Справа № 211/5573/21
Провадження № 2/211/1027/22
іменем України
05 травня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Середньої Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньов Максим Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ТОВ «ФК «ЄАПБ» та просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 17214 від 05.04.2021, вчинений приватним нотаріусом Остапенком Є.М. про стягнення з нього несплачених в строк відповідно до умов кредитного договору грошових коштів в сумі 42 007,17 грн., посилаючись на відсутність правових підстав у нотаріуса на його вчинення. В обґрунтування вимог зазначено, що 22 вересня 2010 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» дійсно було укладено договір № 010-26515-220910, відповідно до п. 1.3 якого було надано кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії у загальному розмірі 30 000 гривень та на день укладення договору встановлено ліміт кредитної лінії 14 900,00 грн. 09 серпня 2021 року йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження з виконання оспорюваного виконавчого напису. Вважає, що виконавчий напис № 17214 від 05.04.2021 вчинено з грубим порушенням Порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки при його вчинені нотаріус не отримував ні від нього, ні від відповідача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов'язання позивача по кредиту та процентах, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом у виконавчому написі зроблено лише на підставі розрахунку відповідача, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису не додано доказів отримання ним відповідної вимоги щодо погашення заборгованості. Останні платежі за договором було здійснено ним 23.04.2015 на суму 2 600,00 грн. та 21.05.2015 на суму 2 500,00 грн. У подальшому здійснення платежів стало неможливим, оскільки ПАТ «Дельта Банк» постановою Правління Нацбанку України від 02.03.2015 визнано неплатоспроможним, розпочато процедуру його ліквідації та припинено приймання платежів. Таким чином, кредитор набув право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором у серпні 2015 року, а із заявою про вчинення виконавчого напису відповідач звернувся лише в 2021 році, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги. Окрім того, відповідно до частини 2 статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредитору до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні - жодних повідомлень про відступлення прав вимоги за договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» ним не було отримано. Враховуючи викладене, просить вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 05 жовтня 2021 року за клопотанням позивача забезпечено позов шляхом зупинення примусового стягнення на підставі виконавчого напису № 17214, вчиненого 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 010-26515-2209-10 від 22.09.2010 та плати за вчинення виконавчого напису в загальні сумі 42 007,17 грн. у виконавчому провадженні № 65502100, відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони та треті особи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомили причин неявки.
Представник відповідача ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулась до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з посиланням на той факт, що більшість представників відповідача через проведення активних військових дій в регіоні змушені припинити виконання своїх службових обов'язків через проведення активних військових дій в регіоні, тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» позбавлене в повній мірі захищати свої права та інтереси під час судового процесу до повного відновлення роботи відповідача, тобто до припинення чи скасування воєнного стану.
Разом з тим, в задоволенні вказаного клопотання суд вважає необхідним відмовити, оскільки відповідач скористався своїм правом на захист своїх прав шляхом надання відповідного відзиву на позов від 06.01.2022, який 11.01.2022 надійшов до суду та міститься в матеріалах справи. Явка представника відповідача в судове засідання не визнана судом обов'язковою, а відповідач мав можливість, в разі необхідності, надати письмові заперечення, як доповнення до наданого відзиву до позову. При цьому суд приймає до уваги пункт 2 прохальної частини відзиву на позов, в якому зазначено про розгляд справи за відсутності відповідача.
В обґрунтування відзиву представником відповідача також зазначено, що 22 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та позивачем було укладено кредитний договір № 010-26515-220910. 07 травня 2020 року між Акціонерним товариством «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги № 2240/К, відповідно до якого правонаступником усіх прав та обов'язків АТ «Дельта Банк» є ТОВ «ФК «ЄАПБ», в тому числі і за кредитним договором № 010-26515-220910 від 22 вересня 2010 року. 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 17214 щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в сумі 42 007,17 грн. Стосовно доводів позивача про відсутність безспірності заборгованості, то безспірний борг - це борг, що визначається боржником і кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто в разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною. В обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен відмовити в здійсненні виконавчого напису. Законодавством не визначено виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Відповідач вважає, що ним виконано вимоги, передбачені п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та поданому приватному нотаріусу вичерпний перелік документів для вчинення виконавчого напису, а саме: оригінал кредитного договору та розрахунок заборгованості за кредитним договором, а отже оспорюваний виконавчий напис не підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки зазначену в оспорюваному виконавчому написі заборгованість можна вважати безспірною. Стосовно строків позовної давності, то строк звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису перебуває в межах з 07 травня 2020 року по 07 травня 2023 року, а отже право вимоги виникло у відповідача 07 травня 2020 року і до моменту звернення відповідача до нотаріуса. Тому просить відмовити в задоволенні позову.
Треті особи приватний нотаріус Остапенко Є.М. та приватний виконавець Селезньов М.О. письмових пояснень до суду не надали, останній звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи вимоги частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 17214 про стягнення із ОСОБА_1 невиплачених в строк грошових коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», якому Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на підставі договору № 2240/К про відступлення прав вимоги від 07 травня 2020 року, відступлено право вимоги за кредитним договором № 010-26515-220910 від 22 вересня 2010 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , за період з 07.05.2020 по 31.03.2021 в загальній сумі 42 007,17 грн., в тому числі й плати за вчинення виконавчого напису в сумі 50,00 грн. (а.с. 12 - копія виконавчого напису).
Відповідно до положень статей 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо правового регулювання процесуального порядку вчинення нотаріусом виконавчого напису та підстав визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Процедура вчинення виконавчих написів, чинна на момент вчинення спірного виконавчого напису, визначена в розділі 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі - Інструкція).
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20).
Верховний Суд в постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20) зазначив, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Приватним нотаріусом Остапенком Є.М. заперечення на вимоги позову не надані, як і копії матеріалів нотаріальної справи, заведеної на вчинення оспорюваного виконавчого напису, як доказ правомірності його винесення.
Таким чином, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує висновки й мотиви Верховного Суду, висловлені в постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750 св 20) та встановивши відсутність доказів направлення позичальником ТОВ «ФК «ЄАПБ» листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником ОСОБА_1 такого листа, про що також зазначено позивачем в тексті позову та не спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про те, що встановлена законом процедура стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
При цьому суд зазначає, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
До подібних правових висновків дійшов також Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16-ц, провадження № 61-31187св18.
Суд також приймає до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), відповідно до якої вчиняючи 05 квітня 2021 року спірний виконавчий напис приватний нотаріус Остапенко Є.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23, відповідно до якої у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Тобто кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1 362,00 грн., сплачений ним при подачі позову та забезпечення позову (а.с. 1, 22), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.
При цьому доводи представника відповідача щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, а не доказів, що регулюється іншими правовими нормами, а отже представник відповідача хибно трактує закон.
Згідно частин сьомої, восьмої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 05 жовтня 2021 р. протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст. 215, 216, 220, 628, 638, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 17214, вчинений 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованості за кредитним договором № 010-26515-2209-10 від 22.09.2010, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , та плати за вчинення виконавчого напису в загальні сумі 42 007,17 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 коп.
Продовжити дію заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 05 жовтня 2021 року протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 06 травня 2022 р.
Суддя Н.Г.Середня