наведено у заявах встановлено, що мати дитини не забороняє його спілкуванню із сином, однак мали місце випадки коли дитина хворіла або категорично відмовлялася від зустрічей із батьком. Король ОСОБА_22 зазначила, що під час візитів до дитини ОСОБА_1 поводив себе агресивно відносно неї, ображав її та висловлювався нецензурною лексикою, такі дії відбувалися у тому числі у присутності дитини. Зважаючи на це дитина відмовляється від зустрічей, на вмовляння матері дитина жаліється, що батько буде кричати на маму і починає плакати. Мати дитини зазначила, що 01 та 03 вересня ОСОБА_1 не з'являвся до дитини, хоча нею було наголошено про можливість забрати дитину з дому, оскільки в цей період вона не хоче залишати сина до 17:00 в садочку. 04 вересня ОСОБА_1 забрав дитину до себе додому з можливістю ночівлі, однак пізно ввечері повернув дитину матері. Враховуючи наведене Орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому вважає, що підстав для притягнення ОСОБА_5 до відповідальності, передбаченої ч.5 ст.184 КУпАП немає. Рекомендовано ОСОБА_23 утриматися від будь-яких проявів неприйнятної поведінки, зокрема у присутності дитини, адже саме така модель поведінки в першу чергу впливатиме на малолітню дитину і сприйматиметься нею з негативної сторони, дитина вважатиме, що батько може образити її так, як ображає матір. Все це матиме негативні наслідки та стане причиною небажання дитини зустрічатися із батьком (а.с.112-114, Т.1).

До зустрічної позовної заяви долучені розписки вихователя ЗДО ОСОБА_24 , згідно яких 01.09.2020 року ОСОБА_4 забрала бабуся о 16:00 год., 03.09.2020 р. ОСОБА_4 забрала мама о 16:00 год. (а.с.115, 116, Т.1).

Позивачем за зустрічним позовом було долучено звернення заявника від 26.10.2020 року, одержане управлінням освіти Ужгородської міської ради 27.10.2020 року, згідно якого заявниця повідомляє, що у м.Ужгород,садочок №8 «Дзвіночок» директор садочка контактує з хворими родичами на коронавірус, при цьому виконує свої обов'язки та наражає дітей на небезпеку. А також заступниця директора ОСОБА_25 з своєю хворою на корона вірус дитиною, при цьому ходить на роботу до садочка (а.с.119, Т.1).

Згідно результатів аналізу №5545а від 28.10.2020 року показник РНК вірусу SARS-CoV-2 у ОСОБА_1 не виявлено (а.с.120, Т.1). Згідно результатів аналізу №5568 від 28.10.2020 року показник РНК вірусу SARS-CoV-2 у ОСОБА_25 не виявлено (а.с.121, Т.1). Також долучено довідку про аналіз крові №25 (імуноферментний аналіз) від 19.11.2020 року, видану ОСОБА_25 , згідно якої результат IgM до SARS-CoV-2 та IgG до SARS-CoV-2 негативний (а.с.122, Т.1) та довідку про аналіз крові №35 (імуноферментний аналіз) від 19.11.2020 року, видану ОСОБА_1 , згідно якої результат IgM до SARS-CoV-2 та IgG до SARS-CoV-2 негативний (а.с.123, Т.1).

Згідно довідки лікаря ОСОБА_26 від 17.12.2020 року ОСОБА_4 , 2015 року народження, соматично здоровий, в контакті протягом 14 днів з COVID-19 не перебував (а.с.124, Т.1).

Відповідно до даних логопедичного обстеження ОСОБА_4 від 11.03.2020 року мовлення формується динамічно, стан слуху без відхилень від норми. Є відхилення у вимові та диференціації шиплячих та свистячих, сонорних звуків та у вимові слів зі складною складовою структурою. Словниковий запас в межах вікової норми. Граматичні процеси не сформовані, багато помилок у відмінюванні іменників, прикметників, вживанні роду числа, відмінків. Дитина користується простими реченнями, зв'язне мовлення недосконале, спостерігається порушення логіки, є труднощі в доборі слів, виборі теми. Висновок про наявність специфічних мовленнєвих порушень: загальний недорозвиток ІІ рівня (а.с.125, Т.1).

