24.03.2022 Єдиний унікальний номер 205/2700/20
Єдиний унікальний номер судової справи 205/2700/20
Номер провадження 2/205/1194/22
24 березня 2022 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу №205/2700/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном та поділ спільного сумісного майна подружжя, -
ОСОБА_1 16.04.2020 року звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном та поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позов обґрунтовано тим, що з квітня 2000 року сторони проживали спільно як подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільних шлюбних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 . У 2010 році відповідач усиновив сина позивача ОСОБА_4 .
Після 13 років фактичних шлюбних відносин 13.12.2013 року сторони зареєстрували шлюб.
З 18.05.2019 року шлюбні відносини та ведення спільного сумісного господарства між ними припинено.
За час спільного проживання однією сім'ю сторони спільно придбали майно щодо поділу якого виник спір.
На підставі викладеного, з урахуванням уточненого позову від 15.09.2020 року, позивач просить встановити факт її спільного проживання з відповідачем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, починаючи з 01.01.2004 року по 12.12.2013 року, визнати спільною сумісною власністю подружжя: автомобіль «DODGE RAM VAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , телевізор «LG», холодильник «Атлант», диван «Ромер», гостинну «Модерн», кухню, газову плиту «Hansa», пральну машину «Electrolux», м'ясорубку «Zelmer», чайник «PHILIPS», машинку для волоccя «PHILIPS», газову колонку «SaunierDuval», поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності сторін, виділивши у власність ОСОБА_1 майно на загальну вартість 12800 грн.: телевізор «LG» вартістю 3000 грн., холодильник «Атлант» вартістю 4000 грн., диван «Ромер» вартістю 2000 грн., гостинну «Модерн» вартістю 1000 грн., кухню вартістю 2000 грн., м'ясорубку «Zelmer» вартістю 500 грн., чайник «PHILIPS» вартістю 300 грн., у власність ОСОБА_2 майно вартістю 13 900 грн.: газову плиту «Hansa» вартістю 4000 грн., пральну машину «Electrolux» вартістю 1500 грн., машинка для волоccя «PHILIPS» вартіcтю 400 грн., газову колонку «SaunierDuval» вартістю 8000 грн., а також cтягнути з відповідача на користь позивача різницю розподіленого між ними майна у розмірі 1100 грн., визнати право власності на автомобіль «DODGERAMVAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за відповідачем та стягнути з нього на користь ОСОБА_1 Ѕ частину вартості автомобіля в розмірі 50 000 грн.
Ухвалою судді від 21.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою судді від 21.04.2020 року накладено заборону ОСОБА_2 і будь-яким особам здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження автомобіля «DODGE RAM VAN», № кузову VIN- НОМЕР_1 , колір - червоний, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
03.06.2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, у якому відповідач визнав факт спільного проживання з позивачем без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 12.12.2013 року та заперечував проти задоволення позову в іншій частині. Заперечення обґрунтовано тим, що телевізор, диван та м'ясорубку, яку сторони придбали за спільні кошти, після припинення шлюбних відносин позивач продала брату відповідача за 5 000 грн. за усним договором купівлі-продажу. Холодильник, гостинна, кухня, газова плита, пральна машина чайник та газова колонка ніколи не були спільною власністю сторін, а належать батькам відповідача, у будинку яких сторони проживали. Відповідач визнав, що спірний автомобіль, зареєстрований за ним, дійсно є спільною сумісною вартістю сторін. Також ОСОБА_2 погодився з вартістю автомобіля в сумі 100 000 грн.(т.1 а.с.127-129).
15.06.2020 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій заперечувала щодо укладення усного договору купівлі-продажу телевізора, дивана та м'ясорубки з братом відповідача, а також належності іншого спірного побутового майна батькам відповідача (т. 1 а.с. 149-152).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2020 року витребувано докази.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2021 року прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору удаваним правочином, визнання майна спільним сумісним та поділ спільного майна подружжя до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном та поділ спільного сумісного майна подружжя та об'єднано дані позовні вимоги в одне провадження, а також здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.11.2021 року, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 24.03.2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору удаваним правочином, визнання майна спільним сумісним та поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду.
У судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з'явилися. На електронну адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Павленко І.О., в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність без технічної фіксації судового процесу, позов підтримала, просила задовольнити.
