Справа № 190/133/22
Провадження №2/190/160/22
(заочне)
29 квітня 2022 року м.П”ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,
за участю секретаря Гук С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах обмежено дієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обгрунтування заявлених вимог зазначила, що ѕ частина житлового будинку по АДРЕСА_1 належить їй, а ј частина її синові ОСОБА_2 .. У належномі їм будинку також зареєстрований відповідач ОСОБА_3 , який є її колишнім чоловіком. З січня 2021 року відповідач у належному їм будинку не проживає, добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає, чим здійснює перешкоди у здійсненні ними права користування та розпорядження власністю.
У зв'язку з вищевикладеним, просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, на адресу суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомив/а.с.33,41/.
Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно/а.с.17,19/.
Відповідно до акту про фактичне місце не проживання № 12 від 21 січня 2022 року - ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 не проживає за вказаною адресою з 01.01.2021 року/а.с.14/.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
Згідно із статтею 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За статтею 406 ЦК України, сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин не проживання за адресою такого житлового приміщення.
Члени сім'ї власника житлового приміщення не мають права власності на житло, в якому вони проживають, що свідчить про суттєву відмінність їхнього правового статусу від правового статусу власника такого приміщення, унеможливлюючи, зокрема право розпорядження цим майном. Разом із тим, цим особам належить право використовувати приміщення для проживання, яке є сервітутним правом, тобто правом користування чужим майном (стаття 405 ЦК України). Проте член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Обмеження (втрату) права користування житлом можуть обумовити тільки такі дії членів сім'ї власника житла, які пов'язані зі зловживанням ними своїми правами або з невиконанням покладених на них обов'язків і безпосередньо порушують при цьому права та законні інтереси інших осіб.
За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_3 за місцем реєстрації не з'являється більше року, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12,80,81,82, 128, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах обмежено дієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Головуючий суддя Ю.В. Фирса