Згідно результатів психологічного вивчення ОСОБА_4 від 28.02.2020 року контакт встановлюється поступово, характеризується скутістю, сором'язливістю, потребує заохочення. Предметно-практичні дії самостійні, сприймання розвинене добре, розвиток уваги відповідає віковій нормі. Дитина доброзичливо ставиться до дітей, контактує із ними. Дитини вразлива.

Згідно педагогічної характеристики ОСОБА_4 від 11.03.2020 року фізичний розвиток відповідає віку, інколи потребує допомоги дорослого. На контакт іде поступово. Особливості сприйняття: предметна цілісність та структурність розвинена добре. Рівень уваги відповідає віковій нормі.

Відповідно до звіту про здійснення відрахувань та виплати Закладу дошкільної освіти №8 «Дзвіночок» загального розвитку Ужгородської міської ради Закарпатської області відносно ОСОБА_1 за постановою від 04.12.2020 року ВП №63274632 виданої за виконавчим документом від 04.12.2020 року виконавчий лист №308/6647/20, було відраховано: за січень 2021 року - 9 114,60 грн. (50% стягнення), за лютий 2021 року - 10 426,72 грн. (50% стягнення) (а.с.127, Т.1).

ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи фотографії, на яких він перебуває разом із сином (а.с.129, Т.1) та DVD-R диск, які були досіджені в судовому засіданні, на якому містяться його спільні із сином фотографії, фотографії дитини та відеозаписи батька із дитиною (а.с.136, Т.1).

На виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.04.2021 року Органом опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради було надано Висновок від 24.05.2021 року за №387/23/02-12.

У висновку зазначено, що на теперішній час батьки дитини проживають окремо один від одного, їх малолітній син - ОСОБА_4 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 , за адресою АДРЕСА_1 , у будинку, який належить її батьку ОСОБА_9 (дідусь дитини). З часу окремого проживання батьків дитини, між ними існує постійний конфлікт щодо утримання дитини та спілкування з дитиною. Рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 12.02.2020 року № 71, батьку дитини встановлено порядок побачення з малолітнім сином. Однак дійти взаєморозуміння з приводу виховання свого сина, а також щодо проведення зустрічей батька з дитиною та спілкування з ним, батькам малолітньої дитини так і не вдалося. Між ним виникає постійний конфлікт. Батько дитини зазначає, що ОСОБА_27 чинить йому постійні перешкоди у спілкуванні з сином та не надає змогу бачитись з дитиною. Мати дитини зазначає, що під час зустрічей батька з дитиною, ОСОБА_1 , поводиться агресивно, ображає її нецензурною лексикою, налаштовує дитину проти неї і з своєї сторони не виконує графік зустрічей встановлений рішенням виконкому та не з'являється до дитини у визначені дні та години, а приходить лише тоді коли це зручно саме йому.

При наданні своїх пояснень, на комісії з питань захисту прав дитини, ОСОБА_1 зауважив, що конфлікт між ним та матір'ю дитини існує фактично з часу їх окремого проживання. Мати дитини, ОСОБА_3 , всіляко перешкоджає йому у зустрічах з дитиною, за будь яких обставин намагається не давати йому дитину. В один період часу він мав змогу бачитись з сином, але після того, як захворіла бабуся дитини (мати ОСОБА_3 ), він взагалі втратив можливість бачитись з дитиною. На даний час ОСОБА_27 зазначає, що син не бажає йти до батька та відмовляється з ним спілкуватись. Вона виводить дитину у двір будинку, знімає це все на відео і запитує у дитини, чи хоче він іти до батька, на що дитина відповідає - ні.