У судове засідання ОСОБА_2 та його представник не з'явились. На електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій просив справу розглядати без його присутності та без технічної фіксації судового процесу.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 12.12.2013 року. Вказаний факт підтверджується матеріалами справи та визнано сторонами.
Сторони мають двох повнолітніх синів (т. 1 а.с.25-26).
13.12.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (т.1 а.с.21).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.02.2020 року шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а.с. 22-24).
За період шлюбних відносин сторони набули у власність майно, що підтверджується наданими документами, а також майно, доказів щодо його придбання сторонами не надано, проте, враховуючи, що сторони дійшли згоди, що майно придбане під час шлюбу, та домовилися щодо його вартості (т. 2 а.с. 59, 70), суд вважає за можливе встановити, що наступне майно придбано в період перебування сторін у шлюбних відносинах:
1) телевізор «LG» вартістю 2000 грн.,
2) холодильник «Атлант» вартістю 1000 грн.,
3) диван «Ромер» вартістю 1000 грн.,
4) гостинну «Модерн» вартістю 1000 грн.,
5) кухню вартістю 2000 грн.,
6) газову плиту «Hansa» вартістю 3000 грн.,
7) пральну машину «Electrolux» вартістю 500 грн.,
8) м'ясорубку «Zelmer» вартістю 300 грн.,
9) чайник «PHILIPS» вартістю 200 грн.,
10) машинку для волоccя «PHILIPS» вартістю 200 грн.,
11) газову колонку «SaunierDuval» вартістю 4000 грн.
Також сторонами визнано, що автомобіль «DODGE RAM VAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 (т. 1, а.с.37-38), придбано за спільні кошти сторін та є їх спільної сумісною власністю.
Відповідно до звіту про оцінку майна вартість транспортного засобу «DODGE RAM VAN», державний номер НОМЕР_2 , становить 100 000 грн. (т. 1 а.с.57-78). У відзиві відповідач визнав вартість автомобіля в розмірі 100 000 грн.
Наданий відповідачем звіт № 1191 про оцінку майна від 03.02.2022 року (т. 2 а.с.65-69) суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не повідомлено об'єктивних причин неможливості подання зазначеного доказу разом з поданням відзиву 03.06.2020 року відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 83 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Зі змісту п. п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Входячи з викладеного, враховуючи порядок набуття у власність майна судом визначено його перелік, який підлягає судовому поділу, а саме:
1) телевізор «LG» вартістю 2000 грн.,
2) холодильник «Атлант» вартістю 1000 грн.,
3) диван «Ромер» вартістю 1000 грн.,
4) гостинну «Модерн» вартістю 1000 грн.,
5) кухню вартістю 2000 грн.,
6) газову плиту «Hansa» вартістю 3000 грн.,
7) пральну машину «Electrolux» вартістю 500 грн.,
8) м'ясорубку «Zelmer» вартістю 300 грн.,
9) чайник «PHILIPS» вартістю 200 грн.,
10) машинку для волоccя «PHILIPS» вартістю 200 грн.,
11) газову колонку «SaunierDuval» вартістю 4000 грн.,
12) легковий автомобіль «DODGE RAM VAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ,
загальною вартістю 115 200 грн.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Отже, визначаючи загальну вартість майна, що підлягають поділу, суд виходив з наданого звіту про вартість автомобіля та домовленості між сторонами щодо вартості майна. Таким чином, загальна вартість спільного сумісного майна подружжя становить 115 200 грн.
Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Таким чином, оскільки сторони не домовилися про порядок поділу майна, спір вирішується судом.
Враховуючи заявлені позовні вимоги, а також фактичне знаходження спірного майна та використання його відповідною стороною, суд дійшов висновку про виділення позивачу в порядку поділу майна подружжя майна загальною вартістю 7 500 грн., а саме: телевізора «LG» вартістю 2000 грн., холодильника «Атлант» вартістю 1000 грн., дивана «Ромер» вартістю 1000 грн., м'ясорубки «Zelmer» вартістю 300 грн., чайника «PHILIPS» вартістю 200 грн., гостинної «Модерн» вартістю 1000 грн., кухні вартістю 2000 грн., та виділення ОСОБА_2 наступного майна загальною вартістю 107 700 грн.: газової плити «Hansa» вартістю 3000 грн., пральної машини «Electrolux» вартістю 500 грн., машинки для волоccя «PHILIPS» вартістю 200 грн., газової колонки «SaunierDuval» вартістю 4000 грн., легкового автомобіля «DODGE RAM VAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 виділено майно загальною вартістю 7 500 грн., а Срібному вартістю 107 700 грн., з урахування рівності часток сторін у зазначеному майні, суд доходить висновку, що зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація у розмірі 50 100 грн. (загальна вартість спільного сумісного майна сторін становить 115 200 грн. : 2 - вартість майна, виділеного ОСОБА_1 7 500 грн.).