ОСОБА_1 , просив надати йому можливість на спілкування з сином у ті дні, які визначені рішенням виконкому, за виключенням незначних змін. А саме, надати йому можливість забирати дитину у визначені години та дні з навчального закладу, який дитина відвідує та приводити її за місцем проживання матері дитини, а також не зазначати та виключити слова "за бажанням дитини" оскільки таке формулювання, дає змогу матері дитини маніпулювати дитиною та стверджувати кожен раз, що дитина не бажає іти до нього та спілкуватися з ним. Мати дитини - ОСОБА_3 , зазначила, що під час їх зустрічей ОСОБА_1 , поводився агресивно по відношенню до неї. Всіляко ображає її та висловлюється нецензурною лексикою. Це все може відбуватись навіть у присутності дитини. Зважаючи на все це дитина відмовляється від зустрічей з батьком. Мати дитини також зазначила, що враховуючи емоційний та психологічний стан дитини вона категорично заперечує щодо можливості ночівлі дитини за місцем проживання батька. Свою позицію мотивує тим, що в ОСОБА_16 не має для цього належних умов (є тільки одне спальне місце). Вона не бажає щоб дитина, яка звикла спати в своєму ліжку, ночувала у батька разом з ним. Тим більше, що коли батько забирав сина до себе, дитина плакала і просилась ночувати додому. Тоді батько змушений був їй телефонувати, просити щоб вона забирала дитину до себе, при цьому звинувачував її (інколи в нецензурній формі), що це саме вона налаштувала та наговорила дитину на те щоб він не хотів залишатись у нього.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому рекомендував встановити батьку дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , наступний порядок зустрічі з його сином:

-кожен вівторок та четвер з 17.00 до 20.00 з можливістю забирати дитину з навчального закладу, який відвідує дитина та приводити її у зазначений час до місця проживання матері дитини;

-три години в день народження дитини та у дні державних і релігійних свят;

-у день зустрічі батьку особисто забирати дитину з дому або іншого місця її перебування, завчасно попередивши про це матір дитини засобами телефонного зв'язку або повідомленням;

-зустрічі проводити без присутності матері із обов'язковим урахуванням стану здоров'я дитини, її інтересів та потреб;

Представником позивача ОСОБА_3 - адвокатом Свида О.Г. до матеріалів справи 11 березня 2021 року було долучено DVD-диск, як додаткове підтвердження доводів, що викладені у позовній заяві (а.с.137-138). Крім цього, 01.06.2021 року представником ОСОБА_28 , було заявлено клопотання про долучення до матеріалів довідки з Психо-неврологічного диспансерного відділення КНП «Ужгородська поліклініка» відносно ОСОБА_3 від 11.01.2021р., розрахунок заборгованості по аліментах від 04.12.2020р., та від 27.05.2021 згідно виконавчого листа №308/6647/20.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 - адвокат Дрюченко О.С. у судовому засіданні проти долучення таких до матеріалів справи заперечив, зазначив, що вказані докази не подані у встановлений строк та не додано підтвердження надсилання їх копії іншим учасникам справи.

У відповідності до ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч.8 ст.83 ЦПК України).

Згідно ч.9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Представником позивача не було повідомлено та не зазначено причин не подання вказаних доказів у встановлений строк, не додано підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, у зв'язку із чим такі докази були оглянуті у судовому засіданні, проте не беруться судом до уваги при ухваленні рішення. При цьому, суд звертає увагу, що із долучених відеозаписів не можливо встановити точний час та дату таких.

Застосоване судом законодавство, позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частинами 13 статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч.2 ст.159 СК України).

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

У постанові від 23 лютого 2022 року справа № 682/1456/20 провадження № 61-20311св21, Верховний суд зазначив, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Суд відхиляє твердження представника ОСОБА_1 - адвоката Дрюченко О.С. про те, що позивачем ОСОБА_3 вибрано неналежний спосіб захисту та що такий не відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Тлумачення зазначених вище норм дозволяє зробити висновок, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору про способи участі одного з батьків у вихованні дитини не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом (той, хто проживає з дитиною, чи той, хто проживає окремо) і визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, що є ефективним способом захисту та не суперечить закону.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/19 (провадження № 61-6769св19).

У постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 686/2543/19 (провадження № 61-5731св20), від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19 (провадження № 61-6567св21), від 31 березня 2021 року у справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20), зазначено, що батьки не позбавлені права у майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини. Також у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком у випадку доведеності вказаного мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.

Так, позивач за первісним позовом просить змінити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні із дитиною, встановлений рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 12.02.2020 року за №71, посилаючись на те, що така зміна буде відповідати інтересам дитини, що є належним способом захисту.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, що не дають можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку спілкування з дитиною, який мав би влаштовувати кожну зі сторін по справі, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку.

Станом на час розгляду справи дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 проживає разом із позивачем за позовом - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд враховує, що на час подання позову дитина відвідувала садочок, проте станом на теперішній час, як зазначив представник відповідача за позовом, малолітній ОСОБА_4 пішов до школи.

ОСОБА_3 просила проводити зустрічі із дитиною лише у присутності матері, ОСОБА_1 проти вказаного заперечив. Із цього приводу суд прийшов до наступного висновку.

Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідність визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи, зокрема суд має врахувати, у першу чергу інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану.

Як вбачається із матеріалів справи та з'ясовано в судовому засідання між сторонами у справі склалися неприязні відносини. Так, ОСОБА_3 посилалася на те, що ОСОБА_1 неодноразово її ображав нецензурною лексикою у присутності дитини, що негативно впливає на їх сина та він починає боятися.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №132/3692/20 (провадження № 61-16525св21) Верховний Суд прийшов до висновку, що вимоги про необхідність проведення зустрічей батька виключно у присутності матері є необґрунтованими, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування. Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що між сторонами у справі склались неприязні стосунки, їхні зустрічі постійно супроводжуються конфліктними ситуаціями, що може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини.

Суд приходить до висновку, зустрічі дитини із батьком слід проводити без присутності матері, з метою убезпечення дитини від спостереження за конфліктами між батьками, які можуть негативно впливає на психічний стан та розвиток дитини.

Належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності обов'язкової присутності матері під час зустрічей батька із сином ОСОБА_3 надано не було. Також в ході судового розгляду не було встановлено виключних обставин, які б свідчили про необхідність обов'язкової присутності позивача під час побачень батька з дитиною. Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 на обліку у психоневрологічному відділенні та у лікаря нарколога не перебуває, позитивно характеризується, відсутні відомості про те, що він зловживає алкогольними напоями.

Батько дитини, який проживає окремо від неї, не може бути без передбачених законом і доведених підстав позбавлений права на особисте спілкування з дитиною та на участь в її вихованні, окрім цього, батько повинен виконувати покладені на нього законом та відповідно до моральних засад суспільства обов'язки, які випливають із факту батьківства, рівно як і дитина не може бути так само позбавлена права на особисте спілкування з батьком чи бути необґрунтовано обмежена в цьому праві. Особисте спілкування батька з сином передбачає в тому числі й зустрічі без присутності інших осіб, якщо для цього не існує об'єктивних перешкод, у чому, власне, й полягає можливість саме особистісних, довірчих стосунків, встановлення та налагодження особистісного контакту між батьком і сином.

У справі не встановлено та не підтверджено в належний процесуальний спосіб доказами, що спілкування батька з сином за відсутності матері завдасть дитині шкоди, не відповідатиме найкращим інтересам дитини, суперечитиме інтересам виховання та розвитку дитини. Не доведено негативного впливу батька на нормальний розвиток дитини.

Позивач за зустрічний позовом ОСОБА_1 просив встановити графік побачень із сином незалежно від бажання дитини, зазначав, що син перебуває під психоемоційним тиском матері із якою проживає.

Судом взято до уваги, що у Висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 24.05.2021 року за №387/23/02-12 не передбачено, що зустрічі батька із сином повинні проводитися із урахуванням бажання дитини.