Отже, суд задовольняє позовні вимоги частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на часткове задоволення судом вимог позову, а саме задоволення вимоги немайнового характеру та часткове задоволення вимоги майнового характеру з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем (т. 1 а.с. 1-2) у розмірі 2 085,55 грн. ( 840,80 грн. + 50 100 грн.* 840,80 грн. / 51 100 грн. + 420,40 грн. судовий збір за подання заяви про забезпечення позову (т. 1 а.с. 100)).
Також, оскільки позовна заява ОСОБА_1 , крім вимог майнового характеру, містить дві вимоги немайнового характеру, а як встановлено судом при ухвалені рішення, за другу вимогу немайнового характеру відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем не сплачено, вимога судом задоволена, судовий збір у розмірі 840,80 грн. на користь держави підлягає стягненню з відповідача.
Окрім того, позивачем подано заяву про розподіл судових витрат, в якій вона просить стягнути з відповідача інші судові витрати: 800 грн. на послуги спеціаліста оцінювача, витрати на поштові послуги в розмірі 350 грн., а також на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, матеріали справи містять підтвердження витрат позивача на поштові послуги на загальну суму 180,21 грн. (т. 1 а.с.148, 261, т. 2 а.с. 33А, 51А).
Доказів понесених витрат на складення звіту про оцінку автомобіля в розмірі 800 грн. матеріали справи не містять.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: договір № 8 про надання юридичних послуг та здійснення правового захисту від 04.09.2020 року, п.п. 4.1. визначено розмір гонорару адвоката в розмірі 7 000 грн. (т. 1 а.с.239), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1 а.с.240), ордер (т. 1 а.с. 238), додаткову угоду - акт виконаних робіт від 10.02.2022 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 04.09.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 сплачено за вищевказаним договором за послуги адвоката 7 000 грн.
Таким чином, позивачем підтверджено витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7 000 грн.
Враховуючи, доведеність інших судових витрат позивача у зв'язку з розглядом справи у розмірі 7 180,21 грн., суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 7 180,21 грн. на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 69, 70 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 77, 81, 82, 89, 141, 265, 268, 352, 354 ЦПК України,, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним сумісним майном та поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити частково.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.01.2004 року по 12.12.2013 року
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно:
1) телевізор «LG» вартістю 2000 грн.,
2) холодильник «Атлант» вартістю 1000 грн.,
3) диван «Ромер» вартістю 1000 грн.,
4) гостинну «Модерн» вартістю 1000 грн.,
5) кухню вартістю 2000 грн.,
6) газову плиту «Hansa» вартістю 3000 грн.,
7) пральну машину «Electrolux» вартістю 500 грн.,
8) м'ясорубку «Zelmer» вартістю 300 грн.,
9) чайник «PHILIPS» вартістю 200 грн.,
10) машинку для волоccя «PHILIPS» вартістю 200 грн.,
11) газову колонку «SaunierDuval» вартістю 4000 грн.,
12) легковий автомобіль «DODGE RAM VAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:
виділити ОСОБА_1 : телевізор «LG» вартістю 2000 грн., холодильник «Атлант» вартістю 1000 грн., диван «Ромер» вартістю 1000 грн., м'ясорубку «Zelmer» вартістю 300 грн., чайник «PHILIPS» вартістю 200 грн., гостинну «Модерн» вартістю 1000 грн., кухню вартістю 2000 грн.;
виділити ОСОБА_2 : газову плиту «Hansa» вартістю 3000 грн., пральну машину «Electrolux» вартістю 500 грн., машинку для волоccя «PHILIPS» вартістю 200 грн., газову колонку «SaunierDuval» вартістю 4000 грн., легковий автомобіль «DODGE RAM VAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на легковий автомобіль DODGE RAM VAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Припинити за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на легковий автомобіль DODGE RAM VAN», № кузова VIN НОМЕР_1 , червоного кольору, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , грошову компенсацію у розмірі 50 100 грн.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , судові витрати в розмірі: 9 265,76 грн., з яких: 2 085,55 грн. - судовий збір, 7 180,21 грн. - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Г.Остапенко