У постановах від 01 липня 2020 року в справі № 138/96/17 (провадження № 61-17718св18) та від 28 липня 2021 року в справі № 127/4017/20 (провадження № 61-19313св20) Верховний Суд констатував, що враховуючи постійне проживання дитини разом із матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обумовлення органом опіки та піклування побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною. Разом із тим, ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а так само що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, суд приходить до висновку що графік зустрічей батька із сином слід встановити без обов'язкового врахування бажання дитини.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_3 просила не передбачати у графіку можливість ночівлі сина у батька, крім іншого посилалась на те, що в помешканні, де проживає відповідач відсутні нормальні побутові умови для дитини, немає окремого ліжка для неї. Вказана обставина заперечувалася відповідачем, вказував, що належні умови для проживання дитини у нього підтверджені висновком опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому від 19.03.2020 року за №280/23-35. Разом із тим, у вказаному висновку зазначено, що ОСОБА_1 проживає в квартирі, яку винаймає за адресою: АДРЕСА_2 , проте із долучених ним до матеріалів справи документів слідує, що на час розгляду справи він проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, судом береться до увоги, що у судовому засіданні було з'ясовано, що на протязі тривалого часу дитина не ночувала у батька, ОСОБА_1 вказану обставину підтвердив, зазначав, що пізно ввечері він відвозив дитину додому та зранку забирав сина назад до себе. Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про визначення способу участі у вихованні дитини» від 12.02.2020 року №71 визначено що ОСОБА_1 забирає дитину кожен 1 та 3 тиждень місяця з п'ятниці 17.00 до неділі 16.00 з ночівлею дитини за фактичним місцем проживання батька. Разом із тим, враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що вказаний графік слід змінити, та встановити, що ОСОБА_1 бачиться із сином кожен 1 та 3 тиждень місяця з суботи з 12 год. 00 хв. до неділі 15 год. 00 хв. з ночівлею дитини за фактичним місцем проживання батька. Так, постійне місце проживання дитини із матір'ю дає змогу вважати, що саме у місці її постійного перебування знаходяться основні її власні речі, одяг та саме це місце сприймається дитиною як житло. При цьому, судом також взято до уваги вік ОСОБА_4 , що дитина має певний розпорядок дня, він почав навчатися у школі, йому необхідний час для виконання домашніх завдань. На переконання суду, оскільки дитина впродовж тривалого часу не ночувала у батька (згідно слів позивача син жодного разу не ночував у батька) тривалі періоди перебування дитини окремо від матері, потягне невиправдане та надмірне негативне психоемоційне навантаження на дитину. Тому, суд прийшов до висновку, що ночівля дитини в батька протягом двох разів на місяць відповідатиме інтересам дитини.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у вихованні, спілкуванні, побаченнях та особистих зустрічах з сином. ОСОБА_3 заперечується вчинення будь-яких перешкод у спілкуванні батька із сином.

Так, у постанові від 23 грудня 2021 року справа № 202/412/20 (провадження № 61-18600св20) Верховний Суд прийшов до висновку, що «у даних спірних правовідносинах сам факт звернення особи до органу опіки та піклування з приводу визначення порядку побачень з дитиною є свідченням наявності перешкод у реалізації ним батьківських прав щодо участі у вихованні і спілкуванні із сином, який проживає з матір'ю (відповідачем).»

Із долучених до зустрічної позовної заяви доказів вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами, у яких вказував на те, що ОСОБА_3 не дає йому бачитись із сином. Із заявами про перешкоди у побаченнях із сином він також звертався до органу опіки та піклування та просив притягнути ОСОБА_3 до відповідальності за ч.5 ст.184 КУпАП.

Вказане свідчить про те, що матір'ю дитини фактично вчиняються перешкоди батькові дитини у зустрічах та в спілкуванні з нею. За відсутності для того обґрунтованих і доведених причин, як це має місце в справі, перешкоди для батька у регулярному спілкуванні з сином протиправні і суд приходить до переконання, що такі не відповідають найкращим інтересам дитини.

Вимога батька дитини про зобов'язання матері дитини не чинити йому перешкод у спілкуванні з сином не поглинається вимогою про встановлення певного порядку (графіка) спілкування з дитиною та не розв'язується з вирішенням такої вимоги, а має самостійний характер, оскільки є загальною вимогою про усунення будь-яких неправомірних перешкод, які можуть бути різноманітними за видом і за часом вчинення.

У зв'язку із наведеним слід зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_23 у вихованні, спілкуванні, побаченнях та особистих зустрічах з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, врахувавши принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні із свої сином, наявність конфліктної ситуації між сторонами у справі, відсутність обставин, які б могли бути підставою для обмеження права батька на спілкування з дитиною, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, вік дитини та режим і розпорядок її дня, беручи до уваги висновок органу опіки і піклування від 24.05.2021 року за №387/23/02-12, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення первісного та зустрічного позовів, та встановлення ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , наступний порядок зустрічей з його сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : кожен вівторок та четвер з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. з можливістю забирати дитину з навчального закладу, який відвідує дитина та приводити її у зазначений час до місця проживання матері дитини; кожен 1 та 3 тиждень місяця з суботи з 12 год. 00 хв. до неділі 15 год. 00 хв. з ночівлею дитини за фактичним місцем проживання батька; три години в день народження дитини та у дні державних і релігійних свят; спільний відпочинок з дитиною протягом двох тижнів у літній період та одного тижня у зимовий період з метою оздоровлення дитини; у день зустрічі батьку особисто забирати дитину з дому або іншого місця її перебування, завчасно попередивши про це матір дитини засобами телефонного зв'язку або повідомленням; зустрічі проводити без присутності матері із обов'язковим урахуванням стану здоров'я дитини, її інтересів та потреб; під час перебування дитини у батька, на прохання матері дитини інформувати її про місцезнаходження, стан здоров'я та заняття дитини, у разі потреби забезпечити їй можливість спілкування з дитиною.

У зв'язку із наведеним у задоволенні іншої частини вимог за первісним та зустрічним позовами відмовити.

На переконання суду такий графік відповідатиме найкращим інтересам, надасть достатню можливість батькові спілкуватися з сином та не матиме нав'язливого та обтяжливого характеру для дитини.

При цьому, слід зазначити, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв'язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків. При цьому, батьки повинні вживати всіх можливих і залежних від них заходів для налагодження (відновлення) нормального позитивного спілкування і контакту дитини з обома батьками.

Дитина повинна рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їм виховання в атмосфері любові і моральної, та матеріальної забезпеченості.

При цьому, слід роз'яснити сторонам можливість звернення до суду з позовом про зміну порядку спілкування батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням вікових змін та особливостей формування соціальних та сімейних зв'язків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням положень ст.141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням первісного та зустрічного позовів, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони та перерозподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, ЦПК України, ст. ст.141, 153, 157, 159 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,- задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,- задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_23 у вихованні, спілкуванні, побаченнях та особистих зустрічах з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , наступний порядок зустрічей з його сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- кожен вівторок та четвер з 17 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. з можливістю забирати дитину з навчального закладу, який відвідує дитина та приводити її у зазначений час до місця проживання матері дитини;

- кожен 1 та 3 тиждень місяця з суботи з 12 год. 00 хв. до неділі 15 год. 00 хв. з ночівлею дитини за фактичним місцем проживання батька;

- три години в день народження дитини та у дні державних і релігійних свят;

- спільний відпочинок з дитиною протягом двох тижнів у літній період та одного тижня у зимовий період з метою оздоровлення дитини;

- у день зустрічі батьку особисто забирати дитину з дому або іншого місця її перебування, завчасно попередивши про це матір дитини засобами телефонного зв'язку або повідомленням;

- зустрічі проводити без присутності матері із обов'язковим урахуванням стану здоров'я дитини, її інтересів та потреб;

- під час перебування дитини у батька, на прохання матері дитини інформувати її про місцезнаходження, стан здоров'я та заняття дитини, у разі потреби забезпечити їй можливість спілкування з дитиною.

В задоволенні іншої частини вимог за первісним та зустрічним позовами відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 42858487, місцезнаходження: 88000, м.Ужгород, пл.Поштова, 3.

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 04053699, місцезнаходження: 88000, м.Ужгород, пл.Поштова, 3.

Повне рішення суду складено - 06 травня 2022 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Шумило Н.Б.

Попередній документ

104204527

Наступний документ

104204529

Інформація про рішення:

№ рішення:	104204528
№ справи:	308/13344/20
Дата рішення:	29.04.2022
Дата публікації:	09.05.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (09.02.2023)
Результат розгляду:	залишено без змін
Дата надходження:	14.12.2020
Предмет позову:	про зміну порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною

Розклад засідань:

Минулі засідання (29)

17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
17.03.2026 03:27	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
18.02.2021 09:30	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
11.03.2021 16:00	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
23.03.2021 16:00	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
12.04.2021 13:30	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
27.04.2021 13:00	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
01.06.2021 09:15	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
26.07.2021 13:15	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
11.08.2021 14:00	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
07.09.2021 13:10	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
20.09.2021 13:30	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
06.10.2021 15:30	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
02.11.2021 16:00	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
19.11.2021 13:00	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
09.12.2021 16:00	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
21.01.2022 13:15	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
11.02.2022 13:10	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
02.03.2022 13:30	Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
16.11.2022 14:20	Закарпатський апеляційний суд
28.11.2022 14:20	Закарпатський апеляційний суд
08.02.2023 14:20	Закарпатський апеляційний суд